Archive for Лютий, 2017

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

     Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Формування всебічної розвиненої особистості зі стійкими духовними поглядами е головною метою як дошкільного виховання, так і освіти загалом. Сьогодні це актуально, як ніколи. «Кожний педагог має забезпечити своїм вихованцям найважливішу підтримку – духовну».

2. Дитина лише тоді починає ставитись гуманно до інших людей, які поряд з нею, коли навчиться узагальнювати власний досвід, регулювати свою поведінку й поводитись морально в повсякденному житті.

3. Педагог має створити такі умови, використовувати такі методи та методики, які б давали дитині змогу індивідуально розвиватися, самовдосконалюватися, задовольняти свою цікавість, успішно налагоджувати міжособисті стосунки. Отже, головна мета духовного виховання – це допомогти дитині зрозуміти, що таке моральні норми й дати їй змогу самій зробити вибір.

4. Виховний вплив слід спрямовувати на перехід духовних почуттів у реальний вчинок.

5. Вихователю слід уникати ситуацій, коли намагання вихованця вдосконалити свою поведінку проходять повз увагу, й натомість акцентується увага на помилках та прорахунках дитини. Сила радісних почуттів відіграє провідну роль у становленні духовних цінностей юної особистості.

6. Формуючи у дитини потяг до прекрасного й доброго, слід дати їй чітку мотивацію, тобто пояснити, чому саме ця річ гарна, а цей вчинок добрий.

 7. Закріплювати моральні настанови в свідомості дитини слід на прикладах з авторитетних для неї джерел: позитивних вчинків її    батьків,    друзів,    улюбленого    героя    літературного    твору    чи мультфільму,   якщо   їх   можна   вважати   зразком   моральності   та духовності.

 8. Формування духовності – складний і суперечливий процес, особливо якщо погляди сім’ї та виховного закладу щодо діеї проблеми розбіжні.

Щоб забезпечити єдність у духовному вихованні, педагог має постійно спрямовувати батьків на формування в дітей людяності і моралі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЯМ

     Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

       Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини.

 Педагог повинен:

• уникати надмірного академізму в підході до розв’язання мовленнєвих завдань заняття;

• добирати теми для обговорення так, щоб вони викликали інтерес, знаходили емоційний відгук у свідомості й душі кожної дитини;

• проводити заняття спокійно, впевнено, у жвавому темпі, водночас надаючи ді­тям можливість поміркувати;

• підтримувати фізичну і психічну активність дітей задля ефективності їхньої ін­телектуально-мовленнєвої роботи;
• забезпечувати зручне розташування дітей під час занять (по колу, півколом тощо), яке давало б змогу вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з одно­літками;

• будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;

• підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до учас­ті в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

• розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєю надмірною активністю і досвідченістю;

• уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мов­лення; і керуватися певними правилами під час постановки запитань     

• формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді; – адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну ди­тину;

• ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й ви­магає правильної відповіді;

• запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звернень до дітей у тому по­рядку, в якому вони сидять;

• сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками — запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоюва­ти думки;

• працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;

• залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оці­нювання відповіді мовця, ставлячи запитання —

– чи правильною є відповідь?  

– чи про все розповів мовець?

– чи по порядку він розповідав?

• пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей;

• чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збере­ження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;

• уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;

• підтримувати увагу дітей різними способами, як-от — переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплі­нарного характеру;

• закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяль­ності, як-от гра, праця тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНЯТ

(до тижня безпеки)

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

• Виховуйте у дитини звичку бути уважною на вулиці, обережною і обачною.

• Спостерігайте за ситуаціями на вулиці, дорозі, за пішоходами і транспортом, світлофором і обов’язково обговорюйте з дитиною побачене.

• Почитайте дитині вірш за темою і обов’язково поговоріть з нею про прочитане.

• На прогулянці, по дорозі в дитячий садок і додому закріплюйте знання, отримані раніше, в дошкільному зкладі.

• Частіше задавайте дитині проблемні питання, розмовляйте з нею, звертайте увагу на свої дії (чому ви зупинилися перед переходом, чому саме в цьому місці і т. п.).

• Ваша дитина має знати і суворо виконувати певні правила:

• Ходити по тротуару слід з правого боку.

• Перш ніж перейти дорогу, треба переконатися, що транспорту немає, подивившись наліво і направо, потім можна рухатися.

• Переходити дорогу повинно тільки кроком.

• Необхідно підкорятися сигналу світлофора.

• У транспорті потрібно вести себе спокійно, розмовляти тихо, триматися за руку дорослого і поручні, щоб не впасти.

• Не можна висовуватися з вікна автобуса, тролейбуса, висовувати у вікно руки.

• Входити у транспорт і виходити з нього можна тільки тоді, коли він стоїть.

• Грати можна тільки у дворі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНЯТ

(до тижня безпеки)

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

• Ваша дитина повинна грати тільки у дворі під вашим наглядом і знати: на дорогу виходити не можна!

• Не залякуйте дитину, а спостерігайте разом з нею і, використовуючи ситуації на дорозі, вулиці, у дворі, пояснюйте, що відбувається з транспортом, пішоходами.

• Розвивайте у дитини зорову пам’ять, увагу. Для цього створюйте ігрові ситуації вдома. Закріплюйте в малюнках враження від побаченого.

• У цьому віці ваш малюк повинен знати:

• на дорогу виходити не можна;
• дорогу можна переходити тільки з дорослим, тримаючись за руку, вириватися не можна;
• переходити дорогу треба по переходу спокійним кроком;
• пішоходи – люди, які йдуть по вулиці;
• коли ми їдемо в автобусі, маршрутці, тролейбусі, нас називають пасажирами. Машини бувають різні – це транспорт. Машинами керують водії. Для машин (транспорту) призначене шосе (дорога, бруківка);
• коли ми їдемо в транспорті, не можна висовуватися з вікна, треба триматися за руку мами, тата, або поручень;
• щоб був порядок на дорозі, щоб не було аварій, щоб пішохід не потрапив під машину, треба підкорятися сигналам світлофора: «Червоне світло – руху немає. А зелене каже: “Проходьте, шлях відкрито!”.

• Щоб дитину легше було побачити на вулиці, їй треба одягати одяг неонових кольорів з відбиваючими смужками або спеціальними відбивачами.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

     Підготувала: практичний психолог Ісаєва Н.М.

 Ваша дитина проявляє агресивність. Що робити?

•  Насамперед спробуйте з’ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
•  Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками.
• Частіше говорiть, що любите її.
• Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально.
• Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам.

Для цього можна використовувати такі прийоми:

• Битися з подушкою;
• Використовувати фізичні силові вправи;
• Рвати папір;
• Намалювати того, кого хочеться побити, і що – небудь зробити з цим малюнком;
• Використовувати «мішечок для криків»;
• Постукати стіл надувними молотком.

Дітям важливо навчитися « випускати» свою агресивність.