ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

     Шановні батьки! Пам’ятайте! Для дитини початок шкільного навчання – важке випробування, воно збігається з кризою 6-7 років. Дитина в період адаптації може погано себе почувати, тривожитися, турбуватися, відчувати внутрішню напругу. І ваша задача (батьків, вчителя, психолога) допомогти дитині впоратися з об’єктивними труднощами. Будьте уважні по відношенню до дитини, не пропустіть початок труднощів, можливих в адаптаційний  період, в період оволодіння навчальними навичками.

Пропонуємо  поради, які допоможуть вам і вашим дітям в адаптаційний період.

• Підтримуйте дитину в її прагненні стати школярем. Якщо ви будете цікавитися шкільними справами своєї дитини, серйозно ставитися до її досягнень і можливих труднощів, це допоможе першокласнику підтвердити значущість і важливість його нового положення  і діяльності.
• У житті вашої дитини з’явиться людина, більш авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
• Ви неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.
• Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
• Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце – письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною справою – вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни – правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення.
• Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
• Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.
• Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, – провини дитини у цьому немає.
• Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
• За можливістю проводжайте першокласника до школи.
• Прагніть максимально використовувати ранковий час для корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він “встав не з тієї ноги”, підбадьоріть, якщо чимось незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі: повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам’ять вірш, визначити головну мету дня.
• Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок!” тощо. У дитини попереду важка праця.

• Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
• Згадайте слова, які вимовляють найчастіше батьки, коли їх син або дочка повертається зі школи: “Які сьогодні оцінки?” Спробуйте інакше. Зустрівши малюка, запитайте його: “Що сьогодні на уроках було цікавого? Що сподобалося, а що засмутило?”.
• Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на початковому етапі оволодіння навчальними навичками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся справитися з ними на першому році навчання.
• Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
• Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
• Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
• Батьки повинні бути в курсі усього, що відбувається в школі. Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань. Будьте поруч з дитиною. Але здійснюйте не  подавляючий, а дружній контроль. «Ану поділися зі мною, що тобі задали?», «Як ти зрозумів, у чому полягає завдання?», «Як ти плануєш завдання виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?».
• Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя, адміністрації або шкільного психолога.
• Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
• Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
• Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
• Вступ до школи суттєво змінює спосіб життя дитини. Проте варто подбати про збереження різноманіття, радості та гри. У першокласника має залишатися досить часу для ігрових занять.
• Для розвитку особистості дитини дуже важливо, щоб вона продовжувала виконувати якісь домашні доручення. При всій необхідності звикання дітей до нової життєвої ситуації не можна звільняти їх від додаткових обов’язків.
• На перших порах, поки ви не переконаєтеся, що в дитини виробилася відповідальність у виконанні заданого, контроль повинен бути щоденним.
• У перші шкільні дні краще всього сідати за уроки разом з дитиною, поруч, так, щоб при необхідності, швидко зупинити її руку: “Зачекай, давай разом подумаємо!”.
• Але проходить час, і дорослий відсувається подалі. Він все ще стежить за кожною дією малюка, намагаючись спрямовувати і поправляти його, але вже не простягає руку, а зупиняє словом: “Зачекай, подумай”.
• Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою поясніть незрозуміле, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “спробуймо поміркувати разом”, “згадай, як пояснював вчитель“.
• Під час приготування домашніх завдань психологи радять чергувати усні і письмові завдання, починаючи з більш трудомістких. При цьому бажані невеликі перерви з активними рухами.
• Не дратуйтеся і не вважайте втраченим той час, який ви проведете, сидячи поруч з дитиною за письмовим столом.
• Якщо знаходите помилки, або недбалість, звертайте на них увагу дитини, запропонуйте їй все виправити. Але пам’ятайте, головне – не вселяти маленькій людині страх перед вашою критикою. Будьте суворі, але справедливі і доброзичливі. Адже ваша мета – турботлива допомога.
• Підтримайте дитину в її бажанні добитися успіху! У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б її похвалити. Пам’ятайте, що похвала і емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини. Нехай дитина відчує задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху.
• Через 3-4 тижні, якщо все йде благополучно, дорослий відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і “займається своєю справою” (читає книжку, в’яже, шиє), однак неухильно продовжує спостерігати за вчинками дитини, даючи точні завдання і, перевіряючи результати його роботи через певні проміжки часу.
• Через деякий час дитину можна залишати одну, не забуваючи про контроль результатів її діяльності. Так ви привчите дитину до вдумливої самостійності.
• У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: “якщо ти добре вчитимешся, то …”. Це привчає дитину займатися тільки заради чогось. Бажання вчитися повинно постійно залишатися її нагальною потребою. Вчення зі страху бути покараним призводить до того, що в дитини виробляється відраза до навчання та школи.
• Постарайтеся переконати дитину, що уроки – це її справа, бо вчиться вона не для мами з татом і не для бабусі з дідусем.
• У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
• Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.
• Слідкуйте за тим, щоб дитина мала друзів.
• Пам’ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
• Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий  трудовий день – і дитина повинна бути готова до нього. Ваша доброзичливість. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

Завжди пам’ятайте! Дитина – найбільша цінність у вашому житті! Прагніть зрозуміти і пізнати її, ставтеся до неї з повагою, дотримуйтеся найбільш прогресивних методів виховання і постійної лінії поведінки.

Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, і так далі, а просто так, просто за те, що вона є!

Успіхів Вам у вихованні!

- коментарі до “«ЯК НАВЧИТИ ДІТИНУ БУТИ УСПІШНОЮ В НАВЧАННІ»”