Archive for Квітень, 2014

з питань виховання обдарованої дитини відомого психолога  А. Баркома:

 

 

Слід створити всі умови для розвитку таланту, але не насаджувати дитині своїх захоплень,

• не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів,
• не перевантажувати,
• не змушувати постійно займатись улюбленою справою.

    Все це може стати причиною неврозу, психічного захворювання або розвинути в дитини пихатість і претензійність. Головна проблема обдарованої дитини – спілкування з однолітками. Яких вона випередила в розвитку. Дитина стає вигнанцем серед однолітків. Вона може розчаруватися в собі або «заземляти» свої  здібності.

У дошкільному віці «визначити» або «вимірити» інтелект ( а отже обдарованість) неможливо. Адже кожна здорова дитина – здібна. Як ми знаємо, творчі здібності, інтелект закладається ще до народження малюка. Так, це залежить від нас дорослих. Якщо постійно займатися, гратися з дитиною, створити відповідні умови для розвитку здібностей, то й дитина буде творчою, обдарованою. Такий малюк із задоволенням навчатиметься в школі.

     Як же створити ці умови для розвитку дитини у себе дома? Сім’ї живуть в різних квартирних умовах і тому мають різну нагоду для організації дитячого куточка в квартирі. Добре, якщо є окрема дитяча. А якщо ні? Як же створити в сім’ї розвиваюче середовище, тобто таку обстановку, в якій би дитина активніше і швидше пізнавала навколишній світ у всій його взаємодії і лише при невеликому непрямому керівництві дорослих?

 

     Цілком природно, що дитина повинна освоювати весь простір квартири, іншими словами, діяти, грати і у ванній кімнаті, і в передпокої, і на кухні. Але у нього повинен бути і свій простір, обладнаний з урахуванням його психофізіологічних особливостей і можливостей.

 

     Коли звичайній дитині запропонувати під час гри якусь іншу гру, то вона легко згодиться і забуде через кілька хвилин попередню гру. Обдарована дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо йти до поставленої мети, самостійність, незалежність у діяльності. Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе увагу.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

     Надзвичайна насиченість життя сучасної людини різнома­нітною інформацією вплинула на спосіб її життя. По-перше, зна­добився як додатковий час для її сприйняття (прочитати, послухати, подивитись), так і час для обробки отриманої інформації (обдумати, проаналізувати), який треба було вивільнити за рахунок інших видів діяльності. По-друге, основними способами сприйняття інформації людиною (на слух, візуально) автоматично було спроектовано змен­шення її фізичної рухливості. Адже для того, щоб щось прочитати, послухати, подивитись, записати, як правило, насамперед треба сісти (в дошкільному закладі за стіл, у школі — за парту, вдома — на диван чи крісло перед телевізором або комп’ютером). Частка часу, яку діти проводять за столами (партами), телевізорами та комп’ютерами, знач­ною мірою збільшилася порівняно навіть із серединою XX століття.    Передусім це позначилося на зменшенні часу, що традиційно при­свячувався дітьми таким видам діяльності, як ігрова, трудова та спілкування.

     Рухливі ігри дітей на свіжому повітрі поступово витіснились інши­ми — дидактичними (лото, конструктори, кросворди) та комп’ютер­ними, особливо у великих містах. Згадайте, коли ви востаннє бачили ва­тагу дітей, які бігали і гралися у піжмурки, квача, козаків-розбійників, «класики» або стрибали через резинку? Сучасні діти, як правило, гуляють і граються лише під наглядом дорослих, а отже керуються вказівками типу: «не бігай — впадеш», «не стрибай — розіб’єшся», «злізь, кому сказала» тощо. Тому найчастіше під час прогулянки вони порсаються у пісочнику, гойдаються на гойдалках, або просто сидять поряд з батьками. Не дивно, що діагноз «гіподинамія» знайшов своє місце серед хвороб дітей дошкільного віку.

     Швидкий темп життя сучасної сім’ї негативно позначився на трудовій діяльності дітей. Батьки постійно поспішають, не бажа­ють чекати, коли дитина сама вмиється, вдягнеться, застелить ліжко, розчеше волосся, застібне ґудзики чи зашнурує черевики. Звичайно, дорослий все зробить швидше, але… чого варті тоді розмови про несамостійність дитини?

     Самообслуговування — перший вид праці, до якого залучають дітей. Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту і триває протягом усього життя людини. Новітні технології здатні полегшити її, але замінити повною мірою не змо­жуть ніколи. Вмиватися, витирати ніс, розчісуватися, чистити зуби, стежити за своїм зовнішнім виглядом та речами дитина має сама. Привчати малюка до цього слід з першого року життя. Важка спо­чатку, згодом ця праця має стати звичною для дитини. Гра, як показує життя, не для всіх. Учителі початкових класів все частіше скаржаться на несамостійність першокласників, як тих, які відвідували дитячий садок, так і тих, які виховувались у домашніх умовах. Несамостійність з часом переростає в неакуратність та недбалість, стає перешкодою успішної соціалізації дитини в умовах школи.

     Отже, дорослі мають стимулювати, а не стримувати само­стійність дитини на етапі дошкільного дитинства, особливо щодо самообслуговування, підтримувати зусилля і надавати позитивну оцінку результатам цього виду праці малюка. Негативне ставлення дитини дошкільного віку до праці із самообслуговування — результат педагогічних помилок дорослих. 

Читати повністю »

ТЕМА: «КАЗКА ПО-НОВОМУ»

МЕТА:

•   Познайомити батьків із виховною і розвиваючою функцією казок.
•   Допомогти по-новому подивитись на роль казки у всебічному розвитку дітей.
•  Націлити батьків на цілеспрямоване використання казок з метою виховання і навчання дітей вдома.

 

ПРОВОДИТЬ:  вихователь-методист Васильєва Н.А., практичний психолог Швабська Т.М.

 

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

1. Знайомство і складання правил проведення.
2. Мозковий штурм «Казка в житті дитини».
3. Ситуативні вправи.
4. Вправа «Складання «Гірлянди асоціацій».
5. Вправа «Казковий аукціон».
6. Конкурс «Живі казки».
7. Вправа «Розкажи казку без іменників».
8. Вправа «Вгадай казку за моделлю».
9. Малювання настрою.
10. Рефлексія.

 

ХІД СЕМІНАРУ:

1.  Вступне слово керівника.

Керівник вітає учасників семінару, оголошує мету, план семінару – тренінгу.

Керівник: Давайте складемо перелік правил, яких ми будемо дотримуватись упродовж всієї зустрічі. (Батьки називають правила, керівник записує. Потім обговорюють правила і приймають).

Можливий перелік правил:

• Активність.
• Пунктуальність.
• Тут і тепер.
• Один говорить – інші слухають.
• Взаємоповага.
• Прийняття іншого таким, який він є.
• Толерантність.
• Починати висловлювання думки з «Я».

Бейджики.

  Керівник: З невеличкого листа паперу, без ножиць, своїми руками «витніть» певну форму, з якою ви себе асоціюєте. Улюбленим кольором напишіть своє ім’я, яким би ви хотіли, щоб до вас зверталися і прікріпіть до одягу.

 2.   Мозковий штурм «Казка в житті дитини».

Мета: Створити атмосферу, яка сприяє невимушеному обміну думками і творчій співпраці учасників,|співробітництву.|

    Керівник пропонує педагогам поділитись на 3 групи і  вибрати ролі: філісітатора (веде дискусію), секретаря (фіксує поради), «таймера» (слідкує за часом). (На обговорення кожного з питань дається 2 хв.). Секретар записує кращі ідеї, які пізніше переглядаються і вибираються найкращі. В ролі філісітатора – керівник семінару.

• Які види казок ви знаєте?
• Яку роль, на вашу думку, відіграє казка в житті людини?
• Які сторони виховання можна охватити казкою?
• Які проблеми допомагає вирішити казка в вихованні дитини?

 3.   Ситуативні вправи.

(Батькам пропонує керівник об’єднатися в 3 групи. Кожна група отримує картку з казкою). Треба обговорити казку за пунктами:

1. Який моральний урок можна винести з казки?
2. Які емоції може розвинути ця казка?
3. Які моральні якості можна виховувати у дитини на основі цієї казки?
4. Які питання ви можете задати дітям по казці?
5. Як в міміці, рухах, можна показати казку?
6. Чи можна зробити екологічний висновок по казці і який?

 4.   Вправа «Гірлянда асоціацій».

Керівник: До запропонованих слів (лисиця, Іван-царевич, Попелюшка) підібрати слова-асоціації.

Організація роботи:

• Повідомлення теми висловлювання.
• Обговорення в групах.
• Презентація ідеї.
• Систематизація керівником інформації, що прозвучить.

 5.   Вправа «Казковий аукціон».

Керівник пропонує назвати казки за темами:

• Чарівні;
• Авторські;
• Народні;
• Авторські віршовані.

6.   Конкурс «Живі казки».

Керівник пропонує кожній групі  батьків витягнути по жеребу назву казки і після невеличкої підготовки (5 хв.) мімічно зобразити її.

Перемагає та група, яка проявить найбільшу творчість і досягне найбільшої схожості з оригіналом.

 7.   Вправа «Розкажи казку без іменників». (Робота в групах).

Керівник пропонує кожній групі казку («Колобок», «Зайчикова хатка», «Лисиця і журавель»). Батьки готуються протягом 5 хв., розповідають по черзі.

 8.   Вправа «Вгадай казку за моделлю».

Керівник пропонує моделі казок, батьки відгадують.

 9.   Керівник пропонує батькам намалювати в кольорі своє враження від семінару.

 10. Закінчення. Рефлексія. 

• Що особисто вам дала сьогоднішня зустріч?
• Чим хотілося б займатися більше? Менше?
• Що було незрозумілим?
• Що було найкращим?
• Як ви зараз себе почуваєте?
• Ваші побажання.

 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Підготувала: старша медсестра Ліфіренко В.Д. 

 

       Саме батьки відповідають за життя та здоров’я дитини. Отже, ви маєте знати симптоми, за яких необхідна невідкладна консультація лікаря. Якщо такі симптоми виникли у дитини, не слід сподіватися, що все мине саме собою, — ліпше звернутися до лікаря по допомогу.

      Зауважте, що залежно від показань термометра розрізняють температуру:

• субнормальну — нижче 36,0 °С;
• нормальну — 36,1…37,0 °С;
• субфебрильну — 37,1…38,0 °С;
• фебрильну — вище 38,1 °С.

 

|Симптоми, за яких слід звернутися до лікаря:                               

• Підвищення температури вище 39,0 °С.
• Субфебрильна температура тримається більше трьох діб.
• Субфебрильна або фебрильна температура за відсутності респіраторних симптомів — кашлю, нежитю тощо. Причиною можуть бути не респіратор­ні захворювання — гострий отит, інфекція сечовивідних шляхів, менінгіт тощо.
• Підвищення температури супроводжується блюванням.
• Значно виражені та раптові в’ялість, зниження апетиту чи, навпаки, рухли­ве збудження дитини.
• Порушення свідомості — дезорієнтація в часі й просторі.
• Порушення периферійного кровообігу: бліда, мармурова шкіра, холодні долоні та підошви.

 

          Насамперед дитині необхідно надати першу долікарську допомогу у таких ви­падках:

• удушення або потрапляння стороннього предмета в організм дитини;
• переохолодження або відмороження; є тепловий удар або опік;
• травмування — поранення, перелом, вивих тощо;
• кровотеча;
• порушення дихання та серцево-судинної діяльності тощо. Коли стан дитини нормалізовано, обов’язково слід звернутися до лікаря за кон­сультацією, щоб визначити тяжкість наслідків для здоров’я.

     Якщо ви не можете впоратися із ситуацією самотужки, а стан дитини швидко погіршується, терміново викликайте швидку.

 

Джерело: журнал «Медична сестра дошкільного закладу»