‘Консультує спеціаліст :’

ПОРАДИ  БАТЬКАМ

Підготувала: медична сестра ЛФК Тарасюк Н.А.

    Діти, які страдають ДЦП, у більшості випадків не вміють плавно та глибоко дихати. Дихання у них частіш за все поверхове, не ритмічне, приривчасте, з затримкою видиху. Ці відхилення від норми у стані дихального апарату здійснюють негативний вплив на розвиток мови, нормалізацію працездатності, появу мимовільних рухів та обмін речовин в організмі.

    Правильне глибоке дихання сприяє зниженню тонусу спастично напружених м’язів, в тому числі і м’язів грудної клітини, збільшуючи тим самим надходження кисню в організм дитини. Тому навчанню дитини правильному диханню треба приділити особливу увагу.

Починати треба з навчання активного видиху:

• Сидячі або лежачи, подмухати на султанчик, на прапорець, виготовлений з паперу, тканини.
• Подути на паперовий вітряк.
• Через трубочку (гумову або пластмасову) подути на ватні кульки. Ускладнити вправу можна за рахунок збільшення відстані (чим далі предмет, тим сильніший потрібен видих).
• Дути на мильну воду крізь трубочку, роблячи багато дрібних бульбашок, потім – одна велика бульбашка.
• Надувати легкі гумові іграшки (підраховуючи
• кількість видихів, які були потрібні при надуванні).
• Виконувати видих з промовлянням шиплячих звуків.
• Дути в дудочку.
• Повільне проспівування голосних звуків.
• Тривалий видих через рот крізь соломинку у воду як найдовше з метою здійняти багато бульбушок.

     Після того, як дитина навчиться виконувати видих та вдих, треба вчити її узгоджувати дихання з рухами.

     Шановні батьки!

Пропонуємо вам декілька вправ, використовуючи які ви розвинете фізіологічне та мовленнєве дихання вашої дитини.

Вправи, де видих виконується з промовлянням звуків: «Маятник», «Гуси летять», «Жучок», «Гуси шиплять», «Рубаємо дрова», «Насос», «Паровоз», «Каша кипить», «Годинник» тощо.   

ПОРАДИ БАТЬКАМ 

Підготувала: вчитель-логопед Чмих Н.В.

     Якщо вас турбує мовлення вашої дитини будьте готові до наступних питань, які ви можете почути від логопеда:

• Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.
• Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.
• Як розвивалось мовлення дитини (гуління, лепет, перші слова, фрази).
• Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.
• Якими були умови її вихованнями не спостерігались порушення мовлення у людей з близького оточення дитини, двомовність в сім’ї.
• Що турбує батьків відносно мовлення дитини.
• Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.
• Чи звертались раніше батьки до логопеда,якщо так,то коли,якими були результати.

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

1. Починайте  „забувати”  про  те,  що  ваша  дитина  маленька.  Давайте  її посильну  роботу  вдома,  визначте  коло  її  обов’язків.  Зробіть  це  ніжно, з довірою: „Який  ти  в  нас  уже  великий, ми  навіть  можемо  довірити  тобі  помити  посуд”. Не  робіть  з  дитини  лише  споживача,  нехай  вона  буде  рівноправним  членом  сім’ї  зі  своїми  правами  і  обов’язками.

2. Визначте загальні  інтереси  дитини.  Це  можуть  бути  як  пізнавальні  інтереси (улюблені  мультфільми,  казки, ігри),  так  і  життєві  (обговорення  сімейних  проблем).  Дозвольте  дитині  малювати,  розфарбовувати,   вирізати,  наклеювати,  ліпити, конструювати,  це  допоможе  у  підготовці  її  руки  до  письма  і  в  розвитку  творчих  здібностей.

3. Залучайте дитину  до  економічних  проблем  родини. Поступово  привчайте  порівнювати  ціни,  орієнтуватися  в  сімейному  бюджеті (наприклад,  дайте  гроші  на  хліб  і  на  морозиво,  коментуючи  суму на  той чи  інший  продукт). Привчайте  до  самообслуговування  і  формуйте  трудові  навички  й  любов  до  праці.

4. Не  лайте,  а  тим  більше – не  ображайте  дитину  в  присутності  сторонніх.  Поважайте  почуття  й  думки  дитини.  На  скарги  з  боку  навколишніх,  навіть  учителя  або  вихователя,  відповідайте:  „Спасибі,  ми  обов’язково  поговоримо  на  цю  тему”.

5. Навчіть  дитину  ділитися  своїми  проблемами.  Обговорюйте  з  ними  конфліктні  ситуації,  що  виникли  з  однолітками  і  дорослими, як  вони  вирішувалися.  Щиро  цікавтеся  її  думкою,  тільки  так  ви  зможете  сформувати  в  неї  правильну  життєву  позицію.

6. Постійно  говоріть з дитиною. Розвиток  мовлення  – запорука  гарного  навчання.  Розпитуйте  її  про  події  дня,  що  було  цікавим,  що  найбільше  сподобалося. При  цьому  слухайте  уважно  її відповіді,  уточнюйте,  ставте  запитання,  щоб  дитина  почувала,  що  це  вам  цікаво. Як  можна  більше  читайте  їй  і  привчайте  переказувати  прочитане.

7. Не  залишайте  без  відповіді  жодне  запитання  дитини.  Тільки  в  такому  випадку   її  пізнавальний  інтерес  ніколи  не  згасне.

8. Намагайтеся  хоч  іноді  дивитися  на  світ  очима  вашої  дитини.  Адже  бачити  світ  очима  іншого  –  основа  для  взаєморозуміння.

 9. Не  скупіться  на  похвалу  дитини (навіть  авансом).  Хваліть  словом,  усмішкою,  ласкою  і  ніжністю.  На  скарги  про  те,  що  щось  не  виходить,  запевняйте: „У  тебе  обов’язково  вийде,  спробуймо  разом,  або  спробуй  ще  раз”.  Формуйте  високий  рівень  домагань.  І  самі  вірте,  що  ваша  дитина  може  все,  їй  потрібно  лише  допомогти.

10. Не  будуйте  ваші  взаємини  з  дитиною  на  заборонах.  Погодьтеся,  що  вони  не  завжди  розумні.  Завжди  пояснюйте  дитині  причини  ваших  вимог,  якщо  можливо,  запропонуйте  альтернативу.  Повага  до  дитини  зараз – фундамент  шанобливого  ставлення  до  вас  тепер  і  в  майбутньому.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: старша медсестра Ліфіренко В.Д. 

       Саме батьки відповідають за життя та здоров’я дитини. Отже, ви маєте знати симптоми, за яких необхідна невідкладна консультація лікаря. Якщо такі симптоми виникли у дитини, не слід сподіватися, що все мине саме собою, — ліпше звернутися до лікаря по допомогу.

      Зауважте, що залежно від показань термометра розрізняють температуру:

• субнормальну — нижче 36,0 °С;
• нормальну — 36,1…37,0 °С;
• субфебрильну — 37,1…38,0 °С;
• фебрильну — вище 38,1 °С.

|Симптоми, за яких слід звернутися до лікаря:                               

• Підвищення температури вище 39,0 °С.
• Субфебрильна температура тримається більше трьох діб.
• Субфебрильна або фебрильна температура за відсутності респіраторних симптомів — кашлю, нежитю тощо. Причиною можуть бути не респіратор­ні захворювання — гострий отит, інфекція сечовивідних шляхів, менінгіт тощо.
• Підвищення температури супроводжується блюванням.
• Значно виражені та раптові в’ялість, зниження апетиту чи, навпаки, рухли­ве збудження дитини.
• Порушення свідомості — дезорієнтація в часі й просторі.
• Порушення периферійного кровообігу: бліда, мармурова шкіра, холодні долоні та підошви.

          Насамперед дитині необхідно надати першу долікарську допомогу у таких ви­падках:

• удушення або потрапляння стороннього предмета в організм дитини;
• переохолодження або відмороження; є тепловий удар або опік;
• травмування — поранення, перелом, вивих тощо;
• кровотеча;
• порушення дихання та серцево-судинної діяльності тощо. Коли стан дитини нормалізовано, обов’язково слід звернутися до лікаря за кон­сультацією, щоб визначити тяжкість наслідків для здоров’я.

     Якщо ви не можете впоратися із ситуацією самотужки, а стан дитини швидко погіршується, терміново викликайте швидку.

Джерело: журнал «Медична сестра дошкільного закладу»