‘Консультує спеціаліст :’

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 (дітей 6-го року життя)

 

Підготувала: вчитель-дефектолог Чмих Н.В

 

     Шановні батьки! Розвиток мовлення у цей період віку йде швидким темпом, тому дітям потрібна допомога з боку дорослого. Саме Ви, батьки, і зможете допомогти своїй дитині, приділивши їй більше уваги під час щоденного спілкування та занять вдома.

 

• Допомагайте дитині оволодівати новими словами під час ліпки, малювання вдома.
• Звертайте увагу дитини на неправильно вимовлений звук, тактовно пропонуйте повторити слово з цим звуком.
• Навчайте дитину доповнювати складні речення, що потребує характеристики причинно-наслідкових залежностей. (Катруся сьогодні одягла шапку чому?  Тому, що прийшла зима,тому, що стало холодно.)
• Допомагайте дитині складати розповідь за спостереженнями, за малюнками.
• Запитуйте дитину, як вона прожила день. Що цікавого вона дізналася. Хваліть за відповіді, якщо вони навіть не зовсім правильні.
• Розповідайте, що цікавого бачили , чули ви.
• Намагайтеся розмовляти з дитиною мовою загадок. Наприклад: Я поспішала додому і побачила, що хтось літає, схожий на гарну квіточку. Ти здогадався, хто це?
• Створюйте природні ситуації для спілкування з дитиною, збуджуйте в ній позитивні емоції, які спонукають її до мовлення.
• Виховуйте любов до книги, до культурного поводження з нею.
• Створіть власну бібліотечку або поличку з книгами, що збудить у дитини інтерес до книги.
• Попросіть дитину, яка ще не знає жодної букви, почитати вам казку. Можливо вона стане «читати», тобто розповідати, перегортати сторінки, розглядаючи малюнки. Важливо дуже уважно при цьому її слухати.
• Організовуйте програвання ситуацій за змістом прочитаної казки. Розділіть між собою ролі. Допоможіть дитині «увійти» в образ, визначити запитання, відповіді, певні висловлювання, дотримуватися  відповідної інтонації при висловлюванні.
• Гра за певним сюжетом мусить бути недовготривалою, посильною і цікавою для дитини.
• Сюжетно-рольова гра привчає дитину регулювати свою поведінку, сприяє загальному мовленнєвому розвитку.
• Вчіть дитину слухати ритмомелодику поетичного мовлення потішок, забавлянок, віршиків, дитячих пісень.
• Привчайте дитину вживати пестливі назви членів родини: мамуля, мамочка, татко, татусь, дідусь, бабуся.
• Допоможіть дитині оволодіти назвою своєї вулиці, міста.
• Привчайте  чемно вітатися і прощатися, ввічливо звертатися.
• Знайомте дитину з тваринним світом, привчайте доглядати за тваринами, збагачуйте її словник звуконаслідувальними словами (нявкати, нявчати, гавкати, мукати, мекати); навчайте утворювати пестливі слова і розрізняти пари слів (заєць-зайчик, білка-білочка, лялька-лялечка, тихо-тихесенько тощо).

 

Отже, шановні батьки! Спілкуючись з дитиною, Ви  можете збагатити її словниковий запас, під вашим  контролем дитина буде говорити чітко і правильно.

Зв’язне мовлення дитини – це крок до успішного навчання у школі.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКIВ

Пiдготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

Заохочення і покарання – який метод ефективніше і що вибрати? Але не можна виключати, ні те, ні інше – це лише дві сторони однієї медалі, яка називається «успішне виховання». І щоб ця медаль виявилася золотою, необхідно дотримуватися певного балансу між цими способами впливу на поведінку дитини.

 

ПОКАРАННЯ

Зовсім без покарань обійтися не можна, якщо звичайно ви не хочете виростити маніпулятора. Щоб покарання пішло дитині на користь і не завдало їй шкоди, потрібно всього лише дотримуватися кількох рекомендацій:

1. Безумовно, покарання не повинно шкодити не тільки фізичному здоров’ю вашого малюка, але і психічному.

2. Ніколи і ні за яких обставин не карайте дитину «для профілактики», якщо сумніваєтеся, краще не карайте. У дитини має бути розуміння, що тільки за певний тип поведінки послідує покарання.

 3. Покарання повинно бути одне і зрозуміле для дитини. Немає сенсу ставити 2-х річного малюка в кут, він все одно не зрозуміє за що, а найголовніше, навіщо його поставили в кут, а ось страх і підвищену тривожність він цілком може придбати.

4. Якщо ви вирішили покарати дитину, то робіть це відразу. Ніяких відстрочок.

5. Розмовляйте з дитиною щодо її провини, про ваші почуття щодо її вчинку, вона повинна розуміти, що ваш смуток гірше будь-якого покарання. Запитайте про її емоції, відчуттях щодо покарання.

6. Якщо ви покарали дитину, і вона зрозуміла причини і наслідки такої поведінки, то не варто надалі нагадувати дитині про це і тим більше обговорювати з іншими дорослими в її присутності. Пам’ятайте, що у вашого малюка теж є самолюбство.

7. Не карайте дитину працею, інакше ви ризикуєте виростити ледаря.

8. І найголовніше, не карайте дитину:

– коли вона хворіє;

– перед сном і відразу після сну;

– під час їжі;

– безпосередньо після психічної або фізичної травми;

– коли дитина щосили намагається щось зробити, але в неї не виходить.

 

ЗАОХОЧЕННЯ

Заохочення – це один з найбільш успішних методів виховання, якщо ним правильно користуватися. Як не нашкодити дитині заохоченням і як його взагалі використовувати? Для відповіді на це питання, є кілька простих рекомендацій:

1. Хваліть тільки щиро, не слід перебільшувати заслуги дитини. Діти дуже тонко відчувають нещирість і наступного разу можуть вам не повірити.

2. Хвалiть вчинки, дiла, а не якості дитини. Інакше дитина може вирости самозакоханим нарцисом.

3. Не хваліть дитину за природні речі. Якщо дитина сама одягнулася, прибрала іграшки, то в цьому немає нічого незвичайного – це повинно бути нормою, а не видатним випадком.

4. Покупки в якості заохочення теж не кращий варіант, ви самі привчите дитину шукати вигоду у всьому і робити все тільки заради вигоди.

5. Забудьте про шоколадки, цукерки та інші ласощі в якості заохочення. Або ви все ж хочете виростити людину, залежну від їжі? Надалі така дитина, швидше за все, буде свої проблеми «заїдати» чим-небудь смачним.

6. Як покарання, так і заохочення не може бути заздалегідь. Спершу вчинок, а тільки потім ваша реакція. Важливо, щоб дитина старалася заради процесу, а не заради результату.

7. Дайте дитині зрозуміти, що важлива не ціна заохочення, якщо воно матеріальне, а ваша увага, ваша радість і гордість за дитину. Дитина повинна розуміти, що важливіше емоції, а не матеріальні цінності.

І найголовніше, любіть і приймайте дитину такою, якою вона є, не намагайтеся її змінити, ні з допомогою заохочення, ні з допомогою покарання, хорошого з цього точно нiчого не вийде!

ПАМ’ЯТКА

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Містять педагогічні настанови Песталоцції, Фребеля, Черні, а також враховують сучасний практичний досвід

1. Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, якою вона є. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.

2. Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення безпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв’язків тощо — все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтеся з нею так, як їй подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.

5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Копи підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.

6. Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда

7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому саме треба чинити так, а не інакше.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ,

ДІТИ ЯКИХ МАЮТЬ ВАДИ МОВЛЕНЕВОГО РОЗВИТКУ

     Підготувала: вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Ні в якому разі не можна акцентувати увагу на проблемі, тиснути на малюка і примушувати його працювати через силу.

Навіть, незважаючи на те, що практично всі корекційні вправи для дітей розробляються таким чином, що будь-якій дитині буде цікаво ними займатися, потрібно стежити, щоб тренування не набридали малюкові і не втомлювали його.

Оптимальна тривалість заняття з дитиною – не більше 15-20 хвилин (якщо тільки вона сама не хоче пограти довше).

Але займатися можна і кілька разів в день, головне – робити між розвиваючими іграми та вправами перерви на відпочинок.

Також дуже важливо розуміти, що розвиток мови – це безперервний процес, який не обмежується одними вправами і спеціальними іграми.

З дитиною потрібно якомога більше розмовляти, уважно стежачи за своєю мовою: вона повинна бути неквапливою, чіткою і зрозумілою.

Коли малюк робить будь-які мовні помилки, поправляти його потрібно коректно і спокійно, намагаючись використовувати питальні інтонації (наприклад, дитина сказала – «Кафа», питати – «Каша? Ти хочеш кашу?»).

Під час занять дитині необхідно створювати позитивний настрій.

Важливо проявляти спокій і терпіння. Завжди пам’ятайте про те, що будь-яке подразнення і нетерпимість здатні тільки посилити проблеми і звести всі зусилля нанівець. У малюка не все буде виходити з першого разу, і завдання батьків – підтримати його і додати упевненості у своїх силах.

Шановні батьки! Радійте навіть найменшим успіхам вашої дитини, як можна більше хваліть її, і тоді позитивний результат не змусить себе чекати!

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Дитяча агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протесні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати “безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти — на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

 

     ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ:

• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
• Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
• Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

 

     ЧИМ МОЖЕ ДОПОМОГТИ ПСИХОЛОГ:

      Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
4. Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.