‘Готуємось до школи’

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь Парпуренко О.Д.

     Перед  вступом дитини до  школи  вас, батьки, зазвичай турбує питання: «Чи буде моя дитина писати красиво?», «Як підготувати її до оволодіння навичок письма?». Підготовка руки дитини до письма починається задовго до вступу до школи і передбачає розвиток п’ясті руки й дрібних м’язів пальців.

     Щоб гарно й швидко писати, треба, крім терплячості та бажання, мати тверду руку. Проте, лише дехто має її від народження, а здебільшого це, як і в спорті, досягається завдяки вправам. Для досягнення найбільшого ефекту від вправ, робота з розвитку рухів рук повинна проводитися регулярно. Завдання повинні приносити дитині радість, не можна допускати нудьги і перевтоми.

     Можна  запропонувати, як тренувальні завдання, спільне створення тематичних малюнків, які складаються з довгих і коротких рівномірних ліній. Наприклад, ви кажете дитині: «Давай поїдемо потягом до бабусі в село. Ось на одному краю аркуша наш будинок, а на іншому — бабусин садок. (Ці малюнки маєте зробити самі). Треба намалювати залізничну колію: дві довгі поздовжні лінії-рейки (креслите ви), а впоперек них багато коротеньких — шпали (крес­лить дитина). Зроби це старанно, охайно, бо інакше потяг не зможе проїхати і нам не вдасться відвідати бабусю». Чим охочіше дитина відгукнеться на про­позицію помандрувати, тим краще вона впорається із завданням.

    Або: «В густому дикому лісі живе в своїй хатинці лісник. Разом з ним тут живуть зайчики, півники, курчата, каченята… (Малюєте ви). Лісник подовгу не буває вдома, тож намалюй, будь ласка, довколо хатинки паркан, щоб ані лисиця, ані вовк не могли зашкодити лісниковим друзям».

    Можна запропонувати дитині домалювати сонечкові промінці, якими б воно зігрівало квіти довколо себе. Більше буде промінців — довше цвістимуть квіти. Чи нехай нагодує курчатко (малюєте ви), пшоном, зерном і черв’ячками. Ця робота приваблива тим, що виконується спільно. Та й результати кращі, бо берете участь у малюванні, для вас досить легкому.

    Важливо зразу навчити дитину правильно тримати ручку, олівець. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити  відразу.

 А як же правильно? 

  Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований  вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця – 1,5-2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію.

 Як розпізнати неправильний навик? 

  Про неправильний навик письма говорять наступні деталі:

• Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці.
• Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього.
• Верхній кінчик ручки направлений у бік або від себе.
• Кисть жорстко фіксована.
• Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні.

    Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців.

 Як виправити?

     Основною формою виправлення неправильно сформованої навички і одночасно необхідним профілактичним прийомом є систематичний контроль дорослого за образотворчою діяльністю дошкільника. Показавши дитині, як слід правильно тримати пишучий предмет і діяти з ним, дорослий повинен систематично перевіряти виконання дитиною вимоги і, за необхідності, виправляти її. Переробка неправильно сформованого стереотипу досить важка для дитини, нова правильна поза пальців і посадки за столом спочатку їй незручна, тому дорослі повинні проявляти наполегливість і терпіння.

Щоб прискорити процесс виправлення неправильно сформованої навички і полегшити його для дитини, можна використовувати кілька нескладних прийомів:

• На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці.
• Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.
• Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання великих фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.

Розвитку ручного вміння та навичок письма сприяє:

• запускання пальцями дрібні вовчки;
• розминання  пластиліну, глини, тіста;
• катання по черзі кожним пальцем камінчиків, намистинок;
• пальчикова гімнастика різної складності;
• нанизування великих намистинок, ґудзиків на нитку;
• зав’язування і розв’язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку;
• закручування  шурупів, гайок;
• плетіння кісок з ниток, вінків з квітів;
• ігри з пірамідками, кубиками, мозаїкою, конструктором;
• перебирання круп;
• малювання, розфарбовування, штрихування;
• усі види ручної творчості (в’язання гачком, вишивання, художнє випилювання, плетіння і т.д.);
• різання ножицями;
• «показ» вірша;
• тіньовий театр рук;
• застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків;
• всмоктування піпеткою води;
• заняття на домашньому стадіоні і знаряддях, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

     Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки “потягне” за собою розвиток інтелекту.

                                            Шановні батьки! Пам’ятайте!

  Успішність роботи з формування навички письма залежить від її систематичності, а ця умова може бути виконана тільки при взаємодії дошкільного закладу і сім’ї.

Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі!

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

 

Підготувала: вихователь Деревчук В.А.

    Відомо, як значимо формування в старшому дошкільному віці адекватної самооцінки. Адекватна самооцінка, рівень домагань відіграють найважливішу роль у формуванні особистості дитини. Особливо велике значення адекватного рівня домагань у підготовці дітей до шкільного навчання. Але також відомо, що дитина не народжується на світ з певним ставленням до себе. Як і всі інші особливості особистості, самооцінка складається в процесі виховання, де основна роль належить сім’ї та дошкільному закладу.

   Варто відзначити необхідність узгодженості дій дитячого саду і сім’ї у формуванні адекватної самооцінки дошкільників.

Батьки повинні пам’ятати про основні правила у вихованні:

1. Даючи негативну оцінку діям дитини, не можна говорити: «Ти не вмієш будувати, малювати … підмітати». У цих випадках дитина не може зберегти спонукання до даного виду діяльності, втрачає впевненість у собі, у своїх силах, здібностях.
З переживання низької самооцінки, викликаної ставленням дорослих, починається невротичний розвиток дитини.

2. Не можна дозволяти, щоб негативна оцінка діяльності дитини поширювалася на її особистість, тобто дитину треба критикувати за її поведінку. Оцінка особистості блокує розвиток дитини і формує комплекс неповноцінності, а, отже, і неадекватну, занижену самооцінку і рівень домагань.

3. Дуже важлива інтонація, емоційне забарвлення висловлювання, зверненого до дитини. Діти реагують не тільки на зміст, а й на емоційне забарвлення, в яке укладено ставлення до дитини.

4. Неприпустимо порівнювати дитину (її справи і вчинки) з кимось іншим, її не можна нікому протиставляти, такі порівняння є, з одного боку, психотравмуючими, а з іншого – формують негативізм, егоїзм, заздрість.

5. Батьки повинні створювати таку систему взаємин з дитиною, в якій вона буде сприймати себе тільки сприятливо (як норму). Лише в цьому випадку дитина може нормально сприймати чужі успіхи, без зниження самооцінки.

6. Головна функція сім’ї полягає в тому, щоб здатність соціальної адаптації дитини виходила з її можливостей.

7. У відносинах до дитини неприпустимий різкий перехід від тільки позитивних оцінок до різко негативним, від наказуючого тону до ласкавого задобрювання.

     Дитині необхідно відчувати себе любимою, єдиною. Їй потрібно знати, бути впевненою, що її, саме її, такою, якою вона є, – люблять батьки і вихователі. І тільки тоді в дошкільника з’явиться впевненість, позитивне ставлення до себе, формуватиметься адекватна самооцінка, і вона буде розвиватися як повноцінна, гармонійна особистість.

Шановні батьки! Запам’ятайте: дотримання вами перелічених вище правил у вихованні дітей забезпечить найбільш сприятливий розвиток дитячої психіки, а також формування адекватної самооцінки та рівня домагань.

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

     Шановні батьки! Пам’ятайте! Для дитини початок шкільного навчання – важке випробування, воно збігається з кризою 6-7 років. Дитина в період адаптації може погано себе почувати, тривожитися, турбуватися, відчувати внутрішню напругу. І ваша задача (батьків, вчителя, психолога) допомогти дитині впоратися з об’єктивними труднощами. Будьте уважні по відношенню до дитини, не пропустіть початок труднощів, можливих в адаптаційний  період, в період оволодіння навчальними навичками.

Пропонуємо  поради, які допоможуть вам і вашим дітям в адаптаційний період.

• Підтримуйте дитину в її прагненні стати школярем. Якщо ви будете цікавитися шкільними справами своєї дитини, серйозно ставитися до її досягнень і можливих труднощів, це допоможе першокласнику підтвердити значущість і важливість його нового положення  і діяльності.
• У житті вашої дитини з’явиться людина, більш авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
• Ви неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.
• Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі!
• Якщо у дитини немає своєї кімнати, потрібно організувати робоче місце – письмовий стіл, де вона буде займатися своєю серйозною справою – вчитися. Це добре і з точки зору дотримання правил гігієни – правильна посадка, яка дозволяє зберегти поставу, необхідне освітлення.
• Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
• Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.
• Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, – провини дитини у цьому немає.
• Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
• За можливістю проводжайте першокласника до школи.
• Прагніть максимально використовувати ранковий час для корисного взаємного спілкування. Нехай воно стане для дитини бажаним. Підніміть настрій першокласника, якщо він “встав не з тієї ноги”, підбадьоріть, якщо чимось незадоволений. Багато чого можна встигнути по дорозі: повторити уроки, прочитати вивчений вчора напам’ять вірш, визначити головну мету дня.
• Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок!” тощо. У дитини попереду важка праця.

Читати повністю »

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

     Актуальність проблеми взаємодії в роботі шкільного психолога і вихователя обумовлена необхідністю безперервної освіти підростаючого покоління. Школа і дошкільний заклад – дві суміжні ланки в системі освіти, і їх завдання – забезпечити якісний педагогічний та психологічний супровід, що дозволяє не лише здолати труднощі, що виникають у дитини, але і забезпечити їх профілактику. Увага до майбутніх першокласників з боку працюючих з ними педагогів, психолога дошкільної установи і шкільного психолога, якому належить оцінити шкільну зрілість випускників садочка і найтісніше співпрацювати з проблемними дітьми, дозволяє попередити відставання у навчанні та відхилення в поведінці.

      Повинна існувати наступність в роботі психологічної служби дошкільного закладу і школи. Специфіка роботи психолога в дитячому садку визначається деякими аспектами, пов’язаними з особливостями дітей дошкільного віку. Особливий акцент психолог дошкільної установи повинен робити на роботу з педагогами і батьками, оскільки саме сім’я робить вирішальний вплив на розвиток, формування особливостей поведінки дошкільників. Збір об’єктивної інформації, надання дитині і його близьким кваліфікованої допомоги передбачає не лише діагностичне обстеження за допомогою рекомендованих методик, але також спостереження за природною поведінкою дитини в повсякденному житті, необхідність контакту з батьками, педагогами, медичними працівниками.

   Двосторонній зв’язок дошкільного навчального та загальноосвітнього навчального закладів має здійснюватись за такими напрямами:

• між педагогічними колективами. Сплановані форми роботи, заходи дадуть можливість працівникам дошкільних навчальних закладів і шкіл розв’язувати всі питання, які виникають у процесі спільної роботи, виявляти недоліки, що заважають здійсненню наступності в роботі, визначати способи вдосконалення навчально-виховної роботи. Вихователі і вчителі завдяки таким заходам взаємозбагачуються знаннями стосовно програмових вимог, форм і методів роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі й у школі;
• між дитячими колективами дошкільного навчального закладу і школи. Спілкування дошкільників з учнями позитивно впливає на взаємовідносини між дітьми. Між ними виникають товариські стосунки, дружба, формуються правильні взаємини, культура поведінки, дисциплінованість, почуття обов’язку та інші якості, потрібні майбутнім учням;
• спільна робота дошкільного навчального і загальноосвітнього навчального закладів з родиною: проведення зборів майбутніх першокласників, організація тематичних виставок, стендів, консультацій, лекторіїв, спільних виховних заходів.

     Важливими є зв’язки між дошкільним навчальним закладом, школою і іншими установами:

• співпраця з методичним кабінетом;
• співпраця, з сім’єю через взаємодію з батьківським комітетом;
• співпраця з психолого-педагогічною консультацією і медичними  працівниками.

   Вказані форми співпраці орієнтовані на забезпечення природного переходу дошкільника з дошкільного закладу в школу, педагогічною підтримкою нової соціальної ситуації, що виникає під час вступу дитини до школи.

     Наступність у роботі дошкільного навчального закладу і школи повинна передбачати зорієнтованість і вихователів дошкільних закладів, і вчителів початкової школи на сумісну діяльність з дітьми, яка враховує вікові особливості розвитку дитини, спонукає її до творчого самовиявлення, зберігає унікальність і самобутність певного періоду дитинства, забезпечує безкризовий перехід дошкільника у позицію особистості другого дитинства і водночас віддзеркалює розвивальний характер освіти.

     Багатоаспектність проблеми наступності між дитячим садом і школою вимагає конструктивного діалогу всіх зацікавлених соціально-адміністративних структур.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ 

Модернізація дошкільної освіти є складовою процесу оновлення освітніх систем. На часі реалізація впровадження в практику роботи цілісного підходу до розвитку особистості, формування життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини.

Основним шляхом до виходу з даної ситуації став Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», законом запроваджено обов’язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку. Протягом останніх років зріс відсоток охоплення дітей 5-річного віку дошкільною освітою від загальної кількості дітей цього віку. Цим забезпечуються однакові стартові умови дітям, які вступають до 1 класу початкової школи.

Читати повністю »