‘Консультує спеціаліст :’

    

     Для дитини під час хвороби слід вибирати ігри, які не викликають великого психофізіологічного навантаження. Щоб у дітей не виникло бажання прискорити темп виконання, так як це може призвести до перевантажень, необхідно акцентувати увагу дитини на естетичну сторону виконання того чи іншого руху, точності дій і дотриманні правил гри.     

     Ігри, які слідують один за одним і потребують тривалої зосередженості або спрямовані на розвиток тільки одного навику, стомлюють дитину. Ігри слід комбінувати і поєднувати таким чином, щоб вони надавали різнобічну дію. Наприклад, ігри при порушенні обміну речовин чергувати з іграми, формуючими правильне носове дихання. Бажано проводити ігри по кілька разів на день. Величину навантаження необхідно розподіляти по фізіологічній кривій, тобто для вступної і заключної частин підбираються ігри з меншим психофізіологічним навантаженням, для основної – з більшим. 

 При виробленні умінь і навичок у дітей важливу роль відіграє концентрація уваги на заняттях. Для цього на самому початку бажано, щоб увага дитини не відволікали непотрібні під час гри предмети. Ігровий матеріал повинен бути яскравим, голос ведучого зацікавлювати і, може бути, навіть інтригуючим. Дорослий сам повинен «включитися» в гру. 

    Слід врахувати, що діти можуть часто забувати і плутати правила, – у цьому віці це неминуче і нормально. Перед початком потрібно в зрозумілій формі роз’яснити правила гри, попросити дитину показати необхідні рухи, підкоригувати правильність виконання завдань.     Необхідно провітрити кімнату перед грою, очистити ніс від слизу, щоб правильно здійснювати носове дихання. Особливо слід зупинитися на способах регулювання навантаження.

 

Критеріями втоми організму є наступні ознаки:

 

а)  вираз обличчя напружений, дитина сильно збуджена,  без толку метушлива (кричить, вступає в конфлікт з іншими учасниками гри), надто відволікається або млява;

б) рухи виконуються нечітко, невпевнено, з’являються зайві рухи;

в) шкіра сильно червоніє або блідне, невелика синюшність під очима;

г) дитина сильно потіє, особливо обличчя;

д) прискорені пульс та дихання, тобто пульс збільшується більш ніж на 25-50%, частота подиху зростає більше ніж на 4-6 разів на хвилину.

  Якщо ви бачите, що завдання виявилося складним для дитини, то можна внести зміни в хід самої гри або використовувати менш складні ігри.

 

Для зниження навантаження застосовуйте наступні дії:

 

• зменшення загального часу занять;

• зменшення числа повторень однієї і тієї ж гри в занятті;

• спрощення сюжету гри;

• зміна вихідного положення під час ігор, тобто сидячи, лежачи;

• зменшення числа учасників гри;

• більш часте включення пауз відпочинку і дихальних вправ;

• зниження вимогливості до точності і координації рухів, швидкості реакцій;

• зменшення темпу і амплітуди рухів у грі;

• більш м’який, оповідний, а не командний, голос ведучого;

• використання мелодійної, ритмічної, негучною музики в повільному і середньому темпах.

 

     А коли він одужує успішно, тобто пульс зростає менше ніж на 20%, дихання майже не змінюється або змінюється на 2-3 рази на хвилину, то можна здійснювати протилежні вищеописаним дії. Важливо, щоб був оптимум навантаження, невелике почервоніння шкіри, бадьорі рухи і невелика пітливість шкіри.

     Деякі ігри краще проводити командою (3-4 учасника). Якщо ви одні, то досить важко щодня, протягом 3-4 місяців, проводити заняття. Ми радимо домовитися з іншими батьками і робити це по черзі.

Галанов Олександр Сергійович

 

      Психолог, письменник, творець авторської методики розвитку дітей «Здорове дитинство». Народився в 1966 році в с. Губаха Пермської області в родині робітника і вчительки. У Олександра з самого дитинства було прагнення до наук. Після успішного виступу в обласних олімпіадах з фізики та математики в 9 класі його взяли в фізико-математичний ліцей при Новосибірському Академмістечку. Коли прийшла пора вступати до університету – вибір припав на рідкісну в той час і престижну спеціальність – психологія. Факультети психології існували тільки в трьох великих вузах країни, і в 1984 році Олександр вступає в Ярославський державний університет.

      У 1985 році вперше починають закликати студентів з вузів в армію і його направляють служити у війська зв’язку.У 1986 році в числі добровольців бере участь у ліквідації катастрофи на Чорнобильській АЕС. Після служби в армії Олександр Сергійович продовжує навчання в університеті та інтенсивно займається дослідницькою діяльністю.

      У 1991 році закінчує навчання в університеті, вступає до аспірантури і веде викладацьку діяльність в стінах рідного університету аж до 1998р. У 1998р починає займатися малим бізнесом і організовує центр сім’ї та здоров’я «Юнона», досвід роботи якого в подальшому послужив основою для створення авторської розвиваючої програми для дітей «Здорове дитинство». Тоді ж виходять в світ перші наукові праці Галанова А.С. в області психології.     

     На даний момент у Олександра Сергійовича більше 80 книг і публікацій у галузі дитячої психології. Книги Галанова А.С. друкують провідні видавництва Росії та України. Лікувальні ігри Галанова А.С. ефективно використовуються педагогами Росії, Білорусії, України і Казахстану. Олександр Сергійович – висококваліфікований фахівець у галузі дитячої психології. Успішно виховав двох дочок.

     Олександр Сергійович відповідально підходить до вибору проблеми, яку обіцяє зробити, але якщо береться, то доводити почате до кінця. Вміння знаходити висококваліфікованих фахівців у вирішенні поставлених завдань, і здатність цінувати і поважати професіоналізм – притягує до нього людей. Творчий підхід до проблеми, з урахуванням сучасного досвіду, дозволяє Олександру Сергійовичу знаходити найефективніші рішення.

     На даний момент Олександр Сергійович на прохання керівництва партії «Яблуко», бере участь у розробці соціального блоку партійної програми. Спільно з департаментом освіти області розробляє проект створення приватних малокомплектних дитячих садів із залученням малого та середнього бізнесу. Як автор проекту «Безпечний двір», разом з комп’ютерною фірмою «А-віжн» готує проектну документацію по постановці дворів під відео спостереження.    Займається просвітницькою діяльністю, читає освітні лекції в школах і дошкільних установах міста, веде приватну психологічну практику. Експерт журналів “Хочу дитину”, “Рости, першокласник”.

      Наукові напрацювання Галанова А.С. регулярно використовуються сучасними дослідниками, на нього регулярно посилаються в роботах різного рівня – від дипломів до дисертацій. http://www.dissros.ru/soveti_aspirantu/ist-19–idz-ax95–nf-20.html 

     А сам автор названий серед відомих діячів у галузі психології та педагогіки.

http://www.childpsy.ru/lib/authors/id/11758.php

      Популярні батьківські спільноти згадують книги Галанова А. С.

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

 Лікнеп – порівняльна характеристика професійних обов’язків психолога та професійних обов’язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.

 Психолог:

Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

 Психіатр:

Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

 Психолог:

Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

 Педагог:

Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

 Психолог:

Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі.

 Міліціонер:

Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

 Психолог:

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

 Юрист:

Дає однозначну рекомендацію.

 Психолог:

Не допускає оціночних суджень.

 Священик:

Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

 Психолог:

Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи.

 Екстрасенс:

Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

 Психолог:

Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта.

 Маг:

Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

 Психолог:

Може не все й повинен не всім.

 Господь Бог:

Може все.

 

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: музичний керівник Журавель О.В.

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії.

Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір, якого не знав жоден музичний жанр.

Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.

В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну  ( психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного .Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут – в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людського горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч–на–віч із своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.

Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози.

В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини –приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці.

А чи варто нехтувати народним досвідом?