‘Методична служба’

Співдоповідь до педради з питання:

«Розвивальне середовище – неообхідна умова розвитку особистості дитини через різні види діяльності»

 

Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Центральною фігурою освітнього процесу є дитина — мовленнєва особистість. Пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали її повноцінному становленню, триває у роботі зі старшими дошкільниками. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, на довіру, на помилку та доброзичливе ставлення. Перший і найваж­ливіший компонент успішного процесу — насичення мовленнєвого середовища, в якому постійно чи тим­часово перебуває малюк, зразками рідної мови.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності й особливим результатом її зусиль в освоєнні життєво­го простору.

Мірою розвивальності можна вважати такі компо­ненти, які сприяють створенню та розширенню світо­гляду дитини, формують у неї гуманні переживання, базові особистісні якості, що виявляються в мовлен­нєвій компетентності. Оскільки кожна дитина має свій вектор розвитку, мовленнєвого зростання, то фіксуєть­ся й оцінюється динаміка саме її змін, що може прояв­лятись у засвоєнні та користуванні мовленнєвими і не-мовленнєвими засобами задля встановлення контактів із довкіллям.

Середовище тоді набуде вільного розвивального зміс­ту, коли дитина самостійно зможе обирати однолітків для спілкування або гри, трудової чи іншої діяльності, зважаючи на взаємну прихильність, територіальне пере­бування, враження від попередніх контактів. Це перед­бачає наповнення її досвіду такими способами і форма­ми мовленнєвої взаємодії, які б варіювалися залежно від тривалості контактів, кількісної та статевої характерис­тик угруповань, від змісту діяльності. Важливо наголо­сити, що дитина є дослідником та експериментатором не лише щодо обладнання, іграшок чи природних явищ, а й щодо власного мовлення.

Читати повністю »

(Доповідь до педагогічної ради з питання:

«ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКА В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ» від 26.02. 2015 року)

 

Підготувала: завідувач Осадча М.А.

Дитинство – це початковий період формування особистості. В цей період відбувається стрімкий фізичний і психічний розвиток дитини – формування якостей, які творять з неї людину, закладаються основи характеру людини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, засвоюються моральні норми поведінки.

 

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей.

 

Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

 

В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Існують психологічні передумови для формування у дітей уявлень про історію та культуру, виховання морально – патріотичних почуттів. Морально-патріотичне виховання є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, саме в цьому основа життєздатності будь-якого суспільства і держави, спадкоємності поколінь.

 

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до людини взагалі, до Батьківщини. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

 

Частиною історичного компонента є цивільно-патріотична спрямованість, як соціально-моральна категорія. Вона відображає потреби, мотиви, інтереси, установки, пов’язані з цивільно-патріотичної культурою і виступає активною рушійною силою у прагненні до оволодіння, вивченню, збереженню та передачі багатих традицій та історичного минулого України, розвитку інтересу до духовної спадщини, пізнання історії малої Батьківщини, самореалізації та самовдосконалення як громадянина, службовця своїй Вітчизні. Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання.

 

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу.

 

Система освіти повинна бути покликана забезпечити виховання патріотів Украïни, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особи, що володіють високою моральністю і виявляють національну і релігійну терпимість.

 

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру. Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – одне із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, до рідного мiста та країни вцiлому.

 

Дошкільний заклад, як початкова ланка системи освіти, зобов’язана вирішувати завдання морально-патріотичного виховання дошкільнят. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини є накопичення ними соціального досвіду життя у своєму мiстi, засвоєння прийнятих у ньому норм поведінки, взаємин, залучення до світу його культури.  Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.

 

Виховання дітей в дитячому саду здійснюється щомиті: на заняттях, заходах, святах, в грі і в побуті. Робота будується таким чином, щоб вона проходила через серце кожного вихованця дитячого садка. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

  

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину.

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: вихователь Гой С.О.

 

• Використовуйте різні форми художньої діяльності: колективну творчість, самостійну і ігрову діяльність дітей з освоєння нетрадиційних технік зображення.

 

• У плануванні занять з образотворчої діяльності дотримуйтесь системи і наступності використання нетрадиційних образотворчих технік, враховуючи вікові та індивідуальні здібності дітей.

 

• Піідвищуйте свій професійний рівень та майстерність через ознайомлення і оволодіння новими нетрадиційними способами і прийомами зображення.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    Читати повністю »

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Музичні керівники нашого дошкільного закладу в пототочному навчальному році працюють за програмою «Дитина» в групах 5-го і 6-ро років життя, де окремо представлено розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці». Розділ по­дано цілісно, для всіх груп разом.

      Під час групової консультації обговорили питання планування роботи за програмою, згідно всіх розділів програми по кожному віковому періоду, склали орієнтовний щотижневий розподіл занять кожної вікової групи.

     При плануванні музично-естетичної діяльності музичні керівники враховують особливості дитячого колективу та можливості розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі, творчий потенціал вихователів, які є активними співучасниками мистецького освітнього процесу, завдання і зміст заходів, які сплановані у річному плані роботи.

     Педагогічний процес  з музичного виховання в нашому  закладі зорієнтований на виховання в дітей художніх потреб, інтересу до прекрасного в природі, в найближчому оточенні, у повсякденному побуті, що викликає у дітей різного віку емоційні відчуття на основі розділу програми «Дитина» – «При­лучаємось до музичної скарбниці». Музика обов’язково супроводжує проведення розваг, спортивних свят, ранкової гімнастики, фізкультурних занять тощо.

     Структурні частини, з яких складається розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці», мають на меті різ­нобічний музично-естетичний розвиток дитини: вихо­вання любові до пісні й співу, вміння виявити відповідний настрій в інтонації, пластиці, самостійному музикуванні, бажання слухати музику. Це значно полегшило орієн­тування в змісті роботи музичних керівників. У розділі наведено орієнтовний музичний ре­пертуар. З нього музичні керівники вибирають ті твори, які найбільше відповідають їхнім задумам. Водночас вони і самостійно добирають музичні твори, дбаючи про їх високий художній рівень та доступність, це стосується творів по слуханню, пісенного репертуару, таночків та гри на музичних інструментах. Пісенний ма­теріал музичні керівники транспонують відповідно до вікових можливостей дітей своїх вікових груп.

     Перспективне планування допомагає муз керівникам надати педагогічному процесу визначеності, цілеспрямованості, системності, поетапності здійснення.

     Перспективні плани складаються у довільній формі на місяць і дозволяють спроектувати виконання музично-естетичних завдань усіх видів мистецької діяльності дітей дошкільного віку. Вони включають в себе слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, розвиток пісенної, музично-ігрової, танцювальної творчості та програмовий репертуар до кожного виду дитячої музичної діяльності, який буде опрацьовуватись на заняттях упродовж місяця.

      План освітньо-виховної роботи музичних керівників розробляється індивідуально для кожної вікової групи. У ньому визначаються форми роботи з дітьми: заняття, індивідуальна робота, свята і розваги, діагностика музичних здібностей дітей дошкільного віку, – що зумовлено особливостями змісту професійної діяльності фахівців.

      Проведення музичних занять планується двічі на тиждень.

    Музичні заняття – це основна форма музичного виховання у дитячому садку, які є систематичними і спрямовані на всебічний розвиток дошкільників та формування їхніх музичних здібностей. Плануючи музичні заняття, музичні керівники Марченко О.І., Журавель О.В. і Климова А.Г. обов’язково враховують вікові особливості дітей, зокрема їхню розумову, фізичну та емоційну підготовленість до того матеріалу, який планується подавати.

Читати повністю »