‘Привітання’

Різдв’яний круг свят завершується святом Господнього Стрітення, що його святкуємо сорокового дня по Христовому Різдві  15 лютого. Як і Різдво, Стрітення належить до 12-ти найбільших (окрім свята над святами – Великодня) свят церковного року. В цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму. Ці події яскраво описані в Євангелії від Луки.

 Таку назву свято має тому, що у цей день відбулася стріча Божої Дитини – маленького Ісуса і його Пресвятої Матері з праведним Семеоном. Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні дитини протягом 40 днів не сміє входити до храму, бо в тому часі вона вважалася нечистою. На ці 40 днів припадав період очищення. За Божим просвіченням Семеон у Дитятку Ісусі пізнав Месію, бере його на руки, прегарною молитвою благодарить Господа Бога за ласку, що його очі побачили обіцяного Спасителя. Дух богослужби Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявління: прославити Богоявління на землі та звеличити Христове Божество.

У народному ж побуті це свято здавна символізує зустріч зими з весною. Казали, що «у цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та лиш сама від цього хотіння страждає».

Із Стрітенням пов’язано багато різних повір’їв та прикмет, відображених у народних прислів’ях. Наприклад: “Якщо на Стрітення сніг – чекай ранню весну на поріг”, “Якщо на Стрітення капле із стріх – зима ще довго протягне”, “Якщо на Стрітення погода морозна і ясна – буде весна файна”. Для хліборобського Буштина дуже важливо було знати, в які строки закінчиться зима і якою буде довгождана весна. Тому на Стрітення пильно слідкували за станом погоди.

Тепло і відлига в цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення ішов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, а коли день був похмурий, без сонця, ще не даватимуть спокою морози… Крім того, селяни стежили за розміром бурульок. Вважалося: якщо у увечері вони короткі, до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі  – ще будуть рясні заметілі.

Стрітення чекали і пасічники. Вони вважали: як капатиме зі стріх водичка, так прибуватиме і мед.

Уранці сніг –  урожай раннього хліба. Відлига – буде добрий урожай пшениці, А вітер – вродять фруктові дерева. Якщо на Стрітення просохло від вітрів – весну чекай за сорок днів.

Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. “Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу” (Олександр Олесь).

За ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства в Україні встановлено День української писемності та мови, який відзначається щороку 9 листопада у день ушанування пам’яті Нестора-літописця. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора і починається писемна українська мова.

Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

 Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

 Сучасний світ знає, що державністьмови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни. 

Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж в нашому суспільстві зростав, вона міцніла й розвивалася разом із іншими мовами нашої вільної, багатонаціональної країни.

 Вітаємо вас, дорогі колеги і батьки, з Днем української писемності та мови! 

Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом.

Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України.

   

     У Міжнародного дня захисту дітей своя історія. Після Другої Світової війни в 1949 р. на конгресі жінок у Парижі, прозвучала клятва “невпинно боротися за забезпечення міцного миру як єдиної гарантії щастя дітей”. Рішенням сесії Асамблеї Організації Об’єднаних націй Міжнародний день захисту дітей був започаткований в 1950 р. Так 1 червня стало щорічним днем підростаючого покоління. Цей день відзначається і проголошує права та інтереси неповнолітніх об’єктом першочергової державної турботи.

     Цей день – не тільки галасливі і веселі святкування дітвори, але й нагадування суспільству про необхідність дотримання і поваги, прав дитини, як необхідної умови для формування гуманного, справедливого і благополучного суспільства.

      Коли ми звично повторюємо “діти – наше майбутнє”, ми не завжди усвідомлюємо у всій серйозності цієї простої істини. Від того, як і чому ми їх вчимо, залежить вигляд країни, в якій через 10 – 20 років ми будемо жити. Чи достатньо серйозно і відповідально ми ставимося до наших маленьким громадянам, яким випала доля народитися в епоху змін, коли ще немає справжньої свободи, але вже немає справжньої рівності?

   Щоб права дитини були захищені по-справжньому, мало їх написати на папері, треба, щоб самі діти хотіли і вміли їх захищати, а для цього вони повинні їх знати. Діти – такі ж люди, тільки маленькі. Вони так само вміють бачити, чути, думати, говорити, робити вчинки. Тому до них треба ставитися з розумінням, а ще краще – з повагою.

Шановні дорослі!

Пам’ятайте: Якщо сьогодні ми порушуємо права дітей, то завтра знайдеться той, хто порушить наші права.

     

    Навесні багато свят, причому, не лише професійних, а й загальнолюдських – близьких всім і кожному. До таких святах відноситься Міжнародний День сім’ї, що відзначається 15 травня.

     Існує приказка: «Мій дім – моя фортеця». Але «дім» – це не тільки чотири стіни, сенс тут закладений набагато ширший. Фортеця – це в першу чергу сім’я: ті люди, які живуть під одним дахом, ділять між собою всі радощі й негаразди і в першу чергу приходять один до одного на допомогу.

    Слово «сім’я» складається з поєднання двох слів: «сім» і «я», підкреслюючи вже в самій назві, що нормальним станом життя є об’єднання людини з іншими людьми, коли «один за всіх і всі за одного». За іншою версією «сім’я» походить від кореня «цім», що має відношення до насіння – тобто до народження і виховання дітей, продовження роду – адже саме це є основною метою укладення шлюбів.

  Ніхто не буде сперечатися з тим, що сім’я – основа будь-якого цивілізованого суспільства, адже дитині тут з народження прищеплюються необхідні для життя якості: здатність любити і поважати інших людей, піклуватися про них і зважати на їх потребами. Саме сім’я є основним зберігачем загальнолюдських цінностей і культурних традицій свого народу, вона виступає сполучною ланкою між поколіннями. Тут починається формування людини як громадянина своєї країни.

   І, хоча сім’я розвивається та видозмінюється разом із суспільством, чуйно реагуючи на вимоги свого часу, вона в той же час залишається стабільною і незмінною «осередком» в будь-якій державі. По положенню сім’ї в суспільстві можна судити про рівень розвитку країни в цілому.

   Міжнародний день сім’ї був заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Організатори свята припускали таким чином звернути увагу громадськості різних країн на проблеми сімей, особливо тих, які постраждали в результаті військових дій, стали жертвами злиднів чи хвороб.

  З того часу в день 15 травня на державному рівні розглядаються проекти, орієнтовані на сім’ї, проводяться дискусії з проблем сім’ї, конференції і фестивалі.

  Традиції святкування Дня сім’ї в різних країнах розрізняються, але єдині вони в одному: цей день – чудовий привід висловити своїм близьким почуття, які ми не проявляємо у суєті буднів. Це привід зібратися всією родиною за великим святковим столом і влаштувати собі свято, від усієї душі пораділа тому, що ми є один у одного. Ну і, звичайно, піднести членам сім’ї подарунки, які підкреслять взаємну любов і увага.

 Шановні колеги, батьки і гості сайту!

Дозвольте вас привітати з цим чудесним днем і побажати вашій сім’ї безмежного щастя, терпіння, сімейного благополуччя і любові. Живіть на втіху собі і своїм рідним.

В международный день семьи,

 Вас дружно поздравляем!

 С союзом крепким, и в любви

 Жить долго пожелаем!

 Пусть дети старших никогда

 Ни в чем не огорчают!

 А папа с мамой малышей

 Заботой окружают!

 Для сердца – праздника, тепла

 И радости в общении!

 Желаем с близкими всегда

 Быть в лучших отношениях!

    

20 березня весь свiт вiдзначатиме Мiжнародний день щастя. Таке рiшення прийняла Генеральна Асамблея ООН на своїй останнiй сесiї. Пропозицiю щодо вiдзначання Мiжнародного Дня Щастя, висунуту представниками королiвства Бутан, одноголосно пiдтримали всi 193 члена асамблеї. Будь-яка людина, що перебуває при здоровому глузді і тверезому розумі, прагне бути щасливою, або хоча б зовсім не проти того, щоб бодай зрідка, але відчувати такий стан, при якому присутнє почуття найбільшого внутрішнього задоволення своїм власним буттям, повноти і осмисленості життя. Когось це почуття залишає дуже рідко, хтось, навпаки, вже й забув, що може відчувати щось подібне, але бути щасливою людиною здавалося б дуже просто і дуже природньо. Увага до питань щастя супроводжувала людство протягом всієї його історії. Про це написано і сказано так багато, що напевно окремо взятій людині не вистачить і усього її життя, щоб ознайомитися з повним переліком думок і міркувань з цього приводу. Однак, у спробі узагальнити цей величезний матеріал, цілком впевнено можна стверджувати, що питання щастя впритул стосується і моментів внутрішньої свободи людини, і зовнішніх факторів, які супроводжують її життя, таких понять як совість і честь, почуття власної гідності.

Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН, за даними проекту DilovaMova.com, 28-го червня 2012-го року, на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам – членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня.

Дата святкування була обрана не випадково: 20 березня — День весняного сонцестояння, коли день дорiвнює ночi и сонце свiтить однакову кiлькiсть часу практично на всiй територiї земної кулi. Таким чином, цей день символiзує рiвне право на щастя кожного мешканця Землi.

В резолюцiї ООН говориться про те, що «прагнення до щастя є основоположною метою людського iснування», а також про «необхiднiсть визнання цiєї мети у мiжнароднiй політиці».

Нагадуємо, що навчитися радіти малому не так важко і під силу кожному з нас. Щастя і радість – це брати близнюки. Задовольняючись малим набагато легше отримати більше!

Будьте щасливі, зі святом!

                                       Щасливий той, у кого є родина,
                                       Кого чарує славний дивосвіт. 
                                       Хто прославляє ділом Україну 
                                       І пам’ятає завжди про свій рід.

 Источник:http://ptu33.org.ua/callall/educate-work/vuhstudentsselfgovernment/277-20-bereznya-mzhnarodniy-den-schastya.html