‘Музична сторінка’

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

(до фестивалю «Гармонія руху»)

 

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І. і вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

Шановні батьки!

Згадайте своє дитинство. Хто з вас не мріяв хоча б один раз, щоб улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили?

 

Але, виявляється, чудо “живої” іграшки все-таки можливо!

Хочемо нагадати Вам про ганчіркову м’яку ляльку, яку можна “пожвавити” за допомогою руки й “оживити” силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Дитина вже звикла до навколишніх її звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом вона бачить ляльку, що тягнеться до неї руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з начебто сама собою… Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю “живої” іграшки – все виражається на особі маленької дитини.

 За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей ляльки, які виявляються практично безмежними.

 

У чому ж переваги такої іграшки і гри з нею? Ось декілька порад, як ви можете організувати вдома ляльковий театр:

1. Одягаючи ляльку на руку, дитина “зливається” з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як це робить зі звичайною лялькою. З нею дитина здатний емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі.

 До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для неї придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді відтворити ситуацію, що травмує дитину, дитина за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.

2. Лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька – весела або смутна – зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулт – або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть малюку відповістити на запитання, як це – бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним… І нарешті, головне, як це – бути дорослим? У грі дитина більше не маля, вона – дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.

3. У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри її однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. “Я – жабка-скрекотушка”, “Я – лисичка-сестричка”, “Я -вовчок-сірий бочок” – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну “магічну” обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

4. Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор – заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.

5. Активна участь дитини у підготовці та ході гри розвиває в неї самостійність, ініціативу, творчість.

6. Можна запропонувати дитині імпровізувати з іграшками, по ходу придумувати сюжет. Імпровізовані ігри дають можливість розвивати  дитячу творчість, фантазію, пам’ять, мову.

7. Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дитину, спонукають її до власних пошуків, знахідок.

 

Бажаємо успіхів, розвитку творчості і фантазіі Ваших і Вашої дитини. Слід тільки спробувати, і Ви побачите, як захоплююче і цікаво буде Вашій дитині, скільки радісних емоцій це дійство принесе їй, а через неї – і Вам!

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

(до фестивалю «Гармонія руху»)

 

Підготувала: музичний керівник Журавель О.В.

 

Шановні батьки!

Якщо Ви вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим би розважити і нагодувати гостей, обов’язково виникне питання: як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань.

 Ось декілька порад:

1.Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує дітлахів краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).

2. Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань, – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходьте до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.

3. Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв.

4. Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагніть продемонструвати гостям всю придуману програму.

5. Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження.

6. Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.

7. Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.

8. Якщо дитяча компанія занадто стала збудженою – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: спокійну гру, психологічний етюд, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.

Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах.

Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

 

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

 

        Дитинство – період розквіту в житті людини. Це час, коли дитина подібна квітці, який тягнеться своїми пелюстками до сонечка. Діти дуже чутливо реагують на кожне слово, сказане дорослими. Тому завдання дорослих – прищепити дітям любов до прекрасного, навчити їх умінням і навичкам гри в колективі, розвинути в дітях такі якості, як доброту, почуття товариства і благородство, почуття патріотизму до Батьківщини і рідним витоків.

    Фольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу. Система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей.

      Фольклор — невід’ємна складова національної культури, яка в кон­центрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й есте­тику, створюючи неповторний національний образ світу. Ми розглядаємо фольклор як народну музично-поетичну творчість, маючи на увазі власне музично-поетичний фольклор — вокальну (пісенну), інструментальну, вокально-інструментальну й музично-танцювальну творчість народу.

     Для повноцінного розвитку дітям потрібна музика в усіх її проявах, що для них є ефективним пізнанням життя. Найбільш цікавим, простим і доступним музичним матеріалом для дитячого сприймання від народження до п’яти років є дитячий музичний фольклор. В етнопедагогіці взагалі велике значення в розвитку здібностей та обдарованості надається віковим особливостям дитини. Для кожного сенситивного періоду розвитку, з урахуванням різних індивідуальностей, існують певні фольклорні жанри, спрямовані на розвиток духовності дитини, засвоєння культурних цінностей, ідей, розширення знань, розвиток музично-творчих здібностей тощо.

     Саме логічно й структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору впливає на емоційну сферу. Перевага веселих, бадьорих, ігрових музичних інтонацій повчального змісту несе велике виховне та емоційно-моральне навантаження. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття навколишнього світу та самого себе. Тому в цей період найдоцільні­шим джерелом знань про навколишній світ, а також необхідною умовою виховання національного світогляду в майбутнього громадянина є ди­тячий музичний фольклор. Зрозуміло, що в Україні особливу цінність у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку представляє український дитячий музичний фольклор.

   Добрі, неймовірні, наповнені людським почуттям події, що при­таманні традиційному українському дитячому музичному фольклору, допомагають дітям фантазувати, поринати у вигаданий казковий світ, розвивають образне мислення. Варто згадати, що дитячий музич­ний фольклор як найбільш природний засіб виховання завжди був невід’ємною складовою практичної народної педагогіки. Недарма естетичні смаки, художні здібності дітей здавна формувалися на чис­ленних піснях календарних та обрядових свят, ритуалів, які давали перші уявлення про навколишній світ, навчали шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу.

                   Читати повністю »

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

Шановні батьки!

    Для дітей дошкільного віку в процесі логопедичної корекції найдоцільнішим є використання можливостей українського дитячого музичного фольклору. Це пов’язано насамперед із тим, що музичний фольклор як першооснова музичної культури є найкращим підґрунтям для естетичного виховання та роз­витку музичних здібностей дітей.

 

• Надавайте дитині можливість слухати прості за формою, доступні для розуміння малі фольклорні музичні твори;
• підтримуйте у дитини бажання слухати народні твори, розуміти зміст, гумор, закладений в них, емоційно відгукуватися, передавати свої враження;
• використовуйте музичні народні твори в аудіо – та відеозаписах;
• навчайте дитину порівнювати природну музику зі створеними народом мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне;
• розвивайте вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності, обіграючи маленький фольклорний твір разом з ним;
• вправляйте дитину в умінні співати дзвінко, легко, правильно інтонуючи народну мелодію;
• викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;
• залучайте до театрально-ігрової діяльності: створіть театр вдома і розігруйте зміст малих народних творів з іграшками, інсценізуйте вірші, потішки, заклички, примовлянки, тощо;
• навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами; вправляйте в цьому;
• заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання ролі.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

 

•  Намагайтеся не спотворювати мелодію.
• Співайте неголосно.
• Уникайте перебільшеною артикуляції.
• Співайте не надто швидко і не надто повільно.
• Намагайтеся підкреслити інтонацією зміст пісні: колискову співайте спокійно, лагідно, ніжно; веселі пісні – жваво.

 

• Пам’ятайте: чим зрозуміліше дитині зміст пісні, тим більше вона їй подобається.
• Не змушуйте дітей співати спеціально для дорослих, виступати. Дитина, як і дорослий, має право не хотіти.
• Співайте частіше!