КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

      Дослідження образотворчої діяльності старших до­шкільників дають змогу виокремити чотири типи худож­ньої творчості в цьому віці.

     Діти, щодо яких констатується модифікаційно-емо­ційний тип творчості в зображувальній діяльності, здатні виразно передавати власне ставлення до створюваного образу, емоційно переживати втіху або сум, можуть від­чувати форму, ритм, колір, захоплюватися мистецькими творами й милуватися явищами природи. Вони виявля­ють стійкий інтерес до образотворчості, самостійно оби­рають вид діяльності, потрібні матеріали, інструменти. Маючи потребу у самовираженні в образотворчості, ці діти прагнуть модифіковано й гармонійно відтворювати образи, взяті з довкілля, й малюють, активно спираючись на свої почуття: знаходять гармонійні співвідношення кольору та форми предмета, вдало поєднують різні ху­дожні матеріали й техніки, щоб зобразити визначений об’єкт, оригінальне компонують деталі.  Планують та послідовно вибудовують свої дії, реалізують творчий за­дум, знаходять адекватні рішення у змінених нестандарт­них умовах. Прагнуть оцінювати власні роботи й роботи однолітків, а також мистецький твір, звертаючи увагу на його форму, колір, характер, настрій.

Діти з підгрупи зазначеного типу художньої твор­чості після попередніх спостережень, розглядань, бесід самостійно й оригінально віднаходитимуть композиційне вирішення своєї художньої роботи, екс­периментуватимуть у виборі засобів виконання заду­му. Позитивну динаміку розвитку їхньої образотвор­чої діяльності забезпечать творчі завдання-вправи, зразки яких подані в посібнику, й створення належно­го освітньо-розвивального середовища.

     Дошкільнята, діяльність яких віднесена до підгрупи продуктивно-емоційного типу творчості в образотворенні, мають загалом подібні до попереднього типу особистісні якості, але спостерігаються й відмінності. Своє ставлення до художнього образу вони виявляють спокій­но й хоча розуміють стан радості або горя, не досить ак­тивно реагують на нього. Самостійно проявляють інтерес до зображуваної дійсності, однак потребують належного спрямування з боку дорослого, конкретизування пізна­вальних та продуктивних дій. Діти передають свої по­чуття у малюнках, послідовно реалізують творчий задум, але їм потрібна допомога у плануванні. У нестандартних умовах віднаходять адекватні рішення для успішного завершення завдання. Власні роботи завжди оцінюють схвально, а роботи однолітків — вибірково.

     Для цієї підгрупи пропонуються зміст і методи спо­стережень, обстежень, досліджень, тематика бесід, карт­ки зі зразками художніх технік. Нехай діти виконують завдання на чистому аркуші паперу, самостійно визнача­ють композиційне розміщення частин малюнка, добира­ють технічні прийоми.

     Для тих, хто віднесений до підгрупи третього, предметно-образного типу творчості, характерні пе­ріодична цікавість до явищ навколишнього світу, не­стійкий інтерес до пізнання, підтримувати який вда­ється завдяки використанню яскравого пізнавального матеріалу.

     Діти здатні добирати потрібні інструменти, матеріа­ли, щоб відтворити наявні в них знання та вміння у стан­дартних ситуаціях, в однотипних завданнях та в роботах за зразком і з допомогою вихователя можуть вносити не­значні зміни в ході створення художнього образу. Вибу­довуючи послідовність зображальних дій, вони потребу­ють від дорослого часткової участі в цьому й постійного заохочення, наочного показу, попереднього обігрування предмета й різнобічного обстеження його форми, якос­тей, властивостей. Критерієм оцінювання власних робіт та робіт однолітків здебільшого слугують сюжет та коло­ритне забарвлення твору, а його характеру, емоційності, композиції надається мало уваги.

     Вочевидь слід коригувати формування у цих дітей умінь визначати тему й відповідно до неї планувати по­слідовність своїх дій. Для даної підгрупи також реко­мендовано активно використовувати спостереження демонстрацію, обстеження предметів, заохочення й елементи дослідницької діяльності. Розвиткові художньої творчості сприятиме  метод  незакінченого  малюнка:| на аркуші позначають крапками композицію малюнка частково — наприклад, це може бути ваза лише з квіт­ковими стеблами у ній. Дитина має з’єднати крапки й отримати цю частину малюнка, а от розміщення квітів, їхня форма, колір та кількість залежатимуть уже від її бажання.

     Діти,    характер    творчості    яких    віднесений    до репродуктивно-предметного типу, досить примітивно висловлюють свої міркування про художні образи, а в їхньому образному мисленні та в зображувальній діяль­ності переважає наслідування. Для виконання практич­ного завдання у будь-якому виді образотворчості вони потребують активного втручання вихователя: щоб той спонукав їх до практичної діяльності, обігрував та наочно показував предмети, маніпулював із ними, стимулю­вав до продуктивного відтворення художнього образу. Дошкільнята мають часткові знання, вміння та бажання експериментувати и фарбами, формою, лінією, компози­цією, і їхня пошукова діяльність також можлива лише за активної участі дорослого. В оцінюванні власних і чужих робіт переважають типові одноманітні фрази: “гарно” — “погано”, “подобається” — “не подобається”.

     З дітьми, що увійшли до цієї підгрупи, бажано організовувати спостереження за предметами та явищами в реальному житті й природі, слід розвивати у них зорову пам’ять та чуттєве сприймання.

     Відтак подані нижче методи роботи з дошкільнятами доцільні для кожної підгрупи, щоб діти мали однакові можливості творити.

 Це такі методи:

•   спостереження (наприклад, за ростом і цвітінням квітів, розглядання художніх репродукцій);

•   обстеження (наприклад, вази, овочів, фруктів на дотик для визначення їхньої форми, фактури);

•   бесіди (наприклад, про розмаїття форм і кольорів квітів, листя);

•   маніпулювання (наприклад, із предметами на пло­щині, у просторі, на фланеграфі);

•   демонстрація послідовності зображальних дій (на­приклад, рисунки на плакатах, зразках-картках; наочно-практичний показ);

•   дослідницький та частково-дослідницький методи;

•   заохочення, стимулювання.

     Важливою умовою для розвитку творчих здібнос­тей дитини в образотворчій діяльності є збагачення її образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, роз­криття внутрішнього “Я”. Необхідно створювати загаль­ну позитивну атмосферу, що допоможе зробити неви­мушеним процес створення, народження неповторного, оригінального художнього продукту.

      В образотворчості дошкільник може відображати свої почуття, думки, настрій, активно відкривати нове у спо­собах реалізації, пропонованого завдання й власного за­думу, у прийомах зображення. Так він матиме змогу вті­лювати в життя власні інтереси й потреби, накопичувати інформацію про природні й суспільні події, явища, про світ мистецтва та віднаходити форми прояву індивіду­альної продуктивної діяльності.

     Основою для розвитку творчості є та діяльність, у якій проявляються здібності дитини. А розвиток здібностей найефективніший тоді, коли гармонійно поєднуються природні задатки, мотиви діяльності та вплив зовніш­нього оточення.

 Література:

 1. Базовий компонент дошкільної освіти, К. – 2012 р.

2. О.П. Терещенко «Розвиток творчості старшого дошкільника в образотворчій діяльності», К. – 2007 р.