‘Методична служба’

В Україні стартувала масштабна реформа у сфері психічного благополуччя, яка безпосередньо зачіпає освітню галузь. Відтепер турбота про психоемоційний клімат у колективі — це не просто добровільна ініціатива директора закладу освіти, а його нова юридична відповідальність. Психолог проаналізувала, що концептуально змінилося та які завдання постають перед освітянами

Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» від 15.01.2025 № 4223-IX (далі — Закон) було введено в дію 07.02.2026. 

Нова філософія охорони психічного здоров’я Закон вперше створює цілісну систему охорони психічного здоров’я, а не регулює лише психіатричну допомогу. Акцент змістили з лікування психічних розладів (медична модель, що працювала раніше) на підтримку психічного благополуччя (біопсихосоціальна модель). Закон охоплює профілактику, допомогу, реабілітацію та соціальну інтеграцію. Ввели поняття «допомога у сфері психічного здоров’я», яке значно ширше за лікування. Документ зорієнтований на права людини та якість життя й роботи.

Ключові новації Закону:

1) людиноцентризм і права людини, зокрема акцент на гідності, автономії, боротьба зі стигмою, інтеграція в суспільство. Це наближає закон до стандартів ЄС;

2) децентралізація — громади відповідають за доступність послуг. У цьому моменті є прихований ризик щодо різниці в обсязі та якості послуг;

3) робоче місце як простір психічного здоров’я — фактично формується культура психологічного благополуччя, або культура дбайливого ставлення до психічного здоров’я. Роботодавця­м запропоновано реалізувати її завдяки впровадженню програми підтримки. 

Методологічною основою Закону визначено біопсихосоціальну модель, оскільки документ прямо закладає взаємодію: медицина + психологія + соціальна підтримка. Така взаємодія формує мультидисциплінарний підхід, у якому соціальні служби інтегруються з медичними.

Базовий принцип Закону — Mental Health in All Policies, або Принцип наскрізного врахування психічного здоров’я. Це означає, що державна політика в усіх галузях має враховувати вплив на психічне здоров’я людини. Як результат — всі галузі стають суб’єктами цієї політики.

Закон виводить систему охорони психічного здоров’я як триєдину конструкцію, що поєднує суб’єктів, послуги та стандарти:

Як бачимо, Закон вперше визначає роботодавця як суб’єкта охорони психічного здоров’я.

Розширення управлінської відповідальності

Відтепер директор закладу освіти прямо входить у систему охорони психічного здоров’я. Він уже не поза системою і не лише організатор освітнього процесу. Для директора зміщується акцент управлінської відповідальності. Стає важливо не лише організувати освітній процес, а й створити безпечне психоемоційне середовище. Це передбачає, зокрема, впровадження системних програм підтримки працівників, профілактику професійного вигорання та формування культури психологічного благополуччя в колективі. Психічне здоров’я тепер — невід’ємний складник освітнього процесу.

Посилення ролі психологічної служби закладу освіти

Психологічна служба перестає бути допоміжним елементом і фактично стає обов’язковою частиною так званої інституційної спроможності закладу, тобто його здатності ефективно виконувати функції, досягати освітніх цілей, розвиватися й адаптуватися до змін.

Посилюється роль практичного психолога та соціального педагога, а питання психічного благополуччя інтегруються в повсякденн­у освітню практику — від організації навчання до взає­мо­дії в колективі. У перспективі це також означає оновлення вимог до підготовки вчителів і вихователів з урахуванням компетентностей у сфері психічного здоров’я.

Отже, до беззаперечних переваг Закону належить його системність — уперше запропоновано цілісне бачення сфери психічного здоров’я. Важливою є також інтеграція різних секторів: медицини, освіти, соціальної сфери та управління. Закон фіксує перехід від вузько медичної, психіатрично орієнтованої моделі до ширшої моделі психічного благополуччя суспільства. Для директора закладу освіти це означає принципово новий рівень управлінської відповідальності: відтепер турбота про психоемоційний стан колективу та створення безпечного середовища стають не просто додатковою ініціативою, а його прямим професійним обов’язком як суб’єкта цієї системи. Проте реальна ефективність цих змін на місцях залежатиме від якості підзаконного регулювання, належного фінансування та продуманої кадрової політики.

Джерело:https://edirshkoly.expertus.com.ua/10029713?utm_source=letter_demo&utm_medium=email&utm_

campaign=letter_PUZO_demo_20.08.2026

Із 1 вересня англійська стане обов’язковою для старших дошкільнят: МОН пояснило, як це працюватиме

З 1 вересня 2026 року в усіх закладах дошкільної освіти України діти старшого дошкільного віку обов’язково вивчатимуть англійську мову. Міністерство освіти і науки оприлюднило роз’яснення щодо організації такого навчання, а заступниця міністра освіти і науки з питань дошкілля Анастасія Коновалова наголосила, що нову норму мають виконувати всі дитсадки незалежно від форми власності.

У МОН пояснили, що вимога передбачена законами України «Про застосування англійської мови в Україні» та «Про дошкільну освіту». Вона стосується дітей старшого дошкільного віку – п’яти- та шестирічних.

Для підтримки педагогів міністерство підготувало методичний порадник для вихователів у співпраці з видавництвом «Лінгвіст», а також створило платформу для професійного розвитку. Її контент розробили разом із Британською Радою та Cambridge University Press & Assessment.

Заклади дошкільної освіти можуть самостійно обирати освітні або парціальні програми, за якими організовуватимуть навчання англійської мови. Водночас педагогічні колективи мають право розробляти власні парціальні програми та адаптувати їх відповідно до потреб дітей і особливостей роботи закладу.

У листі МОН також визначено вимоги до кадрового забезпечення. Відповідно до типових штатних нормативів, у дитсадках передбачена посада вчителя англійської мови з розрахунку 0,25 штатної одиниці на кожну групу старших дошкільнят. Педагогічне навантаження для такої ставки становить 4,5 години на тиждень на одну групу.

Міністерство рекомендує поєднувати різні формати роботи: проводити спеціально організовані заняття двічі на тиждень, інтегрувати англійську у повсякденне спілкування, організовувати тематичні заходи, мовні ігри, театралізовані вистави та інші активності. При цьому дітям радять опановувати мову природним способом – без постійного перекладу українською.

Викладати англійську в закладах дошкільної освіти зможуть педагоги з відповідною освітою або підтвердженим рівнем володіння мовою не нижче В2 за шкалою CEFR. Також законодавство дозволяє залучати таких фахівців за сумісництвом, суміщенням посад, договорами з фізичними особами-підприємцями, іншими закладами освіти або навіть організовувати дистанційне навчання за участю онлайн-викладача.

Окремо МОН звернуло увагу на навчання дітей з особливими освітніми потребами. У таких випадках англомовний компонент має реалізовуватися з урахуванням індивідуальної програми розвитку, рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу та принципів універсального дизайну в освіті.

Крім того, міністерство ініціювало внесення до Класифікатора професій нової професії – «вчитель закладу дошкільної освіти». Зміни також мають набути чинності з1 вересня 2026 року.

У листі МОН керівникам дитсадків рекомендували визначити потребу в кадрах, обрати освітні програми, за потреби змінити штатний розпис і забезпечити необхідні ресурси для впровадження обов’язкового вивчення англійської мови. Також органи управління освітою мають до 14 серпня надати міністерству інформацію про кількість груп старших дошкільників та кадрове забезпечення для реалізації нової вимоги.

Шановні педагоги!

До Вашої уваги огяд змін і новацій у законодавстві на лютий 2026 року.

Читайте, ознайомлюйтесь.

• Компетентнісний підхід: Зміст освіти визначається через результати (знання, вміння, цінності, якості), яких має досягти дитина, а не через перелік тем.

• Дитиноцентризм: В центрі уваги — цілісний розвиток дитини, її потреби, індивідуальний темп та право на гру.
• Автономія закладів та педагогів: Садки матимуть свободу у виборі програм та методів, а педагоги – академічну свободу для досягнення результатів.
• Гармонійний перехід до школи: Стандарт забезпечує зв’язок із Новою українською школою (НУШ) для плавного та безстресового переходу.
• Орієнтованість на європейські цінності: Стандарт відповідає європейським моделям дошкільної освіти, фокусуючись на розвитку емоційного інтелекту, самостійності, емпатії.
• Заборона оцінювання: Збережено принцип заборони оцінювання дітей, наголошуючи на формуванні компетентностей та життєвих навичок. 

• Педагоги отримають більше можливостей для впровадження інноваційних підходів, обираючи інструменти для досягнення визначених результатів.
• Дитина, завершивши садочок, буде краще підготовлена до школи не лише інтелектуально, але й соціально, емоційно та фізично. 

Упродовж наступних шести місяців Державна служба якості освіти проведе валідацію стандарту в дитсадках по всій країні, щоб перевірити відповідність очікуваних результатів реальному педагогічному досвіду та зрозумілість документа. За потреби його доопрацюють.

Після цього розробники освітніх програм матимуть рік на адаптацію своїх програм до нового стандарту, щоб забезпечити рівні та якісні можливості для всіх дітей незалежно від регіону чи умов проживання.