‘Особливі діти – особлива увага’
ДО ВІДОМА БАТЬКІВ – ІНКЛЮЗИВНІ ГРУПИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
06 лютого 2015 року № 104/52
“Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах”
Порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.
1. Цей Порядок розроблено з метою встановлення єдиних вимог до комплектування iнклюзивних груп у дошкiльних навчальних закладах незалежно вiд пiдпорядкування та форми власностi.
2. Інклюзивнi групи у дошкiльних навчальних закладах створюються для забезпечення умов дiтям з особливими освiтнiми потребами, у тому числi дiтям з iнвалiднiстю, для розвитку та навчання спiльно зi своїми однолiтками.
3. Головна мета створення iнклюзивних груп — задоволення соцiальних та освiтнiх потреб, органiзацiя корекцiйно-розвиткової роботи з дiтьми з особливими освiтнiми потребами, у тому числi з iнвалiднiстю.
4. У своїй роботi дошкiльнi навчальнi заклади, що мають iнклюзивнi групи, керуються Конституцiєю України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, актами Кабiнету Мiнiстрiв України, наказами Мiнiстерства освiти i науки України i Мiнiстерства охорони здоров’я України, цим Порядком, власним статутом.
5. Прийом дiтей до iнклюзивних груп здiйснюється керiвником дошкiльного навчального закладу протягом календарного року за наявностi мiсць на пiдставi заяви батькiв або осiб, якi їх замiнюють, медичної довiдки про стан здоров’я дитини з висновком лiкаря, що дитина може вiдвiдувати дошкiльний навчальний заклад, довiдки дiльничного лiкаря про епiдемiологiчне оточення, свiдоцтва про народження.
«ЯК ФОРМУВАТИ У ДІТЕЙ ЗНАННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»
ЯКЩО У ВАС ОСОБЛИВА ДИТИНА
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Підготувала: завідувач Осадча М.А. 
Важливим складником інтелектуального розвитку дитини є її загальна обізнаність про навколишній світ — знання, відповідно до віку, про деякі соціальні явища, живу й неживу природу. У дітей із затримкою психічного розвитку ці знання обмежені. Нерідко дитина, яка має йти до 1-го класу, слабо розрізняє свої прізвище й ім’я, не знає черговості пір року, найпоширеніших пташок, тварин і рослин.
Це зумовлено особливістю розвитку пізнавальної сфери дитини із затримкою психічного розвитку. Недосконале сприймання, знижена пізнавальна активність призводять до того, що малюк багато чого не помічає навколо себе. Якщо ж предмет не виділяється, то не виникає і потреби називати його, а, отже, словниковий запас дитини не поповнюється. Закономірно, що збіднене уявлення про навколишній світ неминуче гальмує розвиток мовлення.
Початком засвоєння знань про навколишній світ є формування образів та уявлень про конкретні предмети і явища та їх мовленнєве позначення. Це відбувається під час безпосереднього сприймання предмета дитиною. Наприклад, погладжуючи рукою м’яку пухнасту шерстку кішки, малюк чує словесні позначення від дорослого: «м’яка пухнаста шерстка», «білі лапки й грудка». Безпосереднє відчуття м’якості, зорове сприймання забарвлення й мовленнєве їх позначення допомагає дитині зрозуміти і засвоїти ці образи. Отже, предмети, які сприймаються, повинні позначатися словом, але слово завжди має бути підкріплене чуттєвим досвідом.
Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обов’язково домагатися тісного зв’язку між відчуттям і словом, сприйманням і словом, уявленням і словом.
Збагачення дитини уявленнями про навколишній світ починається з побуту. Будь-яка робота по господарству дорослого є чудовою нагодою для навчання малюка. Наприклад, ви готуєте на кухні обід. Попросіть дитину допомогти Вам.
Розкажіть малюку, які страви будете готувати. «Спочатку, ми зваримо борщ і компот, приготуємо салат, насмажимо котлет. Ти допоможеш мені помити овочі й фрукти». Покажіть і назвіть овочі, які берете для приготування борщу. Потім, запитайте дитину: «Які ми взяли овочі, щоб зварити борщ?», «Як одним словом можна назвати: буряк, моркву, цибулю, картоплю?». Розповідаєте, як готують салат: «Ось ти помив овочі для салату, тепер я поріжу помідори, огірки, перець, цибулю. Яким одним словом їх можна назвати? Тепер ти овочі посоли, полий олією і перемішай». «Давай приготуємо компот. Які фрукти ми покладемо в компот?» Показуєте й допомагаєте дитині їх назвати, потім перепитуєте: «Як разом називаються яблуко, груша, слива?». Нагодою для розвитку малюка може стати прибирання дорослим шафи для посуду, прання та прасування білизни, якась «чоловіча» робота, наприклад, ремонт праски чи електричного дзвінка.
Спостерігаючи й беручи участь у праці батьків, дитина на власному чуттєвому досвіді засвоює цілу низку предметів навколишнього оточення та їх назви, дізнається про їх призначення, засвоює елементарні поняття.
«ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ З ОБДАРОВАНОЮ ДИТИНОЮ»
ПОРАДИ БАТЬКАМ
- Не звертати уваги на дар дитини або спеціально прославляти її підводити весь час до небес.
- Вважати в якійсь мірі ненормальним або підкреслювати обдарованість малюка.
- Весь час приземляти його.
- Карати за допитливість або настільки заохочувати її, що це може кінчитися якимсь зривом.
- Будь-якими способами уповільнювати розвиток або настільки прискорювати його, що це буде не під силу малюку.
- Протиставляти спеціально іншим дітям в сім’ї або ж в дитячому колективі і розпалювати суперництво або ревнощі.
- Не вчити комунікабельності з своїми однолітками і підвищувати в дитині відчуття переваги над ровесниками.
- Не допомагати вирішувати проблеми з вихователями.
- Намагатися завищувати всі еталони, якими Ваша дитина наслідує.
- Драматизувати всі невдачі.
- Прагнути виставити всім напоказ будь-які недоліки малюка.
- Підкреслювати весь час її фізичну недосконалість і ущемляти тим самим самолюбність дитини або не звертати уваги на те, як розвинутий Ваш малюк фізично, і не прагнути допомагати йому засвоїти навики, вважаючи, що головніше всього — інтелект.
- Не розуміти проблеми малюка.
- Вважати, що Вам з дитиною попросту не повезло, і дорікати їй весь час в цьому
- Надмірно опікати або не допомагати ні в чому.
- Щоб Ваша дитина була стандартною, підрізати їй весь час крила.
nbsp;
ЦІКАВІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ
з питань виховання обдарованої дитини відомого психолога А. Баркома:
Слід створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень,
- не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів,
- не перевантажувати,
- не змушувати постійно займатись улюбленою справою.
Все це може стати причиною неврозу, психічного захворювання або розвинути в дитини пихатість і претензійність. Головна проблема обдарованої дитини – спілкування з однолітками. Яких вона випередила в розвитку. Дитина стає вигнанцем серед однолітків. Вона може розчаруватися в собі або «заземляти» свої здібності.
У дошкільному віці «визначити» або «вимірити» інтелект ( а отже обдарованість) неможливо. Адже кожна здорова дитина – здібна. Як ми знаємо, творчі здібності, інтелект закладається ще до народження малюка. Так, це залежить від нас дорослих. Якщо постійно займатися, гратися з дитиною, створити відповідні умови для розвитку здібностей, то й дитина буде творчою, обдарованою. Такий малюк із задоволенням навчатиметься в школі.
Як же створити ці умови для розвитку дитини у себе дома? Сім’ї живуть в різних квартирних умовах і тому мають різну нагоду для організації дитячого куточка в квартирі. Добре, якщо є окрема дитяча. А якщо ні? Як же створити в сім’ї розвиваюче середовище, тобто таку обстановку, в якій би дитина активніше і швидше пізнавала навколишній світ у всій його взаємодії і лише при невеликому непрямому керівництві дорослих?
Цілком природно, що дитина повинна освоювати весь простір квартири, іншими словами, діяти, грати і у ванній кімнаті, і в передпокої, і на кухні. Але у нього повинен бути і свій простір, обладнаний з урахуванням його психофізіологічних особливостей і можливостей.
Коли звичайній дитині запропонувати під час гри якусь іншу гру, то вона легко згодиться і забуде через кілька хвилин попередню гру. Обдарована дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо йти до поставленої мети, самостійність, незалежність у діяльності. Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу.
“ОБДАРОВАНА ДИТИНА”
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ
Наявність інтересів, схильностей, здібностей, обдарованості дитини виявляється вже в 3, 4, 5, 6 років. Розрізняють 2 категорії здібностей: загальна і конкретна. Так, людина буває здатна багато в чому: розуміє математику, любить літературу, мистецтво, уміє столярувати. Буває явна розташована і здібність до однієї якої-небудь галузі: уміє, любить, прагне малювати. Вчасно помітити інтереси, підтримати, направити в потрібне русло – ось дуже важлива справа для батьків. А якщо немає явно виражених інтересів? Тоді ми рекомендуємо проводити так звану «пробу сил», іншими словами, ненастирливо пропонувати дітям діяти: малювати, вишивати, читати, збирати листівки по темах і багато що інше. І поступово може виявитися який-небудь стійкий інтерес – як передвісник здібностей. Треба, повторюємо, знати малюка, щоб уміти розвивати і виховувати, тобто давати йому відповідну освіту.
