РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

     Шановні батьки! У формуванні толерантності у дошкільнят велике значення має розвиток вміння розуміти почуття і стан інших людей, здатність співпереживати й співчувати, вміння спілкуватися з однолітками.

     Пропонуємо рекомендації, які допоможуть вам правильно спілкуватися з вашою дитиною, бо починати виховання толерантного відношення дитини до інших, ви повинні з вашого відношення до вашої власної дитини. Ви є незаперечним взірцем для наслідування для вашої дитини.

Пам’ятайте про це завжди!

 

1. Дайте зрозуміти вашій дитині, що ви її приймаєте такою, якою вона є. Намагайтеся вживати такі вирази як: “Ти найулюбленіший”, “Я тебе люблю будь-якого”, “Яке щастя, що ти у нас є”.

2. Пам’ятайте, що кожне ваше слово, міміка, жести, інтонація, гучність голосу несуть дитині повідомлення про її самоцінність. Прагніть створити у вашої дитини високу самооцінку, підкріплюючи це словами: “Я радію твоїм успіхам”, “Ти дуже багато чого можеш”.

3. Зверніть свою увагу на те, що батьки, які говорять одне, а роблять інше, з часом відчувають на собі неповагу з боку дітей.

4. Перш ніж почати спілкуватися з вашою дитиною, постарайтеся зайняти таке положення, щоб бачити її очі. У більшості випадків вам доведеться сідати навпочіпки.

5. У спілкуванні з дитиною приділяйте велику увагу невербальному (немовному) спілкуванню. Так, замість того, щоб категорично сказати слово “не можна”, спробуйте використовувати ледь помітний жест, погляд або міміку. Сказати, нічого не кажучи, – це найбільше мистецтво виховання, яке свідчить про справжній і глибокому контакті між батьками і дітьми. Намагайтеся виявляти своє ставлення до поведінки дитини без зайвих пояснень і моралей.

6. Прагніть проявляти повну зацікавленість до дитини в процесі спілкування. Підкреслюйте це кивком, вигуком. Слухаючи її, не відволікайтеся. Сконцентруйте на ній всю увагу. Виділяйте їй час для висловлювання, не квапте і не підкреслюйте своїм зовнішнім виглядом, що це вже вам нецікаво.

7. Не говоріть своїй дитині того, чого б ви їй насправді не бажали. Пам’ятайте, що багато з тих установок, які вони отримують від вас, надалі визначає їх поведінку.

8. У спілкуванні з дітьми пам’ятайте, що дитина має право голосу у вирішенні будь-якої проблеми. Тому намагайтеся радитися з нею, а не приймайте рішення тільки самі.

9. Дотримуйтесь принципів рівності та співпраці з дітьми.

10. Не допускайте, щоб ваша дитина знаходилась наодинці зі своїми переживаннями. Знайдіть час і зверніться до неї: “Я бачу, що тебе щось турбує”, “Я бачу, що тебе хтось засмутив”, “Розкажи мені, що з тобою”.

11. Використовуйте різноманітні мовні формули (прощання, вітання, подяки) у спілкуванні з дітьми. Не забувайте вранці привітати дитину, а ввечері побажати їй “на добраніч”. Вимовляєте слова з посмішкою, доброзичливим тоном і супроводжуйте їх тактильним дотиком. Обов’язково, хоч за маленьку послугу, надану дитиною, не забувайте подякувати їй.

12. Постарайтеся адекватно реагувати на вчинки дітей:

• постарайтеся зрозуміти дитину і з’ясувати, що ж стало спонукальним мотивом для її дій; спробуйте вникнути в її переживання;

• оцінюйте не особистість дитини, а дії, які вона скоїла. Наприклад, дитина розбила чашку і тут же можна почути: “Ах ти негідник, знову розбив чашку!”. Найбільш доречним був би такий вислів: “Синку, ти розбив чашку. Ти не порізався? Принеси мені, будь ласка, віник і совок, і ми разом приберемо”. А щоб це не повторилося, цей інцидент можна використовувати як навчання, сказавши дитині: “Я думаю, чашка розбилася тому, що ти її неправильно тримав”;

• дайте зрозуміти дитині, що незалежно від вчинку, ви до неї ставитеся позитивно, не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

13. Намагайтеся не вживати в мові такі фрази, які надовго залишаються у свідомості дитини: “Я зараз зайнятий (а)”, “Скільки разів я тобі казала!”, “Вічно ти в усе лізеш”, “Що б ти без мене робив”.

14. Для того, щоб правильно організувати взаємини з дітьми у процесі спілкування, прагнете долати:

• бар’єр зайнятості (ви постійно зайняті роботою, домашніми справами);

• бар’єр дорослості (ви не відчуваєте переживання дитини, не розумієте її потреби);

• бар’єр “виховних традицій” (ви не враховуєте змін ситуацій виховання і рівень розвитку дитини, намагаючись продублювати педагогічні впливи своїх батьків);

• бар’єр “дидактизму” (ви постійно намагаєтеся повчати дітей).

15. Удосконалюйте комунікативні вміння ваших дітей:

• для розвитку вміння – уважно слухати, не перебивати співрозмовника, нагадуйте їй: “Спочатку послухай, що говорять інші, а потім говори сам”;

• якщо дитина забуває говорити мовні етикетні формули (вітання, прощання, подяки), то побічно нагадайте їй про це;

• для розвитку вміння встановлювати контакт зі співрозмовником, запропонуйте дітям ігрову ситуацію: “Давайте говорити один одному компліменти”;

• для розвитку вміння спілкуватися без слів, запропонуйте їм ігри: “Через скло”, “Іноземець”, “Розкажи вірші руками”. Спробуйте 15 хвилин спілкуватися за допомогою міміки і жестів;

• для розвитку вміння розуміти настрій і почуття іншого, запропонуйте дитині поспостерігати за ким-небудь з родичів. Запропонуйте дітям ігри: “На що схож настрій?”, “Намалюй свій страх і переможи його”;

• для розвитку у дітей почуття емпатії (співпереживання), використовуйте сюжети казок. Спробуйте дізнатися у дітей: казка – це добре чи погано? Що хорошого в казці? Чи є хороші герої? Назви. Чи погані? Хто вони? А чому вони погані? Що хорошого може статися з казковими героями? А що поганого? Намагайтеся читати і завжди обговорювати казки. Створювати нові зі знайомими героями.

 

Шановні батьки! Ви повинні завжди пам’ятати, що виховувати – не означає лише говорити дітям хороші слова, наставляти їх, насамперед – це самим жити за цими правилами. Формування толерантності кожна людина повинна починати з самої себе.