Archive for Вересень, 2017

Шановні колеги і гості сайту!

       Щиро вітаємо Вас з професійним святом: Днем працівників освіти! Висловлюємо Вам сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання, за любов до дітей і рідного краю.

          Ваші серця завжди наповнені співчуттям, добротою і милою приємністю.

    Бажаємо Вам, дорогі педагоги, відчуття повноти і неповторності життя, міцного здоров’я, невичерпних творчих сил, натхнення, мужності, великого терпіння, адже виховання та навчання ніколи не було легкою справою, щастя і довгої людської пам’яті, і щоб в усіх Ваших починаннях супутниками були успіх і удача!

     Нехай Ваша щоденна самовіддана праця примножить добро у світі, буде легкою і радісною від щирої любові до дітей, повниться світлою вірою у свої сили. І нехай посмішки дітей – найголовніша нагорода за ваш благородний труд – супроводжують вас на всьому життєвого шляху!

За розум осяйний,

За мудрість й доброту від Бога,

Прославимо в віках –

Звеличимо в піснях –

Високу працю педагога.

Зі щирою повагою, адміністрація дошкільного закладу.

Освітній проект “За дбайливого підходу й непотріб стане у пригоді”

Чи справді сміття некорисне?

 Про це ви дізнаєтеся у пригодницькому випуску-квесті журналу “Джміль” (2017, № 9).

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

     Виховання – процес кропіткий і часом дуже нелегкий. Адже кожен батько бажає прищепити своєму чаду тільки хороші і корисні звички і вміння. Але ж у 

кожної маленької особистості в період становлення проявляється свій характер, тому часто бажання і вимоги батьків і дитини в певних ситуаціях розходяться. І коли від послуху й слід прохолов, необхідні інші методи, і багато хто з батьків в такому випадку часто використовують фізичне покарання. Чи варто це робити, і до чого це може призвести, розповімо далі. 

 Ох, я тобі задам!

      Напевно, практично всі батьки хоча б раз грішив застосуванням сили, бо нерви були на межі, а терпіння лопнуло». Багато дуже картають після такого, але деякі вважають, що бити дитину – це нормально, коли слова і вмовляння вже не допомагають. 

Психологи категорично забороняють це робити, і ось чому: 

•  Це не має ніякого виховного впливу. Так, чадо відразу ж припинить балуватися або робити те, що не можна, але тільки тому, що буде відвернений вашим криком і ляпанцем. Але в наступний раз знову потягнеться за забороненим, адже так і не зрозуміє, чому ж в минулий раз це заборонили. Можливо, в цей раз вже можна?
• Це прояв слабкості. Дорослі, звичайно ж, мають перевагу над дитиною в силі, і це зрозуміло всім. Але коли батько віддає перевагу вдарити малюка, а не постаратися пояснити, чому робити те чи інше не можна, це і є прояв слабкості. Отже, дорослий безсилий перед примхами, і відчуває, що втрачає свій авторитет. Але ось кмітливості, розуму і винахідливості не вистачає, щоб вирішити проблему мирно.
• Страх породжує страх. Діти, які страждають від фізичного покарання в сім’ї, часто ростуть скритними. Вони бояться розповісти батькам про свої проблеми, потреби та бажання, в результаті шукаючи поради на стороні, і приховуючи в душі образу і навіть ненависть. Трапляється, що такі діти часто потрапляють у погані компанії і піддаються негативному впливу.
• На те є серйозні медичні причини. І ось які. Дослідження показали, що у дітей, яких били в дитинстві по голові, рівень сірої речовини істотно нижче. А це означає, що силові методи вирішення проблем безпосередньо впливають на процеси, що відбуваються в головному мозку. Це тягне за собою відставання в психічному розвитку і проблеми з нервовою системою.
• Це викликає психологічні проблеми. Думаєте, заборонено бити тільки по голові? Навіть шльопання по руках є табу. Справа в тому, що починаючи з дитинства, чада є дослідниками. І такий, здавалося б, безневинний жест, як удар по руках, може завдати непоправної шкоди. А саме – в корені зруйнувати процес пізнання, відбиваючи бажання його продовжити. Це призводить до апатії і порушення нормального розвитку дитини.

     Тепер давайте розберемося, чим же загрожує необдумана поведінка батьків?

• Появою страху. Маленька людина апріорі дуже любить своїх батьків, але в моменти, коли вони виходять із себе, любов змінюється жахом. Ці дві протилежні емоції практично ніколи нормально не вживаються у дитячій психіці, і призводять до неврозів.
• Заниженням самооцінки. Малюки перестають вірити в себе і свої сили, можливості, пасують перед труднощами і завжди поступаються тим, хто здається їм сильніше, боячись відстоювати свою думку.
• Втратою концентрації та емоційної зв’язку. Діти, які постійно чекають фізичного покарання, не можуть сконцентруватися на важливих речах, а також поступово віддаляються від дорослих, що викликає непорозуміння і додаткові проблеми в сім’ї.

     Часто дорослі, перебуваючи в люті, і втративши контроль, здатні нанести важкі травми рідній людині.

     Альтернативи прочуханки є завжди. Можна спробувати переключити увагу на щось інше, а коли малюк перестане робити те, що не можна, пояснити, чому так робити не треба. Часто проблему з дисципліною або наведенням порядку можна вирішити з допомогою гри, в якій обов’язково буде брати участь один чи обидва батьки. Ну і не забувайте, що у кожної дитини є свої особливі захоплення, заборона на них на деякий час значно краще ляпанців.

Любіть своїх дітей і намагайтеся знаходити спільну мову. Тоді проблем буде набагато менше, а ті, що з’являться, будуть вирішуватися в мить ока.