ЦЕ ПОВЧАЛЬНО!

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Життя багатообразне, і знайомимося ми з її проявами по-різному – провідну роль грає якийсь один з органів чуття. За способом сприйняття навколишньої дійсності психологи ділять людство на три типи.

     Людей, що найефективніше сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами, тих, кому простіше засвоювати нове на слух, – аудіалами і, нарешті, тих, кому легко дізнатися щоб то не було, поторкавши, понюхавши предмет, стикнувшись з ним, – кинестетиками. Виявляється, що ведучий канал сприйняття проявляє себе дуже рано – вже двох – трьохмісячний малюк має чіткі переваги. Якщо постежити за дитиною, можна зрозуміти, до якого типу він належить. Правда, частіше спосіб пізнання буває комбінованим – людина віддає перевагу, наприклад, двом каналам сприйняття.

     Чим краще ми знаємо дитину, тим легше нам з нею спілкуватися і простіше учити. Визначивши улюблений спосіб пізнання малюка, батьки повинні його розвивати: навчаючи дитину чомусь новому, вони тепер можуть враховувати, як йому легко засвоювати інформацію.

Основні характеристики особливостей індивідуального розвитку дитини.

Дитина – глядач (візуал)

Глядачі пізнають навколишній світ візуально, тобто під час сприйняття інформації більше покладаються на зорові відчуття. Їх увага природним чином обернена на видимі ознаки знайомих об’єктів, вони швидко схоплюють і запам’ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форму і розмір. Більшість глядачів мають прекрасну зорово-тактильну координацію і з народження прагнуть в першу чергу розглянути об’єкт, і тільки потім за допомогою жестів характеризують його. Дійсно, більшість глядачів виділяються розвиненою моторикою, тобто рухами, які активізують одночасно очі і дрібні м’язи, наприклад м’язи пальців.

Діти-глядачі люблять розглядати картинки, їм цікаво дивитися на ілюстрації до казки, чим слухати саму казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають в кубики, складають картинки з фрагментів (пазли), ліплять, вирізують – всі їх заняття розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати і писати друкарськими буквами, з легкістю запам’ятовують схеми коротких слів. У більш старшому віці діти-глядачі віддають перевагу настільним іграм, охоче малюють, майструють, моделюють, швидко освоюють комп’ютер, люблять відеоігри.

      Володіючи розвиненішою зорово-тактильною координацією, легко управляються із завданнями, які вимагають розвинених тонких рухових функцій. Оскільки глядачі, як правило, ігнорують будь-які інші подразники на користь візуальних, їм необхідно приділяти особливу увагу розвитку мовних навиків, товариськості і загальної фізичної координації.

Дитина-слухач (аудіал)

     Слухачі пізнають навколишній світ, сприймаючи голоси і звуки, віддають перевагу слуховим відчуттям в порівнянні із зоровими і тактильними. Оскільки мова сприймається на слух, слухачі раніше інших дітей починають говорити і відрізняються великим словарним запасом.

Дітей-слухачів з самого народження легко заспокоює музика або знайомі голоси. Вони з радістю сприймають найпростіші звуки. Більш старші діти люблять співати, розповідати вірші, задають нескінченну кількість питань, правильно і добре розмовляють. Вони виявляють цікавість до читання, а в початковій школі охоче читають вголос і легко запам’ятовують урок вчителя. Вони люблять слухати магнітофонні записи, радіо, швидко запам’ятовують інформацію отриману на слух, віддають перевагу розмовним іграм, наприклад, віршуванню, або іграм що припускає відгадування слів. Слухачі отримують задоволення від читання, часто разом з іншими придумують різні історії і розігрують їх в особах. Оскільки основна увага слухача прикована до мови, вони можуть відставати від ровесників в розвитку навиків, пов’язаних із зоровим і руховим сприйняттям.

Дитина-діяч (кинестетик)

     Діячі пізнають навколишній світ тактильно (або кинестетичним) способом, тобто від безпосереднього торкання або руху. Цей спосіб отримання інформації допускає сильно розвинену моторику, активний рух, як результат – активність великих м’язів (плечей, рук, стегон і т.п.).

     Більшості дітей-діячів невідомий страх. Вони багато рухаються самі і люблять, коли їх розбурхують або підкидають дорослі. Діячі раніше інших дітей починають повзати, а потім і ходити. У дошкільному віці вони віддають перевагу активним іграм, пов’язаним із стрибками, лазінням, бігом, люблять кубики і рухомі іграшки. Унаслідок природженої координації і хорошої орієнтації в просторі діячі частіше піддаються фізичному ризику в порівнянні з іншими дітьми. Основні проблеми, з якими діячам доводиться стикатися вже в дитячому саду, пов’язані з їх нездатністю впродовж тривалого часу залишатися в спокої і концентрувати всю свою увагу на одному предметі. Їх пристрасть, активні ігри на відкритому просторі.

     У початковій школі їх неспокійна поведінка і неуважність на уроках можуть привести до поганої успішності, тоді як поза школою безстрашні і сильні діячі незмінно мають авторитет в середовищі ровесників. В той же час божевільний темперамент більшості діячів обумовлює наявність таких рис їх вдачі, як дратівливість і вразливість. Вони вимагають негайного задоволення бажань і готові долати труднощі. Діячі емоційно нестійкі – їх гнів і радість чергуються з неймовірною швидкістю.

Діячі обожнюють ігри на свіжому повітрі, заняття спортом, наприклад, грають у футбол, плавають, ходять в походи, піклуються про тварин. Подібне переважання фізичного виховання в порівнянні із сприйняттям зоровим або слуховим може привести до виникнення мовних проблем і відставання в навчанні.

• Яким чином пізнаєте світ ви самі, шановні батьки?
• А який спосіб пізнання властивий вашим дітям?

     Виявлення властивого вам способу пізнання може істотно вплинути на правильність вибору методів і вправ, необхідних для занять з дитиною в домашніх умовах, в дошкільному закладі, на створення атмосфери взаєморозуміння батьків і дітей.