‘Правова освіта дорослих і дітей’
«ДИТЯЧІ ОБОВ’ЯЗКИ»
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Як стверджують дослідники, у 6–7-літніх дітей почуття обов’язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці. Як відомо, права не існують без обов’язків. Діалектичний взаємозв’язок прав і обов’язків – головна суть виховання правосвідомості. Що ж таке обов’язок у дитячому розумінні?
Обов’язок – це те, що діти повинні робити, щоб бути корисним собі та навколишнім.
Дітям необхідно дати поняття про такі обов’язки:
- дотримуватися правил поведінки в дошкільному закладі, в родині, у громадських місцях;
- слухатися батьків, любити й шанувати всіх членів сім’ї;
- не ображати молодших і допомагати старшим;
- шанувати державні символи України;
- берегти й охороняти природу;
- старанно вчитися;
- дотримуватися правил безпеки життя;
- дбати про власне здоров’я, дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися забороненими предметами;
- підтримувати порядок у своїй кімнаті.
«ВАША ДИТИНА»
ПОРАДИ БАТЬКАМ
- Ваша дитина ні в чому перед вами не винна. Ні в тому, що з’явилась в цей світ. Ні в тому, що створила вам додаткові труднощі. Ні в тому, що не дала очікуваного щастя. Ні в тому, що не виправдала ваших сподівань. І ви не маєте права вимагати, щоб вона вирішила ці проблеми.
- Ваша дитина – не ваша власність, а самостійна людина. І вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати на свій розсуд її життя ви не маєте права. Ви можете лише допомогти їй вибрати свій життєвий шлях, вивчивши її здібності і інтереси і створивши умови для їх реалізації.
- Ваша дитина далеко не завжди буде слухняною і милою. Її впертість і вередування притаманні її поведінці, як і сам факт її присутності в сім’ї.
- У багатьох вередуваннях і пустощах вашої дитини винні ви самі.
Тому що своєчасно не зрозуміли її. Пожаліли свої сили і час. Почали сприймати її через призму нездійсненних сподівань і просто роздратування.
Почали вимагати від неї того, що вона попросту не може дати – в силу особливостей і віку, або характеру. Не бажали приймати її такою, якою вона є.
- Ви повинні завжди вірити в те найкраще, що є у вашої дитини. В те найкраще, що в ній ще буде. Не сумніватися в тому, що рано чи пізно це найкраще обов’язково проявиться. І зберігати оптимізм у всіх педагогічних негараздах.
