Archive for Жовтень 16th, 2015

Співдоповідь до педради з питання:

«Розвивальне середовище – неообхідна умова розвитку особистості дитини через різні види діяльності»

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Центральною фігурою освітнього процесу є дитина — мовленнєва особистість. Пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали її повноцінному становленню, триває у роботі зі старшими дошкільниками. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення. Перший і найваж­ливіший компонент успішного процесу — насичення мовленнєвого середовища, в якому постійно чи тим­часово перебуває малюк, зразками рідної мови.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності й особливим результатом її зусиль в освоєнні життєво­го простору.

Мірою розвивальності можна вважати такі компо­ненти, які сприяють створенню та розширенню світо­гляду дитини, формують у неї гуманні переживання, базові особистісні якості, що виявляються в мовлен­нєвій компетентності. Оскільки кожна дитина має свій вектор розвитку, мовленнєвого зростання, то фіксуєть­ся й оцінюється динаміка саме її змін, що може прояв­лятись у засвоєнні та користуванні мовленнєвими і не-мовленнєвими засобами задля встановлення контактів із довкіллям.

Середовище тоді набуде вільного розвивального зміс­ту, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне пере­бування, враження від попередніх контактів. Це перед­бачає наповнення її досвіду такими способами і форма­ми мовленнєвої взаємодії, які б варіювалися залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характерис­тик угруповань, від змісту діяльності. Важливо наголо­сити, що дитина є дослідником та експериментатором не лише щодо обладнання, іграшок чи природних явищ, а й щодо власного мовлення.

Читати повністю »