«ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ ЯК ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКА МОРАЛЬНА ЯКІСТЬ»
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ МАЛОДОСВІДЧЕНИХ ПЕДАГОГІВ
Термін проведення: 10 лютого 2014 року
Хто проводить: вихователь-методист Васильєва Н.А.
Глосарій коментаря до Базового компоненту дошкільної освіти дає наступне визначення працелюбності як базовій якості особистості.
Працелюбність — риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільне корисній діяльності й досягати високих стандартів якості.
Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає:
Праця — діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.
Працьовитий — який сумлінно ставиться до роботи; роботящий, звиклий до праці; який виконує корисну роботу.
Працьовитість — властивість за значенням працьовитий.
Працелюб — людина, яка любить працю, старанно, ревно, Із запалом працює.
Працелюбний — який любить працю, вміє добре працювати.
Зміст працелюбності, як базової якості особистості, визначений Коментарем до Базового компонента включає:
— усвідомлення дошкільником правила: неприродно залишатися пасивним, якщо ти здоровий, нормально — перебувати в дієвому стані;
— розуміння необхідності й корисності трудових зусиль та їхніх практичних результатів;
— звичка легко включатися у діяльність;
— домагання високих стандартів якості;
— схильність виходити за межі мінімально обов’язкової норми, перевиконувати її;
— здатність вносити у продукт своєї праці корективи, вдосконалювати його.
Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні визначає наступні результати освітньо-виховної роботи щодо виконання завдань змістової лінії «Предметний світ».
Практична діяльність. Дитина усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв’язок зі здоров’ям та ставленням до життя. Розуміє, що працелюбність є показником людської гідності та здатності брати участь у суспільне значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпоширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником). Користування предметами (споживання). Знає, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміє використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставитися, знає місце зберігання кожного. Володіє елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.
Виготовлення предметів (виробництво). Знає про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку. Може назвати деякі з відомих. Розуміє відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини. Може назвати основні з них. Охоче займається практичною діяльністю, доводить розпочате до кінця. Усвідомлює, що продуктивною називається діяльність, яка характеризується високою віддачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки як складової практичної діяльності, гаранта її продуктивності.
Постановка мети. Усвідомлює, що виготовленню предметів передують постановка мети, складання плану діяльності, елементарного проекту. Вміє самостійно поставити перед собою близьку мету, спланувати дії. Може скласти елементарну прогностичну оцінку майбутнього результату, обґрунтувати її. Виявляє цілеспрямованість, прагне досягти кінцевої мети, може співвіднести власні можливості з бажаннями. Може відмовитися від непосильної мети, задовольнитися оптимальною, не вдаватися до спрощеної.
Процес досягнення мети. Добирає адекватні прийоми роботи, відповідні технічні засоби, знаряддя, матеріали. Знає властивості матеріалу, технологію роботи з ним. Дотримується правил безпечного користування інструментами. Усвідомлює труднощі, реальну можливість помилок. Орієнтується в причинах своїх помилок, називає їх, співвідносить складність завдання зі своїми можливостями. Може обґрунтувати доцільність обраного варіанта. Прагне відійти від шаблону, виявляє вигадку та фантазію. Експериментує, вдосконалює, виявляє винахідливість і раціоналізм.
Результати діяльності. Орієнтується в критеріях результату, високого досягнення. Знає, що показником продуктивності праці є якість та кількість зробленого, докладене до роботи зусилля виконавця. Усвідомлює, що якість продукту визначається ступенем його придатності до використання, відсутністю технологічних помилок, зовнішньою привабливістю. Прагне домогтися успіху. Без зовнішніх спонукань перевіряє зроблене, виявляє бажання поліпшити результат власної праці, у разі потреби вносить корективи, доцільно використовує рукотворний виріб.
Оцінка результатів праці. Виявляє вимогливість і критичність в оцінці власного продукту праці, виділяє достоїнства та вади, встановлює зв’язок між своєю вмілістю, старанністю та якістю і кількістю зробленого. Співвідносить задум з показниками кінцевого результату, виробляє узагальнені судження про себе як виконавця. Об’єктивно оцінює продукти праці інших, співвідносить їх з власними, бережливо ставиться до рукотворних виробів. Відрізняє власний виріб від твору мистецтва. Радіє з нагоди зробити приємне рідним та близьким.
Структурними компонентами будь-якої діяльності є мотив — мета — засоби — результат — оцінка (самооцінка).
Методичні прийоми, які можна використовувати для виховання працелюбності як базовоїякості особистості.
Кожен метод і прийом повинен сприяти і набуттю знань про працю і вихованню поваги до людей праці і вихованню працелюбності. В педагогічній діяльності доцільно використовувати наступні методичні прийоми, які сприятимуть реалізації основних завдань трудового виховання та виховання працелюбності:
1. Показ вихователя.
2. Пояснення.
3. Спостереження за працею дорослих.
4. Екскурсії (в ДНЗ і за межами).
5. Бесіди.
6. Читання художньої літератури.
7. Розгляд картин і бесіда за їх змістом.
8. Розповідь вихователя, повідомлення знань.
9. Демонстрування діафільмів і кінофільмів.
10. Дидактичні ігри.
11. Дидактичні вправи.
12. Участь дітей у праці дорослих.
13. Допомога вихователя.
14. Створення ігрових ситуацій.
15. Приклад дорослого.
16. Заохочення.
17. Спостереження в куточку живої природи.
18. Бесіди — обговорення роботи чергових (оцінювання).
19. Спостереження за роботою чергових.
20. Нагадування.
21. Зацікавлення.
22. Коментування.
23. Порівняння.
24. Бачення власних досягнень.
25. Співробітництво з дорослим.
26. Порівняння себе з однолітками.
27. Об’єднання в спільній діяльності.
28. Планування і розподіл обов’язків.
29. Виявлення своїх вмінь і здібностей.
30. Домовляння.
31. Самооцінка.
32. Вправляння.
33. Позитивне оцінювання.
34. Уточнення.
35. Спонукання
36. Ігри-заняття.
37. Зацікавленість вихователя результатами роботи дітей.
38. Використання елементів с/р ігор.
39. Спостереження за різними трудовими процесами одного виду праці з акцентом на результат.
Праця дітей.
У процесі праці формується загальне позитивне ставлення до навколишнього життя. Вдало виконана робота приносить їм почуття радості, задоволення, відчуття корисності своєї невеликої справи. Досягнення мети викликає бажання трудитися, надає впевненості діям дітей. В процесі праці у них формується прагнення до колективної діяльності, повага до праці дорослих, уміння доводити справу до кінця, тобто ті морально-вольові якості, які необхідні дітям у школі. Але все це можливо за умови, що діти володіють певними трудовими вміннями та навичками, які можна сформувати і вдосконалювати за допомогою створення ігрових та проблемних ситуацій, використання дидактичних ігор та вправ.
Використана література:
1. Базовий компонент дошкільної освіти. – Киів, 2012.
2. Коментар до базового компонента дошкільної освіти в Україні. – К., 2003.
i /span
span style=”font-size: medium; color: #000000;”
