‘Методична служба’

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Підготувала: завідувач Осадча М.А.

 

Роль дошкільного дитинства полягає в оволодінні загальними людськими знаннями, уміннями, у набутті психічних якостей, необхідних для життя (оволодіння мовою, орієнтація у просторі й часі, сприймання, мислення, уява, прилучення до творів мистецтва, формування стосунків з людьми тощо).   Пізнаючи навколишній світ, розвиваючись розумово, дитина вчиться спостерігати, робити висновки, порівнювати, узагальнювати, у неї виникає інтерес до пізнання причини явищ, відкриття суттєвих зв’язків між речами.

Дошкільне дитинство забезпечує загальний розвиток, який слугує фундаментом для набуття спеціальних знань і навичок з різних видів діяльності для подальшого виду діяльності дошкільника – навчання.

Усі новоутворення дошкільного віку є не сумою знань, а певним рівнем пізнавальної активності, самостійності, творчості, ставлення до себе і до інших. Сформовані у цей період якості визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до світу, значною мірою є основою її життєдіяльності у майбутньому.      

Усвідомлення своєї поведінки і початок особистої самосвідомості – одне з головних новоутворень дошкільного віку. Старший дошкільник починає розуміти, що він вміє, а що ні, він знає своє обмежене місце в системі відносин з іншими людьми, усвідомлює не тільки свої дії, але і свої внутрішні переживання – бажання, уподобання, настрої і інше. У дошкільному віці дитина проходить шлях від «Я сам», від відділення себе від дорослого до відкриття свого внутрішнього життя, яке і становить суть особистої самосвідомості.

Всі найважливіші новоутворення дошкільника зароджуються і спочатку розвиваються у провідній діяльності дошкільного віку – сюжетно-рольовій грі.

Сюжетно-рольова гра є діяльність, у якій діти беруть на себе ті чи інші функції дорослих людей і в спеціально створюваних ними ігрових, уявних умовах відтворюють (або моделюють) діяльність дорослих і відносини між ними.

Крім сюжетно-рольової гри, яка є головною діяльністю дошкільника, існують інші види ігор, серед яких зазвичай виділяють «режисерські ігри», «гри-драматизації» і «гри з правилами» (рухливі й настільні).

Читати повністю »

Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя.

Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж­ливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман­ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале­жить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ­ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися.

Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після про­ведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій випо­внилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього.  

Діти старшого  дошкільного  віку повинні усвідомленіше  ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з ми­лом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, корис­туватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і на­вчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити по­суд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядку­вати себе, причесатися.

Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв’язання рекомендується ви­користовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:

• безпосереднє навчання;
• демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;
• систематичне нагадування дітям про необхідність дотримува­тися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.

Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко ви­конували дії, дотримувалися правильної послідовності.

У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У стар­ших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Про­те, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різнома­нітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров’я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам’ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцню­ються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.

Обов’язковою умовою формування гігієнічних навичок у ді­тей, виховання звички до здорового способу життя є висока сані­тарна культура персоналу дошкільного закладу.

Ще одна важлива умова – єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихова­телем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім’ї. Обов’язок батьків – постійно закріплювати гігієнічні на­вички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил.

 ВИДИ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК

Умивання:

• учити дітей закочувати рукава;
• намилювати руки до утворення піни;
• набирати в долоні потрібну кількість води;
• умивати обличчя обома руками;
• мити руки до ліктя з милом;
• мити шию і вуха;
• досуха витирати руки;
• користуватися особистим рушником;
• не струшувати воду з рук.

Чищення зубів:

• учити дітей набирати зубну пасту на щітку;
• правильно чистити зуби щіткою;
• полоскати рот.

Причісування:

• учити дітей зачісувати волосся, якщо воно розпатлане;
• розчісувати волосся і заплітати коси;
• стежити за станом волосся.

Одягання:

• учити дітей бути охайними;
• вішати одяг на спинку стільця і складати на сидінні колготки;
• зав’язувати шнурки черевиків на бантики;
• зав’язувати і розв’язувати мотузочку на зимовій шапці;
• застібати та розстібати ґудзики на нижньому і верхньому одязі;
• зашнуровувати та розшнуровувати черевики;
• надягати і знімати одяг;
• узуватися;
• самостійно або за допомогою дорослих усувати недоліки в одязі;
• складати одяг правим боком;
• дотримуватися раціональної послідовності під час одягання та роздягання.

Чищення і миття взуття:

• учити дітей очищати взуття від бруду після повернення з ву­лиці в приміщення;
• протирати вологою ганчіркою взуття, що забруднилося;
• мити взуття, не заливаючи воду всередину;
• намащувати черевики кремом для взуття;
• начищати черевики щіткою до блиску.

Догляд за верхнім одягом:

• учити дітей зчищати пил із верхнього одягу щіткою для одягу;
• стежити за чистотою і привабливістю одягу.

Прибирання ліжка:

• учити дітей розстеляти ліжко перед сном;
• складати простирадло;
• розпрямляти простирадло після сну;
• струшувати простирадло;
• складати ковдру навпіл;
• прибирати ліжко після сну.

Прийом їжі:

• учити дітей мити руки перед їжею;
• акуратно їсти;
• брати хліб і накладати їжу в тарілку стільки, скільки з’їси;
• жувати із закритим ротом;
• користуватися серветкою;
• правильно сидіти за столом;
• користуватися ложкою, виделкою, столовим ножем;
• ретельно пережовувати їжу.

Пиття:

• діти повинні ополоскувати склянку перед використанням;
• наливати води в склянку стільки, скільки вип’єш;
• пити, не обливаючись.

Поведінка у туалеті:

• діти повинні вміти користуватися туалетним папером;
• мити руки після відвідування туалету.

Утримання носа в чистоті:

• діти повинні вміти своєчасно користуватися носовою хусткою.

Зміна одягу з урахуванням погодних умов:

• учити дітей одягатися тепліше, якщо похолодає;
• на сонці носити головний убір;
• піднімати комір за вітряної погоди;
• знімати зайвий одяг, коли спекотно.

Утримання особистих речей у порядку:

• діти повинні завжди прибирати за собою;
• дбайливо поводитися з кожною річчю;
• класти речі на місце;
• розташовувати їх таким чином, щоб було зручно ними корис­туватися.

Перехід навичок у звички досягається систематичним повто­ренням їх в однакових або схожих умовах. Якщо, наприклад, дитину навчили акуратно складати кубики до коробочки або ящи­ка і вимагають робити це щоразу після гри, то поступово у неї закріпиться звичка, вона почне складати кубики без нагадування дорослих.

Поки звичка не закріпилася, дитина потребує контролю і вка­зівок дорослих, а також заохочення, похвали, схвалення.

Увічливість, доброзичливість, розмірене спокійне мовлення вихователя, охайний зовнішній вигляд, порядок у групі мають велике значення у формуванні культурно-гігієнічних навичок у дошкільників.

 Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А. 

Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу «Я.

Ця парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме: Законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Базовому компоненті дошкільної освіти» (Державному стандарті дошкільної освіти) та ін.

Сучасними психологами і педагогами вивчаються умови, найбільш сприятливі для цілісного розвитку дитини як особистості, формування її психічного здоров’я (О.Л. Кононко, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Л.Д. Мельник, З.П. Плохій). Проблему фізичного розвитку дітей дошкільного віку досліджують О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, Л.А. Сварковську та ін. У працях І.І. Брехмана, О.Д. Дубогап, Р.З. Поташнюк та ін. значна увага приділяється питанням дотримання підростаючим поколінням здорового способу життя.

Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей старшого дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя.

Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних завдань:

Систематизувати знання дітей про:

• фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);

•    психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);

• соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

•   у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;

•   у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;

•   у соціальній сфері здоров’я:  оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

•    самостійного виконання оздоровчих процедур;

•    прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;

•   дотримання здорового способу життя.

Одним із актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям дошкільних навчальних закладів. Великий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили…».

Навчально-виховний процес з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

• науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);
• доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);
• наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);
• системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);
• урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);
• активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

Для формування компетенції дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу, використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор „Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

Старших дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо), пропонувати виконувати їх з членами родини.

Читати повністю »

4. Дитину і  сім’ю ставлять на облік в дошкільній установі, як сім’ю,  яка знаходиться в складній життєвій ситуації.        

Чого не слід  робити:    

Не слід намагатися самостійно розв’язати проблему. Це може привести до порушення законодавства і бути небезпечним для Вас. Наприклад, не варто самостійно ухвалювати рішення щодо відвідин сім’ї, де за вашою підозрою жорстоко поводяться з дитиною.

      Ваші головні дії – повідомлення адміністрації дошкільної установи.

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

Розвинена координація допомагає дитині впевнено та вільно орієнтуватись у просторі. У цьому процесі задіяні вестибулярний та м’язовий апарат, а також органи зору.
Розвинена координація свідчить не тільки про злагоджені рухи тіла, а й про коректну роботу механізмів збудження та гальмування нервової системи дитини. У короткому матеріалі від експерток Команди підтримки реформ Міністерства освіти і науки України розповідається про командні ігри, які допоможуть розвитку цієї навички.
Переглянути матеріали.