‘Привітання’

Різдв’яний круг свят завершується святом Господнього Стрітення, що його святкуємо сорокового дня по Христовому Різдві  15 лютого. Як і Різдво, Стрітення належить до 12-ти найбільших (окрім свята над святами – Великодня) свят церковного року. В цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму. Ці події яскраво описані в Євангелії від Луки.

 Таку назву свято має тому, що у цей день відбулася стріча Божої Дитини – маленького Ісуса і його Пресвятої Матері з праведним Семеоном. Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні дитини протягом 40 днів не сміє входити до храму, бо в тому часі вона вважалася нечистою. На ці 40 днів припадав період очищення. За Божим просвіченням Семеон у Дитятку Ісусі пізнав Месію, бере його на руки, прегарною молитвою благодарить Господа Бога за ласку, що його очі побачили обіцяного Спасителя. Дух богослужби Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявління: прославити Богоявління на землі та звеличити Христове Божество.

У народному ж побуті це свято здавна символізує зустріч зими з весною. Казали, що «у цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та лиш сама від цього хотіння страждає».

Із Стрітенням пов’язано багато різних повір’їв та прикмет, відображених у народних прислів’ях. Наприклад: “Якщо на Стрітення сніг – чекай ранню весну на поріг”, “Якщо на Стрітення капле із стріх – зима ще довго протягне”, “Якщо на Стрітення погода морозна і ясна – буде весна файна”. Для хліборобського Буштина дуже важливо було знати, в які строки закінчиться зима і якою буде довгождана весна. Тому на Стрітення пильно слідкували за станом погоди.

Тепло і відлига в цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення ішов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, а коли день був похмурий, без сонця, ще не даватимуть спокою морози… Крім того, селяни стежили за розміром бурульок. Вважалося: якщо у увечері вони короткі, до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі  – ще будуть рясні заметілі.

Стрітення чекали і пасічники. Вони вважали: як капатиме зі стріх водичка, так прибуватиме і мед.

Уранці сніг –  урожай раннього хліба. Відлига – буде добрий урожай пшениці, А вітер – вродять фруктові дерева. Якщо на Стрітення просохло від вітрів – весну чекай за сорок днів.

     

    Навесні багато свят, причому, не лише професійних, а й загальнолюдських – близьких всім і кожному. До таких святах відноситься Міжнародний День сім’ї, що відзначається 15 травня.

     Існує приказка: «Мій дім – моя фортеця». Але «дім» – це не тільки чотири стіни, сенс тут закладений набагато ширший. Фортеця – це в першу чергу сім’я: ті люди, які живуть під одним дахом, ділять між собою всі радощі й негаразди і в першу чергу приходять один до одного на допомогу.

    Слово «сім’я» складається з поєднання двох слів: «сім» і «я», підкреслюючи вже в самій назві, що нормальним станом життя є об’єднання людини з іншими людьми, коли «один за всіх і всі за одного». За іншою версією «сім’я» походить від кореня «цім», що має відношення до насіння – тобто до народження і виховання дітей, продовження роду – адже саме це є основною метою укладення шлюбів.

  Ніхто не буде сперечатися з тим, що сім’я – основа будь-якого цивілізованого суспільства, адже дитині тут з народження прищеплюються необхідні для життя якості: здатність любити і поважати інших людей, піклуватися про них і зважати на їх потребами. Саме сім’я є основним зберігачем загальнолюдських цінностей і культурних традицій свого народу, вона виступає сполучною ланкою між поколіннями. Тут починається формування людини як громадянина своєї країни.

   І, хоча сім’я розвивається та видозмінюється разом із суспільством, чуйно реагуючи на вимоги свого часу, вона в той же час залишається стабільною і незмінною «осередком» в будь-якій державі. По положенню сім’ї в суспільстві можна судити про рівень розвитку країни в цілому.

   Міжнародний день сім’ї був заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Організатори свята припускали таким чином звернути увагу громадськості різних країн на проблеми сімей, особливо тих, які постраждали в результаті військових дій, стали жертвами злиднів чи хвороб.

  З того часу в день 15 травня на державному рівні розглядаються проекти, орієнтовані на сім’ї, проводяться дискусії з проблем сім’ї, конференції і фестивалі.

  Традиції святкування Дня сім’ї в різних країнах розрізняються, але єдині вони в одному: цей день – чудовий привід висловити своїм близьким почуття, які ми не проявляємо у суєті буднів. Це привід зібратися всією родиною за великим святковим столом і влаштувати собі свято, від усієї душі пораділа тому, що ми є один у одного. Ну і, звичайно, піднести членам сім’ї подарунки, які підкреслять взаємну любов і увага.

 Шановні колеги, батьки і гості сайту!

Дозвольте вас привітати з цим чудесним днем і побажати вашій сім’ї безмежного щастя, терпіння, сімейного благополуччя і любові. Живіть на втіху собі і своїм рідним.

В международный день семьи,

 Вас дружно поздравляем!

 С союзом крепким, и в любви

 Жить долго пожелаем!

 Пусть дети старших никогда

 Ни в чем не огорчают!

 А папа с мамой малышей

 Заботой окружают!

 Для сердца – праздника, тепла

 И радости в общении!

 Желаем с близкими всегда

 Быть в лучших отношениях!

    

20 березня весь свiт вiдзначатиме Мiжнародний день щастя. Таке рiшення прийняла Генеральна Асамблея ООН на своїй останнiй сесiї. Пропозицiю щодо вiдзначання Мiжнародного Дня Щастя, висунуту представниками королiвства Бутан, одноголосно пiдтримали всi 193 члена асамблеї. Будь-яка людина, що перебуває при здоровому глузді і тверезому розумі, прагне бути щасливою, або хоча б зовсім не проти того, щоб бодай зрідка, але відчувати такий стан, при якому присутнє почуття найбільшого внутрішнього задоволення своїм власним буттям, повноти і осмисленості життя. Когось це почуття залишає дуже рідко, хтось, навпаки, вже й забув, що може відчувати щось подібне, але бути щасливою людиною здавалося б дуже просто і дуже природньо. Увага до питань щастя супроводжувала людство протягом всієї його історії. Про це написано і сказано так багато, що напевно окремо взятій людині не вистачить і усього її життя, щоб ознайомитися з повним переліком думок і міркувань з цього приводу. Однак, у спробі узагальнити цей величезний матеріал, цілком впевнено можна стверджувати, що питання щастя впритул стосується і моментів внутрішньої свободи людини, і зовнішніх факторів, які супроводжують її життя, таких понять як совість і честь, почуття власної гідності.

Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН, за даними проекту DilovaMova.com, 28-го червня 2012-го року, на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам – членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня.

Дата святкування була обрана не випадково: 20 березня — День весняного сонцестояння, коли день дорiвнює ночi и сонце свiтить однакову кiлькiсть часу практично на всiй територiї земної кулi. Таким чином, цей день символiзує рiвне право на щастя кожного мешканця Землi.

В резолюцiї ООН говориться про те, що «прагнення до щастя є основоположною метою людського iснування», а також про «необхiднiсть визнання цiєї мети у мiжнароднiй політиці».

Нагадуємо, що навчитися радіти малому не так важко і під силу кожному з нас. Щастя і радість – це брати близнюки. Задовольняючись малим набагато легше отримати більше!

Будьте щасливі, зі святом!

                                       Щасливий той, у кого є родина,
                                       Кого чарує славний дивосвіт. 
                                       Хто прославляє ділом Україну 
                                       І пам’ятає завжди про свій рід.

 Источник:http://ptu33.org.ua/callall/educate-work/vuhstudentsselfgovernment/277-20-bereznya-mzhnarodniy-den-schastya.html

Різдвяно-новорічні урочистості завершуються святом Хрещення Господнього (у народі — Водохреща) 19 січня.

Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення на Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні, лютерани та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреще вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх упродовж року, лікуючи тілесні і духовні хвороби. У цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду.

                          З Хрещенням Господнім вiтаємо щиро!

                    Наснаги до праці бажаємо Вам! 

                    Щоб хліб не важким був, а світ сяяв миром, 

                    I ще: щоб не знали зачинених брам!

 

    

14 жовтня відзначається День українського козацтва.

     Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати  на перебіг політичних  подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. Спочатку їх основну масу становили селяни-втікачі. Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать. До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся на річці Дон. Саме слово „козак” має тюркський корінь і означає незалежну людину, яка не має чітко визначеного місця у суспільстві. Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня і Заходу.

      Відроджуючи давні козацькі традиції, в Україні утворилося сучасне українське козацтво як система самодіяльних об’єднань громадян України. Це стало можливим в умовах демократизації суспільного життя в Україні.

      14 жовтня 1991 року у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді відбулося об’єднання козацьких організацій. Першим гетьманом Українського козацтва став В’ячеслав Чорновіл. 17 березня 1992 року Міністерство юстиції зареєструвало Статут Українського козацтва. Після цього розпочався швидкий процес створення козацьких підрозділів не тільки в обласних центрах, а й у містах і районах України.

     Тож, не зважаючи на проблеми, потенціал, який несе в собі Українське козацтво, може бути використаний для патріотичного виховання громадян у дусі відродження лицарського духу та любові до України, готовності захищати її територіальну цілісність.

     Тому вітаємо, всіх, хто вважає себе українським козаком і береже в собі пам’ять про славних лицарів запорозьких, із Днем українського козацтва. Хай Господь береже нас від чвар і розбрату і дасть нам мудрість і терпимість одне до одного заради майбутнього України.