Archive for Грудень, 2014

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    Читати повністю »

З досвіду роботи практичного психолога ДНЗ Швабської Т.М.

 

Терапевтичне малювання є досить актуальними  методом психокорекції тому, що це найдревніша і найприродніша форма вираження та зміни емоційного стану дитини, а також один  із найбільш прогресивних і популярних напрямів у сучасній психоло­гії.

Процес малю­вання виконує профілактичну і терапевтичну функцію. Найефективніші результати  його використан­ня  виявляються в емоційній сфері.

Зацікавившись цим методом корекції, стала використовувати його у роботі з дошкільниками.

 Малюнко – терапія у по­всякденній роботі з дитиною виконує такі функції:

І. Малюнок дає змогу проводити первинну діа­гностику стану емоційної сфери дитини.

2. Сприяє розвитку дрібної моторики, тактиль­них відчуттів, просторового мислення, зорово-моторної координації та окоміра.

3. Стимулює розвиток лівої півкулі головного мозку дитини, сприяючи розвитку образного мис­лення.

4. Дає можливість показати плоди своєї праці іншим, наприклад зробити виставку, викликаючи у дитини позитивні емоції.

5. Підвищує пізнавальну активність дитини.

6. Розвиває спонтанність, удосконалює пам’ять, увагу, фантазію, спостережливість.

7. Розвиває відчуття внутрішнього контролю до почуттів і тілесних відчуттів.

8. Стимулює формування позитивної самооцін­ки дитини.

9. Стимулює розвиток творчого потенціалу ди­тини.

І0. Розвиває навички спілкування: діти краще співпрацюють одне з одним, намагаються домо­витися, шукають шляхи для компромісу.

У процесі роботи з дітьми дійшла виснов­ку, що різні матеріали по–різному впливають на ди­тину.

• Фарби — знімають скутість дитини.
• Олівці — стримують гіперактивність.
• Простий олівець — знімає невпевненість, адже можна стерти і перемалювати.
• Глина (пластилін, со­лоне тісто) — робота з агресією, знімає негативні емоції і скутість.
• Колаж (наприклад, із журналь­них вирізок) — зменшує тривожність, страх перед невмінням малювати, невпевненість.

В малюнко–терапії надзвичайно важливе використан­ня кольору. В процесі роботи виявила, що, якщо принести ді­тям набір фарб, заздалегідь прибравши з нього чорну фарбу, а дитина наполягає поверну­ти її — це означає, що їй необхідна розрядка че­рез чорний колір. Якщо дитина зафарбовує аркуш темною холодною фарбою, пропоную їй намалювати на ньому жовтогарячі відбитки рудої лисиці, квіткову поляну, осіннє листя. Таким чином вносимо яскраві плями в дитячий малю­нок, а значить, у настрій дитини.

Основною метою моєї роботи є не вчити дитину малю­вати, а за допомогою малювання допомогати ви­рішити проблему, давати вихід творчої енергії.

Результатом цієї роботи є  не  чудове малювання, а те, що дитина наприкінці заняття починає усміхатися. Тому на заняттях  пояснюю дітям, що якість малюнка не враховується,  кольори вони мо­жуть вибирати будь–які, малювати за бажанням.

Пояснюю дітям, що під час малювання вони можуть просити допомоги.  Позитив­ні результати дитині приносить не лише малювання, а й споглядання за цим процесом. Вона завдяки спогляданню отримує ту емоційну роз­рядку, яка потрібна.

Найефек­тивнішими  техніками в моїй роботі з дошкільниками є:

• малювання пальчиками;
• малювання долоньками, на вологому;
• малюнок-відбиток;
• кляксографія.

Використання таких різноманітних технік дає мені змогу не лише індивідуалізувати роботу дитини, а й задіяти якомога більше органів чуття, дозволяє не обмежу­вати дитину у своєму виборі і сприяє розвитку її креативності.

Велике значення надаю використанню під час малювання  музиці (дитячі пісні, мелодійні композиції, зву­ки природи). Це сприяє не лише створенню позитивного мікроклімату в групі, але й зняттю м’язової та емоційної напруги, створює ситуацію творчості, знімає тривожність, страх перед невмінням.

В своїй роботі використовую малюнко-терапевтичний метод, як в індивідуальній, так і груповій формі. Із практики роботи можу ска­зати, що групова робота є найцікавішою, ак­тивною і стимулювальною для дітей.

Групові заняття з  малюнко – терапії за­звичай будую за такими етапами:

Етап І. Діагностичний. Він передбачає до­слідження емоційної сфери дитини на початку роботи. Для цього використовую проективні методики, адоптовані для дітей:

• «Неіснуюча тваринка» М. 3. Дукаревич;
• «Будинок-дерево-людина» Дж. Бука;
• «Малюнок сім’ї» Т. Хоментаускаса.

 Підбираю методи­ки, в яких є дія чи «вибір дії»:

• «Емоційні обличчя» Н. Семаго.
• 8 кольоровий тест Захарова.
• Тест М. Люшера, А. Лутошкіна.

Етап 2: Проведення групових корекційно-розвивальних занять за програмою «Кольорові емоції».

Ці заняття дають мені змогу  дослі­дити та проаналізувати емоційний стан кожної дитини, знизити рівень емоційної напруги (тривожніс­ть, страхи, агресивність, замкнутість), розвинути творчі здібності та образне мислення.

Можна зробити висновок, що малюнко-терапія — один з ефективних методів для корекції емоційної сфери.  Розвиваючи у дитини закла­дений природній потенціал, ми створюємо умови для гармонійної, вольової і психічно здорової осо­бистості, здатної до саморегуляції та самоконтро­лю. Саме це допоможе виховати активну твор­чу особистість, здатну реалізувати себе в житті.

 

ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: вчитель-дефектолог Селиваненко Інна Валеріївна

Педагогічна наука виставляє нові вимоги до педагогів та процесу навчання дітей – це знаходження новітніх методів та технологій, які ставлять дитину у центр процесу навчання та відповідають принципам гуманізації, творчості, інтегративності, рефлективності.

Однією з таких інноваційних технологій, яку я використовую в роботі з розумово відсталими дітьми  і є арт-педагогіка, зокрема – імаготерапія, робота з театром.

Проблеми, які я намагаюся розв’язати з допомогою цієї технології знайомі всім дефектологам: відсутність мотивації до навчальної діяльності, зниження пам’яті, уваги, відсутність навичок соціальної поведінки, збіднені емоційні прояви. Мета використання засобів імаготерапії – це допомогти дитині навчитись розуміти себе та жити в ладу з самим собою, навчитись жити разом з іншими людьми, пізнавати оточуючий світ за законами краси та людяності.

Чому саме робота з театром? Театр – це синтез всіх видів мистецтва, це найкращий засіб спілкування людей. Театральне мистецтво близьке та зрозуміле дітям тому, що в його основі лежить гра.

Дану  технологію я використовую в різних видах та формах роботи роботи: фронтальні заняття, індивідуальна робота, ігрова діяльність, корекційні та розвиваючі ігри, розваги, робота з батьками.

Роботу з впровадження арт-терапії я будую на основі поступового ускладнення матеріалу та концентричності. Можна виділити 3 основні етапи реалізації технології.

1. ЕТАП. Підготовчий.  Разом з вихователями та батьками створила  театральний  осередок, який складається з різних видів театру.

Провожу спеціальні підготовчі вправи та ігри для розвитку мови, інтонації, дихання, естетичного сприймання, вираження своїх почуттів через міміку, рухи, звертання один до одного опосередковано через казкових героїв, створення умов для спілкування дітей один з одним.

2. ЕТАП. Основний. На цьому етапі знайомлю дітей з різними витворами мистецтва та народної творчості, читаю казки, вірші, розглядаємо картини, малюнки, переглядаємо мультфільми, театральні вистави, вчу дітей визначати  характер героя за зовнішніми ознаками. Разом з дітьми виготовляю атрибути до вистав, заучую вірші, пісеньки, потішки.

Під час проведення дидактичних ігор формую вміння та навички для успішної реалізації наступного етапу роботи.

3. ЕТАП. Творчий. На основі знань вмінь та навичок, набутих дітьми під час попередньої роботи, організую саму  «театральну виставу». Спочатку використовую такі види театру: пальчиковий, бі-ба-бо, настільний та оригінальні театри, які виготовили діти разом з батьками (з рукавичок, з мочалок, камінців та ін.).  Найскладнішим видом роботи, на мою думку, є театральна вистава, в якій діти самі стають акторами.

4. Це є заключним етапом всієї проведеної роботи. Під час свят та розваг діти показують вистави глядачам, переборюючи сором’язливість, негативізм та набираючись соціального досвіду.

     Висновки.

Звісно, що театр – це справа кропітка, але результати цього варті. Діти захоплюються грою і використовують всі вміння і навички невимушено, навчаються спілкуванню один з одним, та відчувають свою відповідальність за загальну справу. Для дітей – це не лише досвід публічного виступу, а й справжнє свято, яке дарує позитивні емоції та незабутні враження. У дітей спостерігається стійкий інтерес до занять та ігор театральної направленості, підвищується здатність до саморегуляції, покращується мова, пам’ять та моторика.  Для мене  імаготерапія дає змогу налагодити стосунки з батьками та підвищити свій авторитет.

Театр – це колективна справа, тому робот з впровадження імаготерапії  проходить у тісному зв’язку з іншими спеціалістами: психологом, музичним керівником, вихователями, медсестрою ЛФК та батьками.

Перспектива  розвитку роботи з імаготерапії.

1. Розширити театралізований осередок. З допомогою батьків виготовити та придбати костюми для вистав.
2. Для більш активного залучення батьків до співпраці створити родинний театр.

 

«ФОРМУЄМО ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНУ КОМПЕТЕНЦІЮ ДИТИНИ ЧЕРЕЗ ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА»

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

27 листопада на базі нашого дошкільного закладу відбувся міський семінар для завідувачів та вихователів-методистів дошкільних закладів, заступників директорів НВК з питання: «Формуємо художньо-естетичну компетенцію дитини через ціннісне ставлення до мистецтва».

Семінар розпочала Бокатова Н.Г., методист МК управління освіти, яка звернула увагу через призму Базового компонента дошкільної освіти на те, що в сучасному суспільстві перед дошкільним закладом і школою стоїть проблема розвитку творчої особистості, і велику роль в цьому відіграє мистецтво у різних його проявах.

Педагоги дошкільного закладу під час теоретичної частини семінару «Методична взаємодія педагогів з дітьми» (реалізація освітньої лінії «Дитина в світі культури» (блок «Світ мистецтва») Базового компонента дошкільної освіти  засобами традиційних і нетрадиційних технологій) у своїх виступах, у вигляді презентацій, нагадали про технології, форми, методи і прийоми використання мистецтва в роботі з дітьми з метою пізнання ними оточуючого світу за законами краси та людяності, легкого і радісного навчання дітей цим законам.

Під час практичної частини учасники семінару переглянули:

• комплексні заняття в групах різного віку у вихователів Санжари Г.І. – «В країні Народної казки» (4-й рік), Дроздової Л.М. – «Допоможемо Мурці знайти кошенят» (4-й рік), Гришкової І.О. – «До художньої майстерні Осені» (5-й рік), Панченко Л.М. – «Шукачі фарб» (5-й рік), Овчаренко І.А. – «Подорож до казкового міста» (6-й рік), Пестерової Т.Ф. – «Зустріч з театром» (6-й рік);
• заняття гуртків: «Чарівна майстерня» (художня праця), керівник Парпуренко О.Д., «Серветкова фантазія» (художня праця), керівник Коновалова Н.В., «Чарівні зірочки» (музичний), керівник Журавель О.В., «Ліпимо залюбки» (образотворчий), керівник Новик О.Л.;
• авторську музичну розвагу «Нові пригоди Колобка» (для дітей старшого віку), музичний керівник Марченко О.І.
• Учасникам семінару була представлена виставка методичних творчих надбань педагогів дошкільного закладу «Вводимо дитину в прекрасний світ мистецтва», яка складалась з авторських і за зразком розвивальних і дидактичних ігор, презентацій для дітей, пізнавально-творчих проектів, конспектів занять, адаптованих програм гуртків, узагальненого досвіду роботи з даної проблеми: Нікіщенко Г.М. «Розвиваємо моральне і емоційне ставлення до оточуючого світу через казку» (2010 р.), за методикою О.Шорохової; Шуди О.В. «Активізація мисленнєвих процесів дошкільників за допомогою нетрадиційної роботи з казкою» (2013 р.) за методикою Л. Фесюкової; Деревчук В.А. «Розвиток кольоросприйняття довкілля у дітей молодшого дошкільного віку» (2014 р.), з використанням кольоротерапії

Кожен дошкільний заклад нашого міста має свій величезний та неоціненний досвід роботи з дітьми з різних питань. Кожен із педагогів має свій неповторний досвід роботи, як зробити навчання дітей цікавим та якісним водночас. Але ми з задоволенням поділились тим, що робимо у своєму дошкільному закладі, зі своїми дітьми, кожен з яких має свою зернину обдарованості.

     Дякуємо всім учасникам семінару за теплі, добрі слова подяки.

     Бажаємо всім здоров’я, витримки, творчості та успіхів!