‘Методична служба’

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

      Дослідження образотворчої діяльності старших до­шкільників дають змогу виокремити чотири типи худож­ньої творчості в цьому віці.

     Діти, щодо яких констатується модифікаційно-емо­ційний тип творчості в зображувальній діяльності, здатні виразно передавати власне ставлення до створюваного образу, емоційно переживати втіху або сум, можуть від­чувати форму, ритм, колір, захоплюватися мистецькими творами й милуватися явищами природи. Вони виявля­ють стійкий інтерес до образотворчості, самостійно оби­рають вид діяльності, потрібні матеріали, інструменти. Маючи потребу у самовираженні в образотворчості, ці діти прагнуть модифіковано й гармонійно відтворювати образи, взяті з довкілля, й малюють, активно спираючись на свої почуття: знаходять гармонійні співвідношення кольору та форми предмета, вдало поєднують різні ху­дожні матеріали й техніки, щоб зобразити визначений об’єкт, оригінальне компонують деталі.  Планують та послідовно вибудовують свої дії, реалізують творчий за­дум, знаходять адекватні рішення у змінених нестандарт­них умовах. Прагнуть оцінювати власні роботи й роботи однолітків, а також мистецький твір, звертаючи увагу на його форму, колір, характер, настрій.

Діти з підгрупи зазначеного типу художньої твор­чості після попередніх спостережень, розглядань, бесід самостійно й оригінально віднаходитимуть композиційне вирішення своєї художньої роботи, екс­периментуватимуть у виборі засобів виконання заду­му. Позитивну динаміку розвитку їхньої образотвор­чої діяльності забезпечать творчі завдання-вправи, зразки яких подані в посібнику, й створення належно­го освітньо-розвивального середовища.

     Дошкільнята, діяльність яких віднесена до підгрупи продуктивно-емоційного типу творчості в образотворенні, мають загалом подібні до попереднього типу особистісні якості, але спостерігаються й відмінності. Своє ставлення до художнього образу вони виявляють спокій­но й хоча розуміють стан радості або горя, не досить ак­тивно реагують на нього. Самостійно проявляють інтерес до зображуваної дійсності, однак потребують належного спрямування з боку дорослого, конкретизування пізна­вальних та продуктивних дій. Діти передають свої по­чуття у малюнках, послідовно реалізують творчий задум, але їм потрібна допомога у плануванні. У нестандартних умовах віднаходять адекватні рішення для успішного завершення завдання. Власні роботи завжди оцінюють схвально, а роботи однолітків — вибірково.

     Для цієї підгрупи пропонуються зміст і методи спо­стережень, обстежень, досліджень, тематика бесід, карт­ки зі зразками художніх технік. Нехай діти виконують завдання на чистому аркуші паперу, самостійно визнача­ють композиційне розміщення частин малюнка, добира­ють технічні прийоми.

     Для тих, хто віднесений до підгрупи третього, предметно-образного типу творчості, характерні пе­ріодична цікавість до явищ навколишнього світу, не­стійкий інтерес до пізнання, підтримувати який вда­ється завдяки використанню яскравого пізнавального матеріалу. Читати повністю »

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ МАЛОДОСВІДЧЕНИХ ПЕДАГОГІВ

Термін проведення:  10 лютого 2014 року

 Хто проводить: вихователь-методист Васильєва Н.А.

    Глосарій коментаря до Базового ком­поненту дошкільної освіти дає наступне визначення працелюбності як базовій якості особистості.

     Працелюбність — риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільне корисній діяльності й досяга­ти високих стандартів якості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає:

     Праця — діяльність людини; су­купність цілеспрямованих дій, що потре­бують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

Працьовитий — який сумлінно ста­виться до роботи; роботящий, звиклий до праці; який виконує корисну роботу.

Працьовитість — властивість за зна­ченням працьовитий.

Працелюб — людина, яка любить працю,  старанно,  ревно,  Із запалом  пра­цює.

Працелюбний — який любить працю, вміє добре працювати.

     Зміст працелюбності, як базової якості особистості, визначений Комен­тарем до Базового компонента вклю­чає:

— усвідомлення дошкільником прави­ла: неприродно залишатися пасивним, якщо ти здоровий, нормально — пере­бувати в дієвому стані;

— розуміння необхідності й корис­ності трудових зусиль та їхніх практич­них результатів;

— звичка легко включатися у діяльність;

— домагання високих стандартів якості;

— схильність виходити за межі мінімально обов’язкової норми, переви­конувати її;

— здатність вносити у продукт своєї праці корективи, вдосконалювати його.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні визначає наступні результати освітньо-виховної роботи щодо виконання завдань змісто­вої лінії «Предметний світ».

     Практична      діяльність.      Дитина усвідомлює,  що  навколишній  предмет­ний  світ  має  рукотворне  походження. Цінує діяльність людей, розуміє її при­родність, зв’язок зі здоров’ям та став­ленням до життя.   Розуміє,  що праце­любність     є     показником     людської гідності   та   здатності   брати   участь   у суспільне значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає най­поширеніші, усвідомлює елементарні ви­моги до людини як трудівника. Має еле­ментарне  уявлення   про  те,  що  кожна людина є користувачем   (споживачем) предметів та їх творцем (виробником). Користування предметами  (спожи­вання). Знає, що кожний предмет вико­ристовується   (споживається) для  за­доволення  потреб людини.  Вміє вико­ристовувати   за   призначенням   основні предмети, знаряддя праці, речі, прила­ди,   дбайливо  до   них  ставитися,   знає місце зберігання кожного. Володіє еле­ментарною культурою споживання про­дуктів праці інших людей. Читати повністю »

ПАМ’ЯТКА ВИХОВАТЕЛЮ

• Оцінка і необхідна корекція психологічних станів протягом всього заняття (емоційних – радість, веселощі тощо; інтелектуальних сумніви,  зосередження тощо).

• Підтримка високого рівня мотивації протягом всього заняття з використанням прийому зміщення мотиву на  мету.

• Виявлення суб’єктивного досвіду дітей із запропонованої теми; подача нового  матеріалу  з урахуванням  психолого-педагогічної характеристики групи.

• Використання різних сенсорних каналів при поясненні нового матеріалу.

• Побудова діяльності кожної дитини з урахуванням даних психолого-педагогічних обстежень і рекомендацій психолога.

• Відмова від фронтальної роботи як основної форми проведення занять, широке використання різних варіантів індивідуальної, парної чи групової роботи.

• Гендерний аспект в організації різних форм на занятті; в підборі методів і прийомів навчально-виховного процесу.

• Використання в роботі над закріпленням теми різноманітного дидактичного матеріалу, який дозволяє дитині розвивати різні сенсорні канали, проявляти вибірковість до типу, виду і форми завдання, характеру його виконання.

• Обов’язкова оцінка і корекція процесу і результату навчальної діяльності кожної дитини в ході заняття; широке застосування оцінки, самооцінки і взаємооцінки.

• Створення умов для формування у кожної дитини високої самооцінки, упевненості у своїх силах.

• Проведення з дітьми рефлексіі заняття (що взнали, що сподобалось, щось хотілось би змінити чи, навпаки, повторити).

ПАМ’ЯТКА ВИХОВАТЕЛЮ

     В ході проведення емпіричних досліджень можна виділити декілька загальних правил. Їхнє додержання вихователем дозволяє успішно вирішувати задачі дослідницького навчання.

       Найголовніше – підходити до цієї роботи творчо.

–  Навчайте дітей діяти самостійно і незалежно, не робіть прямих інструкцій.

– Не стримуйте ініціативу дітей.

– Не робіть за них те, що вони можуть зробити (або можуть навчитися робити) самостійно.

– Не спишіть з винесенням оціночних суджень.

–  Допомагайте дітям вчитися управляти процесом засвоєння знань:

1. Просліджувати зв’язки між предметами, явищами і подіями ;
2. Формувати навички самостійного вирішення проблем дослідження;

Аналізу, синтезу, класифікації, узагальненню інформації.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЯМ

• Театралізовані ігри мають планувати­ся та проводитися педагогами впродовж дня: у ранкові та вечірні години, під час прогулянок, за­нять, самостійної діяльності дітей тощо.

• Усі заняття слід проводити в ігровій театралізованій формі. Заняття мають бути інтегрованими, з теат­ральним оформленням.

• Варто залучати дітей до всіх етапів підготовки теат­ралізованої діяльності.

• Необхідно забезпечувати співпрацю дітей, педаго­гів, батьків.

• Театралізована діяльність має бути насичена гли­боким морально-етичним змістом різноманітної тематики.

• У театралізованій діяльності необхідно широко використовувати музику, ігровий дизайн, народний фольклор з різними видами образотворчих і розвивальних завдань.

• Театралізовану діяльність слід організовувати на професійному рівні, щоб діти впевнено відтворювали театральні дії, маніпулювали з театральною атрибу­тикою, ляльками, виготовляли декорації тощо.

• Професійну підготовку вихователів треба здійсню­вати під час тематичних семінарів-практикумів.