‘Консультує спеціаліст :’

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

  Здоров’язбережувальна та здоров’яформувальна спрямованість освітнього процесу – важлива вимога Базового компоненту і самого сучасного життя з його згубним впливом на організм людини. Реалізовувати це завдання, зокрема, допоможе інтегрування в життєдіяльність дітей ефективних розвивально-оздоровчих технологій. Сьогодні проблеми збереження здоров’я дітей набувають особливої актуальності, оскільки дедалі помітнішою стає тенденція до погіршення його стану. Обсяг пізнавальної інформації, яку отримують малюки в дошкільному дитинстві, постійно зростає. Відповідно зростає і розумове навантаження. А це нерідко призводить до перевтоми, що негативно позначається на стані здоров’я дітей.

   Одне з головних завдань дошкільного закладу – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров’я. Базовий компонент приділяє особливу увагу впровадженню в освітній процес здоров’язбережувальних технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різноманітних формах, забезпечують фізичне, соціально-емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя малюків. В умовах дитсадка вихователі можуть впроваджувати різноманітні оздоровчі та профілактичні технології інноваційного та здоров’язбережувального характеру. Важливо при цьому враховувати індивідуальні особливості вихованців.

Практика показала ефективність оздоровчих технологій терапевтичного спрямування: арт-терапії, піскової терапії, ігрової та казкотерапії, сміхотерапії, музичної терапії, кольоротерапії тощо. В умовах дитсадка впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят.

     Пропонуємо Вам розглянути деякі оздоровчі технології.

УВАГА! ЦЕ ВАЖЛИВО ЗНАТИ ВСІМ!

Підготувала: старша медична сестра Шевченко О.І.

Розповідає доктор Комаровський Є.О.

      Я, зрозуміло, розповім Вам, що це таке, але повірте: коли після прочитання літератури, у Вас починають виникати подібні думки, то найрозумніше – або вступати до медичного інституту, або припиняти читати на цю тему.

     Отже. Мікоплазми – це не гриби, це бактерії, один з видів мікоплазм дійсно називається M. pneumoniae. Цей мікроб дуже поширений, вважається, що до 20% всіх гострих запалень легень викликає саме мікоплазма. Максимум захворюваності – кінець літа і вересень-жовтень. Найчастіше хворіють діти і підлітки – вік від 5 до 15 років.

    Збудник мікоплазмової пневмонії (Mycoplasma pneumoniae) передається повітряно-крапельним шляхом, як і вірус, і проявляється у вигляді симптомів запалення верхніх і нижніх дихальних шляхах. Мікроб викликає не тільки пневмонії, але і фарингіти, трахеобронхіти, синусити, бронхіти, ларингіти, риніти, бронхіоліти, які згодом перетікають в мікоплазмову пневмонію. Захворювання може тягнутися протягом декількох тижнів. Тільки за симптомами поставити діагноз мікоплазмової інфекції неможливо, але запідозрити – цілком. Підтверджують мікоплазмову природу інфекції лабораторні дослідження, зокрема метод ІФА.

Симптоми хвороби.

     Початкові симптоми запалення верхніх дихальних шляхів, викликаних мікоплазмою, неспецифічні:

•  головний біль;
•  невисока лихоманка;
•  біль в горлі;
•  нежить;
•  озноб;
•  сухий надривний кашель.

     Захворювання може тягнутися протягом декількох тижнів.
     Нечітка картина призводить до частих діагностичних помилок, особливо на користь вірусу грипу. Однак, досвідчені фахівці говорять про схожість симптомів і методів лікування мікоплазмової пневмонії у дітей і хламідійної.

     Симптоми формуються відразу після завершення інкубаційного періоду. Якщо їх вчасно не лікувати, не провести коректне лікування, у дитини виявляться серйозні ускладнення аж до летального результату. Для того, щоб уникнути цього, слід вчасно потурбуватися діагностичними заходами.

     Мікоплазмова інфекція лікується не складно, бо збудник чутливий до багатьох антибіотиків.

на 2017-2018 навчальний рік

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Якщо розглядати стопи дитини, то, на перший погляд може здатися, що вони такі ж, як і у дорослої людини, тільки в значно зменшеному розмірі. Однак, якщо придивитися уважніше, можна швидко переконатися, що це не так, адже стопа будь-якого новонародженого – абсолютно плоска! Виходить, що всі маленькі дітки народжуються з плоскостопістю? 

Це не зовсім так, адже нормальний звід стопи формується лише по мірі росту дитини і набагато інтенсивніше саме в той період, коли дитина починає робити свої перші кроки. Остаточне формування зводу стопи припадає на 10-12 років дитини, чому ж тоді такий діагноз, як «плоскостопість», медики ставлять набагато раніше? Варто переживати, і які заходи вживати в такому випадку стурбованим батькам? 

 В чому суть? 

Чому так небезпечна ця плоскостопість? Деякі батьки і зовсім жартують на цю тему, мовляв, нічого, зате в армію не заберуть! Насправді ж, наслідки такої, несерйозної, на перший погляд, проблеми, можуть обернутися вкрай неприємними проблемами зі здоров’ям. Стопа новонародженого немовляти абсолютно плоска з-за великого скупчення підшкірного жиру. 

Коли ж дитина починає поступово освоювати ходьбу, ніжки починають розвиватися, підшкірний жир руйнується, і до 3-4 років з’являється цілком відчутна «стискість» стопи, яку називають склепінням. У цьому віці дитина вже цілком здатна довгий час перебувати на ногах, стрибати і бігати, тим самим, тренуючи зв’язки і м’язи. 

У тому випадку, якщо склепіння сформувалося правильно, то воно починає виконувати функцію найпотужнішого амортизатора кістяку, який «гасить» всі удари, що припадають на нього при бігу, ходьбі і стрибках. В іншому випадку, всі удари і поштовхи припадають, навіть, не скільки на саму стопу, скільки на тазові кістки і хребет.

Як результат – розвиток сколіозу, остеохондрозу, радикуліту і безлічі інших захворювань. Ось чому так важливо, як можна швидше виявити проблему і почати лікування, адже позбавитися від плоскостопості найпростіше саме в дитячому віці. А ще краще – з самого раннього віку приділяти увагу профілактиці розвитку плоскостопості у дитини. 

 Причини розвитку захворювання

І все-таки, звідки береться така проблема? В принципі, медики не вважають плоскостопість – такою вже серйозною вадою розвитку дитини, адже до моменту остаточного формування стопи – це справа цілком поправима. Однак, за процесом розвитку все-таки потрібно стежити уважно, час від часу проводити профілактичні заходи для правильного формування маленьких ніжок. 

Недарма плоскостопість називають хворобою розвинених країн, адже в регіонах з відповідним кліматом, де місцеве населення нерідко нехтує взуттям і ходить босоніж, такої проблеми не існує зовсім. Також фахівцями давно встановлено, що діти, у яких було «босоноге» дитинство, страждають на цю недугу набагато рідше за інших. 

Справа в тому, що правильний вигин стопи формується, як раз-таки в результаті навантаження певної групи м’язів, яка найкращим чином функціонує при ходьбі босоніж по нерівній поверхні, наприклад, по невеликим камінчикам, піску, траві і так далі. А в житті наших дітей таких поверхонь залишилося дуже мало: рівний лінолеум, асфальт, паркет, в результаті чого природної профілактики здійснюється дуже і дуже мало. 

 Що ж робити?

•  По-перше, сильно не переживати, адже в дитячому віці впоратися з такою проблемою – дуже навіть реально.
• По-друге, відвідати фахівця, ортопеда, який зможе призначити правильне лікування та ефективні способи профілактики.

Звичайно, найпростіший і доступний засіб, який зможе позбавити дитину від такої недуги, це прогулянки малюка по нерівних поверхнях. Що це означає? При кожному зручному випадку скидаємо взуття і вирушаємо босоніж по піску, гальці, драбинками на дитячих майданчиках і так далі. 

В принципі, нерівні поверхні можна запросто влаштувати і в домашніх умовах: просто розсипте по підлозі горіхи (ідеально підійдуть каштани) або горох, по яким малюк повинен походити босоніж. Можна навіть зробити тканинний мішечок з такими горішками, на якому легко стрибати і топтатися. 

До речі, в магазинах можна придбати спеціальні ортопедичні килимки, які виготовляють з натуральних матеріалів. Вони можуть відрізнятися за формою і розміром, складатися з декількох деталей і складатися в цілу доріжку. Для дитини достатньо 3-4 хвилин ходьби на такому килимку, щоб зміцнити необхідні м’язи і зв’язки. 

Ще один момент, який потрібно враховувати – це взуття, особливо перша взуття для малюка. В ідеалі, в ньому має бути профілактичний супінатор, який допоможе формувати правильне положення стопи. Вважається, що першими черевичками малюка можна порадувати в 8-9 місяців: вони повинні мати досить щільний задник, невеликий каблук (близько 0.5 см) і мінімум швів всередині. 

І не забувайте, що взуття – річ хороша, але краще зайвий раз дати побігати малюкові босоніж, правда, це не правильно діє на ідеально рівних поверхнях – тут ніжка буде краще себе почувати у взутті. І останнє – це прості та ефективні вправи для маленьких дітей, які зробити зовсім нескладно, а от користі від них буде чимало. Наприклад, в ігровій формі походіть з дитиною спочатку на носочках, а потім на п’ятах, поперемінно – на внутрішній і зовнішній стороні підошви. 

Ще одна корисна вправа – зі спортивною палицею. Для цього її потрібно покласти на підлогу, а зверху поставити дитину так, щоб вона припадала суворо поперек її стопи. У такому положенні потрібно виконувати приставні кроки – в одну й іншу сторону.