Archive for Березень, 2014

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріп­люється особистим прикладом батьків та інших членів сім’ї. Ди­тину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання ре­жиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.

Ретельний догляд за зубами і порожниною рота – важлива умова збереження здоров’я дошкільника. До 3 років у дитини прорізуються всі молочні зуби (їх 20), у подальші 7-14 років від­бувається повна заміна молочних зубів на постійні. Неправильний догляд за молочними зубами призводить до ураження їх карієсом: зуби чорнішають, руйнуються. Карієс молочних зубів може пере­ходити на зуби постійні.

Фахівці рекомендують із дворічного віку привчати дітей чис­тити зуби зубною щіткою без пасти, а з 3 років – із пастою. Для дітей-дошкільників випускають гігієнічні пасти з приємним ароматом і красивим зовнішнім оформленням. У дитячій зубній щітці відстань між пучками щетини складає 1-2 мм, а довжина щетинистої частини повинна відповідати загальній ширині 3 зубів (різців) дитини.

Необхідно навчити дитину чистити зуби таким чином, щоб очищалися передня і задня поверхні зубів, а також їх ділянки для різання та жування. Для звільнення від залишків їжі міжзубних щілин дитина повинна здійснювати щіткою вертикальні рухи: під час очищення верхніх зубів – зверху вниз, нижніх – від низу до верху. Чистити зуби слід уранці (перед їжею) та ввечері (перед сном). У кожної дитини повинна бути своя зубна щітка, що від­різняється за кольором від щіток решти дітей і дорослих. Вона зберігається у вертикальному положенні в чашці, якою дитина користується під час чищення зубів. Щодня зубну щітку ретельно промивають теплою водою, заздалегідь намиливши. Після чи­щення зубів дитина двічі-тричі ретельно прополоскує рот теплою водою. Це необхідно робити і після кожного вживання їжі.

Для того, щоб уберегти дітей від інфікування, не потрібно цілу­вати їх у губи. Це особливо небезпечно, якщо дорослі страждають на хронічні запалення горла, ясен, мигдалин, карієсу зубів. Не можна допускати, щоб дитина звикала гризти нігті, колупатися пальцем у носі, облизувати пальці після їжі. Це не тільки непри­вабливо, але й негігієнічно.

Деякі звички спричиняють порушення правильного форму­вання зубів і щелеп у дитини: смоктання пальців або язика, при­кушування губ або щік, дихання через рот, підкладення під час сну руки під щоку. З цими звичками необхідно боротися, а най­краще -попереджати їх.

Правильно вихована дитина без нагадування миє руки перед їжею і після відвідування туалету, не їсть підняті з підлоги хліб, печиво, яблуко та інші продукти. Вона не їсть немиті фрукти й овочі, не бере їх брудними руками або в рукавичках.

Сім’я повинна виховувати у дошкільника міцні навички щодо підтримання чистоти тіла, і перш за все – обличчя, рук і ніг. Зранку та ввечері дитина обов’язково миє проточною водою об­личчя, шию, руки. Спочатку вона ретельно миє руки: змочує їх теплою водою, намилює, а потім змиває мило, повторюючи цю процедуру двічі-тричі. Потім уже чистими руками вона вмиває обличчя і шию з милом. Увечері після миття рук, обличчя і шиї дошкільник повинен вимити і ноги, потім потрібно ще раз вимити руки. Для дитини виділяються два рушники: один – для обличчя і рук, другий – для ніг. З гігієнічної точки зору неприпустимо, щоб діти вмивалися в тазу, оскільки можливим є інфікування очей, вух, слизистої оболонки носа, шкіри, обличчя.

     Раз на тиждень дітей купають у гарячій воді (35-37 °С) із ми­лом. Краще користуватися душем, але за відсутності такої можли­вості дитину купають у ванні, завершуючи процедуру обмиванням чистою теплою водою. Після купання нігті рук і ніг підстригають. Дівчаткам, які мають жирне волосся, голову миють раз на 5-6 днів, сухе – раз на 7 днів. Зранку та ввечері дівчаток розчісують окремим гребінцем.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ 

Підготувала: вихователь з фізкультури Рогожкіна О.І.

 

1. Ніколи не примушуйте дитину робити те, що викликає в неї сильні негативні емоції.

 

2. Ніколи не примушуйте дитину робити те, що ви самі нізащо не погодилися б виконувати.

 

3. Не забувайте, що загартування — це фізіологічна адаптація, яка більшою мірою залежить не від вашого бажання, а від можливостей дитячого організму. Адаптація не відбувається миттєво, кожна її ста­дія повинна пройти від початку до кінця, лише за цих умов можна очікувати на стабільні результати.

 

4. Не порушуйте послідовності в процесі загартовування, не ігно­руйте жодного з етапів. Це призведе до психоемоційного напруження й навіть може викликати в дитини стійку відразу до пропонованих вправ і процедур.

 

5. Будь-яка адаптація, зокрема й загартування, потребує додатко­вих ресурсів. У цей період організму необхідні вітаміни. Улітку й во­сени проблем із цим немає — багато свіжої городини, ягід і фруктів, а взимку слід потурбуватися про те, щоб дитина отримувала в достат­ній кількості апельсини, яблука, а після душу пила чай із лимоном.

 

6. Якщо дитина, незважаючи на загартування, занедужала, це лише означає, що її імунітет не повністю дозрів. Тож доведеться починати все спочатку після її повного одужання і, можливо, робити це не одно­разово. До речі, кожного наступного разу буде легше: адже вам уже відома ця дорога, принаймні її частина.

 

7. Починайте загартування дитини з найпростішого й приємно­го — обтирання м’яким вологим рушником спекотного літнього дня. Дитина отримає задоволення, і в неї встановиться позитивний зв’язок між процедурою загартування та її власними почуттями.

 

8. Пам’ятайте про те, що на дитину справляє велике враження ваш приклад. Якщо ви кутаєтеся в десять одежин, реагуючи на наймен­ший протяг, як вогню боїтеся холодної води й ніколи не ходите до лаз­ні, віддаючи перевагу теплій ванні, то всі наші спроби загартувати ди­тину виявляться марними. Спробуйте пройти всі ці процедури разом із дитиною — зрештою, це всім принесе задоволення.

 

9. Одягайте дитину, щоб їй було легко, зручно й сухо. Якщо вона укутана в зайвий одяг, це обмежуватиме її рухливість і призведе до по­тіння — півшляху до застуди. Улітку, навесні й восени головне — щоб не намокали ноги: перевіряйте чи сухі шкарпетки (колготки) в дити­ни, коли вона повернулася з прогулянки. Пам’ятайте: якісне, міцне взуття — не розкіш, а засіб збереження здоров’я.

 

10. Загартовуючи дитину, не влаштовуйте змагань із рідними, су­сідами чи знайомими й не дозволяйте іншим членам родини втягу­вати вас у подібну конкуренцію.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Підготували:

 музичні керівники Марченко О.І. і Журавель О.В.

 

• Будь-який музичний твір необхідно слухати, не відволікаючись ні на що інше.

 

• На перших порах не слід слухати великі твори, тому що можна потерпіти невдачу. Тому краще вибирати для слухання невеличкі твори.

 

• Прислухаючись до звуків, намагайтесь розрізняти динамічні відтінки музичної мови.

 

• Слухати вокальну музику легше, текст завжди підкаже, про що хотів повідомити композитор, якими думками хотів поділитися.

 

• Намагайтесь зробити прослуховування музичних творів регулярним заняттям, виділіть для цього спеціальний час.

 

• Дуже корисно слухати одні й ті ж твори у виконанні різних солістів та колективів, дивитися спектаклі з різним складом виконавців.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

 

Підготувала: вчитель-логопед  Муртазіна Н.В.

 

 

    Головна мета дошкільної освіти — виховати зрілу особистість,. у якої сформовано дитячий світогляд, упевненість у собі, почуття влас­ної гідності, емоційна сприйнятливість та вольові риси характеру,

     Базовий компонент ґрунтується на принципах гуманістич­ного характеру, пріоритету загальнолюдських цінностей, розглядає життя й здоров’я дитини як найвищу цінність, актуалізує увагу на важливості вільного розвитку особистості.

     У цьому зв’язку досить актуальним постає питання про впрова­дження в практику роботи ДНЗ оздоровчих навчальних технологій, тобто такої організації освітнього процесу на всіх його рівнях, за якої якісне навчання, розвиток і виховання дітей відбуваються без шкоди для їхнього здоров’я, а навпаки, сприяють його зміцненню.

     На сьогодні збільшується кількість дітей з мінімальними мозковими дисфункціями (30 % від загального числа), які виявляються в порушен­ні мовлення, мислення, у змінах якостей психіки. Доведено, що певну роль у виникненні цих змін відіграють порушення функціональної аси­метрії кори великих-півкуль головного мозку й міжпівкульна взаємодія. Зв’язок двох півкуль мозку надзвичайно важливий. У разі його пору­шення (або несформованості) виявляється недоступність або складність координації рухів (наприклад: ходьба, робота обома руками).

     Своєчасна корекційно-оздоровча робота сприяє розвитку відповід­них психічних функцій. Основні її напрямки:

•  розвиток загальної рухової координації;

•  формування погоджених рухів двома руками й ногами;

•  розвиток координації рук і ніг, формування міжфункціональних зв’язків.

Особливе місце в корекційній роботі посідає формування міжпівкульної взаємодії.

     Міжпівкульну взаємодію можна розвивати за допомогою комплексу і  спеціальних кінезіологічних вправ.

    Праці В. М. Бехтерєва, О. М. Леонтьєва, О. Р. Лурія засвідчили про вплив маніпуляцій рук на функції вищої нервової діяльності та роз­витку мовлення. Отже, корекційно-розвивальна робота повинна бути спрямована від руху до мислення, а не навпаки.

    Кінезіологічні вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі в навчанні. Цікаво відзначити, що людина може мислити, сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки слід рухатися. І. П. Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом. Саме тому багатьом людям легше мислити під час повторюваних фізич­них дій, наприклад ходьбі, погойдуванні ногою, постукуванні олівцем по столу та ін. На руховій активності побудовані всі нєйропсихологічні корекційно-розвивальні програми! Ось чому слід пам’ятати, що нерухома дитина не навчається!

     У ході систематичних занять за кінезіологічними програмами в дитини зникають явища дислексії, розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги. У зв’язку з поліпшенням інтегративйої функції мозку в багатьох дітей спостерігається значний прогрес у здібностях до навчання та вміння керу­вати своїми емоціями.

     До комплексу кінезіологічних вправ включають:

•  вправи на розтягування, які нормалізують гі-пертонус (м’язове напруження) та гіпотонус (неконтрольовану м’язову млявість);

•  дихальні вправи, які покращують ритміку ор­ганізму, розвивають самоконтроль;

•  вправи для очей розвивають міжпівкульну взаємодію, підвищують енергію організму;

•  під час виконання рухів для тіла розвиваєть­ся міжпівкульна взаємодія, знімаються мимо­вільні, ненавмисні рухи й м’язові затиски;

•   вправи для розвитку дрібної моторики;

•   вправи на релаксацію;

•   масаж.

    Вправи необхідно проводити щодня протягом шести-восьмй тижнів упродовж 15—20 хв у день.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

•   прискорення темпу виконання;

•   виконання із заплющеними очима;

•   підключення рухів очима та язиком до рухів руками;

•  підключення дихальних вправ та методу візуалізації.

ПАМ‘ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

• Готуючи дитину до школи, пам’ятайте: «Мозок, добре влаштований, вартий більшого, ніж мозок, добре наповнений» (М. Монтень).

 

• Нерухома дитина не навчається. Будь-яка нова інформація повинна закріплюватися рухом.

 

• Для успішного навчання дітей з мінімальними мозковими дисфункціями використовується повноцінний розвиток міжпівкупьної взаємодії.

 

• Лінощі дитини — сигнал негараздів педагогічної діяльності дорослого, неправильно обраної методики роботи з дитиною.

 

• Зробіть своїм головним правилом — не нашкодь!