‘Консультує спеціаліст :’

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Шановні батьки! Пам’ятайте!

ПОРАДА 1 – Розвитку мовлення сприяє рання відмова від соски. Пустушки відносно нешкідливі на першому році життя малюка. Якщо давати їх і після цього терміну, зубки і язичок починають займати неправильне положення в роті, може утворитися щілина або сформуватися неправильний прикус. Постраждає і вимова.

ПОРАДА 2 – Озвучуйте будь-яку ситуацію. З народження малюк сприймає звуки навколишнього світу і мову людей (особливо мами). Навіть, якщо ви мовчазні від природи – все одно розмовляйте з дитиною. Брак спілкування може значно затримати розвиток мовлення. Дитина легше розуміє звернену мову, якщо вона пояснює те, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.

ПОРАДА 3 – Поважайте спроби дитини говорити. Зустрічається крайність – дуже активні дорослі, які за дитину самі все питають, відповідають, роблять. Давайте малюкові виговоритися, з цікавістю вислуховуючи його.

ПОРАДА 4 – Не говоріть в порожнечу, дивіться дитині в очі. Це особливо важливо, якщо ваш малюк надмірно активний, постійно рухається.

ПОРАДА 5 – Не сюсюкайте! Те, що чує дитина від оточуючих, є для неї мовною нормою. Якщо постійно говорити, приміром, «який ти в мене галненький», то дитина так і буде говорити. Сюсюкання гальмує мовленнєвий і психічний розвиток.

ПОРАДА 6 – Нечітка мова може з’явитися у дитини, якщо оточуючі її люди швидко говорять. Малюк просто не встигає почути слово або фразу. Мова дорослих зливається в масу звуків, які дитина не в змозі сприйняти. Спочатку страждає розуміння мови – дитина не розуміє, що від неї хочуть. А пізніше вона починає говорити змазано. Можлива поява заїкання, так як дитина намагається копіювати прискорений темп мовлення дорослих. Тому говоріть повільно, чітко.

ПОРАДА 7 – Те ж, але по-різному. Повторюйте багато разів одне і те ж слово, фразу (змінюючи порядок слів). Щоб дитина засвоїла нове слово, вживайте його не раз і в різних контекстах.

ПОРАДА 8 – Сприяє розвитку мови і емоційне переказування казок, яке повинно обов’язково супроводжуватися рухом (як зайчик стрибає, як лисичка крадеться, як їжачок пихкає тощо).

ПОРАДА 9 – Приділіть увагу розвитку загальній і кистьовій моториці (центри мовлення та рухи руки розташовані в корі мозку поруч, буде працювати рука – роздратування в мозку торкнеться центру мовлення, простимулює його роботу); іграм з м’ячем, щоб працював весь плечовий пояс.

ПОРАДА 10 – Створіть умови для малювання на вертикальній поверхні (рулон шпалер на двері) двома руками одночасно, щоб стимулювати роботу обох півкуль. Малювати і коментувати, наприклад, «ми малюємо дощик. Кап-кап-кап» і т. д.

ПОРАДА 11 – Оберігайте фізичне і психічне здоров’я дитини. Частохворіючі діти та діти з нестійкою психікою більше схильні до мовних розладів. Важливі загартовування і позитивна атмосфера в сім’ї. Звичку з’ясовувати стосунки при дитині потрібно викорінювати, уникати спільного перегляду фільмів жахів тощо.

ПОРАДА 12 – Ведіть щоденник, в якому фіксуйте мовні досягнення дитини, записуйте, скільки слів вона розуміє, які вимовляє.

ПОРАДА 13 – Будьте терплячі, поблажливі і … обережні. Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, не смійтеся, не повторюйте неправильну вимову. Спонукайте дитину послухати правильне вимовляння і спробувати його повторити.

ПОРАДА 14 – ТІЛЬКИ ВИ!

Пам’ятайте: тільки ви здатні допомогти дитині розвиватися гармонійно. Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свого малюка.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Підготувала: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

      У дітей, як і в дорослих, є різні проблеми. Куди ж подіти відчуття, що переповнюють дитину? Тут на допомогу поспішає казка. Оптимальний вік для казок — 4—9 років.

      До 4 років дитина не усвідомлює їх, а діти, яким більше дев’яти років, втрачають ігровий інтерес, тому і виховувати їх слід по-іншому, не казками.

     Такі казки, як «Колобок», «Теремок» тощо, дуже прості, щоб розв’язувати будь-яку емоційну проблему. Їх сенс і користь для дитини — підготувати малюка до сприйняття складніших творів. Дитина вчиться послідовно сприймати події, це ніби підготовка її пам’яті та уваги. Недаремно в казках є безліч повторів. Але такі казки можуть стати корисними і для старших дітей, у яких простежується гіперактивність, нестійкість уваги, їх дії нецілеспрямовані, імпульсивні. Якщо батьки з такими дітьми читатимуть і програватимуть подібні казки, негативні прояви можуть значно зменшитися — ігри і побутова діяльність дитини стануть упорядкованішими.

     Щоб пропрацювати емоційні проблеми, потрібні складніші казки: про Буратіно, Чіполіно, Карлсона, народні казки з Бабою Ягою і Змієм Гориничем. Та їх мало просто прочитати дітям, треба обов’язково програвати. При цьому дитина має спробувати себе в різних ролях, побути й Івасиком, і Бабою Ягою. Подумки, стаючи на місце Баби Яги, вона не так її боятиметься, бо та стане зрозумілішою.

     Можна малювати казкових героїв у різних ситуаціях і проговорювати їх вираз обличчя, позу, коментувати все, що відбувається в казці. У казках порушуються різні теми — відчуття неповноцінності, страху і тривоги, агресія, лі- дерство — підкорення, жадібність, труднощі у спілкуванні.

     Можна придумувати казки під конкретну проблему: дуже важливо, щоб батьки виходили не з міркувань моралі, а з того, які емоції відчуває дитина.

10 ПОРАД БАТЬКАМ

1. Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.

2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.

3. Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.

4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: “Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати”.

5. Не акцентуйте на сором’язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором’язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».

6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.

7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. Як це зробити читайте тут.

8. Давайте дитині гарний приклад – якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.

9. Дитяче свято – це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.

10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою.Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.

Гарних вам свят!

Анна Луньова  Дитячий психолог

Посилання: Перший український сайт для батьків та дитячих психологів.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Пропонує: вчитель-дефектолог Швабська Т.М.

    Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.

   З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Ми, батьки, можемо допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.

     У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. 

    ШАНОВНІ БАТЬКИ!

    Рекомендую Вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику. Знайти Ви її можете тут:

    Буду рада, якщо змогла зацікавити Вас і допомогти Вам розвинути Ваших дітей.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

(дітей групи з ЗПР)

Підготувала: вчитель-дефектолог Чмих Н.В.

  Успіх колективного навчання дітей з затримкою психічногорозвитку багато в  чому залежить від того, наскільки чітко організована наступність у роботі вчителя – дефектолога, вихователів і батьків.

     У дітей з ЗПР ослаблена пам’ять, не сформована  довільна увага, відстають у розвитку розумові процеси, тому необхідно закріплювати вивчений матеріал, як у дитячому садку, так  і вдома. Для цього задаються домашні завдання на повторення вивченої теми.

    Пропонуємо Вам, шановні батьки, рекомендації, які допоможуть під час роботи вдома з Вашою дитиною.

• Спочатку завдання виконуються дитиною з активною допомогою батьків, поступово привчаючи дитину до самостійності.
• Необхідно привчати дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання. Допомога повинна носити своєчасний характер.
• Важливо визначити, хто саме з дорослого оточення дитини буде з нею займатися за завданнями  дефектолога.
• Час занять – 15-20хв. Має бути закріплено в режимі дня. Постійний час занять дисциплінує дитину, допомагає засвоєнню навчального матеріалу.
• Заняття повинні носити цікавий характер.
• При отриманні завдання необхідно уважно ознайомитися з його змістом, переконатися, що Ви зрозуміли його.
• Якщо виникають труднощі, то консультуватися у педагога.
• Підберіть необхідний наочний дидактичний матеріал, посібники, які рекомендує вчитель – дефектолог. (Це можуть бути лічильні палички, іграшки, будівельний матеріал).
• Заняття повинні бути регулярними.
• Закріплення знань може проводитися під час прогулянок, поїздок, по дорозі в дитячий сад. Але деякі види занять вимагають обов’язкової спокійної обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.
• Заняття повинні бути нетривалими, не викликати стомлення і пересичення.
• Необхідно чергувати заняття з розвитку мовлення з завданнями з розвитку уваги, пам’яті, мислення, заняття з математики.
• Необхідно дотримуватися єдиних вимог, які пред’являються дитині.
• У дитини з ЗПР практично завжди порушено мовлення, тому необхідно щодня тренувати дитину  у виконанні артикуляційної гімнастики.
• Вправи обов’язково виконуються перед дзеркалом.
• Особлива увага приділяється не швидкості, а якості і точності виконання артикуляційних вправ.
• Важливо стежити за правильністю виконання рухів: без супутніх рухів, плавно, без зайвої напруги або млявості, стежити за повним обсягом рухів, за точністю, темпом вправ, часто – під рахунок дорослого.
• Кожну артикуляційну вправу рекомендуємо виконувати спочатку повільно, потім темп прискорювати.
• Вправа виконується 6-8 разів по 10 сек. (Можна більше). Для кращого виконання вправи робляться спільно з дитиною, старанно показуючи і пояснюючи кожен рух.
• Для закріплення поставленого  звука  в складі, слові необхідно повторювати мовний матеріал не менш 3-х разів.
• При вимові потрібного звука слід вимовляти звук в складі або слові голосніше, навмисно виділяючи голосом.
• Зошит для закріплення матеріалу необхідно утримувати в аккуратному вигляді.

Шановні батьки! Будьте терплячі з дитиною, доброзичливі, але досить вимогливі.

Відзначайте найменші успіхи, вчіть дитину долати труднощі.

Своєчасно консультуйте дітей у лікарів, до яких направляє учитель – дефектолог.

 Бажаємо  Вам успіхів!