‘Методична служба’

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Підготувала: вихователь-методист: Васильєва Н.А.

За змістом загадки повинні відповіда­ти завданням всебічного розвитку, містити виховну думку, відповідати віко­вим і психологічним особливостям дітей, бути доступною.

Основа для відгадування загадок — достатньо повні уявлення про предмети і явища, тому необхідно враховувати досвід дітей, як колективний, так і індивідуальний.

Загадка повинна мати повну і точну характеристику предмета або явища, опис типових ознак. Вона повинна бути цікавою, грамотною, образною, мати ігровий характер.

Для дітей молодшої групи характерне емоційне сприймання. В молодшому віці активно розвиваються увага, па­м’ять, яка стає наочно-образною, фор­мується уява. Завдяки цьому на основі словесного опису діти можуть створити образ предмета.

Тематика загадок обмежена невели­ким життєвим досвідом дітей. Це загад­ки про іграшки, свійських тварин, деякі предмети домашнього вжитку, продукти харчування. Загадки можуть мати підказку.

Загадки для дітей молодшої групи по­винні бути лаконічні, з яскравими харак­теристиками, конкретними образами, не повинні бути докладними.

У дітей молодшої групи ще малий життєвий досвід та не сформоване абстрактне мислення, тому часто вихо­ватель сам дає відповідь на загадку. Бажано відгадку показати, використавши малюнки, іграшки тощо і обов’язково ще раз повторити текст загадки. Діти будуть запам’товувати загадку і наступ­ного разу самі її відгадуватимуть.

Діти середнього дошкільного віку вміють виділяти в предметах різні якості і властивості (форму, колір, вели­чину, матеріал, смак, запах, призна­чення та ін.), порівнювати предмети між собою.

Відповідно до освітніх програм виховання в дошкільному закладі, діти цього віку знайом­ляться з особливостями овочів, фрук­тів, характерними ознаками тварин, вчаться спостерігати явища природи, дізнаються про призначення предметів домашнього вжитку, транспорт.

Тематика загадок: свійські і дикі тва­рини, предмети домашнього вжитку, одяг, їжа, явища природи, засоби пере­сування.

Загадки можуть бути докладні, як роз­повідь про предмет. Можна добирати загадки з простими порівняннями і про­зорими метафорами.

Подібні образні засоби зрозумілі дітям завдяки великій зовнішній подібності.

Дітям середньої групи вихователь інакше підносить загадку. Він її загадує, допомагає відгадати і разом з малюка­ми з’ясовує, що саме підказало відгад­ку. Тексти загадок вивчаються з дітьми в другу половину дня під час індивіду­альної роботи. На кінець середньої гру­пи з дітьми можна проводити розваги на основі загадок.

Старші дошкільники знайомляться з живою і неживою природою, спостеріга­ють за тваринами, птахами, комахами, їх поведінкою, способами життя. Вони слідкують за ростом і розвитком рос­лин, збирають плоди і насіння, відміча­ють зміни погоди.

У дітей поглиблюються знання про працю людей, знаряддя праці, про транспорт, техніку та її призначення.

Тематика загадок: тварини, птахи, ри­би, комахи, рослини, явища природи та їх закономірності, предмети вжитку, знаряддя праці, засоби пересування, зв’язку, інформації, спорт, людина, гра­мота, книга. Характеристика предмета може бути короткою, але одна з ознак має бути характерною:

Діти старшого дошкільного віку не просто відгадують загадку, а вже самі повинні пояснити, чому саме така відгадка. Діти можуть загадувати загад­ки один одному. Доцільно проводити «Вечори загадок», розваги з елемента­ми змагання, літературні вікторини. Дітей навчають складати описи-загадки. Щоб опис-загадку інші діти змогли відгадати, вона повинна бути образ­ною, яскравою, точною. А наявність у дітей необхідних вмінь, знань, навичок буде залежати від роботи вихователя з малюками і його творчого підходу до роботи з загадками.

Таким чином, при добиранні загадок для дітей дошкільного віку необхідно враховувати:

– відповідність тематики загадок виховним і освітнім завданням і життєвому досвіду дітей;

– повноту і конкретність характе­ристики предмету чи явища;

– доступність мови і ступені складності художнього образу;

– тип логічної задачі і характер розумової операції при відгаду­ванні.

Загадки широко використовують на заняттях, як складову частину і на спеціальних заняттях на загадування і відгадування загадок, в побутовій і ігровій діяльності.

Для закріплення знань про характерні ознаки предметів, їх призначення, спо­соби використання загадки — не­замінний засіб. Використання загадок на заняттях — один з важливих прийомів навчання. Вони входять до всіх занять з різних розділів програми.

Як правило, широко використовують­ся загадки на заняттях з розвитку мовлення дітей: під час спостережень, екс­курсій, екскурсій-оглядів, бесід, розгля­дання картин, читання художніх творів, опису предметів, слухання радіо, під час дидактичних ігор.

Загадки використовують як прийом, який спонукає до засвоювання знань, необхідних для спостережень.

Загадки використовують не тільки на початку і в процесі спостережень. Їх можна використовувати як закінчення і узагальнення процесу спостереження.

Використовуються загадки під час розповідання, читання художніх творів.

Можна загадувати загадки про героїв літературних творів, діафільмів, мультфільмів.

У старшому віці проводяться спе­ціальні заняття на загадування і відгадування загадок. їх може бути кілька видів, різноманітних за своєю структурою, найчастіше такі заняття прово­дяться у вигляді дидактичних ігор: «Назви квітку», «Хто тут живе?», «Магазин», «Зберемо посилку», «Відга­дай».

З метою навчити дітей самостійно складати загадки проводиться гра «Відгадай».

Використовуються загадки і під час режимних процесів — в роздягальні, у ванні, спальні.

Під час умивання доцільно викорис­товувати загадки про речі туалету.

У спальній кімнати, коли діти готують­ся до сну, або вдягаються після сну, можна використати загадку про постіль.

Під час чергування можна використо­вувати побутові загадки.

Таким чином, використання загадок дає змогу виховувати допитливу, вдум­ливу, творчу людину. Загадки збагачу­ють знання дітей, перевіряють рівень інтелектуальної підготовки, вчать мис­лити, обґрунтовувати свої міркування.

         

• Робота повинна бути організована так, щоб кожна дитина брала в  ній участь з бажанням, виявляла ініціативу, відчувала свою значимість.
• Підтримуйте самостійність дітей.   Допомагайте дитині, не виконуючи роботи замість неї.
• Залучайте до участі в проекті сім’ї вихованців, зміцнюючи як внутрішньосімейні зв’язки, так і зв’язки батьків з ДНЗ.
• За потреби допомагайте вихованцям у пошуку джерел, що є необхідними для них в роботі над проектом.
• Ставтесь до роботи дітей серйозно, хваліть їх за найменші досягнення.
• Не акцентуйте увагу на помилках дитини, а допоможіть їй знайти і виправити їх.
• Виявляйте доброзичливість, зацікавленість щодо дитячих досліджень.
• Розвивайте дитячу фантазію, не обмежуйте її межами «дорослих стереотипів».
• Враховуйте вікові та індивідуальні особливості дітей.
• Впроваджуйте інтерактивні методи спілкування вихователя та вихованців, а також дітей між собою.

• Перший крок  – виділення (дорослими чи дітьми) проблеми, яка відповідає потребам дітей чи обох сторін.
• Другий крок – спільне визначення мети проекту, мотиву майбутньої |прийдешньою|діяльності, прогнозування результату.
• Третій крок –  планування діяльності дітьми при незначній  допомозі дорослого; визначення засобів реалізації проекта.
• Четвертий крок – виконання дітьми проекта; диференційована допомога дорослого.
• П’ятий крок – обговорення результату: ходу роботи, дій кожного, з’ясування причин успіхів і невдач.
• Шостий крок – спільне визначення перспективи розвитку проекта.

     На другому етапі активність дорослого дещо знижується. Він не тільки генерує свої ідеї, але й підключається до реалізації ідей дітей. Дуже важливо, щоб дорослий був здатен|здібний| захопитися тим, чим в даний момент зайнята дитина, захопитися щиро, з повною віддачею; прийняти її інтереси, бажання, мету і поглибити її, в тому числі і за рахунок включення в цей процес особистої мети і задач.

• Перший крок  – інтригуючий початок, визначення проблеми, яка відповідає потребам дітей.
• Другий крок – постановка мети проекта, його мотивація.
• Третій крок – залучення дітей до участі в плануванні діяльності і реалізації наміченого плану.
• Четвертий крок – спільний рух дорослого і дітей до результату.
• П’ятий крок – спільний аналіз виконання проекту, переживання результату.

     Перші спроби дітей самостійно вирішити проблему необхідно помічати і заохочувати. Це допомагає дитині зрозуміти, що вона робить правильно, а де допускає помилки.

         

      Творче проектування вимагає від педагога терпіння,  любові до дитини, віри в її можливості на шляху входження в світ дорослих. Воно не вписується в існуючі  організаційні основи дошкільного виховання і навчання, що ускладнює його широке використання в практиці. Але політехнологізм в освіті сьогодні неминучий, якщо ми визнаємо дошкільника системою, що саморозвивається. Освітній простір повинен формувати у людини головну потребу – потребу в саморозвитку. Для педагога, який навчився працювати на технологічному рівні, головним орієнтиром завжди буде саморозвиток вихованця.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

  Як показує практика, в останні роки збільшилась кількість дітей, які не бажають йти до школи. Це свідчить про те, що у них різко знизилась мотивація до процесу набуття знань. В зв’язку з цим актуальною стає необхідність введення в зміст освіти дошкільників пошукової діяльності, яка потребує використання знань і вмінь в новій для них ситуації, для вирішення нових проблем.

 Використання технології проектування як однієї із форм пошукової діяльності, дозволяє ефективно вирішити важливі задачі  розвитку творчих здібностей дітей-дошкільників. За визначенням В. Роттенберга, пошукова діяльність – це активна поведінка (розвиток думки, фантазії, творчості) в умовах невизначеності. Така діяльність стимулює внутрішній розвиток дитини і в якійсь мірі впливає на особистість в цілому.

  Сучасний психолог Д.І. Фельдштейн, досліджуючи особливості взаємовідношення світу дорослих і світу дітей, прийшов до висновку: нові форми співтворчості, співдіяльності дозволять знайти джерело не тільки емоційно насичених переживань, але й розвитку (при збереженні індивідуальності кожного суб’єкту культури).

  І таким джерелом може стати творчий проект, сутність якого – свобода його учасників в вираженні суб’єктивної думки, в виборі як змісту діяльності, так і засобів вирішення проблеми.

  Проектна діяльність дошкільника розвивається поетапно, при безпосередній участі і підтримці дорослого.                                       

    В процесі проектування дитина може виступати як замовник або виконавець і безпосередній учасник від зародження ідеї до отримання результату, а також експерт.

  Характер участі дитини в проектуванні постійно змінюється. Так, в молодшому дошкільному віці вона переважно спостерігає за діяльністю дорослих; в середньому – епізодично бере участь і освоює роль партнера; у старшому – переходить до співпраці.

 В віці від 3,5 – 4 до 5 років проектна діяльність формується на наслідувально-виконавському рівні. Відсутність життєвого досвіду, недостатній рівень розвитку інтелектуально-творчих здібностей не дозволяє дитині в повній мірі проявляти самостійність в виборі проблеми і її вирішенні – активна роль належить дорослому. Уважне відношення до потреб дітей, до їхніх інтересів допомагає достатньо легко визначити проблему, яку діти «заказують». Таким чином,  дитина молодшого і середнього дошкільного віку виступає в ролі замовника проекту (явно чи неявно для себе), а його здійснення відбувається на наслідувально-виконавському рівні. Як показує практика, діти з бажанням і інтересом виконують завдання, які пропонує їм дорослий. Ця цікавість обумовлена тим, що ці завдання задовольняють потреби дитини, допомагають реалізувати себе в активній діяльності. Крім того, дитину захоплює сам процес спільної діяльності з дорослим.

Наприкінці 5-го року життя діти вже накопичують деякий  соціальний досвід, який дозволяє їм перейти на новий – розвиваючий – рівень проектування.  Перш за все це досвід спілкування з однолітками,  досвід спільних переживань (загальні радощі, турботи, сум). Це також досвід різноманітної спільної діяльності, яка вимагає від дітей вміння  узгоджувати дії, надавати один одному допомогу. В цьому віці продовжує розвиватися самостійність, дитина вже здатна стримувати свої імпульсивні спонукання, терпляче вислуховувати дорослого і однолітків. Іншими стають відносини з дорослими: дошкільник рідше звертається до них з проханнями, активніше організує спільну діяльність з однолітками. Розвивається самоконтроль і самооцінка – діти здатні достатньо адекватно оцінювати як свої власні вчинки,  так і вчинки однолітків.

 В цьому віці активно розвивається проектна діяльність дошкільників. Вони приймають проблему, уточнюють мету, здатні вибрати необхідні засоби для досягнення результату діяльності. Більш того, не тільки проявляють готовність приймати участь в проектах, запропонованих дорослим, але й самостійно знаходять проблеми, які є відправною крапкою творчих, а також дослідницьких, пригодницьких, дослідно-орієнтованих проектів. 

  Співучасть в діяльності – це спілкування “на рівних”, де ніхто не вказує, не контролює, не оцінює. Впровадження технології в практику надає можливість педагогові гуманізувати навчання і виховання дошкільника, враховувати, що особистість дитини самоцінна, і у неї вже є якийсь досвід в сприйнятті навколишнього світу.

  З досвіду роботи добре відомо, що повага до особистості дитини, схвалення її цілей, запитів, інтересів, створення умов для самовизначення, самоорганізації активно розвиває співтворчість. Захищена від насильницького втручання, діяльність дітей проявляється в неповторних формах гри, казки, подорожі, пригод, експериментування. У розвивальному просторі дитячого садка діти виготовляють розвиваючі ігри, складають казки, моделюють костюми, створюють журнали і книги.

  Колективні переживання зближують дітей один з одним і з дорослими, сприяють поліпшенню мікроклімату в групі. Отже, технологія проектування є унікальним засобом забезпечення співпраці, співтворчості дітей і дорослих, способом реалізації особистісно-орієнтованого підходу до освіти.