«ФОЛЬКЛОР – ДЖЕРЕЛО ПАТРІОТИЗМУ»
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ
Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.
Дитинство – період розквіту в житті людини. Це час, коли дитина подібна квітці, який тягнеться своїми пелюстками до сонечка. Діти дуже чутливо реагують на кожне слово, сказане дорослими. Тому завдання дорослих – прищепити дітям любов до прекрасного, навчити їх умінням і навичкам гри в колективі, розвинути в дітях такі якості, як доброту, почуття товариства і благородство, почуття патріотизму до Батьківщини і рідним витоків.
Фольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу. Система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей.
Фольклор — невід’ємна складова національної культури, яка в концентрованій формі подає одночасно народну філософію, етику й естетику, створюючи неповторний національний образ світу. Ми розглядаємо фольклор як народну музично-поетичну творчість, маючи на увазі власне музично-поетичний фольклор — вокальну (пісенну), інструментальну, вокально-інструментальну й музично-танцювальну творчість народу.
Для повноцінного розвитку дітям потрібна музика в усіх її проявах, що для них є ефективним пізнанням життя. Найбільш цікавим, простим і доступним музичним матеріалом для дитячого сприймання від народження до п’яти років є дитячий музичний фольклор. В етнопедагогіці взагалі велике значення в розвитку здібностей та обдарованості надається віковим особливостям дитини. Для кожного сенситивного періоду розвитку, з урахуванням різних індивідуальностей, існують певні фольклорні жанри, спрямовані на розвиток духовності дитини, засвоєння культурних цінностей, ідей, розширення знань, розвиток музично-творчих здібностей тощо.
Саме логічно й структурно організована музика пісенно-ігрового дитячого фольклору впливає на емоційну сферу. Перевага веселих, бадьорих, ігрових музичних інтонацій повчального змісту несе велике виховне та емоційно-моральне навантаження. Емоції ж є енергетичною базою розуму. Емоційний стан загострює, робить більш яскравим сприйняття навколишнього світу та самого себе. Тому в цей період найдоцільнішим джерелом знань про навколишній світ, а також необхідною умовою виховання національного світогляду в майбутнього громадянина є дитячий музичний фольклор. Зрозуміло, що в Україні особливу цінність у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку представляє український дитячий музичний фольклор.
Добрі, неймовірні, наповнені людським почуттям події, що притаманні традиційному українському дитячому музичному фольклору, допомагають дітям фантазувати, поринати у вигаданий казковий світ, розвивають образне мислення. Варто згадати, що дитячий музичний фольклор як найбільш природний засіб виховання завжди був невід’ємною складовою практичної народної педагогіки. Недарма естетичні смаки, художні здібності дітей здавна формувалися на численних піснях календарних та обрядових свят, ритуалів, які давали перші уявлення про навколишній світ, навчали шанувати працю, робити добро, бути милосердними, любити природу.
Найкращим для виховання дітей дошкільного віку є народна словесна творчість (фольклор): колискові пісні, лічилки, дражнилки, скоромовки, заклички, приказки, колядки, щедрівки, веснянки, ігри та хороводи з наспівами, театралізовані вистави і фольклорні свята: ярмарки, театралізовані казки тощо. Під час їх виконання діти можуть легко ставати творцями найпростішої мелодії, що активізує музичне мислення, а обрядові тексти фольклорного матеріалу викликають посилену роботу уяви.
На мій погляд, кожен з жанрів має освітній, виховний і розвиваючий ефект.
Варто означити функції українського дитячого музичного фольклору: лексико-образна, пізнавально-виховна, комунікативна, мотиваційно-виховна, здоров’язбе-режувальна, терапевтична, гедоністична, функція взаємодії, психологічної розрядки, трудового виховання тощо.
Так, примовки важливі для виховання в дітях музичних, творчих навичок, необхідних для становлення мови, тренування пам’яті, поповнення інформаційного запасу.
Ігрові і танцювальні пісні – образно яскраві, співучі, поетичні. Виконуючи з дітьми ці пісні, можна влаштовувати імпровізовані хороводи і танці, виділяючи, насамперед, яскраво виражене ігрове начало. Прагнення до гри, до акторства притаманне дітям. Гра приносить їм радість. Тому елементи гри в тій чи іншій мірі можуть бути внесені майже в будь-яку пісню. Тоді спів може супроводжуватися розігруванням дії за сюжетом пісні. Інакше кажучи, відбувається розігрування елементів народної драми, закладених в багатьох ігрових і танцювальних піснях.
Заклички – це невеликі пісеньки, призначені для виспівування групою дітей. Часом вони супроводжуються ігровими діями, які імітують процес селянської праці. Всі явища і сили природи функціонують у закличці як живі істоти. Дитина сама вступає з ними в контакт, змову: сонце просить про щедре літо; грім – не лякати худобу; дощ – поливати; обіцяє за справну роботу подарунок. Незвичайні властивості явищ природи подано в закличці як перелік тієї благодаті, тих дарів, яких від них чекають і які вони дійсно несуть. Закличка – не просте звернення до природних стихій, а виражена в слові, ритмі, інтонації гамма відчуттів – переживання, захоплення, ніжність.
Хоровод – це жанр, в якому поетико-музичне мистецтво тісно пов’язане з елементами театралізованого дійства та хореографії. Відрізняє їх висока художність наспівів і поетичних текстів, краса і сценічність. У сюжетах хороводних пісень відображений народний побут, краса рідної природи, особливо в її весняному цвітінні.
Одні ігри та хороводи допомагають уявити себе сильними, спритними, влучними. Інші – розвивають кмітливість і кмітливість. Треті – дають відчути себе актором і танцюрист, побачити красу навколишнього світу і оспівати її.
Суть дитячого музичного фольклору — у спрощеній формі його змісту через утішки, пестушки, колисанки, забавлянки, потішки, дитячі пісеньки, казки й гумор дати дитині перші відомості про навколишнє середовище, суспільні цінності, ознайомити з культурою свого народу, гармонійно розвивати особистість. У процесі природної музично-ігрової діяльності створюються умови для індивідуальної та групової роботи з дітьми, музичного виховання, загальної пізнавальної активності. Розкривається творчий потенціал, формуються й проявляються музичні здібності спочатку в зовнішніх діях — плесканні, тупотінні малюків, а пізніше — у свідомому емоційному відгуку на спів, музику, виникненні музично-слухових уявлень, а отже, у правильній звуковимові слів, чистоті вокального інтонування, музичних рухах, інших видах музичної діяльності.
Метою роботи музичного керівника має стати прищеплення дітям інтересу до музично-ігрового матеріалу, українського дитячого музичного фольклору, стимулювання бажання добре виконувати поставлені завдання, чітко промовляти слова в піснях, скоромовках, музично-ритмічних рухах тощо.
Важливо, щоб навчання мало розвивальний характер, а не зводилося до «спонукання» та примусу. І тут на допомогу педагогу має прийти сім’я. На тлі процесів глобалізації в житті суспільства родина є найстабільнішим елементом у національному вихованні особистості, де відбуваються перші кроки її соціалізації. У сім’ї засвоюється близько 60 % усього обсягу етнокультурної інформації, яка потім становить основу етнічної самоідентифікації особистості. Через родинну сферу передаються традиції між поколіннями. Отже, сім’я є головним носієм національних традицій, які протягом століть допомагали формувати широкий духовний світ, високі моральні цінності, виховувати працелюбність, повагу до старших, любов до рідного краю. Зрозуміло, що ефективна сімейна педагогіка має ґрунтуватися, найперше, на особистому прикладі батьків, на їхньому незаперечному авторитеті, на індивідуальному підході до дитини, взаєморозумінні, доброзичливості, уважному ставленні до потреб, інтересів і бажань дитини та на тісній взаємодії батьків і педагогів.
