‘Особливі діти – особлива увага’
АУТИЗМ. ЯК ВІН Є
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.
Аутизм — це порушення в розвитку дитини, що може виявитися у віці 2—2,5 років. Іноді батьки та лікарі помічають такі порушення -.. пізніше, у віці 3—5 років. Такі діти не обов’язково мають порушення мовлення або слуху. Тобто, усе, що потрібно людині для спілкування, розвивається цілком нормально. От тільки потреба у спілкуванні (самого бажання спілкуватися), здатність до взаємодії з іншими дітьми в дітей-аутистів відсутні або дуже слабко виражені. Діти зі слабким слухом або порушеним мовленням зазвичай намагаються компенсувати свої недоліки жестами, мімікою.
При аутизмі малюк або ігнорує спроби зав’язати з ним контакт, або взагалі уникає ситуацій, де йому доводиться спілкуватися.
Якщо контакт із іншою людиною все-таки встановлений, то він має швидше формальний характер.
Діагностувати дитячий аутизм досить складно. Навіть досвідчений фахівець повинен тривалий час спостерігати за дитиною, перш ніж установити такий діагноз.
Причини аутизму:
• спадкова схильність до шизофренії, її початкова стадія;
• органічна патологія мозку (вроджений токсоплазмоз, сифіліс, інтоксикація свинцем та ін.), вроджені дефекти обміну речовин, порушення діяльності ендокринної системи;
• емоційна депривація — нестача теплих, любовних стосунків з людьми, нехтування дитини близькими людьми.
Що робити, якщо у вашої дитини-дошкільника аутизм?
• Вірити у свої сили й набратися терпіння.
• Звернутися до фахівців (психологів, дефектологів), яким Ви довіряєте.
• Проводити корекційну роботу, що має бути особливо інтенсивною на початкових етапах. Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.
• Аутичним дітям складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у садочку.
Пам’ятаємо, що з аутизмом дитини можна «боротися» тільки одним способом — вірою та терпінням з боку вихователів та батьків. Прикладом успішного результату можуть стати досягнення відомих людей, наприклад одного з найбільш заможних мешканців планети Білла Гейтса. Немає нічого неможливого для тих батьків та вихователів, які набралися терпіння і бажання, щоб допомогти дошкільнику-аутисту розкрити свій потенціали та реалізувати здібності.
Таким чином, педагогам та батькам потрібно усвідомлювати відносно аутизму дитини наступні чотири моменти:
• Аутизмом називають групу психічних порушень із затримкою інтелектуального розвитку — синдроми Каннера, Аспергера, Ретта та ін. Його відносять до неврологічних розладів з не з’ясованою до кінця етіологією. Виникнення аутизму пов’язують зі спадковим фактором, мутацією генів, аутоімунними процесами. Аутизм впливає на нормальне функціонування головного мозку, розвиток міжособистісних зв’язків та навичок соціальної взаємодії. Дитячі психіатри діагностують аутизм протягом перших років життя дитини. Рання діагностика аутизму дуже важлива для коригування методів виховання дитини і полегшення її соціальної адаптації.
• Клінічна картина аутизму — це низка психомоторних, мовленнєвих і поведінкових порушень з різними комбінаціями симптомів і ознак затримки розвитку. Ранній дитячий аутизм може виявлятися вже в грудному віці. Хворі діти мають мляву і скудну міміку, не здатні до невербальних взаємодій з матір’ю і оточуючими (не дивляться прямо в очі, не реагують на власне ім’я, не беруть з рук іграшки).
• По мірі зростання дитини симптоми аутизму наростають. Дитина неконтактна, мова жестів їй недоступна, її лякає зміна звичної обстановки, гучні звуки, яскраве світло або сильні запахи. Найкраще дитина почувається на самоті, уникає будь-яких тілесних контактів з батьками та однолітками. Емоційна взаємність і емпатія відсутні. Мовлення дитини не виразне, уривчасте, словниковий запас не великий. Хворий може здійснювати монотонні рухи або повторювати дії, з боку схожі на ритуали.
• Відсутність інтересу до навколишнього світу і замкнутість призводять до затримки розвитку. Чим більш виражені ознаки аутизму, тим важче спілкуватися з дитиною, навчати її найпростішим навичкам та розмовної мови. Проте, не дивлячись на труднощі у набутті навичок спілкування і комунікації, діти з аутизмом часто мають високий рівень інтелекту, успішно самонавчаються і проявляють унікальні таланти до малювання, музики, математики.
Аутизм — не вирок, а особливість життя дитини, яку необхідно адаптувати до життя у сучасному світі.
ВИЗНАЧЕННЯ ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ
Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.
1. Дитина часто злобно відноситься до близьких людей, які добре до неї ставляться.
2. Сторониться своїх одноліток, тримається з ними на відстані.
3. Не довіряє людям, побоюється їх.
4. Спить неспокійно. Прокидаючись, кричить або плаче.
5. Характерні немотивовані перепади настрою: вередливість, плаксивість, ниття чергуються з агресією, негативізмом, емоційною збудливістю.
6. Боїться побутових шумів, тихих звуків, тварин, вогню, висоти, самоти при відсутності страху темряви.
7. Консервативна у їжі, не вживає нові страви.
8. Болісно реагує на зміну звичної обстановки, не любить новий одяг.
9. Схильна ламати іграшки.
10. Уникає погляду в очі людини, з якою контактує.
11. Противиться пестощам, ніжності з боку інших людей.
12. Любить розглядати свої руки, перебирати пальці біля обличчя.
13. Рано починає розрізняти кольори, малює стереотипні орнаменти.
14. Схильна до звукової самостимуляції: зминання і розривання паперу, шарудіння целофановими пакетами, розгойдування стулок дверей, маніпулювання однією іграшкою тощо.
15. Властива «дерев’яна» хода (на ногах, що не згинаються), поривчастість, не координованість рухів.
16. Здається дурною, не розуміє простих інструкцій, але розуміє розмову, не звернуту до неї.
17. Безпомічна в побуті. Важко засвоює навички самообслуговування.
18. Цікавиться знаками і символічними позначеннями: текстом книги, буквами, цифрами, географічними каргами тощо.
19. Мовчазна, не підтримує розмову з чужими людьми.
20. Схильна до алергії.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ
Людмила Ковальова, практичний психолог КУ СОР Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
- Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуйте, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптимістично дивитися в майбутнє.
- Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя.
- Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змогу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.
- Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
- Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можливість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.
- Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
- Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.
- Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини-інваліда потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню.
- Спілкуйтесь із родинами, де є діти-інваліди. Це важливо не лише для вас, а й для дитини, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.
- Не докоряйте собі. В цьому разі зростає ймовірність, що дитина виросте психологічним монстром, а це неминуче посилить її соціальну дезадаптацію та примножить страждання. У тому, що дитина хвора, ви не винні.
Джерело: журнал «Психолог дошкілля» № 10/2015 рік
ДО ВІДОМА БАТЬКІВ – ІНКЛЮЗИВНІ ГРУПИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
06 лютого 2015 року № 104/52
“Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах”
Порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.
1. Цей Порядок розроблено з метою встановлення єдиних вимог до комплектування iнклюзивних груп у дошкiльних навчальних закладах незалежно вiд пiдпорядкування та форми власностi.
2. Інклюзивнi групи у дошкiльних навчальних закладах створюються для забезпечення умов дiтям з особливими освiтнiми потребами, у тому числi дiтям з iнвалiднiстю, для розвитку та навчання спiльно зi своїми однолiтками.
3. Головна мета створення iнклюзивних груп — задоволення соцiальних та освiтнiх потреб, органiзацiя корекцiйно-розвиткової роботи з дiтьми з особливими освiтнiми потребами, у тому числi з iнвалiднiстю.
4. У своїй роботi дошкiльнi навчальнi заклади, що мають iнклюзивнi групи, керуються Конституцiєю України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, актами Кабiнету Мiнiстрiв України, наказами Мiнiстерства освiти i науки України i Мiнiстерства охорони здоров’я України, цим Порядком, власним статутом.
5. Прийом дiтей до iнклюзивних груп здiйснюється керiвником дошкiльного навчального закладу протягом календарного року за наявностi мiсць на пiдставi заяви батькiв або осiб, якi їх замiнюють, медичної довiдки про стан здоров’я дитини з висновком лiкаря, що дитина може вiдвiдувати дошкiльний навчальний заклад, довiдки дiльничного лiкаря про епiдемiологiчне оточення, свiдоцтва про народження.
«ЯК ФОРМУВАТИ У ДІТЕЙ ЗНАННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»
ЯКЩО У ВАС ОСОБЛИВА ДИТИНА
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Підготувала: завідувач Осадча М.А. 
Важливим складником інтелектуального розвитку дитини є її загальна обізнаність про навколишній світ — знання, відповідно до віку, про деякі соціальні явища, живу й неживу природу. У дітей із затримкою психічного розвитку ці знання обмежені. Нерідко дитина, яка має йти до 1-го класу, слабо розрізняє свої прізвище й ім’я, не знає черговості пір року, найпоширеніших пташок, тварин і рослин.
Це зумовлено особливістю розвитку пізнавальної сфери дитини із затримкою психічного розвитку. Недосконале сприймання, знижена пізнавальна активність призводять до того, що малюк багато чого не помічає навколо себе. Якщо ж предмет не виділяється, то не виникає і потреби називати його, а, отже, словниковий запас дитини не поповнюється. Закономірно, що збіднене уявлення про навколишній світ неминуче гальмує розвиток мовлення.
Початком засвоєння знань про навколишній світ є формування образів та уявлень про конкретні предмети і явища та їх мовленнєве позначення. Це відбувається під час безпосереднього сприймання предмета дитиною. Наприклад, погладжуючи рукою м’яку пухнасту шерстку кішки, малюк чує словесні позначення від дорослого: «м’яка пухнаста шерстка», «білі лапки й грудка». Безпосереднє відчуття м’якості, зорове сприймання забарвлення й мовленнєве їх позначення допомагає дитині зрозуміти і засвоїти ці образи. Отже, предмети, які сприймаються, повинні позначатися словом, але слово завжди має бути підкріплене чуттєвим досвідом.
Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обов’язково домагатися тісного зв’язку між відчуттям і словом, сприйманням і словом, уявленням і словом.
Збагачення дитини уявленнями про навколишній світ починається з побуту. Будь-яка робота по господарству дорослого є чудовою нагодою для навчання малюка. Наприклад, ви готуєте на кухні обід. Попросіть дитину допомогти Вам.
Розкажіть малюку, які страви будете готувати. «Спочатку, ми зваримо борщ і компот, приготуємо салат, насмажимо котлет. Ти допоможеш мені помити овочі й фрукти». Покажіть і назвіть овочі, які берете для приготування борщу. Потім, запитайте дитину: «Які ми взяли овочі, щоб зварити борщ?», «Як одним словом можна назвати: буряк, моркву, цибулю, картоплю?». Розповідаєте, як готують салат: «Ось ти помив овочі для салату, тепер я поріжу помідори, огірки, перець, цибулю. Яким одним словом їх можна назвати? Тепер ти овочі посоли, полий олією і перемішай». «Давай приготуємо компот. Які фрукти ми покладемо в компот?» Показуєте й допомагаєте дитині їх назвати, потім перепитуєте: «Як разом називаються яблуко, груша, слива?». Нагодою для розвитку малюка може стати прибирання дорослим шафи для посуду, прання та прасування білизни, якась «чоловіча» робота, наприклад, ремонт праски чи електричного дзвінка.
Спостерігаючи й беручи участь у праці батьків, дитина на власному чуттєвому досвіді засвоює цілу низку предметів навколишнього оточення та їх назви, дізнається про їх призначення, засвоює елементарні поняття.
