Author Archive

Галанов Олександр Сергійович

 

      Психолог, письменник, творець авторської методики розвитку дітей «Здорове дитинство». Народився в 1966 році в с. Губаха Пермської області в родині робітника і вчительки. У Олександра з самого дитинства було прагнення до наук. Після успішного виступу в обласних олімпіадах з фізики та математики в 9 класі його взяли в фізико-математичний ліцей при Новосибірському Академмістечку. Коли прийшла пора вступати до університету – вибір припав на рідкісну в той час і престижну спеціальність – психологія. Факультети психології існували тільки в трьох великих вузах країни, і в 1984 році Олександр вступає в Ярославський державний університет.

      У 1985 році вперше починають закликати студентів з вузів в армію і його направляють служити у війська зв’язку.У 1986 році в числі добровольців бере участь у ліквідації катастрофи на Чорнобильській АЕС. Після служби в армії Олександр Сергійович продовжує навчання в університеті та інтенсивно займається дослідницькою діяльністю.

      У 1991 році закінчує навчання в університеті, вступає до аспірантури і веде викладацьку діяльність в стінах рідного університету аж до 1998р. У 1998р починає займатися малим бізнесом і організовує центр сім’ї та здоров’я «Юнона», досвід роботи якого в подальшому послужив основою для створення авторської розвиваючої програми для дітей «Здорове дитинство». Тоді ж виходять в світ перші наукові праці Галанова А.С. в області психології.     

     На даний момент у Олександра Сергійовича більше 80 книг і публікацій у галузі дитячої психології. Книги Галанова А.С. друкують провідні видавництва Росії та України. Лікувальні ігри Галанова А.С. ефективно використовуються педагогами Росії, Білорусії, України і Казахстану. Олександр Сергійович – висококваліфікований фахівець у галузі дитячої психології. Успішно виховав двох дочок.

     Олександр Сергійович відповідально підходить до вибору проблеми, яку обіцяє зробити, але якщо береться, то доводити почате до кінця. Вміння знаходити висококваліфікованих фахівців у вирішенні поставлених завдань, і здатність цінувати і поважати професіоналізм – притягує до нього людей. Творчий підхід до проблеми, з урахуванням сучасного досвіду, дозволяє Олександру Сергійовичу знаходити найефективніші рішення.

     На даний момент Олександр Сергійович на прохання керівництва партії «Яблуко», бере участь у розробці соціального блоку партійної програми. Спільно з департаментом освіти області розробляє проект створення приватних малокомплектних дитячих садів із залученням малого та середнього бізнесу. Як автор проекту «Безпечний двір», разом з комп’ютерною фірмою «А-віжн» готує проектну документацію по постановці дворів під відео спостереження.    Займається просвітницькою діяльністю, читає освітні лекції в школах і дошкільних установах міста, веде приватну психологічну практику. Експерт журналів “Хочу дитину”, “Рости, першокласник”.

      Наукові напрацювання Галанова А.С. регулярно використовуються сучасними дослідниками, на нього регулярно посилаються в роботах різного рівня – від дипломів до дисертацій. http://www.dissros.ru/soveti_aspirantu/ist-19–idz-ax95–nf-20.html 

     А сам автор названий серед відомих діячів у галузі психології та педагогіки.

http://www.childpsy.ru/lib/authors/id/11758.php

      Популярні батьківські спільноти згадують книги Галанова А. С.

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

 Лікнеп – порівняльна характеристика професійних обов’язків психолога та професійних обов’язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.

 Психолог:

Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

 Психіатр:

Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

 Психолог:

Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

 Педагог:

Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

 Психолог:

Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі.

 Міліціонер:

Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

 Психолог:

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

 Юрист:

Дає однозначну рекомендацію.

 Психолог:

Не допускає оціночних суджень.

 Священик:

Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

 Психолог:

Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи.

 Екстрасенс:

Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

 Психолог:

Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта.

 Маг:

Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

 Психолог:

Може не все й повинен не всім.

 Господь Бог:

Може все.

 

 

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

     Актуальність проблеми взаємодії в роботі шкільного психолога і вихователя обумовлена необхідністю безперервної освіти підростаючого покоління. Школа і дошкільний заклад – дві суміжні ланки в системі освіти, і їх завдання – забезпечити якісний педагогічний та психологічний супровід, що дозволяє не лише здолати труднощі, що виникають у дитини, але і забезпечити їх профілактику. Увага до майбутніх першокласників з боку працюючих з ними педагогів, психолога дошкільної установи і шкільного психолога, якому належить оцінити шкільну зрілість випускників садочка і найтісніше співпрацювати з проблемними дітьми, дозволяє попередити відставання у навчанні та відхилення в поведінці.

      Повинна існувати наступність в роботі психологічної служби дошкільного закладу і школи. Специфіка роботи психолога в дитячому садку визначається деякими аспектами, пов’язаними з особливостями дітей дошкільного віку. Особливий акцент психолог дошкільної установи повинен робити на роботу з педагогами і батьками, оскільки саме сім’я робить вирішальний вплив на розвиток, формування особливостей поведінки дошкільників. Збір об’єктивної інформації, надання дитині і його близьким кваліфікованої допомоги передбачає не лише діагностичне обстеження за допомогою рекомендованих методик, але також спостереження за природною поведінкою дитини в повсякденному житті, необхідність контакту з батьками, педагогами, медичними працівниками.

   Двосторонній зв’язок дошкільного навчального та загальноосвітнього навчального закладів має здійснюватись за такими напрямами:

• між педагогічними колективами. Сплановані форми роботи, заходи дадуть можливість працівникам дошкільних навчальних закладів і шкіл розв’язувати всі питання, які виникають у процесі спільної роботи, виявляти недоліки, що заважають здійсненню наступності в роботі, визначати способи вдосконалення навчально-виховної роботи. Вихователі і вчителі завдяки таким заходам взаємозбагачуються знаннями стосовно програмових вимог, форм і методів роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі й у школі;
• між дитячими колективами дошкільного навчального закладу і школи. Спілкування дошкільників з учнями позитивно впливає на взаємовідносини між дітьми. Між ними виникають товариські стосунки, дружба, формуються правильні взаємини, культура поведінки, дисциплінованість, почуття обов’язку та інші якості, потрібні майбутнім учням;
• спільна робота дошкільного навчального і загальноосвітнього навчального закладів з родиною: проведення зборів майбутніх першокласників, організація тематичних виставок, стендів, консультацій, лекторіїв, спільних виховних заходів.

     Важливими є зв’язки між дошкільним навчальним закладом, школою і іншими установами:

• співпраця з методичним кабінетом;
• співпраця, з сім’єю через взаємодію з батьківським комітетом;
• співпраця з психолого-педагогічною консультацією і медичними  працівниками.

   Вказані форми співпраці орієнтовані на забезпечення природного переходу дошкільника з дошкільного закладу в школу, педагогічною підтримкою нової соціальної ситуації, що виникає під час вступу дитини до школи.

     Наступність у роботі дошкільного навчального закладу і школи повинна передбачати зорієнтованість і вихователів дошкільних закладів, і вчителів початкової школи на сумісну діяльність з дітьми, яка враховує вікові особливості розвитку дитини, спонукає її до творчого самовиявлення, зберігає унікальність і самобутність певного періоду дитинства, забезпечує безкризовий перехід дошкільника у позицію особистості другого дитинства і водночас віддзеркалює розвивальний характер освіти.

     Багатоаспектність проблеми наступності між дитячим садом і школою вимагає конструктивного діалогу всіх зацікавлених соціально-адміністративних структур.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: музичний керівник Журавель О.В.

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії.

Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір, якого не знав жоден музичний жанр.

Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.

В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну  ( психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного .Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут – в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людського горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч–на–віч із своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.

Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози.

В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини –приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці.

А чи варто нехтувати народним досвідом?