Author Archive

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

      Дослідження образотворчої діяльності старших до­шкільників дають змогу виокремити чотири типи худож­ньої творчості в цьому віці.

     Діти, щодо яких констатується модифікаційно-емо­ційний тип творчості в зображувальній діяльності, здатні виразно передавати власне ставлення до створюваного образу, емоційно переживати втіху або сум, можуть від­чувати форму, ритм, колір, захоплюватися мистецькими творами й милуватися явищами природи. Вони виявля­ють стійкий інтерес до образотворчості, самостійно оби­рають вид діяльності, потрібні матеріали, інструменти. Маючи потребу у самовираженні в образотворчості, ці діти прагнуть модифіковано й гармонійно відтворювати образи, взяті з довкілля, й малюють, активно спираючись на свої почуття: знаходять гармонійні співвідношення кольору та форми предмета, вдало поєднують різні ху­дожні матеріали й техніки, щоб зобразити визначений об’єкт, оригінальне компонують деталі.  Планують та послідовно вибудовують свої дії, реалізують творчий за­дум, знаходять адекватні рішення у змінених нестандарт­них умовах. Прагнуть оцінювати власні роботи й роботи однолітків, а також мистецький твір, звертаючи увагу на його форму, колір, характер, настрій.

Діти з підгрупи зазначеного типу художньої твор­чості після попередніх спостережень, розглядань, бесід самостійно й оригінально віднаходитимуть композиційне вирішення своєї художньої роботи, екс­периментуватимуть у виборі засобів виконання заду­му. Позитивну динаміку розвитку їхньої образотвор­чої діяльності забезпечать творчі завдання-вправи, зразки яких подані в посібнику, й створення належно­го освітньо-розвивального середовища.

     Дошкільнята, діяльність яких віднесена до підгрупи продуктивно-емоційного типу творчості в образотворенні, мають загалом подібні до попереднього типу особистісні якості, але спостерігаються й відмінності. Своє ставлення до художнього образу вони виявляють спокій­но й хоча розуміють стан радості або горя, не досить ак­тивно реагують на нього. Самостійно проявляють інтерес до зображуваної дійсності, однак потребують належного спрямування з боку дорослого, конкретизування пізна­вальних та продуктивних дій. Діти передають свої по­чуття у малюнках, послідовно реалізують творчий задум, але їм потрібна допомога у плануванні. У нестандартних умовах віднаходять адекватні рішення для успішного завершення завдання. Власні роботи завжди оцінюють схвально, а роботи однолітків — вибірково.

     Для цієї підгрупи пропонуються зміст і методи спо­стережень, обстежень, досліджень, тематика бесід, карт­ки зі зразками художніх технік. Нехай діти виконують завдання на чистому аркуші паперу, самостійно визнача­ють композиційне розміщення частин малюнка, добира­ють технічні прийоми.

     Для тих, хто віднесений до підгрупи третього, предметно-образного типу творчості, характерні пе­ріодична цікавість до явищ навколишнього світу, не­стійкий інтерес до пізнання, підтримувати який вда­ється завдяки використанню яскравого пізнавального матеріалу. Читати повністю »

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ МАЛОДОСВІДЧЕНИХ ПЕДАГОГІВ

Термін проведення:  10 лютого 2014 року

 Хто проводить: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

    Глосарій коментаря до Базового ком­поненту дошкільної освіти дає наступне визначення працелюбності як базовій якості особистості.

     Працелюбність — риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільне корисній діяльності й досяга­ти високих стандартів якості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає:

     Праця — діяльність людини; су­купність цілеспрямованих дій, що потре­бують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

Працьовитий — який сумлінно ста­виться до роботи; роботящий, звиклий до праці; який виконує корисну роботу.

Працьовитість — властивість за зна­ченням працьовитий.

Працелюб — людина, яка любить працю,  старанно,  ревно,  Із запалом  пра­цює.

Працелюбний — який любить працю, вміє добре працювати.

     Зміст працелюбності, як базової якості особистості, визначений Комен­тарем до Базового компонента вклю­чає:

— усвідомлення дошкільником прави­ла: неприродно залишатися пасивним, якщо ти здоровий, нормально — пере­бувати в дієвому стані;

— розуміння необхідності й корис­ності трудових зусиль та їхніх практич­них результатів;

— звичка легко включатися у діяльність;

— домагання високих стандартів якості;

— схильність виходити за межі мінімально обов’язкової норми, переви­конувати її;

— здатність вносити у продукт своєї праці корективи, вдосконалювати його.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні визначає наступні результати освітньо-виховної роботи щодо виконання завдань змісто­вої лінії «Предметний світ».

     Практична      діяльність.      Дитина усвідомлює,  що  навколишній  предмет­ний  світ  має  рукотворне  походження. Цінує діяльність людей, розуміє її при­родність, зв’язок зі здоров’ям та став­ленням до життя.   Розуміє,  що праце­любність     є     показником     людської гідності   та   здатності   брати   участь   у суспільне значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає най­поширеніші, усвідомлює елементарні ви­моги до людини як трудівника. Має еле­ментарне  уявлення   про  те,  що  кожна людина є користувачем   (споживачем) предметів та їх творцем (виробником). Користування предметами  (спожи­вання). Знає, що кожний предмет вико­ристовується   (споживається) для  за­доволення  потреб людини.  Вміє вико­ристовувати   за   призначенням   основні предмети, знаряддя праці, речі, прила­ди,   дбайливо  до   них  ставитися,   знає місце зберігання кожного. Володіє еле­ментарною культурою споживання про­дуктів праці інших людей. Читати повністю »

   Вам на допомогу — поради Девіда Льюїса, котрий узагальнив досвід тисяч родин, де є обдаровані діти.

• Я відповідаю на всі запитання дитини якомога терплячіше і чесніше. Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
• У нас у квартирі стоїть вітрина, на якій дитина може демонструвати свої роботи.
• Я не сварю дитину за безлад у кімнаті чи на письмовому столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям, і робота ще не закінчена.
• Я виділив дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.
• Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за ЇЇ досягнення.
• Я надаю дитині можливість виявляти турботу.
• Я допомагаю дитині будувати її плани і приймати рішення.
• Я намагаюся показати дитині цікаві місця.
• Я допомагаю дитині поліпшувати результати ЇЇ роботи.
• Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми і радий(а) бачити їх у себе в оселі.
• Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.
• Я ніколи не караю дитину приниженням.
• Я купую дитині книжки за її інтересами.
• Я привчаю дитину самостійно мислити.
• Я регулярно читаю дитині.
• Я привчаю дитину до читання з дитинства.
• Я пробуджую фантазію й уяву дитини.
• Я уважно ставлюся до потреб дитини.
• Я знаходжу час, щоб щодня побути з дитиною наодинці.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейного бюджета.
• Я ніколи не сварю дитину за невміння і помилки.
• Я хвалю дитину за навчальну ініціативу.
• Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• Я дозволяю дитині гратися з усяким мотлохом.
• Я спонукаю дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.
• Немає тем, які я не об говорю з дитиною.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
• Я допомагаю дитині знаходити телепрограми.
• Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
• Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини.
• Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Я вірю в здоровий глузд дитини і довіряю їй.

 

    Якщо ви згодні з 20 % цих порад, то вам необхідно терміново подумати над іншим.

    Якщо поради влаштовують вас і відповідають вашій програмі виховання на 50 %, у вас усе має вийти, бо є на це шанси.

    Якщо ви виконуєте ці поради на 90 %, дайте більше волі дитині й собі.

 

     Для дитини під час хвороби слід вибирати ігри, не викликають великої психофізіологічної навантаження. Щоб у дітей не виникло бажання прискорити темп виконання, так, як це може призвести до перевантажень, необхідно акцентувати увагу дитини на естетичну сторону виконання того чи іншого руху, точності дій і дотриманні правил гри.     

     Ігри, які слідують один за одним і потребують тривалої зосередженості або спрямовані на розвиток тільки одного навику, стомлюють дитину. Ігри слід комбінувати і поєднувати таким чином, щоб вони надавали різнобічну дію. Наприклад, ігри при порушенні обміну речовин чергувати з іграми, формуючими правильне носове дихання. Бажано проводити ігри по кілька разів на день. Величину навантаження необхідно розподіляти по фізіологічній кривій, тобто для вступної і заключної частин підбираються ігри з меншою психофізіологічної навантаженням, для основної – з більшою. 

    При виробленні умінь і навичок у дітей важливу роль відіграє концентрація уваги на заняттях. Для цього на самому початку бажано, щоб увага дитини не відволікали непотрібні під час гри предмети. Ігровий матеріал повинен бути яскравим, голос ведучого зацікавлювати і, може бути, навіть інтригуючим. Дорослий сам повинен «включитися» в гру. 

    Слід врахувати, що діти можуть часто забувати і плутати правила, – у цьому віці це неминуче і нормально. Перед початком потрібно в зрозумілій формі роз’яснити правила гри, попросити дитину показати необхідні рухи, підкоригувати правильність виконання завдань.     Необхідно провітрити кімнату перед грою, очистити ніс від слизу, щоб правильно здійснювати носове дихання. Особливо слід зупинитися на способах регулювання навантаження.

 

Критеріями втоми організму є наступні ознаки:

а)  вираз обличчя напружений, дитина сильно збуджена,  без толку метушлива (кричить, вступає в конфлікт з іншими учасниками гри), надто відволікається або млява;

б) рухи виконуються нечітко, невпевнено, з’являються зайві рухи;

в) шкіра сильно червоніє або блідне, невелика синюшність під очима;

г) дитина сильно потіє, особливо обличчя;

д) прискорені пульс та дихання, тобто пульс збільшується більш ніж на 25-50%, частота подиху зростає більше ніж на 4-6 разів на хвилину.

  Якщо ви бачите, що завдання виявилося складним для дитини, то можна внести зміни в хід самої гри або використовувати менш складні ігри.

 

Для зниження навантаження застосовуйте наступні дії:

 

• зменшення загального часу занять;

• зменшення числа повторень однієї і тієї ж гри в занятті;

• спрощення сюжету гри;

• зміна вихідного положення під час ігор, тобто сидячи, лежачи;

• зменшення числа учасників гри;

• більш часте включення пауз відпочинку і дихальних вправ;

• зниження вимогливості до точності і координації рухів, швидкості реакцій;

• зменшення темпу і амплітуди рухів у грі;

• більш м’який, оповідний, а не командний, голос ведучого;

• використання мелодійної, ритмічної, негучною музики в повільному і середньому темпах.

 

     А коли він одужує успішно, тобто пульс зростає менше ніж на 20%, дихання майже не змінюється або змінюється на 2-3 рази на хвилину, то можна здійснювати протилежні вищеописаним дії. Важливо, щоб був оптимум навантаження, не велике почервоніння шкіри, бадьорі руху і не велика пітливість шкіри.

     Деякі ігри краще проводити командою (3-4 учасника).Якщо ви одні, то досить важко щодня протягом 3-4 місяців проводити заняття. Ми радимо домовитися з іншими батьками і робити це по черзі.

    

 

    

     Для дитини під час хвороби слід вибирати ігри, які не викликають великого психофізіологічного навантаження. Щоб у дітей не виникло бажання прискорити темп виконання, так як це може призвести до перевантажень, необхідно акцентувати увагу дитини на естетичну сторону виконання того чи іншого руху, точності дій і дотриманні правил гри.     

     Ігри, які слідують один за одним і потребують тривалої зосередженості або спрямовані на розвиток тільки одного навику, стомлюють дитину. Ігри слід комбінувати і поєднувати таким чином, щоб вони надавали різнобічну дію. Наприклад, ігри при порушенні обміну речовин чергувати з іграми, формуючими правильне носове дихання. Бажано проводити ігри по кілька разів на день. Величину навантаження необхідно розподіляти по фізіологічній кривій, тобто для вступної і заключної частин підбираються ігри з меншим психофізіологічним навантаженням, для основної – з більшим. 

 При виробленні умінь і навичок у дітей важливу роль відіграє концентрація уваги на заняттях. Для цього на самому початку бажано, щоб увага дитини не відволікали непотрібні під час гри предмети. Ігровий матеріал повинен бути яскравим, голос ведучого зацікавлювати і, може бути, навіть інтригуючим. Дорослий сам повинен «включитися» в гру. 

    Слід врахувати, що діти можуть часто забувати і плутати правила, – у цьому віці це неминуче і нормально. Перед початком потрібно в зрозумілій формі роз’яснити правила гри, попросити дитину показати необхідні рухи, підкоригувати правильність виконання завдань.     Необхідно провітрити кімнату перед грою, очистити ніс від слизу, щоб правильно здійснювати носове дихання. Особливо слід зупинитися на способах регулювання навантаження.

 

Критеріями втоми організму є наступні ознаки:

 

а)  вираз обличчя напружений, дитина сильно збуджена,  без толку метушлива (кричить, вступає в конфлікт з іншими учасниками гри), надто відволікається або млява;

б) рухи виконуються нечітко, невпевнено, з’являються зайві рухи;

в) шкіра сильно червоніє або блідне, невелика синюшність під очима;

г) дитина сильно потіє, особливо обличчя;

д) прискорені пульс та дихання, тобто пульс збільшується більш ніж на 25-50%, частота подиху зростає більше ніж на 4-6 разів на хвилину.

  Якщо ви бачите, що завдання виявилося складним для дитини, то можна внести зміни в хід самої гри або використовувати менш складні ігри.

 

Для зниження навантаження застосовуйте наступні дії:

 

• зменшення загального часу занять;

• зменшення числа повторень однієї і тієї ж гри в занятті;

• спрощення сюжету гри;

• зміна вихідного положення під час ігор, тобто сидячи, лежачи;

• зменшення числа учасників гри;

• більш часте включення пауз відпочинку і дихальних вправ;

• зниження вимогливості до точності і координації рухів, швидкості реакцій;

• зменшення темпу і амплітуди рухів у грі;

• більш м’який, оповідний, а не командний, голос ведучого;

• використання мелодійної, ритмічної, негучною музики в повільному і середньому темпах.

 

     А коли він одужує успішно, тобто пульс зростає менше ніж на 20%, дихання майже не змінюється або змінюється на 2-3 рази на хвилину, то можна здійснювати протилежні вищеописаним дії. Важливо, щоб був оптимум навантаження, невелике почервоніння шкіри, бадьорі рухи і невелика пітливість шкіри.

     Деякі ігри краще проводити командою (3-4 учасника). Якщо ви одні, то досить важко щодня, протягом 3-4 місяців, проводити заняття. Ми радимо домовитися з іншими батьками і робити це по черзі.