‘Цікаво і корисно знати’

  Поняття «економіка» й «дитина» лише на перший погляд здаються надто далекими одне від одного. Сучасного дошкільника з перших років його життя оточує економічна сфера, наповнена складними економічними поняттями та процесами. Це і господарські справи батьків, і купівля продуктів, і ще й перегляд реклами на телебаченні, розмови політиків, купівля, продаж, розподіл сімейного бюджету – ось далеко не повний перелік того, з чим доводиться зустрічатися малюку щодня.Зазвичай відбуваються перші операції з грошима для купівлі-продажу. А багаторазове повторення економічних дій сприяє глибшому засвоєнню знань.

     Шановні дорослі! Пропонуємо Вам консультацію з порадами щодо системи фінансового навчання Вашої дитини.

    Сподіваємось, що ці поради стануть Вам у нагоді, і Ви використаєте їх у вихованні Ваших дітей!

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Успішне виховання в сім’ї цілком під силу відданим своєму обов’язку батькам. Однак ніхто не гарантує вам досконалої дитини. Прагніть в своїх зусиллях бути хорошими батьками. Багатьом батькам вдається прищепити своїм дітям вірні принципи. Багатьом дітям вдається правильно застосовувати ці принципи в житті. Ви зі своєю сім’єю теж можете розраховувати на успіх. Потрібно тільки намагатися з усіх сил і не опускати рук ні за яких обставин.

1. Навчайте прикладом. Поведінка, якій вчиться людина на прикладах в дитинстві, має великий вплив на її поведінку у всій решті життя. У батьків є можливість задати для дітей такий курс, який буде напрямком для них у всіх подальших стадіях розвитку. Діти зможуть коректувати слідства хорошого або поганого прикладу, спираючись на приклад, який вони спостерігали у себе вдома.

 2. Розмовляйте зі своїми дітьми. Розмовляти зі своїми дітьми – значить вислуховувати їх, давати їм раду і вчити їх. У міру дорослішання дітей ваші слова стають такими ж значущими, як і ваш приклад. Потрібно обговорювати з дітьми різні проблеми і допомагати їм. Порада, яку дають дитині, буде найбільш дієвою, якщо спочатку вислухати дитину, поцікавитися її думкою, а вже потім висловлювати свою думку. Дайте дитині пораду, яка вкаже їй вірний шлях, і дайте можливість слідувати цій раді на практиці. Діти повинні відчувати, як нелегко буває прийняти рішення, а іноді і те, як боляче буває помилятися.

 3. Судіть справедливо. Роль батьків передбачає, щоб ви оцінювали вчинки ваших дітей і при необхідності поправляли їх. Діти не тільки радують батьків своїми вчинками, але іноді і засмучують. Чи не виправдовуючи проступок дитини, ви можете відреагувати з турботливою стурбованістю і навчити дітей тому, що за конкретними діями слідують конкретні наслідки і що вони повинні відповідати за свої вчинки. Допоможіть дитині усвідомити і покаятися в поганому вчинку, а також дайте можливість виправитися.

 4. Забезпечуйте в родині позитивний емоційний настрій. Існуючий в будинку емоційний настрій може надати як позитивний, так і негативний вплив на розвиток дитини. Задумайтесь: яка «погода» у вашому домі. Чи тепло і затишно в ньому, безпечно або в домі занадто багато блискавок і грому, холоду? Найбільш ефективно виховання і навчання дитини за обставин, повних любові, миру і поваги. Коли у вас гарне душевне самопочуття, тоді і клімат взаємин мирний.

 5. Діліться своїми думками і почуттями. Діти мають потребу ділитися своїми переживаннями, почуттями. Але для того, щоб діти довіряли вам і були з вами щирими, ви повинні дати їм частинку себе самого. Ви можете поділитися причинами, за якими робите те, що робите. Ваші діти колись будуть батьками. Допоможіть їм зрозуміти, чому ви приймаєте те чи інше рішення, чините так, а не інакше і які почуття при цьому відчуваєте.

     Розповідайте про ваші цілі, що стосуються їх і вашої родини. Якщо діти будуть знати ці цілі, їм легше буде зрозуміти ваші наміри і правильно тлумачити ваші дії.

   Розповідайте дітям про випадки з вашого життя, історію свого життя. Діліться своїми спогадами про те, чим вам доводилося займатися, про друзів, про цікаві події та переживаннях.
 Якщо ви будете відверті з дітьми, ви будете зміцнювати почуття єднання родини, виховувати в дітях уміння спілкуватися, і допоможете дітям бачити зв’язок між тим, як ви чините, і тим, що ви говорите.

  Ставте сімейні цінності на перше місце: нехай дитина спочатку буде орієнтована на створення гармонійної сім’ї, а не задумається про це в 30-35 років, коли буває вже пізно. Ми зараз не так часто бачимо нормальну модель сім’ї – сім’ю повну, щасливу, дружну. Але постарайтеся запропонувати дітям саме такий приклад.

•  Щоб зробити осінні вироби своїми руками разом з дітьми в домашніх умовах, знадобиться гострий ніж. Тому такі незвичайні і красиві вироби можна робити лише під наглядом дорослих. На жаль, створені з різноманітних овочів і фруктів вироби своїми руками швидко псуються, тому недовговічні, але вони приносять величезну радість тим, хто їх робить, і тим, хто на них дивиться.
• Приготуйте обов’язково звичайні зубочистки для скріплення деталей поробок з овочів і фруктів, зроблених своїми руками.
  Осінні вироби, виготовлені своїми руками з натуральних матеріалів в домашніх умовах, стануть прекрасним і корисним заняттям з дітьми. Обов’язково залучайте дитину у творчий процес виготовлення виробів, зацікавлюйте її дозвіллям такого роду. Тим більше, що осінь – є благодатним часом для творчості. Подібними виробами на тему “Осінь” можна прикрашати приміщення групи в дитячих садках або власні дитячі кімнати. Тим самим. ви зможете продовжити чарівність цієї самої пори, яка відрізняється буйством фарб.
• Спільна творчість по виготовленню осінніх поробок разом з дитиною здійснить великий вплив на розвиток її особистості і поліпшить ваші з нею стосунки. Зовсім не обов’язково купувати готові набори або дорогі матеріали, щоб виготовити такі вироби в осінній період. Природний матеріал стане вам добрим помічником в цій справі.
• Натуральні матеріали – це джерело для розвитку творчих здібностей дітей, які викликають уяву і фантазію. Найбільш поширеними природними матеріалами для виготовлення виробів в домашніх умовах є: жолуді, шишки, каштани, гілки і кора дерев, шкаралупа горіхів, квіти і листя рослин, черепашки.
• Існує безліч варіантів виготовлення поробок з овочів і цілих композицій з природних матеріалів з використанням разом з жолудями, каштанами і ялиновими гілками пластикових пляшок (можна зробити їжачка, дерево), наприклад. Досить викласти всі зібрані заздалегідь матеріали і пофантазувати разом з дитиною. Діти самі зможуть уявити, що можна виготовити з того чи іншого осіннього природного матеріалу, додавши до композиції непотрібні підручні речі, знайдені в коморі. Вам залишиться лише допомогти їм зібрати виріб, а також додати необхідні штрихи, наприклад, очі, вусики і інші дрібниці.

Джерело:

http://poradumo.pp.ua/svoimu-rukamu/19928-osnn-virobi-z-ovochv-ta-prirodnih-materalv.html

https://bigmirledy.com/oryginalni-dytyachi-osinni-porobky-z-pryrodnyh-materialiv/

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Шановні  батьки!

Пропонуємо кілька важливих порад, які допоможуть Вам привчати свою дитину до праці.

1. Залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;
2. за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;
3. не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків;
4. не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;
5. учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильнее використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;
6. не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням;
7. не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;
8. завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;
9. не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

БАТЬКАМ ДЛЯ РОЗДУМІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

   В сім’ї, де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім’ї перейняли з антропології та соціології. Отож, якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт, і ще, коли він супроводжується великою напругою, тоді напруга зменшується, коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і, що найгірше, реагує на це драматично.

    Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді, коли дитина починає, наприклад, хворіти, або «стає неслухняною» – тоді треба нею серйозно піклуватися.

  В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік дитину. Мама скаржиться часом на батька, батько, в свою чергу, піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близькими з дитиною. І навіть не сваряться. Тоді дитина стає  доброю дитиною мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає, що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.

   Така ситуація доводить дитину до нервових розладів. Це однак лише одна із форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція, наприклад, матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на бік мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.

  Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки ні з чим не можуть погодитися, окрім одного –  в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто проявляють негативізм, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита.

  Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій, які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і назовні всім здається, що це зразкова сім’я, в якій ніколи не сваряться.

   У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

   Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися.

  Правила в родині бувають двох типів:       

• šвідкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;
• šнегласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.

Шановні батьки! Ви відповідальні за те, якою людиною виросте ваша дитина. Бережіть дітей, не тільки їх фізичне, але й психічне здоров’я. Не будьте егоїстами.

Не втягуйте дітей в свої міжособистісні конфлікти!