‘Методичні поради і рекомендації’

В основу роботи педагогів по розвитку міжособових стосунків як основи формування толерантності у дітей дошкільного віку мають бути покладені нові підходи до розвитку і виховання дітей, особово – орієнтована модель спілкування з ними. Важливий діалог, тоді у дитини формується толерантність – довіра до дорослого, партнерські відношення з ним.

Треба змінити обстановку в дитячому саду, наблизившись, на скільки це можливо, до домашніх умов.

Створення емоційного мікроклімату в групі.

1. Обов’язково встановіть особистий контакт з дітьми:

• звертайтеся по імені;
• займайте позицію на рівні очей дитини;
• використайте тактильний дотик (проте пам’ятаєте, що коли ви гладите дитину по голові або кладете руку на її голову, це викликає у окремих дітей негативні реакції, навіть стресові стани).

2. Намагайтеся вислуховувати дітей до кінця, якщо навіть у вас мало часу. Прагніть не перебивати дитину. Проаналізуйте свою поведінку.

3. Стежте за власною мовою. Пам’ятайте, що вона – відображення вашої особи.

Проаналізуйте власну мову:

• виключіть зі своєї мови окрики, різкі інтонації, які негативно впливають на дітей, викликаючи емоційний дискомфорт;
• зверніть увагу на інтонацію, пам’ятайте, що вірно розставлені інтонаційні акценти впливають на якість сприйманої інформації і на загальний психологічний мікроклімат;

4. Пам’ятайте, що дитина дошкільного віку є істотою невербальною, тому уся інформація краще засвоюється нею не через слова, а через стосунки. Намагайтеся використати такий немовний прийом взаємодії з дітьми, як «демонстрація розташованості»: спокійна увага, посмішка, контакт очей, підбадьорюючі жести, ласкавий дотик, погладжування.

5. Організовуючи спілкування з дітьми, прагніть зрозуміти їх настрій. Розвивайте педагогічну спостережливість. Простежте: в якому настрої прийшла дитина в ДНЗ; чи розповідає вона іншим дітям про свій емоційний настрій, почуття?

6. Частіше посміхайтеся дітям в процесі взаємодії з ними, це сприяє сприятливому психологічному мікроклімату.

Простежте за собою:

• як часто ви посміхаєтеся дітям;
• чи здатні ви сміятися разом з дітьми;
• як часто ваше обличчя виражає втому і турботу.

7.  Вчіться бачити себе з іншої сторони:

• частіше аналізуйте власну діяльність;
• прагніть ставити себе на місце дитини;
• розвивайте здатність визнавати свої помилки в спілкуванні з дітьми.

8. Спілкуючись з дітьми, використовуйте такі прийоми педагогічної дії, як навіювання і переконання.

Для переконання вам необхідно:

• бути самому переконаним в тому, про що ви говорите;
• ясно і зрозуміло викладати аргументи дітям;
• проявляти витримку і терпіння.

9. Особливо уважно віднесіться до своєї поведінки, манер, жестів.

Пам’ятайте, що діти дошкільного віку наслідують.

Прекрасною школою розвитку толерантності служить спілкування з домашніми тваринами, яких діти сприймають як рівних собі, спілкуючись на зрозумілому тільки їм мові почуттів і емоцій. Стаючи близькими друзями, діти і тварини здатні разом радіти і сумувати, грати і розвиватися. Пояснення дорослих про те, як потрібно поводитися з «братами нашими меншими», сприяють розвитку уміння співпереживати, співчувати, стримуватися.

Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя.

Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж­ливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман­ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале­жить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ­ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися.

Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після про­ведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій випо­внилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього.  

Діти старшого  дошкільного віку повинні усвідомленіше ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з ми­лом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, корис­туватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і на­вчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити по­суд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядку­вати себе, причесатися.

Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв’язання рекомендується ви­користовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:

• безпосереднє навчання;
• демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;
• систематичне нагадування дітям про необхідність дотримува­тися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.

Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко ви­конували дії, дотримувалися правильної послідовності.

У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість.

У стар­ших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Про­те, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різнома­нітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров’я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам’ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцню­ються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.

Обов’язковою умовою формування гігієнічних навичок у ді­тей, виховання звички до здорового способу життя є висока сані­тарна культура персоналу дошкільного закладу.

Ще одна важлива умова – єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихова­телем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім’ї. Обов’язок батьків – постійно закріплювати гігієнічні на­вички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил.

 ВИДИ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК

Умивання:

• учити дітей закочувати рукави;
• намилювати руки до утворення піни;
• набирати в долоні потрібну кількість води;
• умивати обличчя обома руками;
• мити руки до ліктя з милом;
• мити шию і вуха;
• досуха витирати руки;
• користуватися особистим рушником;
• не струшувати воду з рук.

Чищення зубів:

• учити дітей набирати зубну пасту на щітку;
• правильно чистити зуби щіткою;
• полоскати рот.

Причісування:

• учити дітей зачісувати волосся, якщо воно розпатлане;
• розчісувати волосся і заплітати коси;
• стежити за станом волосся.

Одягання:

• учити дітей бути охайними;
• вішати одяг на спинку стільця і складати на сидінні колготки;
• зав’язувати шнурки черевиків на бантики;
• зав’язувати і розв’язувати мотузочку на зимовій шапці;
• застібати та розстібати ґудзики на нижньому і верхньому одязі;
• зашнуровувати та розшнуровувати черевики;
• надягати і знімати одяг;
• узуватися;
• самостійно або за допомогою дорослих усувати недоліки в одязі;
• складати одяг правим боком;
• дотримуватися раціональної послідовності під час одягання та роздягання.

Чищення і миття взуття:

• учити дітей очищати взуття від бруду після повернення з ву­лиці в приміщення;
• протирати вологою ганчіркою взуття, що забруднилося;
• мити взуття, не заливаючи воду всередину;
• намащувати черевики кремом для взуття;
• начищати черевики щіткою до блиску.

Догляд за верхнім одягом:

• учити дітей зчищати пил із верхнього одягу щіткою для одягу;
• стежити за чистотою і привабливістю одягу.

Прибирання ліжка:

• учити дітей розстеляти ліжко перед сном;
• складати простирадло;
• розпрямляти простирадло після сну;
• струшувати простирадло;
• складати ковдру навпіл;
• прибирати ліжко після сну.

Прийняіття їжі:

• учити дітей мити руки перед їжею;
• акуратно їсти;
• брати хліб і накладати їжу в тарілку стільки, скільки з’їси;
• жувати із закритим ротом;
• користуватися серветкою;
• правильно сидіти за столом;
• користуватися ложкою, виделкою, столовим ножем;
• ретельно пережовувати їжу.

Пиття:

• діти повинні ополоскувати склянку перед використанням;
• наливати води в склянку стільки, скільки вип’єш;
• пити, не обливаючись.

Поведінка у туалеті:

• діти повинні вміти користуватися туалетним папером;
• мити руки після відвідування туалету.

Утримання носа в чистоті:

діти повинні вміти своєчасно користуватися носовою хусткою.

Зміна одягу з урахуванням погодних умов:

• учити дітей одягатися тепліше, якщо похолодає;
• на сонці носити головний убір;
• піднімати комір за вітряної погоди;
• знімати зайвий одяг, коли спекотно.

Утримання особистих речей у порядку:

• діти повинні завжди прибирати за собою;
• дбайливо поводитися з кожною річчю;
• класти речі на місце;
• розташовувати їх таким чином, щоб було зручно ними корис­туватися.

Перехід навичок у звички досягається систематичним повто­ренням їх в однакових або схожих умовах. Якщо, наприклад, дитину навчили акуратно складати кубики до коробочки або ящи­ка і вимагають робити це щоразу після гри, то поступово у неї закріпиться звичка, вона почне складати кубики без нагадування дорослих.

Поки звичка не закріпилася, дитина потребує контролю і вка­зівок дорослих, а також заохочення, похвали, схвалення.

Увічливість, доброзичливість, розмірене спокійне мовлення вихователя, охайний зовнішній вигляд, порядок у групі мають велике значення у формуванні культурно-гігієнічних навичок у дошкільників.

Пропонуємо Вам для роботи з дітьми різні веселі дитячі абетки.

ШАНОВНІ БАТЬКИ І ПЕДАГОГИ!

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв’язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.

Примітка: і хоч це більше стосується школярів, але й старші дошкільники також добре навчилися володіти телефонами і компьютером. Тому ця інформація буде корисна і для батьків дітей дошкільного віку.

На цій сторінці сайту МОН України Ви знайдете дуже корисну інформацію, з якою ми Вам пропонуємо ознайомитись.