Author Archive

Співдоповідь до педради з питання:

«Розвивальне середовище – неообхідна умова розвитку особистості дитини через різні види діяльності»

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Центральною фігурою освітнього процесу є дитина — мовленнєва особистість. Пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали її повноцінному становленню, триває у роботі зі старшими дошкільниками. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення. Перший і найваж­ливіший компонент успішного процесу — насичення мовленнєвого середовища, в якому постійно чи тим­часово перебуває малюк, зразками рідної мови.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності й особливим результатом її зусиль в освоєнні життєво­го простору.

Мірою розвивальності можна вважати такі компо­ненти, які сприяють створенню та розширенню світо­гляду дитини, формують у неї гуманні переживання, базові особистісні якості, що виявляються в мовлен­нєвій компетентності. Оскільки кожна дитина має свій вектор розвитку, мовленнєвого зростання, то фіксуєть­ся й оцінюється динаміка саме її змін, що може прояв­лятись у засвоєнні та користуванні мовленнєвими і не-мовленнєвими засобами задля встановлення контактів із довкіллям.

Середовище тоді набуде вільного розвивального зміс­ту, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне пере­бування, враження від попередніх контактів. Це перед­бачає наповнення її досвіду такими способами і форма­ми мовленнєвої взаємодії, які б варіювалися залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характерис­тик угруповань, від змісту діяльності. Важливо наголо­сити, що дитина є дослідником та експериментатором не лише щодо обладнання, іграшок чи природних явищ, а й щодо власного мовлення.

Читати повністю »

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

(до фестивалю «Гармонія руху»)

 

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І. і вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

Шановні батьки!

Згадайте своє дитинство. Хто з вас не мріяв хоча б один раз, щоб улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили?

 

Але, виявляється, чудо “живої” іграшки все-таки можливо!

Хочемо нагадати Вам про ганчіркову м’яку ляльку, яку можна “пожвавити” за допомогою руки й “оживити” силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Дитина вже звикла до навколишніх її звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом вона бачить ляльку, що тягнеться до неї руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з начебто сама собою… Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю “живої” іграшки – все виражається на особі маленької дитини.

 За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей ляльки, які виявляються практично безмежними.

 

У чому ж переваги такої іграшки і гри з нею? Ось декілька порад, як ви можете організувати вдома ляльковий театр:

1. Одягаючи ляльку на руку, дитина “зливається” з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як це робить зі звичайною лялькою. З нею дитина здатний емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі.

 До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для неї придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді відтворити ситуацію, що травмує дитину, дитина за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.

2. Лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька – весела або смутна – зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулт – або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть малюку відповістити на запитання, як це – бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним… І нарешті, головне, як це – бути дорослим? У грі дитина більше не маля, вона – дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.

3. У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри її однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. “Я – жабка-скрекотушка”, “Я – лисичка-сестричка”, “Я -вовчок-сірий бочок” – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну “магічну” обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

4. Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор – заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.

5. Активна участь дитини у підготовці та ході гри розвиває в неї самостійність, ініціативу, творчість.

6. Можна запропонувати дитині імпровізувати з іграшками, по ходу придумувати сюжет. Імпровізовані ігри дають можливість розвивати  дитячу творчість, фантазію, пам’ять, мову.

7. Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дитину, спонукають її до власних пошуків, знахідок.

 

Бажаємо успіхів, розвитку творчості і фантазіі Ваших і Вашої дитини. Слід тільки спробувати, і Ви побачите, як захоплююче і цікаво буде Вашій дитині, скільки радісних емоцій це дійство принесе їй, а через неї – і Вам!

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

(до фестивалю «Гармонія руху»)

 

Підготувала: музичний керівник Журавель О.В.

 

Шановні батьки!

Якщо Ви вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим би розважити і нагодувати гостей, обов’язково виникне питання: як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань.

 Ось декілька порад:

1.Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує дітлахів краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).

2. Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань, – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходьте до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.

3. Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв.

4. Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагніть продемонструвати гостям всю придуману програму.

5. Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження.

6. Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.

7. Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.

8. Якщо дитяча компанія занадто стала збудженою – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: спокійну гру, психологічний етюд, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.

Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах.

Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

В нашому дошкільному закладі традиційною стало проводити в кінці вересня виставку поробок батьків з дітьми із природного матеріалу. І в поточному навчальному році ми вирішили не змінювати традиції – 30 вересня в музичній залі розпочала свою роботу виставка під радісною назвою «Осінній дивограй». Осінь – це чудова пора року, яка пропонує нам масу можливостей для творчості. Це не тільки чудові фарби природи, які ми бачимо через забарвлення листя на деревах, але й різноманітні квіти, плоди, які дарує нам природа.

Кожна вікова група представила очам захоплених дітей та їх батьків, братиків, сестричок, бабусь і дідусів різноманітні поробки. Батьки разом з дітьми проявили неабияку майстерність, власну фантазію, використавши різноманітні природні матеріали для створення поробок.

Спільна робота дорослого з дитиною завжди сприяє розвитку і у дітей, і у батьків творчих здібностей, уміння працювати з природним матеріалом, приносить радість і позитивні емоції, виховує естетичні смаки, почуття взаєморозуміння та підтримки.

Колектив дошкільного закладу на чолі з адміністрацією висловлює величезну подяку всім батькам за участь у виставці.

Здоров’я Вам, шановні батьки, творчості і наснаги у вихованні Ваших чудових і талановитих дітей!

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

     Всіх людей можна поділити на дві категорії: активних і впевнених у собі і, навпаки, нерішучих і боязких. Найчастіше остання тенденція характерна для дівчаток. Батьки, помітивши це в своїй дочці, починають переживати через її невпевненості і сором’язливості. Якщо ваша дитина не є душею компанії, боїться проявляти власні емоції на людях, і ви хочете допомогти дочці змінитися і підвищити впевненість в собі, значить, ця стаття написана для вас.

    Становлення невпевненості в собі залежить, як мінімум, від двох аспектів: темпераменту особистості та її виховання. Невпевненість – це найпоширеніша риса людського характеру. До речі, ця риса характерна для кожної людини, але не всі її демонструють. У багатьох дівчаток формування невпевненості протікає у вигляді особливої психологічної реакції. Як правило, проявляється вона приблизно до чотирьох років, а посилюється після десяти років. Сором’язливі і невпевнені в собі дівчинки з роками можуть стати більш замкнутими і не товариськими, віддаючи перевагу самотності. Найчастіше коло їхніх друзів обмежене, вони пізніше ровесниць починають відносини з молодими людьми. А все тому, що вони уникають відвідування різних публічних місць, але якщо це все ж відбувається, дівчинка гостро відчуває всі свої недоліки, затискаючись ще сильніше. При цьому вона не помічає особисті плюси, боячись їх демонструвати, щоб уникнути попадання в безглузді ситуації. Тому що невпевненість – це страх перед майбутнім. Цей страх постійно прокручується в думках і стає передвісником майбутніх провалів і критики. Таким чином, виникає нав’язливе побоювання, що несе за собою скутість у всьому.

    Так як же допомогти дочці знайти упевненість в собі?

     В першу чергу, потрібно визначити основні фактори, що впливають на формування невпевненості. Одним з них може виступати почуття сталого занепокоєння. Проблема цього криється у вихованні дівчинки.

• Часті докори і причіпки по відношенню до дитини не дають доброго результату. Докорами батьки нагадуємо дівчинці про її недоліки. Тому будь-яку ситуацію потрібно вирішувати тільки мирним шляхом.
• Зайва опіка також може стати причиною комплексу неповноцінності. Так що, все має бути в міру.

    Допомогти дівчинці підвищити внутрішню впевненість не так-то складно.

• Зверніть увагу на те, як протікає ваше спілкування. Постарайтеся приділяти дитині більше часу, заводите розмови на різні теми і відповідайте на всі її запитання. Візьміть на себе роль одного.
• Прагніть частіше виходити з дочкою «в люди», таким чином, ви збільшуєте шанси на становлення її впевненості і товариськості.
• Крім того, ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Повірте, порівняльними оборотами на користь чужої дитини, ви не зможете розвинути у своїй впевненість, а навпаки підштовхнете дочку на абсолютне замикання в собі.

     Ви повинні повірити в дитину з такою силою, щоб вона побачила це і оцінила.

     Запам’ятайте, можна домогтися багато чого, тільки з вірою в себе і свої сили.

    До речі, якщо виникає необхідність зробити дочці зауваження, зробіть його наодинці, без присутності свідків, щоб не ставити дівчинку в казусну ситуацію.

    Навчіть дочку адекватно реагувати на жарти однолітків, особливо хлопчиків. Поясніть їй, що не всі слова треба сприймати буквально.

   Також потрібно вчити дівчинку відстоювати особисту думку. Для цього вступайте з нею в дискусію, попросивши її доводити власну правоту.

   Пам’ятайте, що впевнена людина володіє адекватною самооцінкою.

   Порадьте своєї дочки зайнятися легким самотренінгом, наприклад, вранці, стоячи біля дзеркала, говорити фрази наступного змісту: «Я впевнена в собі», «Я смілива» і так далі. За допомогою цього тренінгу можна відчути себе впевненіше.

 

    Шановні батьки!

Хочеться Вам нагадати: прийде час і ваша дитина залишить стіни рідної домівки і виявиться наодинці з величезним світом.

    Сміливість і рішучість дівчинки багато в чому залежать від батьків. Щоб ваша дочка стала впевненіше, повірте, в неї і проявіть максимум терпіння. Звичайно, все виходить не відразу, але результати не змусять себе довго чекати, і, перш за все, це буде ваша заслуга.

   Удачі!