Archive for Вересень, 2024

Шановні батьки!

Ми всі переживаємо непрості, напружені часи. Як батьки, ви можете відчувати стрес, хвилювання, розчарування, розгубленість та втрату зв’язку зі звичними джерелами підтримки. Важливо пам’ятати, що в реагуванні на стресові події діти дивляться на дорослих. Тому обговорення з дітьми їхніх страхів, спільні релаксаційні вправи, навчання їх корисним методам долання та створення відчуття комфорту можуть допомогти зменшити тривожність.
Ці прості Поради для батьків “Релаксація для дітей удома”, а також конкретні активності й ігри можуть допомогти вам заспокоїти дитину, контролювати її емоції та посилити відчуття захищеності.

Шановні педагоги і батьки!

Пропонуємо вам порадник «Дитсадок і родина: взаємодія заради розвитку дитини».

Порадник розроблено в межах проєкту ЮНІСЕФ «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні», який реалізує ВГО «Асоціація працівників дошкільної освіти» за підтримки Міністерства освіти і науки України, Українського інституту розвитку освіти. Думки, висловлені в публікаціях, не обов’язково відображають політику та погляди ЮНІСЕФ.

У пораднику — методичні матеріали, які допоможуть вихователям і батькам організувати для дітей корисні активності в дитсадку й вдома, як-от: навчити вітатися, розвивати трудові навички та спостережливість, висаджуючи мінігород на підвіконні та доглядаючи за ним, розвивати літературні та пізнавальні здібності, читаючи книжки тощо. А також — два сценарії зустрічей з батьками вихованців «Хатні символи та обереги» і «Книжковечори».

Авторка: Ірина Терещенко, педагогиня.

Редакторки: Ганна Мозирко, Вікторія Третяк, Олена Філоненко.

Відповідно до Закону України «Про освіту», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Указу Президента України від 25 травня 2020 року № 195/2020 «Про Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі», розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 липня 2024 р. № 632-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі на 2024 рік» безпека дітей є обов’язковою цінністю і одним з показників якості їх життя. Однією з важливих умов забезпечення безпеки дітей є створення безпечного освітнього середовища.

Серед важливих стратегічних цілей розбудови безпечного і здорового освітнього середовища є здоров’язбережувальна складова освіти, безпечність, доступність та інклюзивність освітнього середовища.

Для формування безпечної, ненасильницької та відповідальної поведінки учнів, підвищення обізнаності працівників закладу освіти, батьків або законних представників дітей щодо запобігання та протидії булінгу, а також збереження психічного здоров’я дітей, надсилаємо для використання під час освітнього процесу всіма його учасниками міжвідомчий алгоритм взаємодії щодо превенції та протидії булінгу (цькування).

З метою формування безпечної, ненасильницької та відповідальної поведінки учнів, підвищення обізнаності працівників закладів освіти, батьків або законних представників дітей щодо запобігання та протидії булінгу, а також збереження психічного здоров’я дітей, надсилаємо для використання під час освітнього процесу міжвідомчий алгоритм взаємодії щодо превенції та протидії булінгу (цькуванню).

Заступник Міністра Євгенія СМІРНОВА

Підготувала: практичний психолог Петрухан Л.І.

Хто з батьків не стикався з такою проблемою, коли нерви не витримують, контроль над ситуацією втрачається і відбувається зрив на дитині. В результаті малюк отримує набагато більший наганяй, ніж насправді заслужив, або зовсім страждає без очевидної причини. Та й самих батьків така ситуація не радує, вони відчувають себе винними, але як не допустити подібних емоційних вибухів?

Необхідно підійти до проблеми стратегічно: робити поступові кроки до поліпшення загальної ситуації, щоб подібні помилки виникали якомога рідше, і одночасно з цим застосовувати локальні методи в момент конфлікту, щоб, принаймні, зробити його менш безпечним. Під час делікатних ситуацій стежте за своїми емоціями.

Спостереження за собою полегшує процес контролю. Під час спостережень можна відзначити, в який момент і що конкретно починає вас нервувати, що цьому передує, з якої миті перестає діяти логіка, і починає захльостувати шквал емоцій. Взявши під контроль ці етапи, ви навчитеся керувати власним станом, своєчасно вживати вірні тактичні кроки.

Не ігноруйте такі прості засоби, як полівітаміни, легкі заспокійливі препарати (валеріана, пустирник) і регулярне фізичне навантаження. Зриви на дитині і близьких – це своєрідний «стрибок напруги» у вашому організмі, проблема зі стабільністю нервової системи. Вирішувати це питання слід з фізичної сторони. Полівітаміни, фізичні вправи, загартовування стабілізують стан нервової системи, виробляють стійкість до різких перепадів і напруження. Щодня приділяйте собі хоча б 15 хвилин. Звичайно, якщо у вас кілька дітей або маленька дитина, зробити це важко, але знайдіть таку можливість – зробіть манікюр, полежте в розслаблюючій ванні, побудьте наодинці з собою, і це дасть вам чимало.

Тілесний контакт потрібен не тільки дітям, а й будь-якій дорослій людині. Якщо вам не вистачає тактильного контакту з дитиною та близькими, ваші нервозність і схильність до конфліктів почнуть наростати як снігова куля. Якщо ви помітили, що всі зриви протікають за одним сценарієм, фіналом якого є спалах роздратування і обурення, спробуйте себе випередити, не чекайте моменту, коли емоції вирвуться назовні, і ви почнете діяти імпульсивно.

Робіть вирішальний крок, не чекаючи «точки кипіння».

Якщо дитина серйозно провинилася і без покарання не обійтися – покарайте її до того моменту, коли розжаряться ваші емоції. У цьому випадку і покарання буде щадним, і дитина сприйме його адекватно. Якщо ви роздратовані через поведінку дитини, в силу її характеру і віку, коли чиєїсь провини немає, але роздратування вас захльостує – припиніть на деякий час спілкування (на хвилину, на чверть години). Якщо ви встигнете зробити це до моменту зриву – легше буде всім. Краще обірвати розмову, нетактовно вийти з кімнати, ніж терпіти, а потім завестися і вибухнути. Незважаючи на завантаженість справами і втому, приділяйте дитині хоча три хвилини своєї уваги. Цей крок обійдеться вам м’якше і швидше, ніж постійні відштовхування від спілкування, якого потребує дитина.

Коли ви помічаєте, що внутрішня хвиля роздратування починає підніматися, спробуйте такі прийоми:

1) змініть положення тіла (встаньте, якщо сиділи, пройдіть в іншу кімнату);

2) уважно розглядайте свою дитину, простежте за її мімікою, мовою, зовнішнім виглядом, сконцентруйте на цьому свою увагу;

3) влаштуйте собі перекус прямо під час розмови;

4) влаштуйте собі тайм-аут – покиньте кімнату на пару хвилин.

Якщо ви все-таки не стрималися і зірвалися на дитині, то не  відтягуйте момент примирення, з’ясуйте з нею відношення, коли повністю заспокоїтеся. Скажіть, що були неправі і вам щиро шкода, що довелося зірватися. Неважливо, хто був правий, а хто винен, якого віку ваша дитина. Повірте, щирість зрозуміє навіть чотиримісячний малюк.

Зриви відбуваються з усіма. Це не означає, що ви погана мати чи батько, це означає, що необхідно над чимось попрацювати в самому собі. Не звинувачуйте себе, краще потратьте сили на позитив і не залишайте в стороні турботи про себе. Коли батьки вкладають у своїх дітей все, що мають, рано чи пізно у них нічого не залишиться.