Archive for Грудень, 2023
«РОЛЬ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ЛОГОПЕДИЧНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ»
З ДОСВІДУ РОБОТИ
Підготувала: вчитель-логопед М
уртазіна Надія Володимирівна
«Хто навчається без книги,
той черпає воду решетом»
Народна мудрість.
В час сучасних інформаційних технологій, спостерігається падіння інтересу до книги. Батьки віддають перевагу телебаченню, комп’ютеру, і все рідше читають і розмовляють з дітьми.
Впроваджуючи в своїй роботі Базовий компонент дошкільної освіти (Державний стандарт), поставила за мету: удосконалювати використання нестандартних форм, методів і прийомів роботи з корекції мовлення дітей засобами художньої літератури та художнього слова за допомогою традиційних та нетрадиційних інноваційних технологій: моделювання та мнемотехніки.
Вивчивши результати обстеження дітей, особливості розвитку, в тісній співпраці з вихователями, музичним керівником, психологом, визначила основні проблеми дітей – логопатів:
- мовлення фразове, речення здебільшого прості;
- значні недоліки звуковимови;
- словник обмежений;
- труднощі в постановці запитань та в можливості дати на них розгорнуту відповідь;
- неспроможність скласти розповідь на запропоновану тему;
- труднощі в переказі казки чи розповіді;
- складність в вивченні та запам’ятовуванні віршів.
Плануючи корекційну роботу з урахуванням всіх недоліків, поставила такі завдання:
- формувати інтерес до художньої літератури;
- використовувати художнє слово в роботі над постановкою, автоматизацією звуків, розвитком дрібної моторики;
- розширювати та збагачувати словник;
- формувати культуру мовленнєвого спілкування;
- удосконалювати художньо – мовленнєві навички при читанні віршів, в іграх-драматизаціях, театральній діяльності;
- вправляти в інтонаційній виразності,чіткій дикції;
- виховувати інтерес до літературного мовлення,вміння милуватись його красою і мелодійністю;
- впроваджувати в роботі інноваційні технології: мнемотехніку та моделювання;
- працювати в тісній співпраці з вихователями, психологом, музичним керівником та батьками.
Щоб виконання завдань було більш ефективним, визначила можливості використання як традиційних, так і нетрадиційних форм роботи з дітьми.
Один із улюблених жанрів художньої літератури, який я використовую в своїй роботі, є поетичне слово. Його використовую в різних формах роботи, на фронтальних, підгрупових та індивідуальних заняттях.
Використовую художнє слово при виконанні дихальних та артикуляційних вправ. Це допомагає уникнути нудних повторень звуків і складів, а перетворює цей процес в цікаву гру. Так, наприклад, при постановці звука «р», поряд з розвивальною іграшкою «Дятел», використовую коротенькі віршики. Дитина вживається в образ дятла і нудна робота перетворюється в цікаву гру. Відповідно до теми заняття з’являється то жук, то бджілки то комарик. «Казка веселого язичка» допомагає виконувати артикуляційні вправи, не думаючи про їх складність.
КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА З ДОШКІЛЬНИКАМИ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ГРУП
Розмову про світ дитинства дітей з особливими потребами слід почати з того, щоб нагадати усім нам просту істину: «Всі говорять про норму, але ніхто не може точно відповісти, хто до неї відноситься».
Пам’ятаймо про це, ведучи мову про дітей з особливими потребами. Важливо усвідомити, що кожна дитина, не залежно від особливостей свого психофізіологічного розвитку, повинна мати можливості розкрити себе, показати світу свої природні потенції, реалізувати свої творчі задуми.
Корекційно-розвивальна робота з розумово відсталою дитиною в ранньому та дошкільному віці спрямовується передусім на формування у неї пізнавальної сфери. Це передбачає спеціально організоване набуття дитиною чуттєвого та практичного досвіду, становлення наочних форм мислення у взаємозв’язку з формуванням предметних дій і мовленнєвим розвитком у процесі залучення дошкільника до різних видів діяльності, навчання, взаємодії та співпраці з ровесниками та дорослими, створення емоційно-позитивного спілкування.
Важливим завданням корекційно-розвивальної роботи є виховання у дітей елементарних навичок гігієни, самообслуговування, правильної поведінки, розвиток соціально-побутового орієнтування. Усе це є необхідними умовами розвитку розумово відсталої дитини та її підготовки до шкільного навчання.
Загалом корекція порушень та досягнення позитивних зрушень у розвитку розумово відсталої дитини відбувається за умови її культурного зростання, опанування суспільними надбаннями та цінностями, залученням до усіх сфер життєдіяльності людини. Особливе місце у цьому процесі має відводитися формуванню особистості дитини, передусім навичок і звичок правильної поведінки, у важливому значенні яких вона переконується у повсякденному житті.
Важливо, щоб вчинки та дії, поведінка і діяльність дитини набували рис довільності, регульованості словом, свідомістю. Розвиток окремих психічних функцій також має здійснюватись у цьому напрямі: через становлення вищих за організацією (довільних чи свідомо регульованих) форм психічної діяльності досягається корекція та розвиток пізнавальних процесів, що здійснюються на елементарному рівні. При цьому найбільших позитивних змін розвиток розумово відсталої дитини набуває тоді, коли спеціальна педагогічна робота з нею починається одразу, як тільки виявлено дефект, коли всі психофізичні функції перебувають у стадії становлення і ще не встигли закріпитися вторинні порушення, тобто похідні від основного (інтелектуального), ускладнюючи подальше зростання.
У корекційно-розвивальній роботі з розумово відсталими дошкільниками важливо дотримуватися етапності. Дитина розвивається у процесі спілкування з дорослим. Спілкування між дитиною та дорослим починається з емоційного контакту. Тому дуже важливо, щоб дорослий навчався комунікації з малюком та прояву до нього любові. Уже на кінець першого року життя емоційний контакт переходить у діловий, тобто стає основою співпраці, та набуває пізнавального характеру.
Формування співпраці розумово відсталої дитини з дорослим є головним завданням корекційної роботи. У дошкільному віці вирішення цього завдання починається зі створення первинної основи співпраці — емоційного контакту дорослого та дитини.
Складниками ефективного спілкування з дитиною є:
Контакт очей. Потрібно дивитися у вічі одне одному. Дитина використовує контакт очей з батьками та іншими людьми для емоційного підживлення. Уникання контакту очей слугує однією з перших ознак емоційних негараздів у дитини. Лагідний погляд дорослого знижує тривожність і зменшує страхи у дитини, зміцнює відчуття захищеності та впевненості у собі. Буває так, що батьки використовують контакт очей, коли дорікають чи сварять дитину, наполягають на чомусь. У результаті, на тлі зовнішньої покірності та слухняності у дитини може розвиватися депресія та невроз. Тому важливо враховувати як позитивну, так і негативну дієвість контакту очей.
Фізичний контакт. Потрібно торкатися руки дитини, погладжувати по голівці, обіймати. У повсякденному житті дитина обов’язково має відчувати ніжні дотики. Але ні в якому разі цей вид спілкування не потрібно використовувати надмірно та демонстративно — все має бути природним. Тоді дитина почуватиме себе спокійно та впевнено.
Пильна увага. Дитина має відчувати щире, небайдуже ставлення до неї та турботу з боку дорослих, готовність вчасно допомогти. Пильна увага — життєво важлива потреба кожної дитини. Якщо вона не відчуває такої уваги з боку дорослих, то хвилюється: дитині здається, що вона нічого не варта, що все навколо має більшу цінність, ніж вона.
У результаті вона не відчуває себе захищеною, порушується її емоційний та у цілому психічний розвиток. Вона стає замкнутою та має труднощі у спілкуванні з ровесниками; часто демонструє поведінку вкрай незалежну від дорослих, з якими спілкується. Деякі діти у ситуації дефіциту уваги стають докучливими та нав’язливими.
Дисципліна. Дитині необхідно вміти підкорятися певному алгоритму діяльності, виконувати взяті на себе зобов’язання.
Корекційна робота, спрямована на створення емоційного контакту між дорослим і дитиною, має набувати форм, відповідних віковим та особистісним особливостям кожної дитини. Зокрема, у дошкільному віці потрібно використовувати різні педагогічні прийоми, доступні для розумово відсталого дошкільника: дидактичні та рухливі ігри, ляльковий театр тощо. При цьому потрібно прагнути того, щоб емоційне спілкування якомога швидше перейшло у ділове, що базується на спільних діях дорослого та дитини, а потім і у справжню співпрацю. Лише за умови справжньої співпраці дорослого та дитини можна прищепити їй прагнення до навчання, навчити її опановувати способами засвоєння суспільного досвіду.
Корекція інтелектуального розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
ПІБ автора: Солтис Олена Євгеніївна
Посада: методист
Місце роботи: ДРУ”Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю “Пролісок”
