Історія свята “Міжнародний день чаю”

Ідея створення свята «Міжнародний день чаю» належить Центру з Освіти і Спілкування, народившись в світлих головах співробітників даної організації дуже давно. В життя вона була втілена тільки 8 років тому, після неодноразово повторюваних протягом двох років дискусій міжнародного рівня на Всесвітніх громадських форумах. World Social Forum – так називалися ці заходи проходили в двох країнах: Індії (2004) і Бразилії (2005), кожна з яких є найбільшим виробником і експортером чаю. Відповідно, прийняте з приводу організації свята рішення офіційно стосувалося не всієї планети, а лише тих держав, що займаються «чайним бізнесом” – прибутковим і таким корисним для здоров’я громадян. Крім вищезазначених держав, сировину для приготування смачного напою збирають і поставляють на торговельні майданчики світу Китай, Кенія, Малайзія, Шрі-Ланка і багато інших країн, що володіють досить сприятливими для вирощування чаю природними умовами. У кожній такій державі святкування відбувається за індивідуальним сценарієм. Проте сильно виділяються в цьому плані Шрі-Ланка та Індія. Тут урочистості набувають яскравий, неповторний характер.

Дата свята «Міжнародний день чаю» була обрана з умислом: 15 грудня передує 16-го числа, а 16 грудня 1773 року увійшло в історію під гучною назвою «Бостонське чаювання». Це мітинг колоністів США, які виступали проти тиску з боку уряду, який призвів до знищення британського чайного вантажу. Ця обставина зіграла велику роль, ставши точкою відліку Американської революції. В цьому і полягає головна мета Міжнародного дня чаю – у боротьбі з численними проблемами чайної галузі. Завдання свята – зробити так, щоб подібні трагічні події не повторилися сьогодні, в XXI столітті. Також International Tea Day з’явився у списку неофіційних міжнародних свят, щоб акцентувати увагу громадськості на позиціях співробітників чайного виробництва і споживачів продукту.

Історія чаю

Напій, який отримав найбільше поширення після звичайної води, родом з Піднебесної, південно-східної її частини, а також прилеглих бирмских і в’єтнамських зон. Титул першовідкривача чаю згідно з стародавніми китайськими легендами по праву заслужив знаменитий в місцевій історії імператор Шень Нун. У літописі правлінь Китаєм він більш відомий як Божественний Землероб. Жив імператор у III тисячолітті до н.е., а тонізуючий напій отримав по чистій випадковості, в принципі, не приклавши жодних зусиль. Під час однієї зі своїх прогулянок Шень Нун, втомлений від літньої спеки, зробив привал під деревцем з ароматним листям. Звідки не візьмись з’явився вітерець, зірвав листок, і той опинився прямо в чаші з прозорою, зігрітою сонцем водою. Імператор зацікавився, спробував отриманий напій і прийшов в захват від незвичайного запаху, незрівнянного смаку і свіжого відтінку. Так чай побачив світло.

Інша легенда свідчить, що підбадьорливий напій з’явився набагато раніше, ще в період створення світу. Втім, у кожного народу є на цей рахунок своя власна версія, і хто з них правий – сказати складно. Однак, краще звернути увагу на думку вчених-істориків, які стверджують, ніби люди знали про існування чаю, як рослини, в період з 220 по 280 рр. Через століття його стали вирощувати, тобто представника флори з ніжними зеленими листям ввели в культуру. 

Цікаве походження назви тонізуючого напою. Слово «чай» є буквальним перекладом північно-китайського терміна «cha». На мовах народів Західної Європи воно звучить як «tea», тому що прототипом сучасного найменування став вираз «te» південно-китайського походження. Чим викликане запозичення різних термінів, зрозуміти важко, та й не настільки важливо. У будь-якому випадку, ми можемо насолодитися чаєм сьогодні завдяки старанням саме Китайської імперії. До речі, тут же виникло таке поняття, як «чайна церемонія».

Цікавий той факт, що люди тривалий час вважали, ніби чай росте лише у формі куща. Чайні дерева були виявлені тільки в позаминулому столітті. Їх знайшли в Бірмі, Лаосі та Індії (провінція Ассам). Звідси два різних базових сорти: «чай китайський» і «чай ассамський».

Види чаю

Існує безліч класифікацій популярного у всьому світі напою. Можна розглядати різноманітність чаю з точки зору країни-виробника, якості, форми. Але цікавіше познайомитися ближче з видами напою, що відрізняються один від одного ступенем ферментації листя, тобто прожарювання і подальшого окислення киснем повітря.

Традиційний чорний чай проходить процес ферментації «від» і «до». Це, наприклад, такі сорти, як Український, Кімун, цейлонський Orange Pecoe. Окислення листя відбувається в середньому протягом місяця.

Абсолютно не піддається ферментації улюблений сьогодні багатьма зелений чай. З чайним листям в цьому випадку поступають наступним чином: роблять в’ялення, прожарювання, скручування, сушіння, нагрівання.

Червоний чай – той же зелений, тільки підданий процесу окислення. А якщо його сильно окислити, вийде зовсім інший вигляд – синій чай. За смаковими якостями і запахом синій чай схожий на звичайний чорний.

Таке чудо, як білий чай, готують, впливаючи на листя спеціальним режимом сушіння і запускаючи процес ферментації. Назви сортів білого чаю дуже поетичні: білий піон, срібні голки. Цей напій дуже корисний для організму. Він позбавляє від хвороб серця, розсмоктує злоякісні новоутворення, підвищує імунітет. Білі сорти відрізняються тонким ароматом, благородним кольором і ніжним смаком.

Чай пуер, чай з бергамотом, трав’яні, ароматизовані чаї – їх так багато, що інший раз просто очі розбігаються в момент необхідності зробити вибір. Складного нічого немає, потрібно діяти методом проб і помилок, точно знаючи, чого ви хочете від вживання чудодійного напою.

Зі святом вас і приємного чаювання!

Автор: Пономаренко Надія
При використанні та передрукуванні матеріалу активне посилання на жіночий сайт www.inmoment.com.ua обов’язкове!