Author Archive

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

• Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.
• Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.
• Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той – третьому: це незворотній закон вдячності.
• Не ображайте дитину, щоб в старості не їсти гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.
• Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо. Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.
• Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!
• Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.
• Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
• Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.
• Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.
• Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.
• Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.
• З повагою ставтесь до дитини і її справ.
• Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!

ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Не звертати уваги на дар дитини або спеціально прославляти її підводити весь час до небес.
• Вважати в якійсь мірі ненормальним або підкреслювати обдарованість малюка.
• Весь час приземляти його.
• Карати за допитливість або настільки заохочувати її, що це може кінчитися якимсь зривом.
• Будь-якими способами уповільнювати розвиток або настільки прискорювати його, що це буде не під силу малюку.
• Протиставляти спеціально іншим дітям в сім’ї або ж в дитячому колективі і розпалювати суперництво або ревнощі.
• Не вчити комунікабельності з своїми однолітками і підвищувати в дитині відчуття переваги над ровесниками.
• Не допомагати вирішувати проблеми з вихователями.
• Намагатися завищувати всі еталони, якими Ваша дитина наслідує.
• Драматизувати всі невдачі.
• Прагнути виставити всім напоказ будь-які недоліки малюка.
• Підкреслювати весь час її фізичну недосконалість і ущемляти тим самим самолюбність дитини або не звертати уваги на те, як розвинутий Ваш малюк фізично, і не прагнути допомагати йому засвоїти навики, вважаючи, що головніше всього — інтелект.
• Не розуміти проблеми малюка.
• Вважати, що Вам з дитиною попросту не повезло, і дорікати їй весь час в цьому
• Надмірно опікати або не допомагати ні в чому.
• Щоб Ваша дитина була стандартною, підрізати їй весь час крила.

nbsp;

з питань виховання обдарованої дитини відомого психолога  А. Баркома:

Слід створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень,

• не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів,
• не перевантажувати,
• не змушувати постійно займатись улюбленою справою.

    Все це може стати причиною неврозу, психічного захворювання або розвинути в дитини пихатість і претензійність. Головна проблема обдарованої дитини – спілкування з однолітками. Яких вона випередила в розвитку. Дитина стає вигнанцем серед однолітків. Вона може розчаруватися в собі або «заземляти» свої  здібності.

У дошкільному віці «визначити» або «вимірити» інтелект ( а отже обдарованість) неможливо. Адже кожна здорова дитина – здібна. Як ми знаємо, творчі здібності, інтелект закладається ще до народження малюка. Так, це залежить від нас дорослих. Якщо постійно займатися, гратися з дитиною, створити відповідні умови для розвитку здібностей, то й дитина буде творчою, обдарованою. Такий малюк із задоволенням навчатиметься в школі.

     Як же створити ці умови для розвитку дитини у себе дома? Сім’ї живуть в різних квартирних умовах і тому мають різну нагоду для організації дитячого куточка в квартирі. Добре, якщо є окрема дитяча. А якщо ні? Як же створити в сім’ї розвиваюче середовище, тобто таку обстановку, в якій би дитина активніше і швидше пізнавала навколишній світ у всій його взаємодії і лише при невеликому непрямому керівництві дорослих?

     Цілком природно, що дитина повинна освоювати весь простір квартири, іншими словами, діяти, грати і у ванній кімнаті, і в передпокої, і на кухні. Але у нього повинен бути і свій простір, обладнаний з урахуванням його психофізіологічних особливостей і можливостей.

     Коли звичайній дитині запропонувати під час гри якусь іншу гру, то вона легко згодиться і забуде через кілька хвилин попередню гру. Обдарована дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо йти до поставленої мети, самостійність, незалежність у діяльності. Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Надзвичайна насиченість життя сучасної людини різнома­нітною інформацією вплинула на спосіб її життя. По-перше, зна­добився як додатковий час для її сприйняття (прочитати, послухати, подивитись), так і час для обробки отриманої інформації (обдумати, проаналізувати), який треба було вивільнити за рахунок інших видів діяльності. По-друге, основними способами сприйняття інформації людиною (на слух, візуально) автоматично було спроектовано змен­шення її фізичної рухливості. Адже для того, щоб щось прочитати, послухати, подивитись, записати, як правило, насамперед треба сісти (в дошкільному закладі за стіл, у школі — за парту, вдома — на диван чи крісло перед телевізором або комп’ютером). Частка часу, яку діти проводять за столами (партами), телевізорами та комп’ютерами, знач­ною мірою збільшилася порівняно навіть із серединою XX століття.    Передусім це позначилося на зменшенні часу, що традиційно при­свячувався дітьми таким видам діяльності, як ігрова, трудова та спілкування.

     Рухливі ігри дітей на свіжому повітрі поступово витіснились інши­ми — дидактичними (лото, конструктори, кросворди) та комп’ютер­ними, особливо у великих містах. Згадайте, коли ви востаннє бачили ва­тагу дітей, які бігали і гралися у піжмурки, квача, козаків-розбійників, «класики» або стрибали через резинку? Сучасні діти, як правило, гуляють і граються лише під наглядом дорослих, а отже керуються вказівками типу: «не бігай — впадеш», «не стрибай — розіб’єшся», «злізь, кому сказала» тощо. Тому найчастіше під час прогулянки вони порсаються у пісочнику, гойдаються на гойдалках, або просто сидять поряд з батьками. Не дивно, що діагноз «гіподинамія» знайшов своє місце серед хвороб дітей дошкільного віку.

     Швидкий темп життя сучасної сім’ї негативно позначився на трудовій діяльності дітей. Батьки постійно поспішають, не бажа­ють чекати, коли дитина сама вмиється, вдягнеться, застелить ліжко, розчеше волосся, застібне ґудзики чи зашнурує черевики. Звичайно, дорослий все зробить швидше, але… чого варті тоді розмови про несамостійність дитини?

     Самообслуговування — перший вид праці, до якого залучають дітей. Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту і триває протягом усього життя людини. Новітні технології здатні полегшити її, але замінити повною мірою не змо­жуть ніколи. Вмиватися, витирати ніс, розчісуватися, чистити зуби, стежити за своїм зовнішнім виглядом та речами дитина має сама. Привчати малюка до цього слід з першого року життя. Важка спо­чатку, згодом ця праця має стати звичною для дитини. Гра, як показує життя, не для всіх. Учителі початкових класів все частіше скаржаться на несамостійність першокласників, як тих, які відвідували дитячий садок, так і тих, які виховувались у домашніх умовах. Несамостійність з часом переростає в неакуратність та недбалість, стає перешкодою успішної соціалізації дитини в умовах школи.

     Отже, дорослі мають стимулювати, а не стримувати само­стійність дитини на етапі дошкільного дитинства, особливо щодо самообслуговування, підтримувати зусилля і надавати позитивну оцінку результатам цього виду праці малюка. Негативне ставлення дитини дошкільного віку до праці із самообслуговування — результат педагогічних помилок дорослих. 

Читати повністю »