‘Методична служба’

 ПЕДАГОГІЧНИЙ ЛІКБЕЗ

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

 

     Говорячи про чистоту мови, варто згадати про літеру та звук [Ґ], який подекуди не знаходить поширення у писемному та усному спонтанному мовленні деяких до­рослих, а, відтак, і у мовленні вихованців.

     Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» подає орієнтовний підбір слів зі звуком [Ґ], якими нескладно оволодіти дитині старшого дошкільного віку. Проте цей перелік може доповнюватися, змінюватися залежно від ситуації, оточення, місцевості, де постійно чи тимчасово перебуває дитина: аґрус, аґу, ґава ґавеня, ґавити, ґазда, ґаздиня, ґаздувати, ґанок, ґатунок; ґвалт, ґедзь, ґелґіт, ґелґотати, ґлей, ґну, ґоґель-моґель ґрати, ґречний, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, проґавити, сновигати.

     В українській мові є прізвища, що у своєму складі ма­ють [Ґ]. Щоб педагог почувався впевненіше щодо своєї орфоепічної та орфографічної грамотності, подаємо най­поширеніші: Ґудзій, Дзиґар, Недриґайло, Цвиґун та по­дібні. Цікавою є змінність іншої групи прізвищ, що ма­ють [Ґ] у закінченні: Ґаламаґа, Ґернеґа, Дейнеґа, Ладиґа Ломаґа, Салиґа, Фурдиґа, Шмиґа та інші подібні у даваль­ному відмінку однини змінюються на Ґаламадзі, Ґернедзі, Дейнедзі, Ладидзі, Ломадзі, Салидзі, Фурдидзі, Шмидзі._:

      Історична довідка

Правильно:

• Ми з колегою склали план за­ходів до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо завжди ділить цукерку на­впіл.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете знепритомніти (зомліти, може запаморочитися го­лова).

Не правильно:

• Ми з колегоюсклали план міроприємств до дня здоров’я.

• Моя дитина не скупа, бо за­вжди ділить цукерку попо­лам.

• Не забувайте панамки, бо від пекучого сонця можете втратити свідомість.

 

      30-і роки минулого століття позначилися різноманіт­ними реформами щодо мови, однією з яких було вилучен­ня літери Ґ з української абетки. Мотивація була така: Г і Ґ подібні між собою у написанні та звучанні, що вносить плутанину, а слів зі звуком [Ґ] не так уже й багато, тому вони можуть вживатися усно як виняток.

Літера Ґ була в українській абетці ще з часів створен­им граматики М. Смотрицьким (XVII ст.), П.Кулішем (XIX ст.). Її вживання регламентувалося правописами 1921, 1928 рр., але в 1933 році було скасовано. Від 1990 року літера Ґ повернулася на своє місце в українській абетці.

     Досліджуючи проблему мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, український педагог П. П. Бачинський зазначає, що людина генетично зберігає пам’ять про рідну й чужу засвоєні мови. Підтвердженням цього є приклади мовленнєвого розвитку дітей з неросійського родоводу по материнській лінії, коли вони засвоювали російську мову першою. Вивчення впливу нейролінгвоекологічних чинників на інтелектуальний розвиток дітей у великому промисловому місті показало: обстежені вихованці старшої та підготовчої груп здебільшого мали різні інтелектуальні успіхи у процесі підготовки до школи й у засвоєнні навчального матеріалу. Дошкільники умовну поділялися на три категорії:

•   діти, які першою заговорили родовою мовою мате рі (рідною є мова за материнською лінією родоводу), встигали з усіх предметів на 90 %;

•   діти, які першою засвоїли родову мову батька, що не збігалася з мовою матері, а отже, була нерідною| за материнською лінією, — встигали з усіх предме­тів на 71 %;

•   діти, які першою засвоїли мову, що не була рідною ані для батька, ані для матері, встигали з усіх пред­метів на 52 %.

     Звідси висновок: погано збережене вміння розмовля­ти рідною мовою та надраннє оволодіння іншою гальмує інтелектуальний розвиток дитини. Відтак дорослі, які перебувають поруч із малюком, мають послуговуватися зразками рідної мови у спілкуванні з ними і між собою, домірно визначати час вивчення дитиною інших мов.

 

(з книги А.М. Гончаренко «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників»)

Не бійтесь заглядати у словник.

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

М. Рильський

     Серед багатьох професійних умінь і навичок педагога чільне місце посідає знання української мови. Складови­ми мовленнєвої культури є відповідність нормам орфо­епії, стилістики, граматики, лексики, вміле збереження традицій літературної мови. Природно, кожен дорос­лий — дитя свого часу, носій особливостей рідного краю, де виріс, оволодівав мовою як засобом спілкування. Над­баннями є і діалекти, і говірки, й інтонаційні особливості, й інформаційний запас із програм шкільного навчання, де закладалися основи лінгвістичних знань.

     Збереження чистоти, самобутності й краси мови — одна з важливих функцій педагога у суспільстві, адже саме він дає юному поколінню мовленнєві еталони для наслідування. Тож дбаємо про чистоту своєї мови!

Окрім вимоги чистоти мови, мовлення дорослого, який спілкується з дитиною, має задовольняти ряд важ­ливих вимог. Мовлення вихователя має бути:

•   чітке, виразне;

•   змістовне, таке, що несе достовірну інформацію;

•   емоційно забарвлене;

• високохудожнє, збагачене  образними  висловлю­ваннями, синонімами, антонімами;

•  таке, що відповідає віковим можливостям дітей щодо змістового наповнення.

 

     Мовлення кожної дитини має свої особливості, які підбивають її індивідуальність, середовище, в якому вона перебуває, культуру спілкування в родині тощо. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» окреслює основні вимоги до дитячого мовлення, які є орієнтиром для вихователя:

•   змістовність (правильно будувати розповідь або відповідати на запитання, вміло користуватися на­явним словником);

•  послідовність і логічність викладу думки (само­стійно логічно будувати розповідь, відповідати на запитання, не робити великих пауз, пропусків, повторів, не відволікатися, доводити розповідь до кінця);

•   точність (найвдаліший, найвлучніший добір слів та словосполучень);

•   зрозумілість, доступність висловлювань для тих, хто слухає;

•   виразність (відповідність змісту, форми, інтона­ційного забарвлення, темпу, сили голосу).

  Читати повністю »

ПЕРЕЛІК

ДИДАКТИЧНИХ ІГОР,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ

 (для дітей 6-го року життя)

1. «Кому що потрібно для роботи?»
2. «Ким бути?»
3. «Хто що робить?»
4. «Де я був?»
5. «Ательє»
6. «Хто де працює?»
7. «Листоноша приніс посилку»
8. «Що де лежить?»
9. «На землі, на воді, в повітрі»
10.  «Обери транспорт»
11.  «На чому я подорожую?»
12.  «Що роблять цим предметом?»
13.  «Ким я хочу стати?»
14.  «Професії раніше та сьогодні»
15.  «Що предмет розкаже про себе»
16.  «Домалюй інструмент»
17.  «Кільця Луллія»
18.  «Ким вони працюють?»
19.  «Хто чим керує?»
20.  «Крамниця «Одяг»
21.  «Як до нас приходять речі»
22.  «Магазин: логопедичне лото»
23.  «Хто що виготовляє?»
24.  «Знайди, що назву»
25.  «Відгадай професію та покажи»
26.  «Мандрівка» (види транспорту)
27.  «Назви професію»
28.  «Що для чого потрібно?»
29.  «Як хліб до столу прийшов?»
30.  «Відгадай професію за дією»
31.  «Чарівний мішечок»
32.  «Як цей майстер зветься?»
33.  «Чим пахнуть професії?»
34.  «Плутанина»
35.  «Де я був?»
36.  «Продовж думку»
37.  «Назви за описом»
38.  «Запашні професії»
39.  «Що чим буде?»
40.  «Чим роблять?»
41.  «Закінчи речення»

 

 

ПЕРЕЛІК

ХУДОЖНІХ ТВОРІВ,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ

 (для дітей 6-го року життя)

1. Г. Бойко «Зелена аптека», «На варті рідної землі».
2. П.Глазовий  «Як цей майстер зветься?», «Хто в літак бажає сісти, нехай сам навчиться їсти».
3. С. Жупанин   «Мамині руки»,  «Будівельники», «Чабанець», «Оленчина вишивка», «Край стежини у полі».
4. Н. Забіла «У космосі», «На золотих ланах».
5. Л. Цілик «Професій багато на світі»
6. С.  Михалков «А що у вас?»
7.  С.Я. Маршак   «Ким бути», «Пошта», «Звідки стіл прийшов», «Розповідь про невідомого героя», «Світлофор», «Пожежа», «Дядя Стьопа».
8. Д. Родарі  «Чим пахнуть ремесла?», Якого кольору ремесла?»,  «Рибак».
9. Р. Завадович «Збудую я літак», « Малі моряки».
10. А.Камінчук «Автобус».
11. А. М’ястківський «Пише тато доні».
12. М. Познанська «Малий інженер», «Хлібороби».
13. М. Трублаїні «Пустуни на пароплаві», «На крижині».
14. І. Вінокуров «Літак летить», «На аеродромі», «Як літак в полі працює», «Багато справ у наших льотчиків».
15. М. Ільїн, Е. Сегал «Машини на нашій вулиці».
16. С.Якименко «Подорожник».
17. Л.Сапожников «Сплюхін і чарівний трамвай».
18. В.Сухомлинський «Чорні руки», «Моя мама пахне хлібом».
19. Т. Клинько «Наш номер 01», «Ми будуємо дім».
20. К.Чуковський «Лікар Айболить».
21. Г.Лагздинь «Цілий день у нас робота».
22. Л. Савчук «Руки».
23. Б.Вовк « «М’якушка».
24. Л.Компанієць  «А хто кого пережене?», «Крилаті помічники».
25. О. Буцень «На прогулянці».
26. І. Нехода «»Буду я робітником».
27. О. Кравець «Термінова операція».
28. Т. Коломієць «Хліб», «Гончарний круг», «Звідки взявся коровай».
29. М. Познанська «Свято урожаю», «Вихователька», «Гостинна хата», «Склодув», «Хлібороби», «На колгоспних нивах», «Ми збираєм урожай», «Водій електрички», «Муляр».
30. В. Орлов «Кухарі», «На дорогах заметіль…».
31. А. Качан «Горнятка-двійнятка».
32. А.Сватенко «Ким наші прадіди були».
33. О. Донченко « Голубий гвинтик».
34. Ш. Сагдулла «Куди робота ховається».
35. С. Баруздін «Мамина робота», «Хто побудував цей дім».
36. В. Бороздін «Перший у космосі».
37. А. Костецький «Головна професія», П. Ребро «Сталевар».
38. Г.Гриненко «Горновий».
39. В. Паронова «Вчителька», «Музикант», «Актор», «Бізнесмен», «Перукар», «Двірник», «Фермер», «Лікар», «Комбайнер», «Айболить у нас в гостях»,  «Найкраща справа».
40. Т. Лисенко «Вихователька», «Лікар», «Кухар», «Швачка».
41. Е. Зарембо «Ким бути?», «Інженер».
42. Л.Цілик «Професій багато на світі».
43. І. Сонечко «Веселий дім».
44. Ю. Коваль «Алий»(прикордонники).
45. А.П Чехов «Каштанка».
46. Л. Дахненко «Сестра-жалібниця».
47. Ю. Куклачов «Мої друзі – кішки».
48. В. Маяковський «Ким бути?», « Ця книжечка моя про моря і про маяк»,  «Кінь-вогонь».
49. М. Сингаївський «Пісня роботящих рук».
50. І.Франко  «Коваль».
51. В. Глазова «Як одягалась українська дівчинка».
52. А. Сващенко «Ким наші прадіди були, нам наші прізвища розповіли».
53. Б. Жуков «Що я бачив».
54. Д.Падра «Кравчиня».
55. І.Білий «Мисливець Токо».
56. Г. Юрмил «Червоний, жовтий, смугастий».
57. А.Некрасов «По морю-океану».
58. М. Пожаров «Маляри».
59. Г. Ладонщиков «Зірочка».
60. С. Вяльяс «Сім друзів Юссике».
61. Е. Шим «На всі руки, на всі колеса».
62. Л. Толстой «Філіпок», «Пожежні собаки».
63. П. Воронько «Помогай».
64. Г. Бойко « Ми збираємось в політ».
65. Д. Ткач «Хоробрий Сашко».
66. В. Гринько «Вишиваю вишиваночку».
67. Р. Завадович «Малі моряки».
68. П. Мовчан «Поїзд».
69. Л. Полтава «Малий інженер».
70. М. Сингаївський «Садівник».
71. Г. Чорнобицька «Астронавти», «Водитиму космічні кораблі».
72. М. Скребцова «Секрет працьовитості».
73. Ю. Тувім «Усі для всіх».
74. А. Бондарчук «Медична сестра».
75. В. Мелещенко «Іванкові колоски».
76. Н. Романіка «Петрусева пшениця», «Я уколів не боюсь».
77. О. Орач «Хто хліб робить, як хліб родить».
78. П. Ковалевська « Наш водій», «Хліб», «Ким бути?».
79. Н. Момбог «Медичні сестри», «Наші пралі».
80. Українська народна казка «Без труда нема плода».
81. Білоруська народна казка «Легкий хліб».

 

 

Читати повністю »

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

      Дослідження образотворчої діяльності старших до­шкільників дають змогу виокремити чотири типи худож­ньої творчості в цьому віці.

     Діти, щодо яких констатується модифікаційно-емо­ційний тип творчості в зображувальній діяльності, здатні виразно передавати власне ставлення до створюваного образу, емоційно переживати втіху або сум, можуть від­чувати форму, ритм, колір, захоплюватися мистецькими творами й милуватися явищами природи. Вони виявля­ють стійкий інтерес до образотворчості, самостійно оби­рають вид діяльності, потрібні матеріали, інструменти. Маючи потребу у самовираженні в образотворчості, ці діти прагнуть модифіковано й гармонійно відтворювати образи, взяті з довкілля, й малюють, активно спираючись на свої почуття: знаходять гармонійні співвідношення кольору та форми предмета, вдало поєднують різні ху­дожні матеріали й техніки, щоб зобразити визначений об’єкт, оригінальне компонують деталі.  Планують та послідовно вибудовують свої дії, реалізують творчий за­дум, знаходять адекватні рішення у змінених нестандарт­них умовах. Прагнуть оцінювати власні роботи й роботи однолітків, а також мистецький твір, звертаючи увагу на його форму, колір, характер, настрій.

Діти з підгрупи зазначеного типу художньої твор­чості після попередніх спостережень, розглядань, бесід самостійно й оригінально віднаходитимуть композиційне вирішення своєї художньої роботи, екс­периментуватимуть у виборі засобів виконання заду­му. Позитивну динаміку розвитку їхньої образотвор­чої діяльності забезпечать творчі завдання-вправи, зразки яких подані в посібнику, й створення належно­го освітньо-розвивального середовища.

     Дошкільнята, діяльність яких віднесена до підгрупи продуктивно-емоційного типу творчості в образотворенні, мають загалом подібні до попереднього типу особистісні якості, але спостерігаються й відмінності. Своє ставлення до художнього образу вони виявляють спокій­но й хоча розуміють стан радості або горя, не досить ак­тивно реагують на нього. Самостійно проявляють інтерес до зображуваної дійсності, однак потребують належного спрямування з боку дорослого, конкретизування пізна­вальних та продуктивних дій. Діти передають свої по­чуття у малюнках, послідовно реалізують творчий задум, але їм потрібна допомога у плануванні. У нестандартних умовах віднаходять адекватні рішення для успішного завершення завдання. Власні роботи завжди оцінюють схвально, а роботи однолітків — вибірково.

     Для цієї підгрупи пропонуються зміст і методи спо­стережень, обстежень, досліджень, тематика бесід, карт­ки зі зразками художніх технік. Нехай діти виконують завдання на чистому аркуші паперу, самостійно визнача­ють композиційне розміщення частин малюнка, добира­ють технічні прийоми.

     Для тих, хто віднесений до підгрупи третього, предметно-образного типу творчості, характерні пе­ріодична цікавість до явищ навколишнього світу, не­стійкий інтерес до пізнання, підтримувати який вда­ється завдяки використанню яскравого пізнавального матеріалу. Читати повністю »

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ МАЛОДОСВІДЧЕНИХ ПЕДАГОГІВ

Термін проведення:  10 лютого 2014 року

 Хто проводить: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

    Глосарій коментаря до Базового ком­поненту дошкільної освіти дає наступне визначення працелюбності як базовій якості особистості.

     Працелюбність — риса особистості, що засвідчує готовність брати участь у суспільне корисній діяльності й досяга­ти високих стандартів якості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає:

     Праця — діяльність людини; су­купність цілеспрямованих дій, що потре­бують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

Працьовитий — який сумлінно ста­виться до роботи; роботящий, звиклий до праці; який виконує корисну роботу.

Працьовитість — властивість за зна­ченням працьовитий.

Працелюб — людина, яка любить працю,  старанно,  ревно,  Із запалом  пра­цює.

Працелюбний — який любить працю, вміє добре працювати.

     Зміст працелюбності, як базової якості особистості, визначений Комен­тарем до Базового компонента вклю­чає:

— усвідомлення дошкільником прави­ла: неприродно залишатися пасивним, якщо ти здоровий, нормально — пере­бувати в дієвому стані;

— розуміння необхідності й корис­ності трудових зусиль та їхніх практич­них результатів;

— звичка легко включатися у діяльність;

— домагання високих стандартів якості;

— схильність виходити за межі мінімально обов’язкової норми, переви­конувати її;

— здатність вносити у продукт своєї праці корективи, вдосконалювати його.

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні визначає наступні результати освітньо-виховної роботи щодо виконання завдань змісто­вої лінії «Предметний світ».

     Практична      діяльність.      Дитина усвідомлює,  що  навколишній  предмет­ний  світ  має  рукотворне  походження. Цінує діяльність людей, розуміє її при­родність, зв’язок зі здоров’ям та став­ленням до життя.   Розуміє,  що праце­любність     є     показником     людської гідності   та   здатності   брати   участь   у суспільне значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає най­поширеніші, усвідомлює елементарні ви­моги до людини як трудівника. Має еле­ментарне  уявлення   про  те,  що  кожна людина є користувачем   (споживачем) предметів та їх творцем (виробником). Користування предметами  (спожи­вання). Знає, що кожний предмет вико­ристовується   (споживається) для  за­доволення  потреб людини.  Вміє вико­ристовувати   за   призначенням   основні предмети, знаряддя праці, речі, прила­ди,   дбайливо  до   них  ставитися,   знає місце зберігання кожного. Володіє еле­ментарною культурою споживання про­дуктів праці інших людей. Читати повністю »