‘Особливі діти – особлива увага’

1. Частіше заохочуйте свого малюка – такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д.). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливим працею – посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.

2. Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі.

3. Свої прохання дитині формулюйте коротше – в 1-2-х пропозиціях, щоб вона напевно дослухала до кінця.

4. Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини).

5. Пам’ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати її марно. Постарайтеся відвернути її увагу цікавим розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народилася такою, вона і сама страждає від своєї непосидючості.

6. Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від неї виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.), акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся її не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову – обов’язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову – сидіти спокій

7. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до “наступного пункту програми” обов’язково нагадуйте їй (краще не один, а 2 – 3 рази): “Грати залишилося 10 хвилин, потім – обід!” Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильни

8. Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинялася без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося

9. Дуже корисно записати гіперактивну дитину з раннього віку в спортивну секцію і (або) регулярно грати з нею у спортивні ігри.

10. Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі об’єднають свої зусилля у вихованні такої складної дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду і вдома допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Пропонуємо Вам ознайомитись з брошурою “Якщо у вашої дитини розлади аутистичного спектра”.

Коли батьки дізнаються, що у їхньої дитини розлади аутистичного спектру, у них виникає багато питань щодо того, як найкраще зрозуміти свою дитину і як правильно спрямувати її розвиток. У цьому буклеті ми зібрали відповіді на основні питання, які ставлять батьки дітей з аутизмом.

Цю публікацію створено в рамках проєкту Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки Уряду Німеччини через Німецький банк розвитку (KfW).
Зміст матеріалу є виключною відповідальністю БФ «Інститут раннього втручання» та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Уряду Німеччини та ЮНІСЕФ.

Шановні батьки або особи, які  їх замінюють!

Закон України «Про дошкільну освіту», передбачає, що батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за здобуття дітьми дошкільної освіти (ст. 9 п.4), за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності (ст.8 п.3).

Пропонуємо Вам цю статтю, з якої Ви можете дізнатися про те, що потрібно робити у разі виявлення фахівцями закладу дошкільної освіти у дитини труднощів у засвоєнні Базового компоненту дошкільної освіти.

 ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

     Особливістю гіподинамічної дитини є недостатня активність кори головного мозку. Тому батьки повинні компенсува­ти цю стимуляцію зовнішнім впливом.

    На дитину не можна кричати, постій­но смикати, її слід зацікавити. Саме інтерес має виступати тим зовніш­нім впливом, який стимулюватиме дитину.

    Для гіподинамічного дошкільника важливим є інтелектуальне стимулю­вання. Це можуть бути настільні ігри, конструювання, ліплення.

    Дуже важливо розвивати віру дити­ни в себе. Завдання, яке ставите перед нею: конструювання виробу, переказу­вання прочитаного, вивчення вірша, во­на має сприймати таким, з яким може успішно впоратися. Під час виконання завдання дорослий має вчасно надати допомогу, помітити і відзначити навіть незначний успіх, закріплюючи у такий спосіб віру сина чи доньки у власні сили.

   Батькам потрібно пам’ятати, що у вихованні дитини з гіподинамічними проявами вагомим психотравматичним чинником є порівняння її з кимось іншим, який дають як зразок. Окрім низької самооцінки, воно є підґрунтям для формування у майбутньому за­здрості, егоцентризму і тривожного очікування оцінки взагалі, особливо на свою адресу.

    Гіподинамічну дитину необхідно роз­вивати фізично. І для дівчинки і для хлоп­чика це може бути заняття у танцюваль­ному гуртку. Спірним є питання — чи від­давати дитину в спортивну секцію? Адже через свою незграбність вона постійно буде об’єктом глузувань однолітків.

   До фізичних зусиль, розвитку швидкої реак­ції її може спонукати дорослий. Він пови­нен діяти так, щоб дитина змушена була встигати за ним. Це можуть бути різно­манітні ігри з м’ячем. Важливо, щоб темп гри був посильний для неї. Темп може зумовлюватися самим характером гри, наприклад футбол, хокей — для хлопчика, скакалка — для дівчинки.

   У вихованні гіподинамічної дитини важливо розвивати вправність, координованість рухів. Якщо у неї зайва вага, намагайтеся її зменшити. Зробіть все, щоб дитина не стала об’єктом глузувань і у неї не виникало відчуття власної неспроможності (підґрунтя для неврозу).

   Підбадьорювання, доброзичливе ста­влення у процесі виконання інтелекту­альних завдань, позитивно впливає на розвиток особистості такої дитини.

  Корекційне виховання гіподина­мічної дитини  —  довготривалий процес.

     Як тільки батьки побачать, що малюк млявий, малорухливий, загальмований, його треба терпляче спонукати до інтелектуальної і фі­зичної активності, розвивати впев­неність, віру в себе. Обов’язковим є консультування з дитячим психоневрологом.

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

1. Розглядайте книжки з цифрами, читати казки, оповідання, віршики, в назвах яких зустрічаються цифри (Наприклад, «Вовк і семеро козенят», «Три ведмеді», «Троє поросят» тощо) і викладайте кількість формами Нумікону.

2. Підбирайте або придумуйте ігри з цифрами та числами, перераховуючи предмети і підсумовуючи результати формами Нумікону.

3. Виліплюйте з пластиліну, піску чи глини цифри, щоб полегшити запам’ятовування дитиною графічного образу цифр.

4. Обговорюйте з дитиною числа, які мають для неї особливе значення (наприклад, вік, кількість членів сім’ї, номер будинку, квартири тощо), викладаючи кількість і цифри із форм Нумікону.

5. Розмальовуйте великі цифри олівцем по контуру, заштриховуйте, викладайте за допомогою шнурка, заповнюйте цифри ґудзиками, намистинками, крупами, квасолинами, камінчиками тощо.

6. Співвідносьте число та кількість, коли накриваєте стіл до обіду: кількість тарілок, виделок, ложок з кількістю людей.

7. Повісте у кімнаті дитини гірлянду з карточок, на яких намальовані цифри і відповідна кількість предметів на кожній з них та доповніть їх формами Нумікону.