‘Консультує спеціаліст :’

ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: музичний керівник Климова Алла Григорівна

Розвиток освіти відзначається особливою увагою до дітей з особливими потребами. Діти – наше майбутнє,  і питання впливу музики на розвиток дітей дуже актуальне. Вона впливає на повноцінне формування, розвиток, корекцію їх психофізичних якостей, набуває бажання надати їм вчасної допомоги в дитячому закладі.

 Я працюю за двома програмами з музичного розвитку дітей спеціальних груп:

1.   Програма «Розвитку дошкільників з порушенням опорно-рухового апарату».

2.   Програма «Виховання та навчання розумово-відсталих дітей».

Роботу з впливу музики на гармонійний розвиток дітей з особливими потребами здійснюю в різних видах музичної діяльності: слухання, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах та на святах і розвагах.

Впливаючи музикою на дітей, намагаюсь досягти певної мети, залежно від виду музичної діяльності  і її тематики.

    Мета:

1.   Засобами музики розширювати  уявлення дітей про навколишній світ.

2.   Прищеплювати любов до всіх видів музичної діяльності.

3.   Розвивати слухову увагу, мислення, пам’ять.

4.   Розвивати емоційні почуття та відгук на музику різного характеру.

5.   Навчати підспівувати, співати, виконувати прості елементи ритмічних рухів та танцювальних рухів.

6.   Навчати грі на музичних інструментах.

7.   Виховувати бажання приймати участь у всіх видах музичної діяльності.

8.   Виховувати почуття колективізму, любові до рідного краю, та позитивного ставлення до музичного мистецтва.

Щоб збагатити вплив музики на дитину, використовую різні методи для досягнення мети: вірші, малюнки загадки, іграшки і  т.п. Для розспівування використовую різні потішки, скоромовки, вправи для розвитку звуків. Такі співаночки подобаються дітям, і вони їх з задоволенням співають.

В своїй роботі використовую аудіо-записи з музикою різного характеру. Велике значення має і підбір музичної літератури для їх віку та їх можливостей. У дітей з особливими потребами не така стійка увага, ніж у звичайних дітей, тому твори для слухання підбираю більш яскраві.

В розділі музично-рітмічні рухи для дітей з порушенням рухового апарату, де потрібна допомога дорослих при виконанні ритмічних вправ, таночків і т.п., добираю музику більш спокійного характеру: хороводи, спокійні таночки і т. п. Приділяю увагу всім дітям  в індивідуальній роботі.

Вплив музики на розвиток дітей величезний. Розвиток – це напрямок змінювання свідомості, так як музика розвиває думку, виховує культуру і впливає на встановлення особистості.

В той же час, діагностуючи рівень розвитку дитини засобами музичної діяльності, намічаю шляхи, спрямовані на корекцію впливу музики.

В своїй роботі, поруч з традиційними музичними заняттями, провожу і нетрадиційні. Але найбільшого враження і радощів приносять дітям свята. Для них це вікно в світ прекрасного, а для мене – це  рішення конкретного завдання і виконання методів моєї роботи. Поступово починаю впроваджувати і метод музикотерапії – лікування музикою. Музика відновлює порушення рухів у дітей, вражених ДЦП, відновлює імунобіологічні процеси.

Давньогрецький мислитель Піфагор також застосовував музику в  лікувальних цілях. Філософ Аристотель вважав, що музика знімає важкі психічні  переживання. Під впливом музики діти відображають свої почуття, емоції радості або суму. Набувають навичок виконання рухів в хороводах, таночках; співають, підспівують пісні; набувають навичок гри на музичних інструментах.

Для досягнення успіху в своїй роботі  тісно і творчо працюю з вихователями цих груп, вчителями-дефектологами, практичним психологом.

Висновок: використання музики як засобу розвитку і корекції дитячого організму є надзвичайно важливим для забезпечення нормалізації життєдіяльності дітей з особливими потребами і головне: формує  стійкий інтерес до прекрасного виду мистецтва – музики.

ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: вчитель-логопед ДНЗ Шуда Оксана Вікторівна

     Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», виховання і навчання дітей, які потребують  корекції фізичного та розумового розвитку, здійснюється за окремими програмами та методиками, розробленими на основі Державного базового компоненту дошкільної освіти. «Програма розвитку дошкільників з порушенням опорно-рухового апарату» створена на основі базової стратегії організації навчально-виховного процесу в дошкільному освітньому закладі з урахуванням специфіки психофізичного розвитку дітей, які мають порушення О.Р.А.

     Реалізація основних ліній розвитку доповнюється у відношенні цих дітей корекційно-розвивальною лінією, яка пронизує всі форми роботи з ними. Тому, комплексний характер корекційно-педагогічної роботи передбачає постійне врахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень у динаміці дитячого розвитку та потребує його  стимуляції.

    Розділ «Художньо-естетичний розвиток» передбачає використання у корекційно-розвивальній роботі різних видів мистецтва як важливого засобу виховання гармонійної особистості дитини з порушенням О.Р.А., її культурного розвитку. Основна мета розділу полягає у реалізації завдань  художнього розвитку зазначеної категорії дітей, формуванні  у них основ художньої культури та соціальної адаптації особистості засобами мистецтва.

   Одним з основних напрямків роботи вчителя-логопеда з цього розділу є художньо-мовленнєва діяльність, а саме:

• знайомство дітей з літературними творами;
• розвиток емоційно-художнього спілкування;
• формування здатності до самостійного розповідання;
• оволодіння різними видами літературних жанрів,зокрема, малих форм народного фольклору – таких, як забавлянки.

   Забавлянки – це коротенькі  народні пісеньки або віршики, які майстерно розкривають мальовничий зміст та передають етнічний досвід попередніх поколінь. Римовані форми в забавлянці поєднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнити дитину фізично, розвинути ручну вправність. Створюючи позитивний настрій, функції забавлянок – не лише розважити дитину, вони сприяють інтелектуальному становленню малюка, спонукають його думати, діяти, розмовляти.

     Враховуючи корекційну спрямованість освітнього процесу,  роботу з таким жанром народного мистецтва здійснюю в декілька етапів упродовж всіх років навчання дошкільників. Використовую як традиційні методи (з дітьми 1-го року навчання), так і інноваційні технології Глена Домана та Л.Фесюкової  (з дітьми подальших років навчання). На кожному етапі  враховую найбільш значущі моменти інтелектуального та мовленнєвого розвитку дитини та особливостей, зумовлених характером порушення.

    Так, метою І етапу роботи із забавлянкою є: сформувати прагнення дитини вступати в контакт з педагогом, викликати жваві емоційні реакції, розвивати імпресивне мовлення та звуконаслідувати.

    Використовую традиційну методику – це: розповідання, співання, які  можуть бути сумісними та відображеними; розігрування змісту, який є важливим моментом зародження, з одного боку, творчих здібностей, з іншого – інтересу і любові до рідної мови.

   Навчання виконанню дій з рухами рук, пальців потребує  теж поетапності:  спочатку дії пасивні: з допомогою дорослого, потім – пасивно-активні: під контролем педагога і поступово переходимо до активних (самостійних) рухів дрібної моторики дитини.

   Спираючись на концепцію методики Глена Домана «Ранній розвиток інтелекту», на ІІ етапі  ставлю на меті: активізовувати пізнавальну сферу дітей, поповнювати словниковий  запас, розвинути активне мовлення, удосконалювати дрібну моторику.

   За допомогою карток, на лицьовому боці яких  мальовничо розкритий зміст забавлянки, вчимося розглядати, співвідносити предмети-дії-ознаки з їх словесним позначенням,  поступово додавати до вже відомої інформації новий матеріал: нову дію, звук, кольори, форму того чи іншого предмету, бо чим більше буде задіяно аналізаторів, тим значніше розшириться індивідуальний досвід дитини через сенсомоторну, емоційну, мовну сфери. Так, ми крок за кроком навчаємося описувати усе, що зображене на картці. Паралельно йде робота над виразним розповіданням забавлянки. Далі використовую опорний малюнок, який зображений  на звороті кожної картки та логічно пов’язаний з предметом на лицьовому боці. Перевертаючи одну чи декілька карток, малюк вгадує, хто сховався та згадує забавлянку. Ускладнюю ігри «сюрпризами»: або навмисно невірно називаю предмети, або тільки описую предмет, не називаючи його, що додає більшої цікавості та забави.

  І, нарешті, переходжу до найулюбленого мною етапу, на якому використовую нетрадиційну методику роботи з казкою, розробленою Л.Б.Фесюковою. Ця авторська методика дозволяє мені розвинути творчі та інтелектуальні здібності дітей, формувати їх мовленнєву компетентність, удосконалювати кінестетичні уміння, підготувати дітей до школи.

Читати повністю »

З досвіду роботи практичного психолога ДНЗ Швабської Т.М.

 

Терапевтичне малювання є досить актуальними  методом психокорекції тому, що це найдревніша і найприродніша форма вираження та зміни емоційного стану дитини, а також один  із найбільш прогресивних і популярних напрямів у сучасній психоло­гії.

Процес малю­вання виконує профілактичну і терапевтичну функцію. Найефективніші результати  його використан­ня  виявляються в емоційній сфері.

Зацікавившись цим методом корекції, стала використовувати його у роботі з дошкільниками.

 Малюнко – терапія у по­всякденній роботі з дитиною виконує такі функції:

І. Малюнок дає змогу проводити первинну діа­гностику стану емоційної сфери дитини.

2. Сприяє розвитку дрібної моторики, тактиль­них відчуттів, просторового мислення, зорово-моторної координації та окоміра.

3. Стимулює розвиток лівої півкулі головного мозку дитини, сприяючи розвитку образного мис­лення.

4. Дає можливість показати плоди своєї праці іншим, наприклад зробити виставку, викликаючи у дитини позитивні емоції.

5. Підвищує пізнавальну активність дитини.

6. Розвиває спонтанність, удосконалює пам’ять, увагу, фантазію, спостережливість.

7. Розвиває відчуття внутрішнього контролю до почуттів і тілесних відчуттів.

8. Стимулює формування позитивної самооцін­ки дитини.

9. Стимулює розвиток творчого потенціалу ди­тини.

І0. Розвиває навички спілкування: діти краще співпрацюють одне з одним, намагаються домо­витися, шукають шляхи для компромісу.

У процесі роботи з дітьми дійшла виснов­ку, що різні матеріали по–різному впливають на ди­тину.

• Фарби — знімають скутість дитини.
• Олівці — стримують гіперактивність.
• Простий олівець — знімає невпевненість, адже можна стерти і перемалювати.
• Глина (пластилін, со­лоне тісто) — робота з агресією, знімає негативні емоції і скутість.
• Колаж (наприклад, із журналь­них вирізок) — зменшує тривожність, страх перед невмінням малювати, невпевненість.

В малюнко–терапії надзвичайно важливе використан­ня кольору. В процесі роботи виявила, що, якщо принести ді­тям набір фарб, заздалегідь прибравши з нього чорну фарбу, а дитина наполягає поверну­ти її — це означає, що їй необхідна розрядка че­рез чорний колір. Якщо дитина зафарбовує аркуш темною холодною фарбою, пропоную їй намалювати на ньому жовтогарячі відбитки рудої лисиці, квіткову поляну, осіннє листя. Таким чином вносимо яскраві плями в дитячий малю­нок, а значить, у настрій дитини.

Основною метою моєї роботи є не вчити дитину малю­вати, а за допомогою малювання допомогати ви­рішити проблему, давати вихід творчої енергії.

Результатом цієї роботи є  не  чудове малювання, а те, що дитина наприкінці заняття починає усміхатися. Тому на заняттях  пояснюю дітям, що якість малюнка не враховується,  кольори вони мо­жуть вибирати будь–які, малювати за бажанням.

Пояснюю дітям, що під час малювання вони можуть просити допомоги.  Позитив­ні результати дитині приносить не лише малювання, а й споглядання за цим процесом. Вона завдяки спогляданню отримує ту емоційну роз­рядку, яка потрібна.

Найефек­тивнішими  техніками в моїй роботі з дошкільниками є:

• малювання пальчиками;
• малювання долоньками, на вологому;
• малюнок-відбиток;
• кляксографія.

Використання таких різноманітних технік дає мені змогу не лише індивідуалізувати роботу дитини, а й задіяти якомога більше органів чуття, дозволяє не обмежу­вати дитину у своєму виборі і сприяє розвитку її креативності.

Велике значення надаю використанню під час малювання  музиці (дитячі пісні, мелодійні композиції, зву­ки природи). Це сприяє не лише створенню позитивного мікроклімату в групі, але й зняттю м’язової та емоційної напруги, створює ситуацію творчості, знімає тривожність, страх перед невмінням.

В своїй роботі використовую малюнко-терапевтичний метод, як в індивідуальній, так і груповій формі. Із практики роботи можу ска­зати, що групова робота є найцікавішою, ак­тивною і стимулювальною для дітей.

Групові заняття з  малюнко – терапії за­звичай будую за такими етапами:

Етап І. Діагностичний. Він передбачає до­слідження емоційної сфери дитини на початку роботи. Для цього використовую проективні методики, адоптовані для дітей:

• «Неіснуюча тваринка» М. 3. Дукаревич;
• «Будинок-дерево-людина» Дж. Бука;
• «Малюнок сім’ї» Т. Хоментаускаса.

 Підбираю методи­ки, в яких є дія чи «вибір дії»:

• «Емоційні обличчя» Н. Семаго.
• 8 кольоровий тест Захарова.
• Тест М. Люшера, А. Лутошкіна.

Етап 2: Проведення групових корекційно-розвивальних занять за програмою «Кольорові емоції».

Ці заняття дають мені змогу  дослі­дити та проаналізувати емоційний стан кожної дитини, знизити рівень емоційної напруги (тривожніс­ть, страхи, агресивність, замкнутість), розвинути творчі здібності та образне мислення.

Можна зробити висновок, що малюнко-терапія — один з ефективних методів для корекції емоційної сфери.  Розвиваючи у дитини закла­дений природній потенціал, ми створюємо умови для гармонійної, вольової і психічно здорової осо­бистості, здатної до саморегуляції та самоконтро­лю. Саме це допоможе виховати активну твор­чу особистість, здатну реалізувати себе в житті.

 

ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: вчитель-дефектолог Селиваненко Інна Валеріївна

Педагогічна наука виставляє нові вимоги до педагогів та процесу навчання дітей – це знаходження новітніх методів та технологій, які ставлять дитину у центр процесу навчання та відповідають принципам гуманізації, творчості, інтегративності, рефлективності.

Однією з таких інноваційних технологій, яку я використовую в роботі з розумово відсталими дітьми  і є арт-педагогіка, зокрема – імаготерапія, робота з театром.

Проблеми, які я намагаюся розв’язати з допомогою цієї технології знайомі всім дефектологам: відсутність мотивації до навчальної діяльності, зниження пам’яті, уваги, відсутність навичок соціальної поведінки, збіднені емоційні прояви. Мета використання засобів імаготерапії – це допомогти дитині навчитись розуміти себе та жити в ладу з самим собою, навчитись жити разом з іншими людьми, пізнавати оточуючий світ за законами краси та людяності.

Чому саме робота з театром? Театр – це синтез всіх видів мистецтва, це найкращий засіб спілкування людей. Театральне мистецтво близьке та зрозуміле дітям тому, що в його основі лежить гра.

Дану  технологію я використовую в різних видах та формах роботи роботи: фронтальні заняття, індивідуальна робота, ігрова діяльність, корекційні та розвиваючі ігри, розваги, робота з батьками.

Роботу з впровадження арт-терапії я будую на основі поступового ускладнення матеріалу та концентричності. Можна виділити 3 основні етапи реалізації технології.

1. ЕТАП. Підготовчий.  Разом з вихователями та батьками створила  театральний  осередок, який складається з різних видів театру.

Провожу спеціальні підготовчі вправи та ігри для розвитку мови, інтонації, дихання, естетичного сприймання, вираження своїх почуттів через міміку, рухи, звертання один до одного опосередковано через казкових героїв, створення умов для спілкування дітей один з одним.

2. ЕТАП. Основний. На цьому етапі знайомлю дітей з різними витворами мистецтва та народної творчості, читаю казки, вірші, розглядаємо картини, малюнки, переглядаємо мультфільми, театральні вистави, вчу дітей визначати  характер героя за зовнішніми ознаками. Разом з дітьми виготовляю атрибути до вистав, заучую вірші, пісеньки, потішки.

Під час проведення дидактичних ігор формую вміння та навички для успішної реалізації наступного етапу роботи.

3. ЕТАП. Творчий. На основі знань вмінь та навичок, набутих дітьми під час попередньої роботи, організую саму  «театральну виставу». Спочатку використовую такі види театру: пальчиковий, бі-ба-бо, настільний та оригінальні театри, які виготовили діти разом з батьками (з рукавичок, з мочалок, камінців та ін.).  Найскладнішим видом роботи, на мою думку, є театральна вистава, в якій діти самі стають акторами.

4. Це є заключним етапом всієї проведеної роботи. Під час свят та розваг діти показують вистави глядачам, переборюючи сором’язливість, негативізм та набираючись соціального досвіду.

     Висновки.

Звісно, що театр – це справа кропітка, але результати цього варті. Діти захоплюються грою і використовують всі вміння і навички невимушено, навчаються спілкуванню один з одним, та відчувають свою відповідальність за загальну справу. Для дітей – це не лише досвід публічного виступу, а й справжнє свято, яке дарує позитивні емоції та незабутні враження. У дітей спостерігається стійкий інтерес до занять та ігор театральної направленості, підвищується здатність до саморегуляції, покращується мова, пам’ять та моторика.  Для мене  імаготерапія дає змогу налагодити стосунки з батьками та підвищити свій авторитет.

Театр – це колективна справа, тому робот з впровадження імаготерапії  проходить у тісному зв’язку з іншими спеціалістами: психологом, музичним керівником, вихователями, медсестрою ЛФК та батьками.

Перспектива  розвитку роботи з імаготерапії.

1. Розширити театралізований осередок. З допомогою батьків виготовити та придбати костюми для вистав.
2. Для більш активного залучення батьків до співпраці створити родинний театр.

 

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

Підготувала: музичний керівник Марченко О.І.

 

     Те, що музика, зокрема класична, здатна поліпшити психоемоційний та фізіологічний стан людини, нині не викликає жодних сумнівів. Та поряд із класичною музикою не варто знецінювати здоров’язбережувального ефекту танцювальних рухів які допомагають зняти нервове та м’язове напруження, підвищити активність і працездатність, нейтралізувати вплив неприємних звуків та шуму великого міста.

     Утім, здоров’язбережувальний ефект будь-яка музика має лише тоді, коли вона дарує радість і задоволення.

      Під час спеціально організованої музичної діяльності в дошкільному закладі у дитини виникають позитивні емоції, що відображаються на її психічному стані, тобто перетворюються на емоційно-естетичні враження.

      Емоційне здоров’я дитини залежить від того, яку інформацію вона отримує: позитивну чи негативну, які емоції переживає.

    Музика, пісні, казки – це той матеріал, який приносить дитині радість, викликає лише позитивні емоції, задоволення, сміх.  Пропускаючи все це через свої почуття і емоції, дитина вчиться бути щасливою.

    Під час музичних занять, розваг використовую різні види музичної діяльності (музично-ритмічні рухи зі співом і без співу, таночки, логоритмічні, ігроритмічні та пальчикові вправи, артикуляційну гімнастику, кінестетичні вправи, вправи на розвиток мовленнєвого слуху, музикотерапію тощо), які знімають із малюків нервову напругу та розумові перевантаження, допомагають дітям здружитися, виконують функцію емоційної розрядки, розвивають пам’ять, уяву, фантазію, творчі здібності, удосконалюють зв’язне мовлення, при цьому благотворно впливають на гармонійний розвиток дитини.

      Велике значення надаю музично-ритмічним рухам, одному  з найулюбленіших занять дошкільників. Завдяки ритмічнім рухам діти позбавляються незграбності, надмірної сором’язливості, виправляють поставу, розвивають м’язи, інші рухливі якості, які допомагають успішно оволодіти іншими видами фізичних вправ, разом з тим прикладні.

     Велика кількість вправ  мають танцювальний характер. Під час танцю діти виконують певні вправи. Ці заняття допомагають розвити організм, зміцнити його, вдосконалити, оздоровити.

      Окремо хочу сказати про здоров’язбережувальне значення співу Оскільки спів – психофізичний процес, пов’язаний з роботою життєво важливих систем, таких як дихання, кровообіг, ендокринна система і інших, важливо, щоб звукоутворення було правильне, щоб дитина відчувала себе комфортно, співала легко і з задоволенням.

     Багато медиків стверджують: музика і спів впливають на здоров‘я людини. Американськими вченими не так давно було встановлено: спів не лише покращує самопочуття і приносить задоволення, але також знімає біль і продовжує життя. Не обов’язково бути професіоналом, щоб на собі випробувати позитивний вплив співу. Вчені встановили: під час співу в мозку людини виробляються особливі хімічні сполуки, які викликають почуття радості і заспокоєння. Дослідники припускають, що спів займає молекули, які відповідають за емоції”. Тому воно здатне викликати певні почуття.

     Правильний режим голосоутворення є результатом роботи з постановки співочого голосу і дихання.

      Дихальні вправи, які використовую під час музичних занять і занять фольклорного гуртка «Жайвір»  надають оздоровчий вплив на обмінні процеси, що грають головну роль у кровопостачанні, в тому числі й органів дихання. Поліпшується дренажна функція бронхів, відновлюється носове дихання, підвищується загальна опірність організму, його тонус, зростає якість імунних процесів.

      Останнім часом стала популярна музикотерапія. Музика має особливу силу впливу на людей. Вона допомагає  легше переносити горе, подвійно відчувати радість. Музика звеличує почуття любові до всього. Крім естетичного значення, вона здатна благотворно впливати на здоров’я людини.

     Створення хорошого настрою, емоційного задоволення допомагає дитині рости здоровою. В народі кажуть «Не від їжі дитина росте, а від радості».

     Найбільш корисною для здоров’я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву ефекту Моцарта.

 

     Музичне виховання  в системі дошкільної освіти являється впливовою частиною, яка допомагає вирости дитині здоровою, розумною, гармонійно і естетично розвинутою.