ДОСВІД РОБОТИ

Підготувала: вчитель-логопед ДНЗ Шуда Оксана Вікторівна

     Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», виховання і навчання дітей, які потребують  корекції фізичного та розумового розвитку, здійснюється за окремими програмами та методиками, розробленими на основі Державного базового компоненту дошкільної освіти. «Програма розвитку дошкільників з порушенням опорно-рухового апарату» створена на основі базової стратегії організації навчально-виховного процесу в дошкільному освітньому закладі з урахуванням специфіки психофізичного розвитку дітей, які мають порушення О.Р.А.

     Реалізація основних ліній розвитку доповнюється у відношенні цих дітей корекційно-розвивальною лінією, яка пронизує всі форми роботи з ними. Тому, комплексний характер корекційно-педагогічної роботи передбачає постійне врахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень у динаміці дитячого розвитку та потребує його  стимуляції.

    Розділ «Художньо-естетичний розвиток» передбачає використання у корекційно-розвивальній роботі різних видів мистецтва як важливого засобу виховання гармонійної особистості дитини з порушенням О.Р.А., її культурного розвитку. Основна мета розділу полягає у реалізації завдань  художнього розвитку зазначеної категорії дітей, формуванні  у них основ художньої культури та соціальної адаптації особистості засобами мистецтва.

   Одним з основних напрямків роботи вчителя-логопеда з цього розділу є художньо-мовленнєва діяльність, а саме:

• знайомство дітей з літературними творами;
• розвиток емоційно-художнього спілкування;
• формування здатності до самостійного розповідання;
• оволодіння різними видами літературних жанрів,зокрема, малих форм народного фольклору – таких, як забавлянки.

   Забавлянки – це коротенькі  народні пісеньки або віршики, які майстерно розкривають мальовничий зміст та передають етнічний досвід попередніх поколінь. Римовані форми в забавлянці поєднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнити дитину фізично, розвинути ручну вправність. Створюючи позитивний настрій, функції забавлянок – не лише розважити дитину, вони сприяють інтелектуальному становленню малюка, спонукають його думати, діяти, розмовляти.

     Враховуючи корекційну спрямованість освітнього процесу,  роботу з таким жанром народного мистецтва здійснюю в декілька етапів упродовж всіх років навчання дошкільників. Використовую як традиційні методи (з дітьми 1-го року навчання), так і інноваційні технології Глена Домана та Л.Фесюкової  (з дітьми подальших років навчання). На кожному етапі  враховую найбільш значущі моменти інтелектуального та мовленнєвого розвитку дитини та особливостей, зумовлених характером порушення.

    Так, метою І етапу роботи із забавлянкою є: сформувати прагнення дитини вступати в контакт з педагогом, викликати жваві емоційні реакції, розвивати імпресивне мовлення та звуконаслідувати.

    Використовую традиційну методику – це: розповідання, співання, які  можуть бути сумісними та відображеними; розігрування змісту, який є важливим моментом зародження, з одного боку, творчих здібностей, з іншого – інтересу і любові до рідної мови.

   Навчання виконанню дій з рухами рук, пальців потребує  теж поетапності:  спочатку дії пасивні: з допомогою дорослого, потім – пасивно-активні: під контролем педагога і поступово переходимо до активних (самостійних) рухів дрібної моторики дитини.

   Спираючись на концепцію методики Глена Домана «Ранній розвиток інтелекту», на ІІ етапі  ставлю на меті: активізовувати пізнавальну сферу дітей, поповнювати словниковий  запас, розвинути активне мовлення, удосконалювати дрібну моторику.

   За допомогою карток, на лицьовому боці яких  мальовничо розкритий зміст забавлянки, вчимося розглядати, співвідносити предмети-дії-ознаки з їх словесним позначенням,  поступово додавати до вже відомої інформації новий матеріал: нову дію, звук, кольори, форму того чи іншого предмету, бо чим більше буде задіяно аналізаторів, тим значніше розшириться індивідуальний досвід дитини через сенсомоторну, емоційну, мовну сфери. Так, ми крок за кроком навчаємося описувати усе, що зображене на картці. Паралельно йде робота над виразним розповіданням забавлянки. Далі використовую опорний малюнок, який зображений  на звороті кожної картки та логічно пов’язаний з предметом на лицьовому боці. Перевертаючи одну чи декілька карток, малюк вгадує, хто сховався та згадує забавлянку. Ускладнюю ігри «сюрпризами»: або навмисно невірно називаю предмети, або тільки описую предмет, не називаючи його, що додає більшої цікавості та забави.

  І, нарешті, переходжу до найулюбленого мною етапу, на якому використовую нетрадиційну методику роботи з казкою, розробленою Л.Б.Фесюковою. Ця авторська методика дозволяє мені розвинути творчі та інтелектуальні здібності дітей, формувати їх мовленнєву компетентність, удосконалювати кінестетичні уміння, підготувати дітей до школи.

    Працюю за універсальною схемою роботи з казкою. Хочу розкрити зміст методів та прийомів на прикладі забавлянок «Веселі гуси» та «Іде коза», які використовуються  в лексичній темі «На бабусиному подвір’ї».

   Упродовж всього тижня виводимо моральний урок забавлянок: «Для всього є свій час!», виховую добрі почуття пошуком відповідей на запитання морального характеру: «Яка забавлянка вам подобається більше? Поясніть, чому».

   На заняттях мовленнєвого спрямування пропоную виконати мовленнєву зарядку:

– З’ясовуємо розуміння слова  «забавлянка»;

– Яка забавлянки: весела?;

– Які слова роблять одну забавлянку веселішою, а іншу – страшнуватою?;

– Яке слово зайве: коза, курочки, гуси, бабуся?

 Заняття з математики роблять цікавішими складання задачі з двох забавлянок та її розв’язання методом наочної демонстрації дій. Цікавим проходить етап, на якому вчимося рахувати парами – по два гуся.

 Розширюючи уявлення про природній світ, пропоную з’ясувати такі питання:

– Навіщо гусям довгі шиї?

– Чим корисна коза?

    Методом пантоміми розвиваю загальнорухові та дрібні функції рук та пальців дітей.

   Висновки: Таким чином, використання такого жанру народного мистецтва, як забавлянки, дає мені змогу  значно розширити горизонти педагогічної діяльності, урізноманітнити шляхи корекційно-розвивального впливу, виховувати любов до рідної мови та народу, одночасно підтримувати інтерес до навколишнього світу на доступному, змістовному матеріалі,  ціннісно ставлячись до нього.

 

Тож, нехай стежина, з якої починається шлях у світ життя, складається з радісних емоцій, усмішки, цікавого спілкування і гри у забавлянку та казку.

/p