‘Сторінка вчителя-дефектолога’

ШПАРГАЛКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

     Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

• Працюйте з дитиною на початку дня, а не ввечері.
• Знизьте робоче навантаження на дитину. Діліть роботу на коротші, але частіші періоди. Використовуйте фізкультурні хвилинки.
• Будьте драматичним, експресивним педа­гогом.
• Знизьте вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху. Під час занять садіть дитину поряд з до­рослим.
• Використовуйте тактильний контакт (еле­менти масажу, погладжування, обійми). Домовляйтеся з дитиною про ті чи ті дії заздалегідь.
• Давайте короткі, чіткі і конкретні інструкції.
• Використовуйте гнучку систему заохочень і покарань.
• Заохочуйте дитину відразу ж, не відкла­даючи на майбутнє.
• Надавайте дитині можливість вибору.
• Завжди залишайтеся спокійним.
• У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це дасть змогу закріпити впевне­ність дитини у своїх силах.
• Уникайте повторення слів «немає» і «не можна».
• Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко. Давайте дитині лише одне завдання на пев­ний відрізок часу, щоб вона могла його за­вершити.
• Для підкріплення усних інструкцій вико­ристовуйте зорову стимуляцію. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (напри­клад, робота з кубиками, розфарбовуван­ня, читання тощо).
• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, занять, ігор і сну щодня має відповідати цьому розпорядку.
• Уникайте скупчення людей. Дитині склад­но перебувати у великих магазинах, на ринках, у кафе.
• Під час ігор обмежуйте дитину лише од­ним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів.
• Оберігайте дитину від утоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
• Давайте дитині змогу витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі про­гулянки, біг, спортивні заняття.
• Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таких дітей.
• Зробіть усе можливе для підвищення само­оцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо без­упинно її виправляють.
• Одразу хваліть і винагороджуйте дитину за хорошу поведінку.
• Будьте послідовні у питаннях дисципліни. Якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів.
• Завдання мають бути простими і конкрет­ними, скажімо: «Почисти зуби. А тепер одягайся», а не «Збирайся у садок».
• Підтримуйте дитину у всьому, у чому вона сильна, особливо у спорті і заняттях за інтересами.
• У кімнаті дитини має бути якомога менше предметів, іграшки повинні бути розкладені так, щоб не відволікати увагу.

       ШАНОВНІ БАТЬКИ! Головне у співпраці з гіперактивною дити­ною — постійна винагорода позитивної та бажаної поведінки, стимулювання мотивації, за­охочення до потрібних дій.

      Хоча гіперактивність і неминуча, але її можна тримати під розумним контролем завдяки назва­ним заходам.

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

 

     До гіперактивності призводить пору­шення нервової системи, яке полягає у неповно­цінності процесів гальмування і різкому пере­важанні процесу збудження. Такий дисбаланс нервових процесів є причиною підвищеної неструктурованої активності і перешкоджає кон­центрації,   довільності    уваги дитини.

Праксис (від грець, ргахіз — дія) — адекватно координована дія, що супроводжується роз­горнутим контролем, яка може порушуватися при ураженнях головного мозку. різної локалізації.

     Гіперактивна дитина привертає до себе увагу насамперед надмірною рухливістю, непосидю­чістю, неуважністю та імпульсивністю реакцій. На заняттях вона постійно шарпається, крутить щось у руках, не може вси­діти на місці, відволікається сама та відволікає то­варишів.

    Отже, гіперактивність виявляється через над­мірну рухову активність, метушливість, численні сторонні рухи, яких дитина часто не помічає. Для дітей із синдромом гіперактивності характерні над­мірна балакучість, нездатність усидіти на одному місці, менша від норми тривалість сну. У руховій сфері у них спостерігають порушення координації рухів, несформованість тонкої моторики та праксису. Це виявляється у невмінні зав’язувати шнур­ки, застібати ґудзики, користуватися ножицями. Дослідження польських учених свідчать, що рухова активність таких дітей на 25 — 30% вища за норму. Вони рухаються навіть уві сні.

     Гіперактивність супроводжується дефіцитом уваги, що виявляється у труднощах її утримання, зниженні вибірковості та концентрації уваги, що призводить до вираженої незосередженості. Такі діти непослідовні у пове­дінці, забудькуваті, не вміють слухати, часто губ­лять особисті речі.

      Гіперактивні діти праг­нуть уникати завдань, що потребують тривалих ро­зумових зусиль. Характерною особливістю розу­мової діяльності гіперактивних дітей є циклічність. Діти можуть продуктивно працювати 5—15 хв., по­тім 3 — 7 хв. мозок відпочиває, накопичуючи енер­гію для наступного циклу. У цей час дитина відво­лікається і не реагує на вихователя. Потім розумо­ва діяльність відновлюється і дитина знов готова до роботи протягом 5—15 хв. Такі діти можуть «впа­дати» й «випадати» із стану зосередження. Щоб залишатися активними, їм необхідно весь час ру­хатися, крутитися тощо.

       Імпульсивність виражається у тому, що дитина часто діє необмірковано, перебиває інших. Такі діти не вміють регулювати своїх дій та підкорятися правилам, часто підвищують голос, емоційно ла­більні — у них часто змінюється настрій. До під­літкового віку підвищена рухова активність у біль­шості випадків зникає, а імпульсивна активність і дефіцит уваги зберігаються.

    Серед хлопчиків гіпердинамічний синдром тра­пляється втричі частіше, ніж серед дівчаток.

     Гіперактивна дитина — ініціатор безглуздої бі­ганини. Вона штовхає, смикає дітей, часто є вину­ватцем конфліктів. Практично всі витівки дитини спонтанні, незлобливі. Тим часом у запалі бійки, коли відмовляють і без того слабкі механізми галь­мування, дитина може бути несвідомо жорстокою, і її важко зупинити. Від гамірної гри вона швидко збуджується, а потім повільно заспокоюється. Ди­тина часто діє, не замислюючись про наслідки. По­ганого у собі не помічає, тому покарання сприй­має як безглузду, незаслужену несправедливість. З огляду на те, скільки їй дорікають і скільки її ка­рають, не дивно, що дитина часто стає агресивною, а в майбутньому стає лідером у групі дітей з асоці­альною поведінкою.

       У колективі гіперактивна дитина є джерелом по­стійної турботи: галасує, не замислюючись бере чужі речі і заважає оточенню, відволікаючи всіх. Ровесникам важко зрозуміти таких дітей через їх­ню непередбачуваність. Часто у дитячих колекти­вах гіперактивній дитині відводять роль блазня, клоуна, у яку вона зазвичай охоче вживається, іс­нуючи у своєму світі фантазій або намагаючись так налагодити стосунки з ровесниками. Але спілкува­тися з нею зазвичай готові лише діти молодшого віку або однолітки, що мають аналогічні проблеми.

 Причини виникнення гіперактивності:

•   генетичні чинники;

•   біологічні особливості будови і функціону­вання головного мозку;

•   пологові травми;

•   інфекційні захворювання, перенесені ди­тиною у перші місяці та роки життя; Ш   виснажливі соматичні захворювання;

•   фізичні та психічні травми;

•   психосоціальні проблеми — стосунки бать­ків у сім’ї, тип сімейного виховання тощо;

•   несприятливі фактори середовища та вплив харчових домішок.

       Зазвичай, в основі гіпердинамічного синдрому лежить мінімальна мозкова дисфункція (ММД), наявність якої визначає лікар-невропатолог після проведення спеціальної діагностики.

 

 

 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 (дітей 6-го року життя)

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Чмих Н.В

 

     Шановні батьки! Розвиток мовлення у цей період віку йде швидким темпом, тому дітям потрібна допомога з боку дорослого. Саме Ви, батьки, і зможете допомогти своїй дитині, приділивши їй більше уваги під час щоденного спілкування та занять вдома.

 

• Допомагайте дитині оволодівати новими словами під час ліпки, малювання вдома.
• Звертайте увагу дитини на неправильно вимовлений звук, тактовно пропонуйте повторити слово з цим звуком.
• Навчайте дитину доповнювати складні речення, що потребує характеристики причинно-наслідкових залежностей. (Катруся сьогодні одягла шапку чому?  Тому, що прийшла зима,тому, що стало холодно.)
• Допомагайте дитині складати розповідь за спостереженнями, за малюнками.
• Запитуйте дитину, як вона прожила день. Що цікавого вона дізналася. Хваліть за відповіді, якщо вони навіть не зовсім правильні.
• Розповідайте, що цікавого бачили , чули ви.
• Намагайтеся розмовляти з дитиною мовою загадок. Наприклад: Я поспішала додому і побачила, що хтось літає, схожий на гарну квіточку. Ти здогадався, хто це?
• Створюйте природні ситуації для спілкування з дитиною, збуджуйте в ній позитивні емоції, які спонукають її до мовлення.
• Виховуйте любов до книги, до культурного поводження з нею.
• Створіть власну бібліотечку або поличку з книгами, що збудить у дитини інтерес до книги.
• Попросіть дитину, яка ще не знає жодної букви, почитати вам казку. Можливо вона стане «читати», тобто розповідати, перегортати сторінки, розглядаючи малюнки. Важливо дуже уважно при цьому її слухати.
• Організовуйте програвання ситуацій за змістом прочитаної казки. Розділіть між собою ролі. Допоможіть дитині «увійти» в образ, визначити запитання, відповіді, певні висловлювання, дотримуватися  відповідної інтонації при висловлюванні.
• Гра за певним сюжетом мусить бути недовготривалою, посильною і цікавою для дитини.
• Сюжетно-рольова гра привчає дитину регулювати свою поведінку, сприяє загальному мовленнєвому розвитку.
• Вчіть дитину слухати ритмомелодику поетичного мовлення потішок, забавлянок, віршиків, дитячих пісень.
• Привчайте дитину вживати пестливі назви членів родини: мамуля, мамочка, татко, татусь, дідусь, бабуся.
• Допоможіть дитині оволодіти назвою своєї вулиці, міста.
• Привчайте  чемно вітатися і прощатися, ввічливо звертатися.
• Знайомте дитину з тваринним світом, привчайте доглядати за тваринами, збагачуйте її словник звуконаслідувальними словами (нявкати, нявчати, гавкати, мукати, мекати); навчайте утворювати пестливі слова і розрізняти пари слів (заєць-зайчик, білка-білочка, лялька-лялечка, тихо-тихесенько тощо).

 

Отже, шановні батьки! Спілкуючись з дитиною, Ви  можете збагатити її словниковий запас, під вашим  контролем дитина буде говорити чітко і правильно.

Зв’язне мовлення дитини – це крок до успішного навчання у школі.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

 

    Шановні батьки! В останні час ви дуже часто чуєте про дрібну моторику та необхідність її розвивати.

   Чому ж це так важливо? Вся справа в головному мозку. А точніше в центрах, що відповідають за рухи пальців рук і мову. Дані центри розташовані дуже близько один до одного. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми тим самим стимулюємо відповідні відділи мозку, активізуємо і сусідні відділи, що відповідають за мову. 

   Розвиток дрібної моторики важливий ще й тому, що все подальше життя дитини вимагатиме використання точних координованих рухів кистей і пальців рук, які необхідні, щоб одягатися, малювати і писати, а також виконувати безліч різноманітних побутових і навчальних дій.

    Тому рекомендуємо починати активне тренування пальчиків вже з одного року.

     Для цього можна використовувати:

• переливання рідин з однієї ємності в іншу;
• ігри з мозаїкою та пазлами;
• розкладання ґудзичків або інших предметів за розміром;
• ігри з конструктором (підбирайте їх індивідуально за віком дитини);
• застібання ґудзиків, блискавок, кнопок, гачків і зав’язування шнурків; ліплення з пластиліну;
• малювання пальчиками (зараз для цього існують спеціальні фарби);
• вирізання з паперу різних фігурок;
• споруди з піску або камінчиків замків, гірок та інших фігур (на прогулянці);
• перебирання різних круп, таких, як: горох, квасоля, гречка;
• закручування і розкручування кришок банок, пухирців;
• пошук різних предметів, закопаних у піску.

     І ще безліч різноманітних цікавих ігор і занять… Щодня пропонуйте дітям такі завдання!

     Для оволодіння навичками письма необхідна певна функціональна зрілість кори головного мозку. Тому в дошкільному віці важливо створити умови для накопичення дитиною рухового і практичного досвіду, розвитку навичок ручної вмілості.  Але в дошкільному віці важлива саме підготовка до письма, а не навчання йому, що часто призводить до формування неправильної техніки письма.

     Уміння виконувати дрібні рухи з предметами розвивається у старшому дошкільному віці. А до 6-7 років в основному закінчується дозрівання відповідних зон головного мозку, розвиток дрібних м’язів кисті. Тому робота з розвитку дрібної моторики повинна початися задовго до вступу до школи.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

(дітей 6-го року життя)

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Чмих Н.В.

 

Шановні батьки! Вивчення елементів математики має великий вплив на розвиток наочно-образного мислення дитини, становлення якого відбувається у цьому віці.

• Закріплюйте з дитиною основні геометричні фігури: кулю, квадрат, коло, овал, трикутник. Розгляньте, якою може бути фігура, у якої є кути. Знайдіть з дитиною сторони трикутника (чотирикутника), кути. Поясніть, чому трикутник (чотирикутник) називається так (три кути, чотири кути). Поясніть, що є й інші геометричні фігури, які не мають кутів (куля, коло, овал). Порівняйте їх між собою.
• Пояснюйте як знаходити в оточуючих предметах схожість в формі з цими геометричними фігурами (м’яч – куля, стіл – квадрат, прямокутник).
• Розвивайте вміння дитини малювати геометричні фігури, складати предмети з різних геометричних фігур, визначати фігури у заданому малюнку, візерунку тощо.
• Під час гри заохочуйте дитину порівнювати кількість предметів: 1 і 2, 2 і 3 предмети, зображення, додавати чи зменшувати групу предметів.
• Пояснюйте в грі, як розрізняти просторові напрямки відносно себе: вперед, назад, з лівого боку, з правого боку.
• Вивчайте разом з дитиною під час різних режимних моментів частини доби: ранок, день, вечір, ніч.
• Заохочуйте використовувати математичні знання і вміння у повсякденному житті: набрати номер телефону служб порятунку; користуватися пультом телевізора/аудіо–відеотехніки; елементарним навичкам роботи з комп’ютером.

 

Шановні батьки! Пам’ятайте: такі заняття позитивно впливають на розвиток довільної уваги і пам’яті дитини, сприяють формуванню наочно-образного мислення.