‘Консультує спеціаліст :’

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Зимове морозне повітря найкраще насичене киснем, потрапляючи в організм, воно стимулює мозкову діяльність. Завдяки зимовим прогулянкам підвищується фізична активність організму, поліпшується сон. Особливо корисні прогулянки при температурі нижче десяти градусів. Таке повітря особливо чисте і ймовірність підхопити інфекцію набагато нижче. Напевно, ви помічали, що сплеск вірусних захворювань найчастіше буває, коли морозна погода змінюється відлигою. А щоб прогулянка пройшла весело і з користю, батьки повинні знати, чим зайняти дитину на зимовій прогулянці.

Звичайно, дорослі повинні регулювати тривалість зимової прогулянки, стежити, щоб дитина не переохолодилася і не перегрілася. Взимку прогулянки зі старшими дошкільнятами дозволяється проводити при температурі повітря не нижче -16°. При цих же значеннях температур, але сильному вітрі рекомендується скорочувати тривалість прогулянки, якщо немає можливості захистити дітей від вітру спеціально влаштованим навісом.

Завдяки прогулянці вдосконалюється фізичний розвиток дитини. Кожна прогулянка супроводжується руховою активністю малюка. Під час рухливих ігор відбувається тренування різних груп м’язів, розвивається координація рухів, а також швидкість реакції, сила, витривалість, воля до перемоги.

Навчаючись різних видів рухів, дитина активно задіює і розумові операції, що сприяє її психічному розвитку. Дослідження останніх років доводять, що чим вище рухова активність дитини, тим швидше розвивається її мова.

 Також, на природі дитина має можливість спостерігати за навколишнім світом, за явищами природи, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, наприклад, чому сніжинка тане на руці. Дуже важливо навчити дитину бачити красу навколишньої природи, природних явищ. Все це теж сприяє розвитку психічних процесів: сприйняття, уваги, пам’яті, уяви.

Прогулянка сприяє розумовому вихованню. Під час перебування на ділянці або на вулиці діти отримують багато нових вражень і знань про навколишній світ: про працю дорослих, про транспорт, про правила вуличного руху і т. п. Зі спостережень вони дізнаються про особливості сезонних змін у природі, помічають зв’язок між різними явищами, встановлюють елементарну залежність. Спостереження викликають у дітей інтерес, ряд питань, на які вони прагнуть знайти відповідь. Все це розвиває спостережливість, розширює уявлення про навколишній, будить думку і уяву дітей.

Більшості здається, що на зимовій прогулянці дитина замерзне і неодмінно захворіє. І пов’язують простудні захворювання дітей саме з прогулянками в зимовий період.

Прогулянки з дитиною повинні бути кожен день і в будь-яку погоду. Вас не повинні лякати вітер, дощ, холод або спека. Дитина повинна з усім цим стикатися, щоб в подальшому не виникало «сюрпризів» у вигляді застуди при першому ж вітрі і таке інше.

Шановні батьки! Можемо підвести підсумок разом.

Плюси прогулянки:

• підвищує пристосовуваність і працездатність організму і систем організму, що росте;
• сприяє загартовуванню організму, профілактиці простудних захворювань;
• формує здоров’язберігаючу і здоров’язміцнюючу рухову поведінку;
• формує правильні навички виконання основних рухів, важливих елементів складних рухів;
• йде прискорений розвиток мови через рух;
• виховує позитивне ставлення до природи, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища та природи в цілому;
• розвиває здатність відзначати і виробляти первинний аналіз сезонних змін у житті довкілля.

Підготувала: практичний психолог Петрухан Л.І.

Хто такі “важкі діти”? Особливості виховання дітей, мета якого – попередити формування в дитині “важких” рис. 

«Важкими» прийнято вважати дітей, які не відповідають загальноприйнятим правилам поведінки, насилу піддаються вихованню і приносять масу клопоту вчителям і батькам. Найчастіше така поведінка зустрічається у підлітків, але бувають і ранні прояви в дошкільному віці.

Важкі діти поділяються на такі категорії:

• діти з проблемами у спілкуванні;
• діти з загальмованими або яскравими емоційними реакціями (легкозбудливою, агресивні або, навпаки, пасивні та апатичні);
• діти з неправильно сформованими вольовими якостями (слабохарактерні, безвольні, недисципліновані, вперті або свавільні);
• діти із затримками розумового розвитку.

Як правило, дитина не з’являється на світ «важкою», вона стає такою в процесі впливу на неї різних аспектів. Якщо малюк народився здоровим і в фізичному, і в розумовому плані, багато залежить від його батьків і педагогів – тільки вони можуть не допустити формування «важких» рис у дитини.

Як же батькам виховувати свою дитину, щоб згодом вона не потрапила до списку «важких» дітей?

Ось основні рекомендації:

1. Гармонія у вихованні. Дитина має рости в атмосфері любові і взаєморозуміння. Важкі діти з легкістю переймають негативну модель поведінки своїх батьків, тому дорослим слід уникати неповаги і грубості у відносинах між собою.

2. Відволікайте дитину від дурниць і непотрібних занять, діти завжди повинні бути зайняті чимось корисним. Залучайте дитину в цікаві ігри, спорт та ін. Батьки, незважаючи на турботи і постійну зайнятість на роботі, повинні виділяти час на спілкування з дітьми – ніякі матеріальні блага не здатні замінити це. Саме тому в благополучних і забезпечених сім’ях нерідко зустрічаються «важкі» діти.

3. Уникайте надмірних пустощів. Сліпа любов нерідко перетворює дітей на розпещених і капризних. Дитина повинна знати ціну своїм вчинкам, а батьківські подарунки та заохочення не повинні стає реакцією на її вимоги і капризи.

4. Покарання повинні нести заслужений і справедливий характер. Уникайте застосування фізичної сили, на важких дітей краще впливати психологічно, власною поведінкою демонструючи дитині, як поводитися в тих чи інших обставинах. Необхідно, щоб батьки дотримувалися єдиної тактики виховання, наприклад, якщо дитина покарана матір’ю, батькові не потрібно піддавати сумніву справедливість цього покарання, особливо при дитині.

Безумовно, одного батьківського виховання для важкої дитини недостатньо. Важливе значення має педагогічне виховання, в якому основна роль відводиться професіоналізму і увазі вихователів. Крім того, роль відіграє середовище виховання дитини – вона не повинна опинитися під поганим впливом оточуючих

Шановні батьки! В наших з вами силах не допустити, щоб дитина стала важкою.

Пам’ятайте, виховання – системна річ, яка не визнає вихідних і перерв, тому що можна безповоротно упустити важливий момент у розвитку дитини, а наслідки пізніше буде неможливо виправити.

Підготувала: медична сестра Ліфіренко В.Д.

Нажаль, традиційний грипозний сезон настав знову.  Тому хочемо озброїти вас по максимуму, розповівши про різні способи боротьби з цим вірусним захворюванням.

Спосіб перший. Медичний

Для екстреної профілактики в період підйому захворюваності давно і з успіхом застосовуються ремантадин і арбідол, аміксин і дибазол, а також лейкоцитарний інтраназальний (застосовується через ніс) інтерферон. Для підвищення імунітету непогано приймати також настоянку елеутерококу і аралії маньчжурської. Але не варто забувати: якщо ви ослаблені перевтомою, стресами або хронічними болячками, захисний ефект інтерферонів знижується. У цьому випадку на допомогу прийдуть протигрипозні щеплення, які потрібно робити в самий найближчий час. Оптимальний період – кінець жовтня – початок листопаду. Потрапляючи в організм, вакцина підсилює вироблення в організмі власного інтерферону (білка, стимулюючого антивірусний захист) і зміцнює загальний імунітет. Доказ тому – статистика: у щеплених частота осінньо-зимових застуд знижується як мінімум удвічі. Особливо важливо зробити щеплення тим, хто страждає хронічними захворюваннями. У групі ризику – хворі серцево-судинними та легеневими захворюваннями. Зважившись на вакцинацію, переконайтеся в тому, що ви здорові. Закладеність носа, першіння в горлі, будь-яке відчуття нездужання – привід відкласти щеплення. Для надійності пройдіть медичний огляд.

Спосіб другий. Народний

Згадайте старі добрі бабусині рецепти! У період епідемії не відмовляйтеся від випробуваних героїв протигрипозних битв – цибулі і часнику. Масляний цибульний і часниковий розчин можна закапувати в ніс (по 2-3 краплі в обидві ніздрі кілька разів на день). А ще можна взяти 2-3 часточки того ж часнику, половину невеликої цибулини, подрібнити їх, викласти кашку в розетку і над усім цим «пахощами» подихати, зробивши 10 глибоких вдихів то носом, то ротом, повторюючи процедуру 3-4 рази на день. При застуді допоможе також противірусний чай з рівних частин меліси, материнки і квіток ромашки. Чайну ложку збору залийте склянкою окропу, витримайте в термосі 30-40 хвилин. Пийте по склянці 3-4 рази на день з ложечкою меду.Заздалегідь приготуйте сік алое (столітник) з медом, зміцнюючий захисні сили організму і підвищує опірність інфекціям. Для цього покладіть 2-3 великих аркуша алое в холодильник на 12 днів, потім відіжміть сік, змішайте з медом у співвідношенні 1:2 і витримайте ще 5-7 днів при кімнатній температурі. У період похолодання пийте по столовій ложці вранці і ввечері протягом 3-5 днів.

Спосіб третій. Гастрономічний

Особливих правил напередодні грипозного сезону варто дотримуватися і в харчуванні. Прихильникам м’яса, наприклад, в період осіннього похолодання більше налягати на м’ясну їжу. Особливо на баранину (по східній класифікації вона – одна з найгарячіших) і на м’ясо водоплавних птахів (у них багато жиру, який розпалює наш внутрішній вогонь). А ось свинина, всупереч існуючій думці, – продукт холодний. Вже якщо нею зараз і ласувати, то неабияк присмачивши червоним або чорним перцем. Вельми корисні нині каші і все маслянисті продукти. У першу чергу – топлене масло, яке має не тільки зігріваючий, а й лікувальний ефект. На відміну, скажімо, від вершкового. По східній класифікації це солодкий, а значить, охолоджуючий продукт.  Особливо корисні підвищені порції овочів і фруктів, що містять вітамін С. Це і всім відома журавлина, смородина, чорноплідна горобина, цитрусові (їх краще з’їдати прямо з скоринкою), і заморські ківі, фейхоа, авокадо.

Спосіб четвертий. Ароматичний

Не варто забувати і про ароматерапію. Згадайте: які запахи народжують у вашій душі відчуття тепла і затишку? Це хвойні аромати сосни, ялиці. На них і орієнтуйтеся, а також на зігріваючі аромати розмарину, гвоздики, чебрецю, мускату. Благотворною дією на імунну систему володіють також бергамот, ромашка, герань, рожеве, сандалове дерево. А от від освіжаючих цитрусових ароматів поки що краще відмовитися.

Спосіб п’ятий. Тепловий

Зміцнити, що слабшає з кожним часом, імунітет допоможе гаряча ванна для рук. Оздоровчий ефект такий же, як, якщо б ви парили ноги, тільки роззуватися не треба. Все, що для цього потрібно, – кран з гарячою водою і 20 хвилин вільного часу. Загорніть рукави вище і підставте руки по лікоть під струмінь. Початкова температура води – 38-39 ° C (приємно тепла), потім протягом 10 хвилин поступово збільшуйте її до 42-43 ° C (гаряча) і підтримуйте на цьому рівні ще 5-7 хвилин. Витріть руки і надіньте шерстяний светр з довгими рукавами або піджак.

Спосіб шостий. Масажний

Якщо вас морозить, якщо у вас мерзнуть ноги, знайдіть хвилинку, щоб розтерти підошви. На них, як материки на географічну карту, спроектовані всі органи нашого тіла. Підошовний масаж допоможе мобілізувати організм на боротьбу з інфекцією. Підтягніть до себе одну стопу і енергійно розітріть її, використовуючи різні прийоми: подушечками пальців, ребром долоні, кісточками кисті, складеної в кулак. Чергуючи погладжування і розтирання, гарненько помасажуйте підошву, а потім тильну поверхню стопи, щоб вона почервоніла і розігрілася. Те ж саме виконайте з іншою ступенню.

Спосіб сьомий. Психологічний

Не перенапружуйтеся. А якщо захворіли, хоча б тиждень отлежіться в ліжку, мобілізувавши свої внутрішні резерви на боротьбу з вірусною інфекцією. І хвороба пройде швидше, і оточуючих нею не “нагородите».

І ще. Побільше посміхайтеся.

Доведено: грип воліє не загострювати відносин з веселуном.

Підготувала: практичний психолог Петрухан Л.І.

Хто з батьків не стикався з такою проблемою, коли нерви не витримують, контроль над ситуацією втрачається і відбувається зрив на дитині. В результаті малюк отримує набагато більший наганяй, ніж насправді заслужив, або зовсім страждає без очевидної причини. Та й самих батьків така ситуація не радує, вони відчувають себе винними, але як не допустити подібних емоційних вибухів?

Необхідно підійти до проблеми стратегічно: робити поступові кроки до поліпшення загальної ситуації, щоб подібні помилки виникали якомога рідше, і одночасно з цим застосовувати локальні методи в момент конфлікту, щоб, принаймні, зробити його менш безпечним. Під час делікатних ситуацій стежте за своїми емоціями.

Спостереження за собою полегшує процес контролю. Під час спостережень можна відзначити, в який момент і що конкретно починає вас нервувати, що цьому передує, з якої миті перестає діяти логіка, і починає захльостувати шквал емоцій. Взявши під контроль ці етапи, ви навчитеся керувати власним станом, своєчасно вживати вірні тактичні кроки.

Не ігноруйте такі прості засоби, як полівітаміни, легкі заспокійливі препарати (валеріана, пустирник) і регулярне фізичне навантаження. Зриви на дитині і близьких – це своєрідний «стрибок напруги» у вашому організмі, проблема зі стабільністю нервової системи. Вирішувати це питання слід з фізичної сторони. Полівітаміни, фізичні вправи, загартовування стабілізують стан нервової системи, виробляють стійкість до різких перепадів і напруження. Щодня приділяйте собі хоча б 15 хвилин. Звичайно, якщо у вас кілька дітей або маленька дитина, зробити це важко, але знайдіть таку можливість – зробіть манікюр, полежте в розслаблюючій ванні, побудьте наодинці з собою, і це дасть вам чимало.

Тілесний контакт потрібен не тільки дітям, а й будь-якій дорослій людині. Якщо вам не вистачає тактильного контакту з дитиною та близькими, ваші нервозність і схильність до конфліктів почнуть наростати як снігова куля. Якщо ви помітили, що всі зриви протікають за одним сценарієм, фіналом якого є спалах роздратування і обурення, спробуйте себе випередити, не чекайте моменту, коли емоції вирвуться назовні, і ви почнете діяти імпульсивно.

Робіть вирішальний крок, не чекаючи «точки кипіння».

Якщо дитина серйозно провинилася і без покарання не обійтися – покарайте її до того моменту, коли розжаряться ваші емоції. У цьому випадку і покарання буде щадним, і дитина сприйме його адекватно. Якщо ви роздратовані через поведінку дитини, в силу її характеру і віку, коли чиєїсь провини немає, але роздратування вас захльостує – припиніть на деякий час спілкування (на хвилину, на чверть години). Якщо ви встигнете зробити це до моменту зриву – легше буде всім. Краще обірвати розмову, нетактовно вийти з кімнати, ніж терпіти, а потім завестися і вибухнути. Незважаючи на завантаженість справами і втому, приділяйте дитині хоча три хвилини своєї уваги. Цей крок обійдеться вам м’якше і швидше, ніж постійні відштовхування від спілкування, якого потребує дитина.

Коли ви помічаєте, що внутрішня хвиля роздратування починає підніматися, спробуйте такі прийоми:

1) змініть положення тіла (встаньте, якщо сиділи, пройдіть в іншу кімнату);

2) уважно розглядайте свою дитину, простежте за її мімікою, мовою, зовнішнім виглядом, сконцентруйте на цьому свою увагу;

3) влаштуйте собі перекус прямо під час розмови;

4) влаштуйте собі тайм-аут – покиньте кімнату на пару хвилин.

Якщо ви все-таки не стрималися і зірвалися на дитині, то не  відтягуйте момент примирення, з’ясуйте з нею відношення, коли повністю заспокоїтеся. Скажіть, що були неправі і вам щиро шкода, що довелося зірватися. Неважливо, хто був правий, а хто винен, якого віку ваша дитина. Повірте, щирість зрозуміє навіть чотиримісячний малюк.

Зриви відбуваються з усіма. Це не означає, що ви погана мати чи батько, це означає, що необхідно над чимось попрацювати в самому собі. Не звинувачуйте себе, краще потратьте сили на позитив і не залишайте в стороні турботи про себе. Коли батьки вкладають у своїх дітей все, що мають, рано чи пізно у них нічого не залишиться.