‘Сторінка вчителя-дефектолога’

ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: вчитель-дефектолог Селиваненко Інна Валеріївна

Педагогічна наука виставляє нові вимоги до педагогів та процесу навчання дітей – це знаходження новітніх методів та технологій, які ставлять дитину у центр процесу навчання та відповідають принципам гуманізації, творчості, інтегративності, рефлективності.

Однією з таких інноваційних технологій, яку я використовую в роботі з розумово відсталими дітьми  і є арт-педагогіка, зокрема – імаготерапія, робота з театром.

Проблеми, які я намагаюся розв’язати з допомогою цієї технології знайомі всім дефектологам: відсутність мотивації до навчальної діяльності, зниження пам’яті, уваги, відсутність навичок соціальної поведінки, збіднені емоційні прояви. Мета використання засобів імаготерапії – це допомогти дитині навчитись розуміти себе та жити в ладу з самим собою, навчитись жити разом з іншими людьми, пізнавати оточуючий світ за законами краси та людяності.

Чому саме робота з театром? Театр – це синтез всіх видів мистецтва, це найкращий засіб спілкування людей. Театральне мистецтво близьке та зрозуміле дітям тому, що в його основі лежить гра.

Дану  технологію я використовую в різних видах та формах роботи роботи: фронтальні заняття, індивідуальна робота, ігрова діяльність, корекційні та розвиваючі ігри, розваги, робота з батьками.

Роботу з впровадження арт-терапії я будую на основі поступового ускладнення матеріалу та концентричності. Можна виділити 3 основні етапи реалізації технології.

1. ЕТАП. Підготовчий.  Разом з вихователями та батьками створила  театральний  осередок, який складається з різних видів театру.

Провожу спеціальні підготовчі вправи та ігри для розвитку мови, інтонації, дихання, естетичного сприймання, вираження своїх почуттів через міміку, рухи, звертання один до одного опосередковано через казкових героїв, створення умов для спілкування дітей один з одним.

2. ЕТАП. Основний. На цьому етапі знайомлю дітей з різними витворами мистецтва та народної творчості, читаю казки, вірші, розглядаємо картини, малюнки, переглядаємо мультфільми, театральні вистави, вчу дітей визначати  характер героя за зовнішніми ознаками. Разом з дітьми виготовляю атрибути до вистав, заучую вірші, пісеньки, потішки.

Під час проведення дидактичних ігор формую вміння та навички для успішної реалізації наступного етапу роботи.

3. ЕТАП. Творчий. На основі знань вмінь та навичок, набутих дітьми під час попередньої роботи, організую саму  «театральну виставу». Спочатку використовую такі види театру: пальчиковий, бі-ба-бо, настільний та оригінальні театри, які виготовили діти разом з батьками (з рукавичок, з мочалок, камінців та ін.).  Найскладнішим видом роботи, на мою думку, є театральна вистава, в якій діти самі стають акторами.

4. Це є заключним етапом всієї проведеної роботи. Під час свят та розваг діти показують вистави глядачам, переборюючи сором’язливість, негативізм та набираючись соціального досвіду.

     Висновки.

Звісно, що театр – це справа кропітка, але результати цього варті. Діти захоплюються грою і використовують всі вміння і навички невимушено, навчаються спілкуванню один з одним, та відчувають свою відповідальність за загальну справу. Для дітей – це не лише досвід публічного виступу, а й справжнє свято, яке дарує позитивні емоції та незабутні враження. У дітей спостерігається стійкий інтерес до занять та ігор театральної направленості, підвищується здатність до саморегуляції, покращується мова, пам’ять та моторика.  Для мене  імаготерапія дає змогу налагодити стосунки з батьками та підвищити свій авторитет.

Театр – це колективна справа, тому робот з впровадження імаготерапії  проходить у тісному зв’язку з іншими спеціалістами: психологом, музичним керівником, вихователями, медсестрою ЛФК та батьками.

Перспектива  розвитку роботи з імаготерапії.

1. Розширити театралізований осередок. З допомогою батьків виготовити та придбати костюми для вистав.
2. Для більш активного залучення батьків до співпраці створити родинний театр.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ І ПЕДАГОГІВ

 Підготувала: вчитель-дефектолог Селиваненко І.В.

Психологія розумово відсталих дітей – один з напрямків спеціальної психології, що розглядає динаміку пізнавальної діяльності й особистості розумово відсталих дітей дошкільного та шкільного віку.

Розумово відсталою називають таку дитину, у якої є стійке порушення пізнавальної діяльності внаслідок органічних ушкоджень головного мозку.

Психологія розумово відсталих дітей знаходиться на стику багатьох наук і в значній мірі залежить від ступеня розробленості теоретичних проблем філософії, дитячої неврології та психіатрії, фізіології, вищої нервової діяльності, дитячої, вікової та спеціальної психології, загальної та спеціальної педагогіки, соціології.

Читати повністю »