Archive for Березень, 2014

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь з фізкультури Рогожкіна О.І.

Вчіть свою дитину:

1. Прокидатись кожен день о тій самій годині. Дотримуватись режиму дня.

2. Загартовувати свій організм, починаючи день з ранкової гімнастики.

3. Умиватись холодною водою з милом.

4. Чистити зранку зуби.

5. Чисті руки, помиті овочі та фрукти допоможуть дитині уникнути шлункових хвороб.

6. Більше рухатися, перебувати на свіжому повітрі.

7. Берегти очі: не дивитись довго телевізор, не роздивлятись малюнки лежачи, робити зарядку для очей.

8. Щоб горло було здоровим — дихати носом, особливо взимку та восени.

9. Користуватися гребінцем, носовичком.

10. Правильно сидіти за столом — не горбитися, ноги ставити на підлогу.

11. Вчасно лягати спати. Під час сну організм відпочиває, міцніє, росте.

12. Добре ставитися до всіх і до всього, робити добрі справи — це теж здоров’я дитини.

 

Шановні батьки!

     Створюйте у сім’ї спокійну психологічну атмосферу, приділяйте більше часу для спілкування з дітьми. Оскільки дитина діє за прикладом оточуючих людей, то дорослі в першу чергу повинні самі дотримуватися цих рекомендацій.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

• Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона знає телефони: 101, 102, 103, 104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

 

• Навчити її казати «НІ», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

 

•  Припинити фізичну і словесну агресію до неї та до інших людей.

 

• Знаходити час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками. Пам’ятати, що вона має свої особливості.

 

• Залучати дитину до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

 

• Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

Американські вчені провели дослідження та виявили, що навіть десять хвилин читання казок дитині щодня здатні суттєво підвищити рівень сприйняття дитиною слів.

 Результати дослідження свідчать: діти, які слухають казки, ліпше розуміють слова та швидше їх запам’ятовують. Це допомагає у майбутньому досягати успіху у школі та у подальшому житті, повідомляють ЗМІ.

 Дитячий психолог зі Стенфордського університету Анна Фернальд вважає, що до читання дітям книжок батьки повинні ставитися так само серйозно, як і до дитячого харчування. При цьому починати читати та говорити з дітьми ніколи не зарано, зазначає вона.

 За словами психолога, книги поліпшують навички дитини, які, в свою чергу, допомагають дитині досягнути великого успіху в навчанні.

 «Якщо ви хочете, щоб ваша дитина добре навчалася у школі — розмовляйте з нею. Ми беремо на себе відповідальність за дитину, зокрема й за її успішність у дорослому житті», — сказала Анна Фернальд.

 Серія досліджень за участю дітей показала, що існують значні відмінності в тому, наскільки швидко діти здатні обробляти слова. Читання казок дозволяє значно пришвидшити сприйняття дитиною почутої інформації.

 Учені також розповіли, що діти, які швидко розуміють слова, переважну більшість слів чують саме вдома. Слова, які лунають з телебачення, є дуже одноманітними, тому не збагачують словниковий запас дитини. Натомість книги, особливо казки та фантастика, надають дитині можливість фантазувати, розвивати свою уяву та творче мислення.

 Посилання:

http://pedrada.com.ua/news/gruppy/diti/chitannja_pidvishhuye_riven/

 педрада портал освітян  України

 

 ПЕДАГОГІЧНИЙ ЛІКБЕЗ

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

 

     Говорячи про чистоту мови, варто згадати про літеру та звук [Ґ], який подекуди не знаходить поширення у писемному та усному спонтанному мовленні деяких до­рослих, а, відтак, і у мовленні вихованців.

     Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» подає орієнтовний підбір слів зі звуком [Ґ], якими нескладно оволодіти дитині старшого дошкільного віку. Проте цей перелік може доповнюватися, змінюватися залежно від ситуації, оточення, місцевості, де постійно чи тимчасово перебуває дитина: аґрус, аґу, ґава ґавеня, ґавити, ґазда, ґаздиня, ґаздувати, ґанок, ґатунок; ґвалт, ґедзь, ґелґіт, ґелґотати, ґлей, ґну, ґоґель-моґель ґрати, ґречний, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, проґавити, сновигати.

     В українській мові є прізвища, що у своєму складі ма­ють [Ґ]. Щоб педагог почувався впевненіше щодо своєї орфоепічної та орфографічної грамотності, подаємо най­поширеніші: Ґудзій, Дзиґар, Недриґайло, Цвиґун та по­дібні. Цікавою є змінність іншої групи прізвищ, що ма­ють [Ґ] у закінченні: Ґаламаґа, Ґернеґа, Дейнеґа, Ладиґа Ломаґа, Салиґа, Фурдиґа, Шмиґа та інші подібні у даваль­ному відмінку однини змінюються на Ґаламадзі, Ґернедзі, Дейнедзі, Ладидзі, Ломадзі, Салидзі, Фурдидзі, Шмидзі._:

      Історична довідка

Правильно:

• Ми з колегою склали план за­ходів до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо завжди ділить цукерку на­впіл.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете знепритомніти (зомліти, може запаморочитися го­лова).

Не правильно:

• Ми з колегоюсклали план міроприємств до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо за­вжди ділить цукерку попо­лам.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете втратити свідомість.

 

      30-і роки минулого століття позначилися різноманіт­ними реформами щодо мови, однією з яких було вилучен­ня літери Ґ з української абетки. Мотивація була така: Г і Ґ подібні між собою у написанні та звучанні, що вносить плутанину, а слів зі звуком [Ґ] не так уже й багато, тому вони можуть вживатися усно як виняток.

Літера Ґ була в українській абетці ще з часів створен­им граматики М. Смотрицьким (XVII ст.), П.Кулішем (XIX ст.). Її вживання регламентувалося правописами 1921, 1928 рр., але в 1933 році було скасовано. Від 1990 року літера Ґ повернулася на своє місце в українській абетці.

     Досліджуючи проблему мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, український педагог П. П. Бачинський зазначає, що людина генетично зберігає пам’ять про рідну й чужу засвоєні мови. Підтвердженням цього є приклади мовленнєвого розвитку дітей з неросійського родоводу по материнській лінії, коли вони засвоювали російську мову першою. Вивчення впливу нейролінгвоекологічних чинників на інтелектуальний розвиток дітей у великому промисловому місті показало: обстежені вихованці старшої та підготовчої груп здебільшого мали різні інтелектуальні успіхи у процесі підготовки до школи й у засвоєнні навчального матеріалу. Дошкільники умовну поділялися на три категорії:

•   діти, які першою заговорили родовою мовою мате рі (рідною є мова за материнською лінією родоводу), встигали з усіх предметів на 90 %;

•   діти, які першою засвоїли родову мову батька, що не збігалася з мовою матері, а отже, була нерідною| за материнською лінією, — встигали з усіх предме­тів на 71 %;

•   діти, які першою засвоїли мову, що не була рідною ані для батька, ані для матері, встигали з усіх пред­метів на 52 %.

     Звідси висновок: погано збережене вміння розмовля­ти рідною мовою та надраннє оволодіння іншою гальмує інтелектуальний розвиток дитини. Відтак дорослі, які перебувають поруч із малюком, мають послуговуватися зразками рідної мови у спілкуванні з ними і між собою, домірно визначати час вивчення дитиною інших мов.

 

(з книги А.М. Гончаренко «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників»)

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

  Читати повністю »