Archive for Лютий 16th, 2018

ТЕМА ВИПУСКУ “ДЖМІЛЬ” № 2

    Шановні педагоги! Пропонуємо Вам наступний випуск журналу Джміль.

  Цього разу невтомний експериментатор Джмелик вирішив досліджувати… час. Це непросто, адже час ми не бачимо і не чуємо, ми не можемо доторкнутися до нього, але відчуваємо його нестримний плин.

   До Вашої уваги матеріали для тематичного тижня Підкорюємо час.

  Психологічне благополуччя характеризується як комфортний емоційний стан.

  Психологічно благополучна дитина – це перш за все дитина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита, яка пізнає себе і навколишній світ не тільки розумом, а й почуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому приймає цінність і унікальність оточуючих її людей.
  Психологічне благополуччя дитини забезпечує високу самооцінку, сформований самоконтроль, орієнтацію на успіх у досягненні цілей, емоційний комфорт. Саме емоційне благополуччя є найбільш ємним поняттям визначення розвитку дитини.
  Головна роль у розвитку у дитини емоцій як основи подальшого морального розвитку належить родині. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає протягом усього подальшого життя.

  Щоб зберегти психологічне благополуччя дитини, необхідний сприятливий психологічний клімат в родині.

  Психологічний клімат сім’ї визначає стійкість сімейних відносин, надає рішучий вплив на розвиток дітей. Його створюють члени кожної сім’ї і від їхніх зусиль залежить яким він буде, сприятливим чи несприятливим.

 Для сприятливого психологічного клімату сім’ї характерні такі ознаки: згуртованість, можливість всебічного розвитку особистості кожного її члена, висока доброзичлива вимогливість членів сім’ї один до одного, почуття захищеності та емоційної задоволеності, гордість за приналежність до своєї сім’ї, відповідальність. У сім’ї з сприятливим психологічним кліматом кожен її член відноситься до решти з любов’ю, повагою і довірою, до батьків – з шануванням, до слабшого – з бажанням охоче допомогти в будь-яку хвилину. Важливими показниками сприятливого психологічного клімату сім’ї є прагнення її членів проводити вільний час в домашньому колі, розмовляти на цікаві для всіх теми, разом виконувати домашню роботу, підкреслювати достоїнства і добрі справи кожного. Такий клімат сприяє гармонії, зниженню гостроти конфліктів, що виникають, зняттю стресових станів, підвищенню самооцінки. Вихідною основою сприятливого клімату сім’ї є подружні стосунки. Спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння.
 Коли члени сім’ї відчувають тривожність, емоційний дискомфорт, відчуження, в цьому випадку говорять про несприятливий психологічний клімат сім’ї. Все це перешкоджає виконанню сім’єю однієї з головних своїх функцій – психотерапевтичної, зняття стресу і втоми, а також веде до депресій, сварок, психічної напруженості, дефіциту в позитивних емоціях. Лайки в присутності дитини в одних випадках сприяють виникненню у неї неврозу, а в інших – посилюють вже наявні порушення нервової системи.
  З огляду на дані характеристики, дорослий завжди повинен намагатися бути в гарному настрої. Адже дитина – така вразлива істота, вона як губка вбирає і хороше, і погане. Копіює поведінку дорослого і «виносить» її в суспільство, яким для дитини є однолітки в групі дитячого саду.

 Таким чином, щоб зберегти психологічне благополуччя дитини необхідно:

1) мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

2) ставитися до дитини як до рівноправного партнера;

3) брати активну участь в житті сім’ї;

4) завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

5) цікавитися проблемами дитини, вникати у всі виникаючі в її житті складності;

6) допомагати дитині розвивати свої вміння та таланти;

7) поважати право дитини на власну думку.

  Отже, при виконанні даних рекомендацій, у дитини буде формуватися адекватна самооцінка, розвиватися позитивні якості особистості, і найголовніше дитина буде прийнятий групою однолітків, а значить і емоційний розвиток стане сприятливим.

• Загартовуючи процедури виявляться набагато ефективніше, якщо будуть приносити задоволення і викликати веселий сміх.
• Станьте прикладом для наслідування.
• Починайте загартовування дитини в домашніх умовах тільки в тому випадку, якщо він повністю здоровий.
• Тривалість процедур збільшуйте поступово.
• Не допускайте переохолодження дитини.
• Процедури повинні проводитися систематично.

     Якщо ми будемо дотримуватися основних правил загартовування дитини в домашніх умовах, ми зможемо захистити дитину від частих простуд і хронічних захворювань і поганого настрою.

      Хочу розповісти відому повчальну притчу.

     В одному будинку жив чоловік. Разом з ним жили його дружина, стара хвора мати і його дочка – доросла дівчина. Одного разу пізно ввечері, коли всі вже спали, в двері хтось постукав. Господар підвівся і відчинив двері. На порозі будинку стояли троє. «Як вас звати?» – запитав господар. Йому відповіли: «Нас звуть Здоров’я, Багатство і Любов. Пусти нас до себе в будинок». Чоловік задумався: «Ви знаєте, – сказав він, – у нас в будинку тільки одне вільне місце, а вас троє. Я піду, пораджуся з домочадцями, кого з вас ми зможемо прийняти в нашому домі». Хвора мати запропонувала впустити Здоров’я, юна дочка захотіла впустити Любов, а дружина наполягала на тому, щоб в будинок увійшло Багатство. Жінки дуже довго сперечалися між собою. Коли чоловік відкрив двері, за порогом уже ні кого не було …

Бажаємо всім, щоб у кожному домі було місце і Здоров’ю, і Багатству, і Любові!

Все в ваших руках, варто тільки захотіти …

     Оновлення системи дошкільної освіти, процеси гуманізації та демократизації у ньому зумовили необхідність активізації взаємодії дошкільного закладу з сім’єю. Сім’я – первинний унікальний соціум, дає дитині відчуття психологічної захищеності, емоційного «тилу», підтримку. Сім’я – це ще й джерело суспільного досвіду. Тут дитина знаходить приклади для наслідування, тут відбувається його соціальне народження.

    Взаємодія сім’ї та ДНЗ відіграє важливу роль у розвитку і вихованні дитини. В даний час взаємодія з батьками вихованців, займає гідне місце в ряду пріоритетних напрямків виховно-освітнього процесу дошкільних закладів. Більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність родинного виховання поряд з необхідністю психолого-педагогічної допомоги батькам.

   Сучасні дослідники відзначають важливість взаємодії педагогів і батьків для виховання і розвитку дітей дошкільного віку. Включення сім’ї як партнера і активного суб’єкта в освітнє середовище дошкільного навчального закладу якісно змінює умови взаємодії педагогів і батьків, що мають власні стратегічні інтереси у сфері дошкільної освіти дитини.

   Практичні працівники намагаються найбільш повно використовувати весь педагогічний потенціал традиційних форм взаємодії з сім’єю і шукають нові, інтерактивні форми співпраці з батьками у відповідності із зміною соціально-політичних та економічних умов розвитку нашої країни.