‘Сторінка практичного психолога’

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКIВ

Пiдготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

Заохочення і покарання – який метод ефективніше і що вибрати? Але не можна виключати, ні те, ні інше – це лише дві сторони однієї медалі, яка називається «успішне виховання». І щоб ця медаль виявилася золотою, необхідно дотримуватися певного балансу між цими способами впливу на поведінку дитини.

 

ПОКАРАННЯ

Зовсім без покарань обійтися не можна, якщо звичайно ви не хочете виростити маніпулятора. Щоб покарання пішло дитині на користь і не завдало їй шкоди, потрібно всього лише дотримуватися кількох рекомендацій:

1. Безумовно, покарання не повинно шкодити не тільки фізичному здоров’ю вашого малюка, але і психічному.

2. Ніколи і ні за яких обставин не карайте дитину «для профілактики», якщо сумніваєтеся, краще не карайте. У дитини має бути розуміння, що тільки за певний тип поведінки послідує покарання.

 3. Покарання повинно бути одне і зрозуміле для дитини. Немає сенсу ставити 2-х річного малюка в кут, він все одно не зрозуміє за що, а найголовніше, навіщо його поставили в кут, а ось страх і підвищену тривожність він цілком може придбати.

4. Якщо ви вирішили покарати дитину, то робіть це відразу. Ніяких відстрочок.

5. Розмовляйте з дитиною щодо її провини, про ваші почуття щодо її вчинку, вона повинна розуміти, що ваш смуток гірше будь-якого покарання. Запитайте про її емоції, відчуттях щодо покарання.

6. Якщо ви покарали дитину, і вона зрозуміла причини і наслідки такої поведінки, то не варто надалі нагадувати дитині про це і тим більше обговорювати з іншими дорослими в її присутності. Пам’ятайте, що у вашого малюка теж є самолюбство.

7. Не карайте дитину працею, інакше ви ризикуєте виростити ледаря.

8. І найголовніше, не карайте дитину:

– коли вона хворіє;

– перед сном і відразу після сну;

– під час їжі;

– безпосередньо після психічної або фізичної травми;

– коли дитина щосили намагається щось зробити, але в неї не виходить.

 

ЗАОХОЧЕННЯ

Заохочення – це один з найбільш успішних методів виховання, якщо ним правильно користуватися. Як не нашкодити дитині заохоченням і як його взагалі використовувати? Для відповіді на це питання, є кілька простих рекомендацій:

1. Хваліть тільки щиро, не слід перебільшувати заслуги дитини. Діти дуже тонко відчувають нещирість і наступного разу можуть вам не повірити.

2. Хвалiть вчинки, дiла, а не якості дитини. Інакше дитина може вирости самозакоханим нарцисом.

3. Не хваліть дитину за природні речі. Якщо дитина сама одягнулася, прибрала іграшки, то в цьому немає нічого незвичайного – це повинно бути нормою, а не видатним випадком.

4. Покупки в якості заохочення теж не кращий варіант, ви самі привчите дитину шукати вигоду у всьому і робити все тільки заради вигоди.

5. Забудьте про шоколадки, цукерки та інші ласощі в якості заохочення. Або ви все ж хочете виростити людину, залежну від їжі? Надалі така дитина, швидше за все, буде свої проблеми «заїдати» чим-небудь смачним.

6. Як покарання, так і заохочення не може бути заздалегідь. Спершу вчинок, а тільки потім ваша реакція. Важливо, щоб дитина старалася заради процесу, а не заради результату.

7. Дайте дитині зрозуміти, що важлива не ціна заохочення, якщо воно матеріальне, а ваша увага, ваша радість і гордість за дитину. Дитина повинна розуміти, що важливіше емоції, а не матеріальні цінності.

І найголовніше, любіть і приймайте дитину такою, якою вона є, не намагайтеся її змінити, ні з допомогою заохочення, ні з допомогою покарання, хорошого з цього точно нiчого не вийде!

ПАМ’ЯТКА

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Містять педагогічні настанови Песталоцції, Фребеля, Черні, а також враховують сучасний практичний досвід

1. Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, якою вона є. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.

2. Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення безпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв’язків тощо — все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтеся з нею так, як їй подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.

5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Копи підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.

6. Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда

7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому саме треба чинити так, а не інакше.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Дитяча агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протесні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати “безпредметна агресивність” – розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти — на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

 

     ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ:

• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
• Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
• Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

 

     ЧИМ МОЖЕ ДОПОМОГТИ ПСИХОЛОГ:

      Основні завдання психологічної корекції:

1. Визначити основні причини агресивної поведінки дитини.
2. Розробити такі ігри, у яких дитина зможе не просто виявити свій гнів, а експериментувати з формами його прояву.
3. Допомогти дитині через гру навчитися розуміти свої та чужі негативні переживання.
4. Разом із батьками знайти можливість оптимізації виховного впливу на дитину в сім’ї.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

Хто такі “важкі діти”? Особливості виховання дітей, мета якого – попередити формування в дитині “важких” рис.

   «Важкими» прийнято вважати дітей, які не відповідають загальноприйнятим правилам поведінки, насилу піддаються вихованню і приносять масу клопоту вчителям і батькам. Найчастіше така поведінка зустрічається у підлітків, але бувають і ранні прояви в дошкільному віці.

Важкі діти поділяються на такі категорії:

• діти з проблемами у спілкуванні;
• діти з загальмованими або яскравими емоційними реакціями (легкозбудливою, агресивні або, навпаки, пасивні та апатичні);
• діти з неправильно сформованими вольовими якостями (слабохарактерні, безвольні, недисципліновані, вперті або свавільні);
• діти із затримками розумового розвитку.

     Як правило, дитина не з’являється на світ «важкою», вона стає такою в процесі впливу на неї різних аспектів. Якщо малюк народився здоровим і в фізичному, і в розумовому плані, багато залежить від його батьків і педагогів – тільки вони можуть не допустити формування «важких» рис у дитини.

     Як же батькам виховувати свою дитину, щоб згодом вона не потрапила до списку «важких» дітей?

     Ось основні рекомендації:

1. Гармонія у вихованні. Дитина має рости в атмосфері любові і взаєморозуміння. Важкі діти з легкістю переймають негативну модель поведінки своїх батьків, тому дорослим слід уникати неповаги і грубості у відносинах між собою.

2. Відволікайте дитину від дурниць і непотрібних занять, діти завжди повинні бути зайняті чимось корисним. Залучайте дитину в цікаві ігри, спорт та ін. Батьки, незважаючи на турботи і постійну зайнятість на роботі, повинні виділяти час на спілкування з дітьми – ніякі матеріальні блага не здатні замінити це. Саме тому в благополучних і забезпечених сім’ях нерідко зустрічаються «важкі» діти.

3. Уникайте надмірних пустощів. Сліпа любов нерідко перетворює дітей на розпещених і капризних. Дитина повинна знати ціну своїм вчинкам, а батьківські подарунки та заохочення не повинні стає реакцією на її вимоги і капризи.

4. Покарання повинні нести заслужений і справедливий характер. Уникайте застосування фізичної сили, на важких дітей краще впливати психологічно, власною поведінкою демонструючи дитині, як поводитися в тих чи інших обставинах. Необхідно, щоб батьки дотримувалися єдиної тактики виховання, наприклад, якщо дитина покарана матір’ю, батькові не потрібно піддавати сумніву справедливість цього покарання, особливо при дитині.

     Безумовно, одного батьківського виховання для важкої дитини недостатньо. Важливе значення має педагогічне виховання, в якому основна роль відводиться професіоналізму і увазі вихователів. Крім того, роль відіграє середовище виховання дитини – вона не повинна опинитися під поганим впливом оточуючих.

     Шановні батьки! В наших з вами силах не допустити, щоб дитина стала важкою.

     Пам’ятайте, виховання – системна річ, яка не визнає вихідних і перерв, тому що можна безповоротно упустити важливий момент у розвитку дитини, а наслідки пізніше буде неможливо виправити.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

• Вилучіть зі свого лексикону негативні установки, які перетворюють життя дитини на смуток і замініть їх позитивними.
• Якомога частіше кажіть дітям лагідні слова (сонечко, мій хороший та інші).
• Запитайте себе: „Чим я подобаюсь дітям?” Частіше використовуйте невербальні засоби комунікації, щоб запобігти перенавантаженню нервової системи дітей словесними методами впливу.
• Вводьте у режимні моменти „хвилинки релаксації’ з психогімнастичними іграми та вправами, „хвили­нки пустощів”, „музичні паузи”.
• Використовуйте гру „Квітка настрою” – це допомо­же з’ясувати емоційний стан, інтереси та бажання дітей і вчасно вилучити прийоми виховного впливу, які викликають у дітей негативні емоції.
• Обов’язково підтримуйте зв’язок з батьками для розроблення спільних вимог та ефективних засобів відновлення душевної рівноваги дитини в в дитсадку і вдома.