Author Archive

14 жовтня відзначається День українського козацтва.

     Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати  на перебіг політичних  подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. Спочатку їх основну масу становили селяни-втікачі. Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать. До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся на річці Дон. Саме слово „козак” має тюркський корінь і означає незалежну людину, яка не має чітко визначеного місця у суспільстві. Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня і Заходу.

      Відроджуючи давні козацькі традиції, в Україні утворилося сучасне українське козацтво як система самодіяльних об’єднань громадян України. Це стало можливим в умовах демократизації суспільного життя в Україні.

      14 жовтня 1991 року у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді відбулося об’єднання козацьких організацій. Першим гетьманом Українського козацтва став В’ячеслав Чорновіл. 17 березня 1992 року Міністерство юстиції зареєструвало Статут Українського козацтва. Після цього розпочався швидкий процес створення козацьких підрозділів не тільки в обласних центрах, а й у містах і районах України.

     Тож, не зважаючи на проблеми, потенціал, який несе в собі Українське козацтво, може бути використаний для патріотичного виховання громадян у дусі відродження лицарського духу та любові до України, готовності захищати її територіальну цілісність.

     Тому вітаємо, всіх, хто вважає себе українським козаком і береже в собі пам’ять про славних лицарів запорозьких, із Днем українського козацтва. Хай Господь береже нас від чвар і розбрату і дасть нам мудрість і терпимість одне до одного заради майбутнього України.

З ДОСВІДУ РОБОТИ

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

     Те, що музика, зокрема класична, здатна поліпшити психоемоційний та фізіологічний стан людини, нині не викликає жодних сумнівів. Та поряд із класичною музикою не варто знецінювати здоров’язбережувального ефекту танцювальних рухів які допомагають зняти нервове та м’язове напруження, підвищити активність і працездатність, нейтралізувати вплив неприємних звуків та шуму великого міста.

     Утім, здоров’язбережувальний ефект будь-яка музика має лише тоді, коли вона дарує радість і задоволення.

      Під час спеціально організованої музичної діяльності в дошкільному закладі у дитини виникають позитивні емоції, що відображаються на її психічному стані, тобто перетворюються на емоційно-естетичні враження.

      Емоційне здоров’я дитини залежить від того, яку інформацію вона отримує: позитивну чи негативну, які емоції переживає.

    Музика, пісні, казки – це той матеріал, який приносить дитині радість, викликає лише позитивні емоції, задоволення, сміх.  Пропускаючи все це через свої почуття і емоції, дитина вчиться бути щасливою.

    Під час музичних занять, розваг використовую різні види музичної діяльності (музично-ритмічні рухи зі співом і без співу, таночки, логоритмічні, ігроритмічні та пальчикові вправи, артикуляційну гімнастику, кінестетичні вправи, вправи на розвиток мовленнєвого слуху, музикотерапію тощо), які знімають із малюків нервову напругу та розумові перевантаження, допомагають дітям здружитися, виконують функцію емоційної розрядки, розвивають пам’ять, уяву, фантазію, творчі здібності, удосконалюють зв’язне мовлення, при цьому благотворно впливають на гармонійний розвиток дитини.

      Велике значення надаю музично-ритмічним рухам, одному  з найулюбленіших занять дошкільників. Завдяки ритмічнім рухам діти позбавляються незграбності, надмірної сором’язливості, виправляють поставу, розвивають м’язи, інші рухливі якості, які допомагають успішно оволодіти іншими видами фізичних вправ, разом з тим прикладні.

     Велика кількість вправ  мають танцювальний характер. Під час танцю діти виконують певні вправи. Ці заняття допомагають розвити організм, зміцнити його, вдосконалити, оздоровити.

      Окремо хочу сказати про здоров’язбережувальне значення співу Оскільки спів – психофізичний процес, пов’язаний з роботою життєво важливих систем, таких як дихання, кровообіг, ендокринна система і інших, важливо, щоб звукоутворення було правильне, щоб дитина відчувала себе комфортно, співала легко і з задоволенням.

     Багато медиків стверджують: музика і спів впливають на здоров‘я людини. Американськими вченими не так давно було встановлено: спів не лише покращує самопочуття і приносить задоволення, але також знімає біль і продовжує життя. Не обов’язково бути професіоналом, щоб на собі випробувати позитивний вплив співу. Вчені встановили: під час співу в мозку людини виробляються особливі хімічні сполуки, які викликають почуття радості і заспокоєння. Дослідники припускають, що спів займає молекули, які відповідають за емоції”. Тому воно здатне викликати певні почуття.

     Правильний режим голосоутворення є результатом роботи з постановки співочого голосу і дихання.

      Дихальні вправи, які використовую під час музичних занять і занять фольклорного гуртка «Жайвір»  надають оздоровчий вплив на обмінні процеси, що грають головну роль у кровопостачанні, в тому числі й органів дихання. Поліпшується дренажна функція бронхів, відновлюється носове дихання, підвищується загальна опірність організму, його тонус, зростає якість імунних процесів.

      Останнім часом стала популярна музикотерапія. Музика має особливу силу впливу на людей. Вона допомагає  легше переносити горе, подвійно відчувати радість. Музика звеличує почуття любові до всього. Крім естетичного значення, вона здатна благотворно впливати на здоров’я людини.

     Створення хорошого настрою, емоційного задоволення допомагає дитині рости здоровою. В народі кажуть «Не від їжі дитина росте, а від радості».

     Найбільш корисною для здоров’я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву ефекту Моцарта.

     Музичне виховання  в системі дошкільної освіти являється впливовою частиною, яка допомагає вирости дитині здоровою, розумною, гармонійно і естетично розвинутою.

З ДОСВІДУ РОБОТИ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Музичні керівники нашого дошкільного закладу в пототочному навчальному році працюють за програмою «Дитина» в групах 5-го і 6-ро років життя, де окремо представлено розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці». Розділ по­дано цілісно, для всіх груп разом.

      Під час групової консультації обговорили питання планування роботи за програмою, згідно всіх розділів програми по кожному віковому періоду, склали орієнтовний щотижневий розподіл занять кожної вікової групи.

     При плануванні музично-естетичної діяльності музичні керівники враховують особливості дитячого колективу та можливості розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі, творчий потенціал вихователів, які є активними співучасниками мистецького освітнього процесу, завдання і зміст заходів, які сплановані у річному плані роботи.

     Педагогічний процес  з музичного виховання в нашому  закладі зорієнтований на виховання в дітей художніх потреб, інтересу до прекрасного в природі, в найближчому оточенні, у повсякденному побуті, що викликає у дітей різного віку емоційні відчуття на основі розділу програми «Дитина» – «При­лучаємось до музичної скарбниці». Музика обов’язково супроводжує проведення розваг, спортивних свят, ранкової гімнастики, фізкультурних занять тощо.

     Структурні частини, з яких складається розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці», мають на меті різ­нобічний музично-естетичний розвиток дитини: вихо­вання любові до пісні й співу, вміння виявити відповідний настрій в інтонації, пластиці, самостійному музикуванні, бажання слухати музику. Це значно полегшило орієн­тування в змісті роботи музичних керівників. У розділі наведено орієнтовний музичний ре­пертуар. З нього музичні керівники вибирають ті твори, які найбільше відповідають їхнім задумам. Водночас вони і самостійно добирають музичні твори, дбаючи про їх високий художній рівень та доступність, це стосується творів по слуханню, пісенного репертуару, таночків та гри на музичних інструментах. Пісенний ма­теріал музичні керівники транспонують відповідно до вікових можливостей дітей своїх вікових груп.

     Перспективне планування допомагає муз керівникам надати педагогічному процесу визначеності, цілеспрямованості, системності, поетапності здійснення.

     Перспективні плани складаються у довільній формі на місяць і дозволяють спроектувати виконання музично-естетичних завдань усіх видів мистецької діяльності дітей дошкільного віку. Вони включають в себе слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, розвиток пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж місяця.

      План освітньо-виховної роботи музичних керівників розробляється індивідуально для кожної вікової групи. У ньому визначаються форми роботи з дітьми: заняття, індивідуальна робота, свята і розваги, діагностика музичних здібностей дітей дошкільного віку, – що зумовлено особливостями змісту професійної діяльності фахівців.

      Проведення музичних занять планується двічі на тиждень.

    Музичні заняття – це основна форма музичного виховання у дитячому садку, які є систематичними і спрямовані на всебічний розвиток дошкільників та формування їхніх музичних здібностей. Плануючи музичні заняття, музичні керівники Марченко О.І., Журавель О.В. і Климова А.Г. обов’язково враховують вікові особливості дітей, зокрема їхню розумову, фізичну та емоційну підготовленість до того матеріалу, який планується подавати.

Читати повністю »

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: завідувач ДНЗ М.А. Осадча

    Сьогодні мама готує обід, а маленька донечка смикає маму і просить погратися. У мами бракує часу, тому, що незабаром прийдуть гості. Тоді мама взяла якусь невідому річ, вимила огірок, моркву, картоплю, помідор, яблуко і вирізала зірочки, кружечки, спіральки. Вона віддала всі ці чудові речі донечці. І тут така гра почалась.

 Веселі макарони.

     Макарони іноді бувають різноманітних форм. Знайдіть коробочку, в яку з кожної пачки ви будете відсипати по 10 макаронин різної форми. Настане час, і ви дасте їх маляті.  Макарони із дірочкою можна нанизувати на нитку , та робити з них намиста і браслети. Потім малюк із задоволенням розфарбує їх. Із дрібних макаронів можна виготовити веселе пано, намастивши посередньо клеєм аркуш паперу.

Малюємо шоколадом.

     Розтопіть на вогні плитку шоколаду, перелийте його в чашку, нехай захолоне, щоб був теплий і ще рідкий. Дайте малюку велику мірну ложку та запропонуйте помалювати шоколадом. Не страшно, що дитина  забрудниться, нехай малює пальчиками. Пальчики, між іншим, так смачно облизувати!

 Картопляні печатки.

     Візьміть 2 -3  картоплини, розріжте навпіл. Потім на зрізі зробіть які – небудь геометричні фігури, наприклад, квадрат, кружечок, трикутник. Якщо зможете, виріжте складніші фігури – мордочки, тваринок. Заздалегідь приготуйте кілька кришечок із різними фарбами та аркуш паперу. Запропонуйте дитині «друкувати» картоплею різноманітні картини.

Солодка казка.

     Головне – не проґавити момент, коли дитина виявляє цікавість до кухні та всього того, що там відбувається. Спробуйте в один з похмурих дощових  днів програти з нею солодку казку. Це чудова розвивальна гра, за допомогою якого малюк отримає поняття про форму, розмір та обсяг. А ще він стане творцем і учасником цікавої казкової історії, із задоволенням поласує печивом власного приготування.

     У вас є формочки для випікання? Немає? Тоді придбайте, причому бажано, щоб за їх  допомогою ви змогли випікати справжніх казкових героїв. Дитина обов’язково повинна бути не просто спостерігачем, а й учасником процесу.

ПОРАДИ  БАТЬКАМ

Підготувала: медична сестра ЛФК Тарасюк Н.А.

    Діти, які страдають ДЦП, у більшості випадків не вміють плавно та глибоко дихати. Дихання у них частіш за все поверхове, не ритмічне, приривчасте, з затримкою видиху. Ці відхилення від норми у стані дихального апарату здійснюють негативний вплив на розвиток мови, нормалізацію працездатності, появу мимовільних рухів та обмін речовин в організмі.

    Правильне глибоке дихання сприяє зниженню тонусу спастично напружених м’язів, в тому числі і м’язів грудної клітини, збільшуючи тим самим надходження кисню в організм дитини. Тому навчанню дитини правильному диханню треба приділити особливу увагу.

Починати треба з навчання активного видиху:

• Сидячі або лежачи, подмухати на султанчик, на прапорець, виготовлений з паперу, тканини.
• Подути на паперовий вітряк.
• Через трубочку (гумову або пластмасову) подути на ватні кульки. Ускладнити вправу можна за рахунок збільшення відстані (чим далі предмет, тим сильніший потрібен видих).
• Дути на мильну воду крізь трубочку, роблячи багато дрібних бульбашок, потім – одна велика бульбашка.
• Надувати легкі гумові іграшки (підраховуючи
• кількість видихів, які були потрібні при надуванні).
• Виконувати видих з промовлянням шиплячих звуків.
• Дути в дудочку.
• Повільне проспівування голосних звуків.
• Тривалий видих через рот крізь соломинку у воду як найдовше з метою здійняти багато бульбушок.

     Після того, як дитина навчиться виконувати видих та вдих, треба вчити її узгоджувати дихання з рухами.

     Шановні батьки!

Пропонуємо вам декілька вправ, використовуючи які ви розвинете фізіологічне та мовленнєве дихання вашої дитини.

Вправи, де видих виконується з промовлянням звуків: «Маятник», «Гуси летять», «Жучок», «Гуси шиплять», «Рубаємо дрова», «Насос», «Паровоз», «Каша кипить», «Годинник» тощо.