НА ОСНОВІ СТАТЕЙ

• Я індивідуальність (Ст. 7, 8, 16).

• Право на життя – головне право дитини (Ст. 6).

• Право виховуватись у сім’ї (Ст. 7-9).

• Право на свободу думки, совісті, релігії (Ст. 12-14).

• Відповідальність батьків за виховання дитини (Ст. 18).

• Права дитини-сироти (Ст. 9, 11, 20, 21).

• Право дитини на харчування (Ст. 24-27).

• Право на отримання освіти (Ст. 28-29).

• Право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (Ст. 26-27).

• Право на захист від економічної експлуатації (Ст. 32).

• Право дитини на захист від негуманного поводження з нею (Ст. 35-39).

• Право на відпочинок і дозвілля (Ст. 31).

• Право дитини з особливими потребами на повноцінне і достойне життя і особливе піклування (Ст. 23).

• Право на користування досконалими медичними послугами (Ст. 24).

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ

• Коли нема безпеки для її життя і здоров’я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли завдається шкода здоров’ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують її статеву недоторканість.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

• Коли дитині не надається право робити помилки.