‘Сторінка практичного психолога’

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Багатьох батьків цікавить питання: як можна перемогти неуважність? І це не випадково – адже неуважність часто є головною перешкодою до успішності в школі. А подібне явище в останні роки у діток зустрічається дуже і дуже часто. Як правило, батьки дуже швидко помічають подібну проблему у своїх малят. Такі діти плутають реальний світ зі світом фантазій, вони нічого не помічають навколо себе.

 Хоча ні в якому разі не можна плутати неуважність з аутизмом. Розсіяна дитина повністю контактна, просто часу на реакцію їй необхідно трохи більше, ніж іншим діткам. Вона може не з першого разу відгукуватися, коли ви кличете, або виконувати ваше прохання не відразу. Подібні малюки можуть відрізнятися забудькуватістю або неуважністю.

 Фахівці радять не надавати цьому великого значення, не розчаровуватися у своїй дитині, і ні якому разі не лаяти її за неуважність. Просто у вашої дитини більше розвинена інша півкуля мозку – права. Проблема – не психологічна. Як правило, приблизно до 10 років це явище повністю зникає без будь-якого стороннього втручання. А до тих пір батькам необхідно допомогти своєму малюку бути більш організованим. І досягається це банальним контролем. І обов’язково заздалегідь попередьте про це вчителя вашої дитини.

 Крім того, необхідно займатися розвитком роботи мозку подібних малюків. З цим завданням під силу впоратися всім батькам, було б бажання. Щоб обидві півкулі мозку працювали з повною віддачею, необхідно щоб кожен пальчик одночасно виконував якусь роботу. Для цього дуже корисні різні пальчикові ігри, шнурівки, ліплення, пальчикові фарби. Всього 15 хвилин на добу подібних занять – і результат не змусить себе чекати.

 Правильна психологічна підготовка дітей до школи полягає ще й у тому, щоб дитина усвідомила, що навчання в школі – заняття не менш відповідальне, чим робота тата й мами. Це дозволить їй відчути себе повноправним членом сім’ї, а не просто доповненням до тата й мами. Повірте – це усвідомлення дозволить дитині впоратися не тільки з неуважністю, але і з лінню. До речі кажучи, лінь – це нормальний стан для будь-якої людини, а не тільки для дитини.

Тому не варто її лаяти – краще допоможіть впоратися з лінню.

 

З досвіду роботи практичного психолога ДНЗ Швабської Т.М.

 

Терапевтичне малювання є досить актуальними  методом психокорекції тому, що це найдревніша і найприродніша форма вираження та зміни емоційного стану дитини, а також один  із найбільш прогресивних і популярних напрямів у сучасній психоло­гії.

Процес малю­вання виконує профілактичну і терапевтичну функцію. Найефективніші результати  його використан­ня  виявляються в емоційній сфері.

Зацікавившись цим методом корекції, стала використовувати його у роботі з дошкільниками.

 Малюнко – терапія у по­всякденній роботі з дитиною виконує такі функції:

І. Малюнок дає змогу проводити первинну діа­гностику стану емоційної сфери дитини.

2. Сприяє розвитку дрібної моторики, тактиль­них відчуттів, просторового мислення, зорово-моторної координації та окоміра.

3. Стимулює розвиток лівої півкулі головного мозку дитини, сприяючи розвитку образного мис­лення.

4. Дає можливість показати плоди своєї праці іншим, наприклад зробити виставку, викликаючи у дитини позитивні емоції.

5. Підвищує пізнавальну активність дитини.

6. Розвиває спонтанність, удосконалює пам’ять, увагу, фантазію, спостережливість.

7. Розвиває відчуття внутрішнього контролю до почуттів і тілесних відчуттів.

8. Стимулює формування позитивної самооцін­ки дитини.

9. Стимулює розвиток творчого потенціалу ди­тини.

І0. Розвиває навички спілкування: діти краще співпрацюють одне з одним, намагаються домо­витися, шукають шляхи для компромісу.

У процесі роботи з дітьми дійшла виснов­ку, що різні матеріали по–різному впливають на ди­тину.

• Фарби — знімають скутість дитини.
• Олівці — стримують гіперактивність.
• Простий олівець — знімає невпевненість, адже можна стерти і перемалювати.
• Глина (пластилін, со­лоне тісто) — робота з агресією, знімає негативні емоції і скутість.
• Колаж (наприклад, із журналь­них вирізок) — зменшує тривожність, страх перед невмінням малювати, невпевненість.

В малюнко–терапії надзвичайно важливе використан­ня кольору. В процесі роботи виявила, що, якщо принести ді­тям набір фарб, заздалегідь прибравши з нього чорну фарбу, а дитина наполягає поверну­ти її — це означає, що їй необхідна розрядка че­рез чорний колір. Якщо дитина зафарбовує аркуш темною холодною фарбою, пропоную їй намалювати на ньому жовтогарячі відбитки рудої лисиці, квіткову поляну, осіннє листя. Таким чином вносимо яскраві плями в дитячий малю­нок, а значить, у настрій дитини.

Основною метою моєї роботи є не вчити дитину малю­вати, а за допомогою малювання допомогати ви­рішити проблему, давати вихід творчої енергії.

Результатом цієї роботи є  не  чудове малювання, а те, що дитина наприкінці заняття починає усміхатися. Тому на заняттях  пояснюю дітям, що якість малюнка не враховується,  кольори вони мо­жуть вибирати будь–які, малювати за бажанням.

Пояснюю дітям, що під час малювання вони можуть просити допомоги.  Позитив­ні результати дитині приносить не лише малювання, а й споглядання за цим процесом. Вона завдяки спогляданню отримує ту емоційну роз­рядку, яка потрібна.

Найефек­тивнішими  техніками в моїй роботі з дошкільниками є:

• малювання пальчиками;
• малювання долоньками, на вологому;
• малюнок-відбиток;
• кляксографія.

Використання таких різноманітних технік дає мені змогу не лише індивідуалізувати роботу дитини, а й задіяти якомога більше органів чуття, дозволяє не обмежу­вати дитину у своєму виборі і сприяє розвитку її креативності.

Велике значення надаю використанню під час малювання  музиці (дитячі пісні, мелодійні композиції, зву­ки природи). Це сприяє не лише створенню позитивного мікроклімату в групі, але й зняттю м’язової та емоційної напруги, створює ситуацію творчості, знімає тривожність, страх перед невмінням.

В своїй роботі використовую малюнко-терапевтичний метод, як в індивідуальній, так і груповій формі. Із практики роботи можу ска­зати, що групова робота є найцікавішою, ак­тивною і стимулювальною для дітей.

Групові заняття з  малюнко – терапії за­звичай будую за такими етапами:

Етап І. Діагностичний. Він передбачає до­слідження емоційної сфери дитини на початку роботи. Для цього використовую проективні методики, адоптовані для дітей:

• «Неіснуюча тваринка» М. 3. Дукаревич;
• «Будинок-дерево-людина» Дж. Бука;
• «Малюнок сім’ї» Т. Хоментаускаса.

 Підбираю методи­ки, в яких є дія чи «вибір дії»:

• «Емоційні обличчя» Н. Семаго.
• 8 кольоровий тест Захарова.
• Тест М. Люшера, А. Лутошкіна.

Етап 2: Проведення групових корекційно-розвивальних занять за програмою «Кольорові емоції».

Ці заняття дають мені змогу  дослі­дити та проаналізувати емоційний стан кожної дитини, знизити рівень емоційної напруги (тривожніс­ть, страхи, агресивність, замкнутість), розвинути творчі здібності та образне мислення.

Можна зробити висновок, що малюнко-терапія — один з ефективних методів для корекції емоційної сфери.  Розвиваючи у дитини закла­дений природній потенціал, ми створюємо умови для гармонійної, вольової і психічно здорової осо­бистості, здатної до саморегуляції та самоконтро­лю. Саме це допоможе виховати активну твор­чу особистість, здатну реалізувати себе в житті.

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

 

1. Починайте  „забувати”  про  те,  що  ваша  дитина  маленька.  Давайте  її посильну  роботу  вдома,  визначте  коло  її  обов’язків.  Зробіть  це  ніжно, з довірою: „Який  ти  в  нас  уже  великий, ми  навіть  можемо  довірити  тобі  помити  посуд”. Не  робіть  з  дитини  лише  споживача,  нехай  вона  буде  рівноправним  членом  сім’ї  зі  своїми  правами  і  обов’язками.

2. Визначте загальні  інтереси  дитини.  Це  можуть  бути  як  пізнавальні  інтереси (улюблені  мультфільми,  казки, ігри),  так  і  життєві  (обговорення  сімейних  проблем).  Дозвольте  дитині  малювати,  розфарбовувати,   вирізати,  наклеювати,  ліпити, конструювати,  це  допоможе  у  підготовці  її  руки  до  письма  і  в  розвитку  творчих  здібностей.

3. Залучайте дитину  до  економічних  проблем  родини. Поступово  привчайте  порівнювати  ціни,  орієнтуватися  в  сімейному  бюджеті (наприклад,  дайте  гроші  на  хліб  і  на  морозиво,  коментуючи  суму на  той чи  інший  продукт). Привчайте  до  самообслуговування  і  формуйте  трудові  навички  й  любов  до  праці.

4. Не  лайте,  а  тим  більше – не  ображайте  дитину  в  присутності  сторонніх.  Поважайте  почуття  й  думки  дитини.  На  скарги  з  боку  навколишніх,  навіть  учителя  або  вихователя,  відповідайте:  „Спасибі,  ми  обов’язково  поговоримо  на  цю  тему”.

5. Навчіть  дитину  ділитися  своїми  проблемами.  Обговорюйте  з  ними  конфліктні  ситуації,  що  виникли  з  однолітками  і  дорослими, як  вони  вирішувалися.  Щиро  цікавтеся  її  думкою,  тільки  так  ви  зможете  сформувати  в  неї  правильну  життєву  позицію.

6. Постійно  говоріть з дитиною. Розвиток  мовлення  – запорука  гарного  навчання.  Розпитуйте  її  про  події  дня,  що  було  цікавим,  що  найбільше  сподобалося. При  цьому  слухайте  уважно  її відповіді,  уточнюйте,  ставте  запитання,  щоб  дитина  почувала,  що  це  вам  цікаво. Як  можна  більше  читайте  їй  і  привчайте  переказувати  прочитане.

7. Не  залишайте  без  відповіді  жодне  запитання  дитини.  Тільки  в  такому  випадку   її  пізнавальний  інтерес  ніколи  не  згасне.

8. Намагайтеся  хоч  іноді  дивитися  на  світ  очима  вашої  дитини.  Адже  бачити  світ  очима  іншого  –  основа  для  взаєморозуміння.

 9. Не  скупіться  на  похвалу  дитини (навіть  авансом).  Хваліть  словом,  усмішкою,  ласкою  і  ніжністю.  На  скарги  про  те,  що  щось  не  виходить,  запевняйте: „У  тебе  обов’язково  вийде,  спробуймо  разом,  або  спробуй  ще  раз”.  Формуйте  високий  рівень  домагань.  І  самі  вірте,  що  ваша  дитина  може  все,  їй  потрібно  лише  допомогти.

10. Не  будуйте  ваші  взаємини  з  дитиною  на  заборонах.  Погодьтеся,  що  вони  не  завжди  розумні.  Завжди  пояснюйте  дитині  причини  ваших  вимог,  якщо  можливо,  запропонуйте  альтернативу.  Повага  до  дитини  зараз – фундамент  шанобливого  ставлення  до  вас  тепер  і  в  майбутньому.

 

   Вам на допомогу — поради Девіда Льюїса, котрий узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

• Я відповідаю на всі запитання дитини якомога терплячіше і чесніше. Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
• У нас у квартирі стоїть вітрина, на якій дитина може демонструвати свої роботи.
• Я не сварю дитину за безлад у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям, і робота ще не закінчена.
• Я виділив дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.
• Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за ЇЇ досягнення.
• Я надаю дитині можливість виявляти турботу.
• Я допомагаю дитині будувати її плани і приймати рішення.
• Я намагаюся показати дитині цікаві місця.
• Я допомагаю дитині поліпшувати результати ЇЇ роботи.
• Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий(а) бачити їх у себе в оселі.
• Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
• Я ніколи не караю дитину приниженням.
• Я купую дитині книжки за її інтересами.
• Я привчаю дитину самостійно мислити.
• Я регулярно читаю дитині.
• Я привчаю дитину до читання з дитинства.
• Я пробуджую фантазію й уяву дитини.
• Я уважно ставлюся до потреб дитини.
• Я знаходжу час, щоб щодня побути з дитиною наодинці.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджета.
• Я ніколи не сварю дитину за невміння і помилки.
• Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.
• Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• Я дозволяю дитині гратися з усяким мотлохом.
• Я спонукаю дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.
• Немає тем, які я не об говорю з дитиною.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
• Я допомагаю дитині знаходити телепрограми.
• Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
• Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини.
• Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Я вірю в здоровий глузд дитини і довіряю їй.

 

    Якщо ви згодні з 20 % цих порад, то вам необхідно терміново подумати над іншим.

    Якщо поради влаштовують вас і відповідають вашій програмі виховання на 50 %, у вас усе має вийти, бо є на це шанси.

    Якщо ви виконуєте ці поради на 90 %, дайте більше волі дитині й собі.

 

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

 Лікнеп – порівняльна характеристика професійних обов’язків психолога та професійних обов’язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.

 Психолог:

Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

 Психіатр:

Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

 Психолог:

Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

 Педагог:

Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

 Психолог:

Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі.

 Міліціонер:

Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

 Психолог:

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

 Юрист:

Дає однозначну рекомендацію.

 Психолог:

Не допускає оціночних суджень.

 Священик:

Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

 Психолог:

Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи.

 Екстрасенс:

Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

 Психолог:

Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта.

 Маг:

Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

 Психолог:

Може не все й повинен не всім.

 Господь Бог:

Може все.